Повага
Колонки

Ох і мамка

— Нє!

Двічі вона не повторює, розвертається й іде.  

Дивлюся на свою дитину, яка в майже 2 роки вміє по-своєму, але чітко відстоювати власні кордони. І не розумію, в який момент я сама перестала так робити. 

Ми любимо жартувати, що в родині росте феміністка. Вона сама вирішує, у чому йти гуляти, що їсти, чим зайнятися, до кого йти на руки, а кого не впускати у свій світ. 

Бабуся купила з десяток різних заколочок для волосся, але – «нє». Усі заколки зриваються з голови за хвилину. Я пропоную йти на майданчик, але якщо дитина хоче в клумбу, вона піде в клумбу. 

Ми не йдемо проти її бажань, якщо це не створює небезпеки життю чи здоров’ю. Навпаки, мені цікаво спостерігати, як формується це «я», як така маленька людина вчиться сама вирішувати.

І найцікавіше, що я у 30 років учуся в неї. Я дивлюся на свою щасливу дитину й розумію, що навіть у 2 роки вона має більше свободи, ніж я протягом усього свого дитинства. Ба більше, у мене й зараз у конфліктній ситуації може з’явитися грудка в горлі, і я мовчатиму там, де цього робити не варто. 

Насправді всі люди, які вміють чітко відстоювати свої кордони, — мої кумири. Щоправда, більшість із них працювали для цього з психологами. Набагато простіше було б, якби ми отримали правильне виховання. Натомість, якби мене запитали, який синонім до слова «дитинство», я б сказала «заборона». 

Не так давно подруги вмовили мене записатися на сеанс до психотерапевтки. Як гадаєте, скільки часу знадобилося, щоб вийти на причину моєї тривожності? Дві хвилини. Звісно, це стосунки з матір’ю. Зараз, щоб пропрацювати всі мої дитячі травми, потрібен далеко не один сеанс. 

Читайте також: – А можна мені..? – Лайна! 

Напередодні Дня Матері я думаю про те, яка величезна відповідальність лежить зараз на мені. І справа не тільки в тому, щоб дитина була одягнена, нагодована й мала освіту. Я хочу, щоб у неї була мінімальна кількість причин іти до психолога.  

***

Напередодні Дня Матері я думаю про те, яка величезна відповідальність лежить зараз на мені. І річ не тільки в тому, щоб дитина була одягнена, нагодована й мала освіту. Я хочу, щоб у неї була мінімальна кількість причин іти до психолога.  

***

«Ох і мамка», — так сказав мені один знайомий зовсім нещодавно, бо в +17 дитина гуляла без шапки. А я стояла й думала, що, може, й справді холодно?

Усі ми маємо досвід чи приклад, як треба, а як не варто. Індустрія кіно та реклами пропагує нам образ ідеальної жінки, яка завжди щаслива й усміхнена, має чудовий вигляд і дає раду своїм дітям. Але життя інакше. 

Ми неідеальні. І ми маємо на це право. Ми втомлюємося й буваємо роздратованими. У нас трапляються проблеми на роботі й у стосунках. Інколи ми плачемо, інколи хочемо побути наодинці. Це нормально. Але десь у голові все одно є голос (кожна знає, чий це голос), який продовжує втовкмачувати: зірвалася — погана мати, ввімкнула мультики — погана мати, дитина захворіла — ти сама винна, он який вітер, треба було тепліше одягати. Працюєш — замало часу приділяєш дитині, не працюєш — робиш недостатньо, щоб забезпечити.  

Це установки картати себе. Ми ввібрали їх у себе, наче губки, з раннього дитинства. 

Ці установки сидять у наших головах дуже глибоко, і що найцікавіше — десь поруч із високим інтелектом, сотнею прочитаних книг, десятками подкастів про дитячу психологію й широким спектром знань.   

І от уявімо: ти вже повністю повірила в себе, відкинула всі забобони, і тут бур’яном вигулькує щось на кшталт «А що люди скажуть?». 

Просто знайте, що це зовсім неважливо. Щаслива мама — щаслива дитина. Набагато важливіше відчувати гармонію всередині себе, ніж намагатися відповідати чиїмось стандартам чи вимагати від себе неможливого.    

Я не втомлююся повторювати: мами — ви геройки. Ви знаєте, як складно не спати декілька ночей поспіль і фізично відчувати біль за дитину, а зранку піти на роботу. Відчувати стан постійної напруги та хвилювання. Дрібнесеньким успіхам малюка радіти так, ніби це найбільша перемога в житті. Просто дозвольте собі бути неідеальними.  

Вікторія Єрмолаєва

Схожі записи

Я була кореспонденткою і редакторкою, ще коли це не було трендом

Як подолати сексизм у рекламі?

Ольга Полякова

Не дай боже, буде дочка з таким носом

1 comment

Валентин 17 Травня 2021 at 9:30 am

Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу, – мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували – маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя. Україна не виняток серед країн, що бажають кращого майбутнього для своїх дітей. Тому приєднуючись до міжнародних конвенцій, укладаючи міжнародні договори про співробітництво, беручи участь у розробці загальнонаціональних та міжнародних програм діяльності, поступово втілює в життя основні загальнолюдські цінності.

Коментарі закриті.