Методологія дає змогу працювати з новинними, пізнавальними, розважальними, інформаційно-аналітичними передачами, а також оцінювати фільми і рекламу.
Окрім загальної інформації увага буде звертатися на відеоряд, аудіоряд, будуть робитися певні висновки та надаватися аналітичні коментарі щодо мови та гендерних стереотипів.
Методологію моніторингу гендерних питань, якою буде користуватися Національна рада, представили на платформі кампанії проти сексизму в медіа та політиці «Повага».
Методологію на замовлення Національної ради розробила соціологиня, гендерна дослідниця, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології НаУКМА Тамара Марценюк. Ініціативу регулятора підтримав також Національний демократичний інститут (НДІ) в рамках проєкту «Сприяння рівності та протидія дискримінації», що започаткований Швецією.
В цій роботі поєднано якісний і кількісний контент-аналіз, який послідовно застосовується на різних етапах дослідження. Тамара Марценюк продемонструвала на прикладах, як працює цей підхід. Передбачається, що людина, яка проводить моніторинг, ставить бал за 7-градаційною шкалою від -3 до +3, де 0 балів – це нейтральний матеріал.
Голова регуляторного органу Ольга Герасим’юк зауважила, що ці напрацювання будуть корисними не лише для регулятора, а й для мовників.
Навіщо нам гендерний моніторинг медіа?
Ольга Герасим’юк: Це, зокрема, для Національної ради, у стінах котрої давно вже вітали ідеї про те, що нам необхідний гендерний моніторинг, що нам потрібно говорити з ринком про дотримання гендерних балансів у висвітленні всього, що відбувається в нашій країні. І ми скористалися минулим «карантинним» роком для того, щоб значно просунутися у цьому питанні.
До речі, хочу подякувати НДІ – усі працівники і працівниці (50 людей) Національної ради взяли участь в онлайн-семінарах, які були присвячені темі гендерних стереотипів та гендерної рівності, усі ми маємо тепер сертифікати про те, що ми значно просунулися у розумінні проблеми, і це дуже важливо.
Тому настав час для того, щоб ми провели цей моніторинг. Про це дуже багато говорили, до нас зверталися, і ми самі бачимо в ефірі оце повне розбалансування, і якось хотіли на це реагувати. У грудні минулого року ми зібралися на таку робочу групу, яка в нас давно працює, але ми хотіли запровадити на цій групі розробку регуляторного акту саме з цих питань.
Треба сказати, що нам тоді довелося важко. Ми запросили представників ринку, представників громадських організацій, були представниці і Києво-Могилянської академії, і представниці феміністичних рухів. І ми з подивом спостерігали супротив, який висловили тоді всі, хто прийшов до нас від медіа на цю розмову.
Тоді ми запропонували дві ідеї. Одна – це застосування фемінітивів, які на той час почали вже активно вживатися, але ми спостерігали і фіксували помилки і хаос у застосуванні цього. Ми хотіли цю тему просунути серед наших колег, як займаються цією темою. І друга ідея – «почни із себе».
Ми запропонували усім медійникам, які поділяли ідею гендерного балансу, почати із того, щоб аналізувати гендерний баланс в самих компаніях, оскільки дуже багато залежить від того, що виходить назовні із медійних рупорів. Проте варто сказати, що як раз тут ми зазнали нищівної поразки, адже медійники не розуміли – навіщо це.
Крім того, відбувалися розмови про те, що потрібні якісь додаткові кошти, щоб проводити такий аналіз. Нам було продемонстроване цілковите несприйняття. Але ми не залишимо це, бо для нас кожна поразка – це початок нових спроб і перемог. Тому ми вирішили, що для того, аби нам розпочати цю роботу, вкрай необхідна методика моніторингу.
Оскільки ми вже маємо зміни до закону, маємо закон про дискримінацію, певні речі у виборчому законодавстві. Ми маємо ідею, але ми не маємо навіть термінології. Відповідно, такий моніторинг здійснювати дуже тяжко, і саме тому ми запропонували тоді одне одному і нашим громадським діячкам запровадити таку роботу для того, щоб дати механізм. Ми сьогодні це маємо.
Національна рада брала найактивнішу участь у розробці цього механізму: ми надавали свої дані, свої практичні спостереження, щоб цей проєкт став можливим, створили аж чотири методики щодо кіно, щодо інформації тощо.
