Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Не питай, не кажи: «Сім чоловіків Евелін Г’юґо» як жорстка сатира на патріархат
Книжкова полиця Статтi

Не питай, не кажи: «Сім чоловіків Евелін Г’юґо» як жорстка сатира на патріархат

Тейлор Дженкінс Рід. Сім чоловіків Евелін Г’юґо / Переклад Альони Крупки. Київ: Artbooks, 2023. 544 с.

А можна ж розважати, а не повчати

Письменники-моралісти виховували читача, сплітаючи цікаві історії, а не проповідуючи. Від того їхні твори не ставали менш дидактичними: вони мали сформувати й закріпити якусь етичну навичку. І то краще, коли моральні уроки не треба зубрити до памороків у продльонці. 

Роману «Сім чоловіків Евелін Г’юго» Тейлор Дженкінс Рід – шість років (пів року він є й українською мовою). Цей час книжка провела, здається, у всіх можливих списках бестселерів. На кінець вересня тільки в списках бестселерів «Нью-Йорк Таймс» вона тримається 163 тижні в першій п’ятірці. Книжка має цікавий сюжет і добре виписану історію. Тому і приваблює. Книжка містить дуже чітке й точне соціальне послання, яке засвоюють разом із сюжетом навіть ті, які за жодних умов не вступили б у дискусії про гомосексуальні шлюби чи не зауважили б, як неформальні спільноти поволі перемагають у боротьбі з родинним насильством — там, де державні інституції програють.

Але якщо я вам скажу, що роман Тейлор Рід — про громадянський активізм, ви мені не повірите, либонь. Позаяк цей роман — про відому акторку, примадонну, зірку 50-х і 70-х років, знану не лише своїми вибуховими ролями, а й скандальними шлюбами. Усього їх сім — шлюбів,  ясна річ. Історія жінки, яка робить у людожерські часи кар’єру в Голівуді, використовуючи для того інших — чоловіків і жінок. Таке собі «Усе про Єву», але книжка, а не кіно.     

Усе про Єву

Ви ж знаєте «Усе про Єву»? Легендарне кіно 1950 року. Там до актриси-зірки, яка почала старіти, набивається в помічниці молоде дівча (Єва) і цілеспрямовано забирає у старшої жінки ролі, друзів, славу. Закінчиться стрічка тим, що вже до Єви — відомої актриси — прийде молода дівчина і проситиметься в компаньйонки. Культове кіно про конкуренцію жінок і про ціну слави в безславному бізнесі. 

Тейлор Рід точно має на думці цю стрічку, коли ладнає свою Евелін. Зрештою, її героїня на якомусь етапі рекомендується «нестерпною сукою» – і то є пряма цитата з кіна. У «Семи чоловіках Евелін Г’юґо» двічі повторюється такий розклад: досвідчена акторка й молодша дебютантка, старша зірка й молода жінка, яка починає кар’єру. Динаміка цих двох пар і визначатиме сюжет. Де ж сім чоловіків із назви? — Спитайте. Стоять красиво в масовці, — чесно кажу, — Тейлор Рід написала роман про жінок. 

Конкуренція жінок

Евелін і Монік. Евелін літня, вона давно не дає інтерв’ю, хоча її все ще пам’ятають і обожнюють. Аж тут новина: актриса виставляє на аукціон сім своїх суконь, з якими пов’язані доленосні події її біографії. У тих строях вона відвідувала церемонію Кіноакадемії, отримувала Оскар, була на прем’єрі свого найвідомішого кіна тощо. Евелін Геррера (так її насправді звуть, вона латиноамериканка) готова фотографуватися в тих сукнях і дати велике інтерв’ю популярному журналу. Але є умова: говоритиме вона лише з Монік. Молода мулатка, недавно розлучена, в депресії, до того ж, примітна хіба резонансною колонкою про евтаназію. І ще сюрприз: Евелін воліє, щоби Монік, чомусь саме Монік, стала її біографкою, вона розкаже тій правдиву історію свого життя, а Монік опублікує її відразу по смерті Евелін.     

