«Те, що 14 жовтня стало Днем захисників, я вважаю правильним кроком, а спроби перетворити його на свято членоносців —ні», «Не всі захисники — хлопці і не всі хлопці — захисники», «Це чудове свято, в якому, на жаль, нам, жінкам, поки що малувато місця» — це все слова військових, чоловіків і жінок, про 14 жовтня. Цього дня відзначають День захисника і захисниці України, та часто про роль жінок в обороні наших кордонів згадують побіжно, або і не говорять взагалі.
Водночас у ЗСУ нині налічується 23% жінок, а частка військовослужбовиць, які несуть службу в ООС, становить 10% (дані Міноборони за 2019 рік).
Як вітати із Днем захисника і захисниці, аби не перетворювати цей день на “23 лютого” та “свято чоловіків” та що для кожного та кожної з них значить це свято, розказують самі військові та ветерани/ки.
Ірина Бобик, військова
Військова Ірина Бобик розповідає — для неї з дитинства 14 жовтня було релігійним святом.
“Я виросла в побожній патріотичній родині, тож 14 жовтня для мене було передусім святом Покрови і днем створення УПА (дід був зв’язковим). Уже в школі ми відзначали його також як день козацтва. Пам’ятаю, це був день спортивних змагань — ми показували, які з нас гарні козаки й козачки. Те, що 14те стало Днем захисників, вважаю логічним і правильним кроком. А спроби наріду споганити його, перетворивши на “свято членоносців” — ні. Бо знаю, що форма геніталій не визначає рід наших занять. Зараз у нас десь 57 тисяч жінок-військовослужбовців, з них 12 тисяч – учасниці бойових дій. І ми цілком справедливо реагуємо в стилі “вот зе фак” на спроби вітати суто хлопчиків у школах чи чоловіків в офісах, які часто навіть строкову не служили”, — говорить Ірина Бобик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Раді планують перейменувати День захисника України для забезпечення гендерного балансу
Натомість військова пропонує організувати день пам’яті місцевих загиблих військових чи відправити допомогу на фронт.
“А щодо школярів, то мотивувати в майбутньому захищати свою землю треба і хлопчаків, і дівчаток”, — каже Ірина Бобик.
Ольга, військовослужбовиця
Чинна військовослужбовиця Ольга вважає, що ще досить довго 14 жовтня вважатимуть саме “святом хлопчиків\чоловіків”.
“Наші люди не звикли, що жінки теж захисники. Часом, навіть кращі за багатьох чоловіків. Нас дуже довго згадуватимуть лише на 8 березня. І винні в цьому самі ж жінки, в школі мами організовують свято, купують хлопчикам подарунки на 14 жовтня. Тобто вже моїх синів навколишні вчать, що це лише для них, а не дівчат теж. “Совок” одним словом — усе в рамочку і бордюрчики побілені. Це чудове свято, в якому, на жаль, нам жінкам поки що малувато місця”, — каже військова.
Що ж до зміни сенсів, які вкладають у це свято, військова переконана — поради тут не допоможуть.
“Нам треба лише зачекати доки зміниться кілька поколінь, і усі забудуть ту бідність, в якій жили при СРСР,коли могли собі дозволити лише шкарпетки. Особисто я не святкую взагалі нічого, відколи війна почалась, не той настрій, але вітаю побратимів, усіх, і тих хто в ЗСУ, і добровольців, і волонтерів. 14 жовтня — це свято тих, хто захищає. Колись вже наші діти чи онуки усе змінять”, — вважає Ольга.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ти дівчина, в тебе будуть закохуватись» та інші історії жінок на війні
Олексій Годзенко, військовий
Військовий Олексій Годзенко переконаний, що День захисника — це зовсім не про стать і потрібно відходити від радянської стереотипізації цього свята.
“Якщо коротко, то 14 жовтня це крок від радянського минулого, від свят, де тебе вітають за фактом наявності статевих органів певного типу. Сьомий рік війни щодня доводить, що не всі захисники — хлопці і не всі хлопці — захисники”, — вважає військовий.
А ось вітати цього дня, каже, найголовніше щиро.
“От хочеш щось сказати людині, яку вважаєш захисником, то так і роби, а не вотетовотвсьо.
Щодо шкіл — вкрай обурює, що часто-густо батьки збираються за традицією “23 фєвраля” дарувати своїм синочкам-корзиночкам шкарпетки і всі ці речі. Це фу. Просто фу. Якщо хочуть якось відзначити саме день захисника, то хай в школу запросять когось з ветеранів російсько-української війни. Чи хай молодші класи листи бійцям напишуть”, — радить Олексій Годзенко.
Аліна Вяткіна, ветеранка
Ветеранка Аліна Вяткіна розповідає, що для неї 14 жовтня — це передусім повернення до своїх традицій і своїх сенсів.
Вітати захисників головне щиро, каже ветеранка. У іншому разі, краще не говорити нічого взагалі.
“Про переосмислення стереотипного образу захисника і про вшанування тих, хто захищаючи загинув. Я би радила не вітати нікого, якщо це не йде з середини, а робиться, бо “так треба”. Водночас, особисто для мене просте “Дякую” в цей день може сказати більше, ніж довгі привітання”, — каже ветеранка.
Водночас Аліна Вяткіна відзначає, що підхід до відзначення цього дня суттєво змінився, якщо порівнювати навіть з 2017 роком.
“Я бачу велику різницю. Значно менше брендів транслюють ідею того, що 14 жовтня — нове 23 лютого. Люди з мого оточення добре розуміють, про що цей день і вітають тих, хто причетні до захисту країни, незалежно від статі й віку. З часом це стане новою нормою. Нам десятиріччями транслювали образ захисника — дідуся з орденами на грудях. А з початку війни на Сході, захисниками стали хлопці й дівчата від 18 років й до тих самих дідусів. Для того, щоб це змінилося в свідомості більшості людей, потрібен час. І маленькі кроки, які ми робимо, щоразу транслюючи, про що цей день для нас. І про те, що бути захисниками — це не про стать, не про вік. А про те, що ти обираєш робити і як обираєш жити. Ну і щоразу, коли я зараз бачу щось типу “давайте привітаємо наших мужчін із їхнім днем”, я ставлюсь до цього спокійніше, бо бачу, що зміни є, вектор правильний, тож рано чи пізно ми прийдемо в точку, де не буде підміни понять, а речі називатимуть своїми іменами”, — переконана ветеранка.
Анастасія Горпінченко
