• Home
  • Колонки
  • Новий закон про зґвалтування. Що так налякало соцмережі?
Колонки

Новий закон про зґвалтування. Що так налякало соцмережі?

11 січня 2019 року  набудуть чинності зміни до Кримінального кодексу України, які стосуватимуться  посилення відповідальності за домашнє насильство та насильство щодо жінок.

У засобах масової інформації та у соціальних мережах, ми можемо прочитати багато коментарів, як позитивних так і негативних щодо даних змін.

Предметом гострої дискусії стала частина 1 статті 152 КК України “Зґвалтування”, яка буде звучати наступним чином: “Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)”.

Однією із ознак даного злочину є відсутність добровільної згоди потерпілої особи. У примітці до цієї статті законодавець надав визначення, що вважається добровільна згода, а саме: “Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин”.

Коли можна вважати, що було відсутнє вільне волевиявлення особи:

– особа не досягла віку сексуальної згоди, а саме 16 років (детальніше про вік сексуальної згоди можна прочитати у статті Олени Зайцевої);

– особа перебувала у підпорядкованому чи залежному (фізично, економічно, психологічно) стані, що не дає їй можливості вільно висловити свою згоду на секс;

– особа потерпала і надалі потерпає від домашнього чи іншого насильства з боку кривдника, внаслідок чого не могла вільно висловити свою згоду на секс;

– особа перебувала у безпорадному стані та не могла вільно висловити свою згоду на секс;

– тощо.

Цей перелік не є вичерпним і у судовій практиці після набуття чинності змін та їх застосування, я переконана, що з’являться інші підстави, коли можна буде вважати, що мало місце відсутність згоди.

Дані зміни до Кримінального кодексу України безумовно є позитивними та спрямованими на захист прав постраждалих від насильства. Оскільки до сьогоднішнього дня, практика притягнення до відповідальності ґвалтівників є незначною.

За шість місяців 2018 року було зареєстровано лише 111 заяв щодо зґвалтування, а до суду справ доходить значно менше. Це в той час, коли за міжнародними даними, в середньому одна з кожних п’яти жінок бодай раз у житті зазнавала сексуального насильства.

Чому так відбувається? За статтею 152 КК у сьогоднішній редакції, яка буде змінена, потерпіла особа могла доказати зґвалтування лише у тому випадку, коли було застосоване насильство чи погроза його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи.

Внаслідок цього значна частина справ закривалася. Наприклад, у випадку, коли не було застосування насильства, бо жертва знала і боялася кривдника та не могла пручатися через страх, а безпорадний стан був відсутній. Або постраждала особа впала в ступор, та не могла ні пручатися, ні говорити.

Одне з шведських досліджень, проведене за заявами 298 жінок, які звернулися до центру допомоги зґвалтованим протягом одного місяця з моменту інциденту, виявило, що 70% з них впали в ступор, а 48% були в близькому до нього стані.

Тому внесені зміни є позитивними, проте велике значення має практика застосування та робота слідства і адвокатів. Адже принцип “презумпції невинуватості” у Кримінальному кодексі України ніхто не відміняв. У випадку, якщо постраждала особа подає у поліцію заяву про зґвалтування, на слідстві лежить обов’язок доказування відсутності згоди, а не на адвокатах потерпілої особи, як про це свідчить практика.

Тоді чому у соціальних мережах ми можемо чути та читати багато саркастичних коментарів та критики?

Насправді мова йде про культуру згоди на секс у нашому суспільстві. На жаль, не всіма людьми “Ні” сприймається як “Ні”, а коли людина мовчить, то чомусь презюмується, що вона погоджується, що є абсолютно безпідставним.

Нам ще потрібно багато працювати над вихованням поваги до прав людини, а саме до права на свободу та  фізичну недоторканості, повагу до людської гідності та повагу до особистого простору, життя, думки та слова кожної людини.

Мабуть, якщо б ми мали високий рівень правосвідомості у наших соціальних мережах не було б коментарів на зразок “бери розписку від своєї дружини про згоду на секс”.

 

Адвокатка, кандидатка юридичних наук,

голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”

Христина Кіт

Схожі записи

Гендерне насильство в партнерствах військових: наратив жінки, яка вижила

Гавришко Марта

#metoo. Початок ери виходу з темноти  

Осока Сергій

Феміністка розгромила «Разгром феминистки» Жидкова

admin

1 comment

Людмила 28 Грудня 2018 at 10:27 pm

Прикро, коли вже у ФБ правників (напр., адвокат) бачиш недоречні висміювання з цього приводу, мовляв, чуваки ставимо всі камери над ліжками… (( І це ще ця новела ще не проникла в маси, ото вже розійдись сексизм та мізогінія буде

Reply

Залишити коментар