Читайте також: Бунт, що виростає з порожнечі: не-рецензія на роман «Її порожні місця»

Евелін і Синтія. Евелін уже була зіркою романтичних комедій, коли правдами і здебільшого неправдами вибила собі роль Джо в екранізації «Маленьких жінок». Харизматична енергійна Джо має всі шанси вкрасти цю стрічку. Але на роль Бет — милої сестри, яка за сюжетом помирає — беруть акторку-дебютантку Синтію. І вона неперевершена. Евелін, здається, втратила свій зірковий шанс. Між Евелін і Синтією починається позиційна війна, Евелін робить усе, аби юнку з ролі зняли. Синтія тим часом якось болісно й наполегливо просить про дружбу: вона щойно переїхала до Голівуду й почувається самотнього. Евелін вирішує тримати ворогів поближче.  

Жодна з цих історій — не історія про жіночу конкуренцію, хоча схоже на це. Героїні Рід не можуть вижити одна одну зі спільної території, бо нема цієї території, вони прагнуть дуже різного. Але це й не історії солідарності жінок: дружби між героїнями в романі нема, є щось ще (кохання, кревність, материнство, почуття провини), але дружби нема. Де нема довіри, не може бути дружби. А всі історії про юних Єв, які прийдуть на наші заслужені місця, нас десятиліттями  підготовлюють: не вірити жінкам поруч — жодній. 

Рід якщо й пише історію жіночої солідарності, то це історія інституалізованої параної. Вона — дотепна авторка. 

Усе про Евелін

У «Все про Єву» молода акторка отримає престижну нагороду й подякує за неї старшій, яка сидить просто в залі й дивиться просто в очі зрадниці. У «Семи чоловіках Евелін Г’юґо» буде аналогічна сцена. Молодша жінка, отримуючи Оскар, подякує старшій колезі. Та бачитиме церемонію в трансляції і зрозуміє: їй щойно освідчилися. Зрозуміє лише адресатка: і мову ненависті, і мову любові. Іншим присутнім дешифраторів забракло. 

Чи не кожен відгук на роман Рід (а їх тисячі!) містить фразу на кшталт «а я точно знаю, яка актриса тут за прототип Евелін», а далі будуть варіанти: Елізабет Тейлор, Мерилін Монро, Беті Девіс, Джоан Кроуфорд, Даяна Рос, Ріта Гейворт, Ава Гарднер і ще з десяток поп-дів. Власне, Евелін — діва, її історія — не біографія актриси, а історія діви — напів символу, напів карикатури, втілення найекстремальнішого нашого уявлення про жіночність. Тому кожен читач і згадує ту діву, яка саме йому зараз імпонує. 

Сама авторка погоджувалася:  є збіги з біографією Ави Гарднер. Акторка в 1980-х найняла журналістка, який із її слів мав написати біографію «Секретна розмова». Коли книжка вже була готова, чи то Ава передумала, чи на неї натиснули колишні коханці й коханки, про яких у книжці йшлося — все закінчилося пісною статтею в «Vanity Fair». Книжка вийшла вже по смерті Гарднер у 2010-х. Тейлор Рід — кінознавиця за освітою, вона цю історію, звісно, знає.  

Евелін у реалі була чоловіком

Але в своїх інтерв’ю письменниця мимохідь згадує ще одну біографію селебретіс – і куди важливішу за книжку Гарднер. 

2005 року Гантер Таб випустив свої мемуари, де доста відверто написав про секс-експлутацію в Голівуді 50-х і 60-х, про те, як студії приховували гомосексуальність акторів, про фейкові стосунки з жінками, які він розігрував перед медіа, про його реальні стосунки, що руйнувалися через той маскарад. Гантер кілька десятиліть жив у шлюбі, про який просто не міг говорити вголос. Його книжка миттєво стала бестселером і наробила чималого галасу. 

Тейлор Рід каже, що Гантер став прототипом Генрі — ніжного відданого друга Евелін (прекрасний персонаж!)  Втім, коли звірити біографію Таба й саме Евелін, то буде стільки збігів, що можна стверджувати: історію Евелін надихнула чоловіча біографія. Тієї Евелін, яка каже, що не її виміряють кількістю чоловіків, з якими вона була пошлюблена, а натомість ті чоловіки розчиняються в її сяйві, стають лише чоловіками зірки. Евелін, розумієте, — одна така, а кожен із них — лише черговий чоловік Евелін. Цю героїню надихнула життєва історія чоловіка.  

Чи підмічає цю іронію Тейлорі Рід, я не знаю, головне, щоб ми її помітили. Без розвинутого почуття іронії в «Семи чоловіках» не можна.

