«Мені завжди хотілося приносити користь, допомагати іншим. Початок навчання в університеті став викликом, бо дізналася, скільки навколо болю і кривди. Тож я хотіла не просто реагувати на те, що вже сталося, а допомогти попередити, зменшити всі ці соціальні несправедливості», — розповідає Ніна Гаєвська.
Вона закінчила університет за спеціальністю «соціальна робота». Каже, завжди була чутливою до несправедливості та хотіла допомагати людям. Так Ніна Гаєвська почала роботу у громадському секторі: працювала у благодійному фонді менеджеркою проєктів, стала фасилітаторкою та менторкою, проводить навчання з асертивності (розуміння та захисту особистих кордонів) та вчить жінок самообороні за особливою та поки що досить унікальною для України технікою Wen-Do.
Про самозахист для жінок та про те, як бажання Ніни навчитися чогось нового дало поштовх до впевненості для сотень жінок, — читайте далі.
Хочу вчити жінок самозахисту
Ніна Гаєвська дізналася про Wen-Do 2016 року. Тоді вона познайомилася з Ольгою Ланєвською — активісткою і правозахисницею з Білорусі, яка жила в Польщі та навчалася на тренерку із самозахисту та асертивності для жінок і дівчат за методикою Wen-Do.
«Я загалом цікавилася питаннями самооборони, але завжди розглядала це тільки з позиції фізичної самооборони. Ольга розповіла: щоб захищати себе, не обов’язково бути фізично сильною, тренуватися кожного дня, тягати залізо, мати ніж у кишені тощо. Мене це дуже зацікавило, бо здалося, що це може бути помічним для багатьох жінок», — пригадує Ніна Гаєвська.
Так вона почала шукати можливості для навчання на Wen-Do. В Україні такого навчання не проводив ніхто, тож перші свої уроки пройшла в Ольги Ланєвської в Мінську.
«Ольга в Мінську працювала в центрі захисту жінок, які постраждали від домашнього насильства. Потрапити в Україні на таке навчання було майже неможливо. Його проводили тільки закордонні тренерки, тому я їздила на свої перші Wen-Do до Білорусі, де пройшла базовий та поглиблений тренінги. Після навчання я зрозуміла, що хочу, аби жінки в Україні теж мали доступ до цієї практики. Тож вирішила, що маю зробити все для того, щоб привезти методику Wen-Do в Україну та вчити жінок самозахисту тут».
Ніна шукала можливість пройти навчання. Нарешті 2021 року пройшла конкурс до польської Академії тренерок із Wen-Do від організації Фундація «Автономія». У кінці 2022 Ніна Гаєвська завершила річне навчання й цього року отримала сертифікацію.
«Дуже радію, що можу навчати жінок самозахисту, а ще більше тому, що частина з тих жінок, які були в мене на тренінгах, уже завершили тренерський курс, що його Фундація «Автономія» зробила 2022 року для українок. Мені здається, дуже важливо, щоб жінки в кожному куточку нашої країни мали доступ до такого навчання та знали про те, як вони можуть дбати про себе і про свою безпеку», — говорить Ніна Гаєвська.
Що ж таке Wen-Do?
Назва Wen-Do походить від слів «women» — переклад із англійської «жінки» і японського «do» — «дорога», дослівний переклад українською – Дорога Жінок.
Цей метод розробило в Канаді на початку 70-х років подружжя – Нед та Енн Пейдж із Торонто. Доктор Нед Пейдж присвятив себе створенню програми, щоб навчити жінок захищати себе, після того, як дізнався про вбивство Кітті Дженовезе з Нью–Йорка. Убивство сталося 13 березня 1964 року. Кітті була відкритою лесбійкою та проживала разом зі своєю партнеркою. Убивця Кітті побив жінку, порізав ножем та зґвалтував.
Нед та Енн були майстрами з дзюдзюцу, карате, дзюдо і впродовж багатьох років розробляли ефективні методи самооборони для жінок, що ввійшли у систему Wen-Do.
Wen-Do озброює жінок практичними та простими в застосуванні інструментами для запобігання та захисту від різних форм сексуальних домагань. Набір інструментів стосується різних типів усвідомлення, зокрема психологічне усвідомлення, положення тіла, фізичні техніки та гендерні знання. Мета полягає в тому, щоб уникнути загрозливих ситуацій, але бути в змозі реагувати, якщо вони трапляються, вживаючи відповідних дій.
Дати жінкам відчуття, що захищати себе — правильно й потрібно
Ніна Гаєвська теж згадує, що методика Wen-Do виникла в 70-х роках, у Канаді. Жінки справді спочатку збиралися, щоб навчитися захищати себе фізично: навчалися, як бити та звільнятися від захватів. Але, додає експертка, дуже швидко жінки зрозуміли, що найголовніша проблема самозахисту не в тому, щоб уміти фізично за себе постояти, а в тому, щоб подолати психологічний бар’єр.
«Проблемою було дати собі дозвіл дбати про себе, сказати ні — коли хочеться відмовитися. Після цього система навчання доповнилася. І тепер, окрім фізичного самозахисту, ми вчимося усвідомлювати, що можемо захищати себе різними способами. Моє головне завдання — це якраз дати жінкам це відчуття: я можу й маю довіряти собі».