Ця методика буде дуже важливою для застосування регулятором, але вона має широке застосування, вона буде важливою взагалі для медійників – для самоконтролю. Всі регулятори Європи цю практику мають. Ми користалися цією практикою – брали досвід у своїх європейських колег, оскільки Національна Рада є членом платформи європейських регуляторів. Нам дуже цікавий досвід Британії, ми дуже захоплені досвідом Франції, оскільки вона дуже ретельно і детально розбирає ситуацію в медіа, ба більше, вони подають дуже детальні і точні фоліанти звіту до свого парламенту, що і ми плануємо надалі робити.
На виборах 2020 ми вперше працювали в умовах наявності гендерних квот, і Нацрада вперше моніторила і за цим критерієм роботу медійників. Які були цікаві уроки чи відкриття для Нацради у цьому контексті?
Ольга Герасим’юк: Ми скористалися нагодою, коли до виборчого законодавства була внесена норма щодо заборони дискримінації та сексизму. Є відповідна стаття, яка передбачає, що є зобов’язання дотримуватися об’єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності. І ми провели такий якісний аналіз — Нацрада сама розробила ряд питань. 15 телерадіокомпаній у Києві досліджувалися нами, досліджували ми також регіональні і місцеві телерадіокомпанії. Метою було як раз виявити оці стереотипи в програмах, що висвітлювали виборчий процес.
Ми поставили чотири питання.
Перше: «Чи мають кандидати – чоловіки та жінки – рівний досвід до медіа під час висвітлення без дискримінації?».
Друге: «Чи фіксується упереджене ставлення представників медіа за ознаками статі?».
Третє: «Чи обговорюється питання гендерної рівності і чи дискусії зосереджуються на питаннях фінансування, оборони, які традиційно вважаються сферою діяльності чоловіків?». Також предметом нашого дослідження було, хто на яку тему говорить. Чоловіки переважно говорять про конфлікт, корупцію тощо, а жінок запитують про соціальну політику та освіту.
Четверте: «Чи займаються будь-які медіа подоланням гендерних стереотипів, чи заохочують до розуміння, що участь жінок у політиці – це є нормою, представляючи життя жінок таким чином, щоб сприяти довірі громадськості, до їхнього потенціалу як політичних лідерок?». П’яте: «Чи є інформація, спрямована на розширення обізнаності жінок-виборців, або активної участі жінок-виборців у голосуванні?».
Ми маємо цікаві результати. І хочу сказати, що подекуди висновки є несподіваними. Ми детально познайомимо вас із ними на нашому сайті, хочу лише сказати, що майже всі грішили подібними речами. На превеликий жаль, навіть Суспільне телебачення надавало пріоритет чоловічій думці. Про радіо я не можу нічого сказати ганебного, адже наше Суспільне радіо веде вперед прогресивні медіа у цьому контексті.
Це був перший такий досвід, ми сформували звіт і подаємо його для розгляду парламенту. Там є міжфракційні об’єднання, які просувають і толерують ці питання. Але варто зазначити, що недостатньо наше законодавство дає нам можливості на це впливати. Ми зараз зробили зріз, а як на це впливати – це наступний наш крок.
Чи методологія гендерного моніторингу телеканалів буде доступна в електронному вигляді і чи з його результатами можна буде ознайомитися, наприклад, у друкованому вигляді?
Ольга Герасим’юк: Хочу всіх запросити до нашого сайту, там ми представимо цю методику, також буде дана інформація і на нашій Фейсбук-сторінці. Крім того, хочу звернути увагу всіх, що ця методика розрахована на широке застосування, а не тільки для регулятора. Будь-хто, хто зацікавлені у цій темі, можуть нею користуватися для того, щоб звірити свої відчуття, свою працю і подумати про інших.
За засіданнями Національної ради можна спостерігати онлайн, і завжди перед засіданнями ми даємо важливу інформацію, а відтепер, коли ми будемо застосовувати цю методологію, ми будемо давати і повідомлення про його результат. Прошу стежити.
Чи буде місце у цих моніторингах для регіональних медіа?
Ольга Герасим’юк: Ми маємо окреме управління представників. Як відомо, Національна рада базується не лише в Києві, ми в кожній області маємо своє представництво, фактично – маленьку Національну раду. І це управління також проводить моніторинги локальних компаній, радіостанцій тощо. Тому, безперечно, це моніторинг і для цієї частини. Можливо, навіть це в першу чергу, тому що там більшу роботу треба проводити.