Тобі — половина, мені — половина   

Монік питає в Евелін, хто саме з її чоловіків був любов’ю її життя. Жоден із них, — відповідає Евелін, але обіцяє розказати про людину, яка була її половинкою. Вона майже збрехала, ні, вона розкаже про цю людину, тільки половинок тут не буде. Тейлор Рід пише напрочуд цілісних людей — завжди привабливих і часто неприємних. Евелін бісексуальна. Вона єдина в просторі роману робить камінг-аут – і власне для того, щоб заперечити свою гетеро- і гомосексуальність. Для неї назватися лесбійкою чи гетеросексуалкою — означає зректися половини себе. От це єдині половинки, про які можна говорити в історії Евелін.  

Чому ж таку героїню все таки виміряють чоловіками? Це саркастичний хід. Чоловік у світі Евелін — персонаж, яккий підтримує головну героїню, забезпечує їй комфорт діяти (підтримуючий персонаж у поп-літературі — традиційно жіноча роль, ніяк не чоловіча, принаймні не гетеросексуального чоловіка).

Цей сарказм найбільш явний у темі сексуальної експлуатації. Евелін уперше виходить заміж підліткою за чоловіка, який може її перевезти в Каліфорнію. І цей шлюб очевидно порятує її від зґвалтування батьком. З першим чоловіком вона чесно розплачується цнотою й ілюзіями про наївне закохане дівча. Свої перші ролі вона отримує, спокусивши кіношного бонза. Всі її колежанки пройшли цим шляхом. Далі будуть стосунки з чоловіком-зіркою, це обмін статусами: вдвох вони стають не просто відомим акторами, а зірковою парою. Але починаються проблеми, коли паритет руйнується й Евелін отримує успішніші проєкти. Для закріплення результату: такими будуть і стосунки з зірковим режисером: поки обидва працюють на його репутацію, шлюбу нічого не загрожує. Так, ми все ще про секс-експлуатацію говоримо. І нарешті дуже смішне, реально смішне: Евелін спокушає і змушує одружити селеберетіс — їй потрібен імідж одруженої жінки. Їхній шлюб реально триває одну ніч. 

Вона наче не коханців заводить, а заручників бере 

Вона використовує своє тіло як валюту. І щиро не розуміє, коли еротичну зраду її партнери розцінюють як таки зраду, а не бізнес-домовленість. Але біда в тому, що й тіла чоловіків вона використовує як валюту. А чоловікам рідко подобається, коли хтось у грі за їхніми правилами перемагає. «Сім чоловіків Евелін Г’юґо» — неочікувано жорстка сатира на патріархат. Розділи книжки названі за іменами офіційних чоловіків Евелін. Дочитайте роман, закрийте книжку й назвіть уголос ім’я її сьомого чоловіка, скажімо. Я цей експеримент провалила. Чоловіки в романі Рід — інструменти, приладдя. Але коли в тебе в руках молоток, ти наполегливо починаєш шукати цвяхів.   

Гомофобія та громадянський активізм

Головні герої роману народжені в кінці 1930-х або самому початку 1940-х. Евелін — єдиний персонаж, який відкрито говорить про свою сексуальну ідентичність, але оприлюднити цю інформацію дозволяє лише після її смерті. Інші негетеросексуальні герої роману до смерті й після смерті — глибоко «в шафі». Описаний Рід комунікативний контракт старого Голівуду скидається на ту сумнозвісну армійську доктрину «не питай, не кажи». Якщо ти прямо озвучуєш свою орієнтацію, тебе за це покарають. Якщо промовчиш, то, може, й привілей якийсь отримаєш — почесний Оскар за хорошу поведінку. 

Евелін здійснила злочин, аби приховати ту велику таємницю її близької людини. У 2010-х вона розкаже про це Монік. Та не зрозуміє, чому таємниця могла коштувати життя. 

У романі є сцена, де четверо людей дізнаються про Стоунволльский протест у 1969-му.  Це серія спонтанних демонстрацій, скерованих проти поліцейського свавілля. Власне перший випадок масового спротиву ЛГБТ+ спільноти проти узаконених дискримінаційних практик. Зокрема була вимога: най існують простори, де можна відрито говорити про свою сексуальну ідентичність і не бути за те покараними. І от четверо людей слухають про сутички на вулицях, зовсім неподалік. Жоден із чотирьох не гетеросексуал. Першим поривом було приєднатися до протесту. Але всі вони залишаються вдома: кожен із них дуже відомий, аби бути поміченим серед протестувальників. Вони жертвують їм гроші. Вони багаті люди. Троє з них помре, так і не відкрившись — навіть найближчим друзям.

