Бездіяльність органів влади, дискримінація постраждалих та применшенням заподіяної шкоди порушує кілька статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таке рішення ухвалив Європейський суд з прав людини у справі «Івашків проти України». І це перше рішення такого типу в історії незалежності України. Про деталі справи пише видання «Вголос».
Історія справи розпочалася ще у 2010 році. Тоді до центру «Жіночі перспективи» прийшла жінка, яка просила допомоги. Вона розповіла, що чоловік її неодноразово бив. Лікарі констатували перелом носа, струс мозку та інші травми.
«Через недосконалість на той час нашого законодавства поліція закривала справу через відсутність складу злочину. Тому кривдника не могли покарати протягом багатьох років», – розповідає Галина Федькович, юристка центру.
Після чергового побиття жінка, за підтримки центру« Жіночі перспективи», звернулася до суду. Процес виграли, суд признав факт побиття та призначив, що кривдник повинен виплатити потерпілій п’ять тисяч гривень моральної шкоди.
Суд став на сторону кривдника
Проте чоловікові вдалося оскаржити рішення. Свої дії пояснював тим, що жінка його провокувала. Суд став на сторону кривдника: зменшив розмір моральної шкоди до двох тисяч.
Юристки центру «Жіночі перспективи» Галина Федькович та Христина Кіт (нині – голова Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем») оскаржили це рішення суду, оскільки воно є дискримінаційним та перекладає вину за дії кривдника на постраждалу. На жаль, Верховний суд України залишив це рішення без змін. Тож юристки звернулися до Європейського Суду з прав людини, де доводили, що така позиція суду є дискримінаційною та держава не виконала своїх обов’язків й не тільки не захистила постраждалу, але й переклала вину на неї.
12 років пошуку справедливості
У вересні цього року – через 12 років після подання справи – Європейський суд визнав, що українські суди порушили норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, твердження суду, що постраждала провокує кривдника на насильство є дискримінаційними і суперечить статті 14 Конвенції.
«Апеляційний суд де факто звинуватив аплікантку у тому, що вона була побита своїм чоловіком , що відображає дискримінаційне ставлення до аплікантки як до жінки і вказує на упередження, що існують у судовій системі», – йдеться у рішенні.
Читайте також: Уявний вирок: як судять за домашнє насильство в Україні
Нагадаємо, у вересні 2020 у справі «Levchuk v. Ukraine» (Application no. 17496/19) Європейський суд з прав людини виніс перше рішення проти України щодо домашнього насильства.
Тоді жінка з інвалідністю подала позов до суду про виселення екс-чоловіка з помешкання, стверджуючи, що спільне проживання в квартирі несумісне з нормальним життям.
Судове провадження в національній правовій системі тривало понад два роки на трьох рівнях юрисдикції. Зрештою, рішення звелося до того, що немає підстав для виселення чоловіка.
ЄСПЛ став на бік жінки, нагадавши про міжнародні універсальні стандарти захисту прав жінок та зобов’язання України у цих питаннях. І зауваживши, що Україна порушила позитивні зобов’язання захисту прав людини на повагу до приватного життя.
