«Жінка не може керувати», «жінка не може воювати», «жінку треба захищати», «слабка стать» — ці та інші стереотипи вже давно неактуальні. Жінки самі обирають, ким і де бути. Однак навіть під час війни, коли жінки нарівні з чоловіками захищають державу, їм доводиться битися не тільки з ворогом, а й з упередженнями, що побутують у суспільстві.
Про те, чому стереотипам не місце в армії й чому чоловіки сприймають слово «фемінізм» як тригер, говорили на міжнародному форумі «Захист і повага. Роль жінок задля досягнення миру», організований соціальною ініціативою «Arm Women Now» .
Під час міжнародного форуму про роль жінок у захисті країни торкнулися таких тем, як стереотипи та перепони, з якими стикаються жінки, перебуваючи на різних посадах, зокрема у сфері безпеки та оборони. Адже жінкам складніше просуватися кар’єрною драбиною, їх постійно запитують про сімейний стан, не часто допускають до процесу ухвалення рішень.
Стереотипи з’явилися не за один день. За первісного ладу чоловік захищав, а жінка оберігала вогнище. Нині ж часи змінилися — і жінки можуть обирати для себе той шлях, який вважають за потрібне, тим паче коли в країні йде війна. Про це говорила заступниця міністра оборони Наталія Калмикова.
«Жінки, які працюють у сфері оборони, стикаються з двовимірною стереотипізацією: жінка не може воювати й жінка не може керувати».
«Ти дівчинка, а ти хлопчик, ти повинен, а ти повинна»
Багато стереотипів нав’язують під час навчання в школі та професійних закладах освіти.
Капітанка Національної гвардії Христина Бойчук розповідає, що 2019 року вона реалізовувала проєкт для учнів ліцеїв із військовою підготовкою й саме там помітила, як викладачі насаджують стереотипи.
«Викладачі нав’язують позицію: ти дівчинка, а ти хлопчик, ти повинен, а ти повинна. І наразі в армії стикаємося з гендерною історією: хто що повинен і хто що не повинен».
Читайте також: «Ми змушені воювати на два фронти»: історії жінок у війську
Стереотипи процвітають у всіх напрямках діяльності. І навіть переходячи зі сфери в сферу, жінкам доводиться долати одні й ті ж перешкоди.
«Я займалася бізнесом, там дивуються — мовляв, як це жінка може керувати металургійним заводом? Прийшла в політику — тут ситуація ще гірша. У збройних силах теж є стереотипи, на зразок «як це жінка може командувати», — говорить народна депутатка і військовослужбовиця Людмила Буймістер.
«Ми — ті, хто будує, обороняє й захищає»
Один зі стереотипів, що побутує в суспільстві, передбачає, що жінок треба захищати й оберігати. Стикаються з цим твердженням навіть ті військовослужбовиці, які мають колосальний бойовий досвід.
«Під час перебування в Рубіжному та Сіверодонецьку я зіштовхнулася з тим, що мене хотіли постійно кудись забрати і зберегти, — ділиться Христина Бойчук із позивним «Кудрява». — Але я казала: «Чекайте. Це ще я можу вас зберегти». Бо ми не жертви. Ми ті, хто будує, обороняє й захищає».
Часто військовослужбовиці стикаються з упередженням, що жінкам не можна керувати, бо це, мовляв, чоловіча справа. Тому так мало жінок на керівних посадах.
Військовослужбовиця Оксана Рубаняк («Ксена») говорить, що прийшла в армію і вже через два тижні навчань опинилася в бойових умовах, всього вчилася на практиці. Спочатку не знала навіть, що таке кулемет, але завдяки бойовому досвіду, наполегливості, організаторським здібностям, вмінню розв’язувати будь-які проблеми згодом стала командиркою. Вона сама запитувала чоловіків, як їм бути під керівництвом жінки.
«Коли мене призначили командиром, я запитувала хлопців: «А як вам узагалі йти за жінкою? Як там его?» Вони відповідали, що в мене є бойовий досвід, я відповідальна, закриваю матеріальний сектор, і тому питань немає. Якщо людина — професіонал і виконує обов’язки, то нічого кращого немає».