Такі сюжети роману можна схопити лише в динаміці, чітко усвідомлюючи, як сильно змінилося соціальне суспільство від 1950-их і до 2010-х. Щоб нас таки потішило щире здивування Монік: чому треба було все життя приховувати, що ти любила і жінок, і чоловіків?      

Домашнє насильство

Чи нащо було замазувати гримом свіжі синці від кулаків  твого богом даного чоловіка? Динаміка ставлення до родинного насилля в «Семи чоловіках» очевидніша навіть більше за динаміку ставлення до гомофобії. Тільки поганих новини більше. Рід фіксує: ми вже навчилися засуджувати, але ще не навчили не терпіти. 

В одному зі шлюбів Евелін системно й жорстко б’є чоловік, її ґвалтують і принижують. Вона виривається з тих стосунків — ледь живою. І через деякий час бачить, як його наступна дружина ховає під гримом синці. Та теж акторка, одне коло. Нова дружина колишнього втомлено коментує: могла, мовляв, мене й повідомити. Те, що Евелін могла попередити цей злочин, їй насправді на гадку не спадає. Вона згодом попросить вибачення. Але навіть у 2010-х вона цього не розуміє, того, що зрозуміє вже покоління metoo: засвідчити спричинене тобі зло — означає попередити наступний злочин.

Рід пише насилля в родині як зло, яке можна викорінити тільки тоді, коли жертви солідаризуються й повстануть проти ґвалтівників. Власне це той самий рецепт, що й у випадку подолання гомофобії — активізм спільнот, які зазнають утиску. І щоб не отримували привієї ті, кому зручніше мовчати… Ну так, звісно. І хтось підкине грошенят. Аби тільки в об’єктив камер самому не потрапити.    

Усі жінки відьми (ті, хто не актриси)

В одному сезоні з романом Рід вийшла українська версія ще одного бестселера, що робить розважальний сюжет майданчиком для обговорення соціальних хвороб. «Непокірні» Емілії Ґарт на позір є містичним романом про родове прокляття. Є три жінки-героїні, вони належать до одного роду. Кейт у 2019-му втікає від чоловіка-насильника, будучи вагітною, і ховається в будинку недавно померлої баби. Там вона й дізнається історію своїх пращурок, так само – історії родинного насилля. Кейт міркує, що їй пощастило жити в ХХІ столітті, бо вона бодай не помре, стікаючи кров’ю, під час пологів. Але все інше не міняється. Ґвалтівники в кожній із трьох історій законом не покарані. Жінки в кожній із трьох історій беззахисні перед побоями у власному домі й перед зґвалтуванням у власній спальні. Насилля, аб’юз — патерн, що його патріархатне суспільство відтворює та підтримує задля контролю своїх членів (і жертви, і насильника — до речі, просто в різний спосіб той контроль працює). У світі Гарт ніякої динаміки насильницьких залежностей не відбувається, героїні раптом усвідомлюють себе в ситуації насилля й раптом виходять із неї. Завдяки своїм надприродним здібностям і магічному ж таки досвіду бабусь-мамусь там і тоді. 

Теж хороша розважальна книжка про серйозні соціальні проблеми. Але відчуваєте різницю? Жінки Тейлор Рід не передають травми у спадок, Монік уже просто не розуміє Евелін, вони міняють своє ставлення до самого факту насилля, вони вчаться встановлювати кордони тут і зараз.

Читайте також на платформі «Жінки – це 50% успіху України»: На кращий-гірший — розподілись, або Як сучасні теорії (не)справедливості трактують гендерну політику

Коли індустрія розваг стає етичним ученням

Популярна культура є простором громадянського висловлювання, це не новий винахід, так було завжди. Просто ми почали поволі звикати, що література про цінності — нудна. А звикати до такого не треба. Можна витратити шість-сім годин вихідного дня, прочитати гостросюжетний роман і раптом отримати цікавезну лекцію про динаміку родинного насилля, про гомофобію, про секс-експлуатацію, про звикання людини до ролі жертви. І опрацювати цю інформацію, і засвоїти, принаймні щось важливе запам’ятати… А як же все-таки там звали того сього чоловіка Евелін Г’юз, бідака він такий?  

Ганна Улюра

Схожі записи

Віра Холодна —акторка німого кіно

Боді-позитив здорової людини

NDI шукає старшого/у асистента/ку парламентської програми (англ.)