Крім того, я хочу нагадати, що під час карантину, для того, щоб допомогти регіональним компаніям справитися з викликами – фінансовими та іншими обмеженнями, які виникли, ми створили спеціальну платформу, яка зветься «Change Ukraine».
Це платформа, яка дозволяє обмінюватися контентом усім регіональним мовникам між собою на безоплатній основі, при умові, що вони будуть використовувати контент одне одного без передачі його для комерційної мети. І в рамках цієї платформи, яка, до речі, була високо відзначена міжнародною спільнотою, нашими колегами – європейськими регуляторами, ми проводимо просвітницьку роботу.
Тобто я хочу сказати, що ми цю методологію представимо для наших колег з регіонів. Платформа користується величезною популярністю, у нас навіть буває, що ми не знаходимо ресурсу для такої кількості людей. Я впевнена, що це викличе величезний інтерес.
Чи є у Нацради механізми реагування на сексистські матеріали?
Ольга Герасим’юк: На сьогодні з цим непросто, оскільки ми керуємося старим законом про телебачення і радіомовлення, а він, як ви знаєте, застарілий, він 1993 року походження.
Відповідно, ми сьогодні активно воюємо і боремося на всіх фронтах за те, щоб ухвалили закон про медіа. В закон про медіа ми вносимо відповідні санкції, проти яких теж багато є тих, хто дуже серйозно чинить супротив, оскільки це питання дуже чутливе для компаній, які дуже часто порушують наші уявлення про гендерний баланс. Ми вводимо там дуже велику кількість різної градації санкцій, зокрема і дискримінації з цього питання.
До 236 тисяч гривень штрафу за сексизм у ЗМІ. Новації законопроєкту «Про медіа»
Тому сьогодні ми дошукуємо засоби впливу: визначивши такі порушення, ми звертаємося до компаній з листами, де просимо відкоментувати свою роботу, відповісти нам, чому це саме так. І, до речі, ми досягли змін. Проте я покладаю дуже великі надії на закон про медіа, який, я сподіваюся, у цьому році буде ухвалений. Він буде давати нам більше можливостей.
Наскільки ця методологія є офіційним інструментом? Чи пройшла вона всі етапи затвердження?
Ольга Герасим’юк: Вперше ми отримали визначення до законів, тому що їх раніше не було. Закон про рекламу, закон про вибори — внесені зміни, але не було визначення. Ми тепер їх маємо. І для того, щоб цей документ став для Національної ради офіційним, ми запросимо усіх учасників цього процесу, які працювали над методологією, усіх тих, хто тоді брав участь у робочій групі, для того, щоб на ній проголосувати методологію.
І коли робоча група ухвалює цей документ, він вже стає для нас документом і керівництвом до дії. Тому така дія буде зроблена і ми матимемо офіційну методологію.
Що цей моніторинг дає для медіаринку чи пересічного громадянина?
Ольга Герасим’юк: Я б сказала, що це змінить взагалі наше життя, це змінить якість нашого життя в цілому, оскільки медіа – це такий засіб комунікацій, засіб поширення ідей, ставлення.
Це не лише обмежиться тим, що жінок ми зробимо видимими, коли ми почнемо виправляти цей баланс. Ми зробимо видимими наші проблеми, проблеми спілкування, проблеми того, як ми будуємо свої сім’ї, проблеми того, якими ми робимо своїх дітей, народжуючи їх у цей світ.
Медіа сьогодні показує світ не таким, яким він є насправді, вони показують його з однієї щоки, так би мовити, а ще є інша. Тому що в активному світі – і у виробництві, і в науці, і в політиці діють і ті, і ті, а ми, показуючи тільки одну частину, приховуємо інших, ми приховуємо цілі генерації.
Ми ховаємо від світу своїх батьків, старших людей, які не просто існують, вони активно впливають на життя, а ми їх не бачимо в ефірі. У нас немає повненьких, дуже високих, дуже маленьких, у нас є якісь ідеальні якісь глянцеві фігури. У нас все це зникло, і життя в медіа виглядає абсолютно неприроднім.
Тому ось такі методології допоможуть нам випрямити оце диве криве дзеркало. До речі, ця методологія допоможе нам поширити серед медійників, серед усіх зацікавлених знання проте, як це робити.
Дивіться також відеоблог Ани Море #Шопосексизму про сексизм на українському телебаченні