«Не зараз, не вчасно, недостатньо професійна»
В органах внутрішніх справ теж є низка проблем зі сприйняттям жінки, говорить начальниця управління моніторингу дотримання прав людини в МВС Ірина Зелена:
«Ми проводили ряд досліджень щодо сприйняття жінки в органах безпеки. І побачили, що на кожному кроці жінки стикаються з перепонами. На певних етапах кар’єрного зростання жінкам говорять: «ні, не зараз, ні, невчасно, ні, ти недостатньо професійна».
Сама Ірина також стикалася на початку кар’єри з тим, що їй сказали: дівчата в органах внутрішніх справ не дуже потрібні.
І куди ж без того, що для жінки на першому місці — краса?! Військовослужбовиці про це не згадували, однак стереотип транслював один зі спікерів форуму. Директор медичної частини центру комплексної реабілітації «Галичина» Данило Кривко, звертаючись до жінок, акцентував увагу на зовнішності
«Хочу подякувати за те, що є можливість брати участь у дискусії серед таких прекрасних жінок, які мало того, що красиві, ще й надзвичайно мужні…»
Як ламати стереотипи
Спікери та спікерки визнають, що попереду багато роботи з викорінення стереотипів та задля досягненні рівності. І відзначають, що війна прискорює еволюційні процеси.
Народна депутатка й військовослужбовиця Людмила Буймістер упевнена, що подолати стереотипи можна єдністю тих жінок, які вже в системі. А також не треба боятися чесно говорити про політику рівності у Верховній Раді.
«На сьогодні завдання кожної українки та українця — добиватися перемоги. І тому кожен і кожна мають обрати для себе, крім цивільної професії, додаткову — військову. 24 лютого (2022) ми робили неймовірне. Там неважливо було, ти жінка чи чоловік. Стереотипи ламаються єдністю жінок і в сфері безпеки та оборони, і загалом у країні».
На думку депутатки, запорукою успіху в боротьбі зі стереотипами може стати впровадження диджиталізованих та комп’ютеризованих систем.
«Армія — це не тільки про окопи. Ми сьогодні стоїмо на порозі нових підходів та технологій у веденні війни».
Людмила Буймістер говорить, що важливо, аби жінки були представлені на всіх рівнях, брали участь у планувальній та стратегічній діяльності.
«Ми хочемо якомога більшої інтеграції жінок саме на оперативному рівні, на рівні ухвалення рішень, а не тільки на обслуговуючих ролях. Щоб більше жінок брали безпосередню участь у плануванні бойових операцій, у їхній реалізації».
Наполегливість пробиває стіни
Начальниця управління моніторингу дотримання прав людини в МВС Ірина Зелена говорить, що важливий етап у подоланні стереотипів – зміна сприйняття ролі жінки в суспільстві і в органах внутрішніх справ зокрема.
«Мені вдавалося пробивати стіни завдяки наполегливості. Коли тебе сприймають як жінку, яка піде в декретну відпустку, тоді це спонукає ще більше доводити, що я обрала свій шлях і рухатимуся ним, незалежно від того, як ви бачите мене і що думаєте. Я раджу жінкам іти за своєю мрією».
Читайте також: «Пішла би без зайвих думок»: роздуми про обов’язкову мобілізацію для жінок
Ірина Зелена відзначила також, що важливо проводити навчання та системну роботу з особовим складом та з персоналом. Необхідно не просто взяти жінку на посаду, а й створити умови й розробити механізми, аби втримати її.
Христина Бойчук упевнена, що важливий приклад тих, хто вже перебуває в системі, а також створені державою належні умови.
«Тільки власним прикладом, доводячи, що ми в першу чергу професіоналки, можемо побороти це явище (стереотипи)».
Бойчук відзначила, що важливим для кар’єрного просування жінок є створення належних умов: щоби вистачало дитячих садочків, щоб жінки, виконуючи свої обов’язки, не переживали за те, чи нагодована їхня дитина.
«Україна усвідомлює цінність гендерної перспективи»
Для того, аби ламати стереотипи, важливе визнання військовослужбовиць на найвищому політичному рівні, а також спосіб представленості їх у медіа та в публічному просторі.