Wen-Do опирається на досвід і на ресурси, що є в кожної жінки. У цій методиці самозахисту неважливо, скільки років жінці, у якому вона фізичному стані, як вправно володіє додатковими інструментами самозахисту. Головна передумова захисту за Wen-Do — чути себе та якомога раніше реагувати на небезпеку
«У Wen-Do ми говоримо: що раніше я починаю реагувати на небезпеку, то менша ймовірність того, що мені доведеться захищатися фізично.
Зазвичай на тренінгах я пояснюю це на такому прикладі. На жаль, досить поширена практика, коли жінку мацають у транспорті. У мене була така ситуація, та й учасниці тренінгу теж діляться схожим досвідом. На цьому прикладі можна відстежити, як усе відбувається. Не буває, щоб людина зайшла у громадський транспорт, підійшла до мене та одразу схопила за сідницю. Зазвичай це відбувається поступово, із перевіркою моїх кордонів.
Людина підходить до мене надто близько й чекає реакції. Якщо я не зреагувала, то людина така: «Окей, цей кордон можна порушувати. Спробую далі». Притискається. Якщо я знову не реагую, то людина така: «Окей, не реагує, можна далі рухатися». І може вже почати торкатися.
Якщо я реагую, на стадії коли людина до мене близько стоїть, наприклад, повернусь і скажу: «Відійдіть від мене, не притискайтеся», то особа розумітиме, що я дбаю про кордони, не дам їх порушити й навряд чи продовжуватиме свої дії», — пояснює Ніна Гаєвська.
Прийоми, що дозволяють подбати про себе
Основне, з чим працюють на тренінгах, — це вміння бачити прояви насильства в зародку, реагувати на нього, відстоювати свої кордони й не відчувати провини. Ніна зауважує: часто що старша жінка, то більше має страхів та переживань. Найсумніше, що ці переживання вже не за себе, а за агресора.
«А якщо я вдарю і зламаю носа, а якщо в нього кров піде, а якщо йому буде боляче», — питають мене. І це теж про психологічні бар’єри, із якими ми працюємо. У Wen-Do є техніки фізичної самооборони — це удари ногами та руками, визволення з захватів, але вони не смертельні. Скажу більше, я була б щасливою, щоб вони не знадобилися учасницям у реальному житті, але вони потрібні в тренінгу для того, щоб жінки відчули свою силу. Усі ці прийоми націлені на те, щоб дати жінці час утекти й подбати про себе, поки нападник дезорієнтований», — пояснює Ніна.
Навчатися на тренінгу із Wen-Do можуть жінки та дівчата будь-якого віку від 7 років.
«На кожний вік є певна інтерпретація вправ, які ми можемо використати, щоб це було доступно і зрозуміло саме певній віковій категорії. Із зовсім маленькими дітьми ми граємося лялькою, і в такій ігровій формі запам’ятовуємо певні практики та алгоритми», — говорить тренерка.
Підтримка жінок із інвалідністю
Окрім тренінгів із жіночої самооборони, Ніна також проєктна менеджерка. Вона допомагала польській Фундації «Автономія» в проєктах для України. Один із напрямків роботи організації – поширення знань про самозахист для жінок. Особливий акцент роблять на підтримці жінок із інвалідністю.
Ніна керувала процесом перекладу посібників «НІ — значить НІ!». У посібнику описано, як жінки з інвалідністю та без інвалідності можуть захистити себе в різних ситуаціях, зокрема від фізичного чи психологічного насильства.
«Мені подобається, що ці рекомендації написані максимально просто, практично й доступно. Вони пояснюють, що якщо з тобою трапляється така ситуація, то ти маєш ось такі варіанти дій. Ці посібники ми відправлятимемо в центри, що працюють із жінками, та поширюємо на тренінгах Wen-Do», — розповідає експертка.
Хоча Ніна не любить такого розділення на жінок із інвалідністю та інших жінок. Наголошує, що інклюзивний підхід — це не про розподіл людей на групи за станом здоров’я, а про доступність у задоволенні потреб. Почуватися в безпеці — одна з таких потреб.
«Я знала, що жінки з інвалідністю стикаються з насильством, але не могла уявити, що вони набагато частіше мають ситуації небезпеки та порушення кордонів. У перспективі я б хотіла робити курси із самозахисту для жінок із інвалідністю, тим більше, що методика Wen-Do надає таку можливість», — планує Ніна.
Читайте також: «Віднови справедливість»: про що йдеться в новому посібнику з протидії сексизму?
Говорити про потреби та змінювати своє життя
Найцінніше, каже Ніна Гаєвська, коли учасниці після тренінгів діляться, як вони застосовували знання на практиці. І найчастіше — це не про відсіч кривднику, а про внутрішні зміни.
«Радію, коли після тренінгу жінки повертаються з відгуком, що почали змінювати якість життя, бо тепер вони відкрито можуть говорити про свої потреби.
Були ситуації, коли жінки змогли дати відсіч хамам або просто агресивним людям. Після одного з тренінгів, коли ми вже розпрощалися з усіма, приходять повідомлення в чат: «Ніно, вже використали інструменти. Зайшов п’яний чоловік у магазин, і ми змогли дати відсіч, подбати про свою безпеку».
Про це приємно чути, але мені насправді суперцінними є прості речі, про які учасниці говорять. Якось учасниця сказала – вона тепер знає, що може не робити чогось просто тому, що не хоче. Не шукати причини, а просто відмовитися. Для неї це було надзвичайно важливим усвідомленням. І мене захоплює, що після кожного тренінгу кожна учасниця виносить для себе щось абсолютно своє в тому, що таке самозахист», — підсумовує Ніна Гаєвська.
Олена Андрушко