Експертка з правових питань департаменту співробітництва Скандинавського центру з питань гендеру у військових операціях Паула Івановська розповіла про те, що їхній центр зібрав дані з відкритих джерел, аби проаналізувати, як українське й російське суспільство працювало в сенсі гендерної рівності до війни і як конфлікт змінив ставлення до гендерних ролей.
«У російських мобілізаційних матеріалах фігурує сильний мужик, який іде захищати батьківщину. І жінка, яка залишається вдома доглядати дітей. Весь наратив і аргументація, чому треба було вторгатися в Україну, побудовані на захисті «традиційних» російських цінностей. В Україні ж більш прогресивною є ідея відкидання гендерних стереотипів і норм. І жінки, і чоловіки зображуються як активні учасники в усіх сферах. Україна усвідомлює цінність гендерної перспективи й таким чином наближається до ЄС та НАТО».
Читайте також: Захисниці про свій шлях у армію: «Не слухайте, коли кажуть іти додому варити борщ»
Старша офіцерка департаменту співробітництва Скандинавського центру з питань гендерної рівності у військових операціях генерал-майорка Лінда Йохансон говорить, що для того, аби подолати стереотипи, жінки самі не повинні їх транслювати.
«Завдання всіх лідерів і лідерок — вести за собою й показувати приклад. Важливо також правильно проводити гендерний аналіз, завдяки якому буде розуміння, чи відповідаємо потребам жінок і чоловіків. Якщо немає знань у цьому напрямку, то можна їх здобути. Звернутися за допомогою до гендерних радників і радниць. Тобто подолати стереотипи допоможуть знання й лідерство».
«Треба використовувати здібності жінок і на війні, і у відбудові»
Радник зі стабілізації посольства США в Україні Метью Джонсон говорив про те, що підхід до боротьби зі стереотипами має бути раціональним.
«Треба робити не те, що правильно, а те, що розумно і стратегічно виважено. Нині ніхто не тягає величезний меч на собі як у середньовіччі. І вже не може бути аргументом, що жінка не така сильна й не може цього зробити. Треба використовувати здібності жінок і на війні, і у відбудові. Ми вже почули голос жінок, і було би безглуздо проігнорувати їхні досягнення. А якщо жінка завагітніла, народила й хоче перший рік провести з родиною, це не має бути перешкодою для служби й будь-якої роботи в принципі».
Слова «гендер», «фемінізм», «сексизм» тригерять чоловіків
Юлія Микитенко, офіцерка ЗСУ, говорить про те, що чоловіки негативно реагують на слова «гендер», «фемінізм», «сексизм». Тому, виборюючи свої права, бійчиня змушена уникати їх у своєму лексиконі.
«Чоловіки настільки «агряться» на слова «гендер», «фемінізм» чи «сексизм»! Починається щось типу: «Ти, бахнута на голову феміністка». Ці слова для них — тригери. Я розумію, що це певний культурний рівень, але, на жаль, ми їх не можемо змінити. Тому конструктивний діалог краще вести без використання цих слів-тригерів».
«Важливо, щоб чоловіки говорили про жінок як професіоналок»
Заступниця міністра оборони Наталія Калмикова визнає, що жінкам складніше просуватися по кар’єрній драбині, однак технологізація війни має знімати ці бар’єри.
«Ми в міністерстві оборони намагаємося будувати систему просування кар’єрою, щоб лише професіоналізм мав значення».
Заступниця міністра зазначила, що міністерство працює над новим алгоритмом управління людським капіталом, який усуватиме під час прийому на роботу питання про сімейний стан та дітей. На думку Наталії Калмикової, у процесі викорінення стереотипів важливу роль грає комунікація та обмін досвідом. І тут важливо, щоб не тільки жінки говорили про себе, а й чоловіки говорили про жінок як професіоналок.
Голова місії України при НАТО Наталія Галібаренко відзначила, що
роль жінок у політиці, армії та в інших сферах життя стає все більш вагомою. Жінки не бояться перепон, вони ставлять перед собою високі цілі й досягають їх.
«Задача держави — створювати рівні права й можливості для жінок і чоловіків», — наголосила дипломатка.
Олена Кущенко
