В Україні не тільки підліткам, а й дорослим бракує сексуальної освіти і статевого виховання. І хоча певні зрушення в цьому плані є, багато питань ще залишаються на рівні суворих 90-х. З підлітками якщо й говорили про інтим, то тільки в плані, щоб не завагітніти. А питання сексуальної грамотності — це не лише про ранні вагітності чи статеві хвороби. Знання про власне тіло й чужі тіла також пов’язане з ефективнішою протидією сексуальним домаганням, зґвалтуванням і гендерним стереотипам.

Чому батьки соромляться говорити з дітьми на тему сексосвіти? А приміром, тема зґвалтування досі залишається табуйованою. Чому статеве виховання має бути базовим для підлітків і дорослих та чи готові школи давати учням сексосвіту? Про це говорили експертки в межах дискусійної платформи фестивалю Docudays UA.

«Мені здається, коли говориш «сексуальна або статева освіта», багато людей думають, що ми вчитимемо дітей проституції, гомосексуальності та іншого. І показуватимемо все на власних прикладах у шкільних авдиторіях. Мене це дуже дивує. Чомусь коли говорять про сексуальну освіту, дехто уявляє цілу камасутру, що звалиться просто на їхніх діточок і зробить із них проституйованих людей, які не поважають своїх і чужих кордонів», — каже одна з учасниць дискусії юристка, правозахисниця, журналістка Лариса Денисенко.

Петиція є, а що далі?

Нагадаємо, цього року петиція про необхідність упровадження курсу статевого виховання у школах набрала потрібних 25 тисяч голосів. Ця петиція отримала дві різні відповіді від МОН. Зокрема, керівник Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Олег Єресько зазначив, що рішення шукати не потрібно, мовляв теми статевого виховання включені в зміст обов’язкових навчальних предметів «Я досліджую світ», «Основи здоров’я», «Здоров’я, безпека та добробут», «Біологія». Є й інша відповідь — від міністра освіти Оксена Лісового. Він зауважив, що сьогодні МОН розробляє проєкт державного стандарту для профільного рівня загальної середньої освіти.

Та чи є шанси, що впроваджене в школах відповідатиме тому, що хотіло б бачити громадське суспільство, і тим, що має бути? У цьому експертки мають сумніви. Бо викладання ляже на плечі вчителів, які не вміють, не готові або не мають бажання спілкуватися на таку тему  з дітьми, адже це не їхня профільна дисципліна. А тут важливо, як і в кожній професії, щоб людина горіла своєю справою, тоді їй буде цікаво це передати дітям. А такі випадки, на жаль, поодинокі.

Має бути людина, яка не боїться говорити про це з дітьми

Навряд чи допоможуть курси підвищення кваліфікації, вважає Лариса Денисенко. Бо вчителі можуть правильно відповісти на всі запитання і скласти всі тести дистанційного курсу, а в результаті приходять до школи й не вміють про це говорити.

«Я більше думала робити це як платформу вільної освіти. У нас дуже багато комп’ютеризованих шкіл. І щоб це робили спеціально навчені люди, не прив’язані до цієї школи. Ти вмикаєш просто фільм з коментарем про те, що цікаво дітям. Розробити це можливо. Але все одно дітям потрібна жива людина, яка не боїться говорити й може відповідати на запитання. І з цим я бачу проблему. І чесно кажучи, поки що не знаю, як це вирішити», — каже правозахисниця. 

Лариса Денисенко наводить приклад того, як вирішили питання сексуальної освіти в Австралії.

Минулого року у список 100 видатних жінок ВВС увійшла австралійка Шанель Контос, активістка статевої й сексуальної освіти. В «Інстаграм» вона запустила кампанію з питанням до читачів і читачок, чи зазнавали вони сексуального насильства у школі? І вже за 7 хвилин там було дуже багато відповідей «так» і люди почали ділитися своїми історіями.

«І так вона почала збирати інформацію і розгорнула кампанію про розуміння, що таке згода, про те, що сексуальна освіта має бути доступна у школі з 10 років, про те, щоб це вміли пояснювати. І щоб діти знали, що таке кордони, що таке «ні». У який спосіб, хто і як може порушувати тілесну й емоційну недоторканність людини. Що таке секс, а що таке насилля. Де злочин, а де стосунки, адже це дуже важливо».

Результатом одного допису в «Інстаграм» стало те, що цього року в Австралії буде запроваджена повноцінна програма сексуальної освіти для учнів від 10 років і до кінця навчання у школі.

Мають розуміти, де стосунки, а де починається злочин

На думку Лариси Денисенко, це те, що об’єднує нас усіх. Коли ми бачимо статистичні дані, і це не лише інстаграм-дописи або флешмоби. Скільки людей в принципі можуть зазнавати сексуального насилля в ранньому віці? Коли взагалі дитина вперше дізнається про секс і звідки вона про це дізнається?

«А це інтернет і це середній вік 11 років по всіх країнах світу. Це стосується й нашої країни. Якщо дитина починає в гуглі писати дуже навіть примітивно так, як вона може у 5 років — просто «п…ська» або якесь інше слово, притаманне лексиці цього віку, її дуже швидко може вивести на порносайт. Уявіть собі модель сприйняття сексуальних стосунків через насилля як таке. Тобто дитина дізнається про сексуальні стосунки через насилля. Бо порно — переважно це достатньо насильницький спосіб взаємодії жінок і чоловіків. І звичайно, що краще було б, якби ми з метою запобігання навчилися не соромитися, а говорити з дітьми, що таке сексуальна освіта і що вона означає для їхнього здоров’я. І щоб хлопці й дівчата розуміли цю межу — де є стосунки, де починається неприйнятність, де починається злочин».

Чекають слушного моменту, який із різних причин не настає

Саме сором і невміння говорити — одна з основних причин, чому дорослі не говорять на тему сексуальної просвіти з дітьми і загалом, зазначає заступниця директорки ГО «Дівчата», лекторка шкільних курсів зі статевого виховання, експертка в царині гендерно-зумовленого насильства Дар’я Чекалова. Вона розповідає про дослідження, яке минулого року провела її організація серед дівчат 13 до 17 років, їхніх батьків, а також учителів у школах. І саме батьків запитували про те, чому вони не говорять на тему сексосвіти з дітьми. 

«І відповідь була така: вони чекають слушного моменту, який  різних причин ніколи не настає. Колись занадто рано, колись є щось важливіше, колись батьки зайняті. До речі, примітно , що на фокус-групові дискусії запрошували обох батьків, але 98% людей, які там були — це мами. Тати повністю самоусунулися з цієї просвітницької ролі. Серед причин вони називали неволодіння вокабуляром. Це навіть важливіша причина, чому вони не можуть про це говорити, ніж сором. І при цьому не хочуть учитися».

Також батьків запитували, чи колись вони намагалися віднайти медичні публікації, статті чи відео, погуглити інформацію, зайти в ютуб і поцікавитися, як можна говорити з дітьми про сексуальні стосунки, про фізіологію, контрацепцію, менструацію врешті-решт. Бо є дуже багато родин, у яких навіть це досі не обговорюють.

«І вони говорили: «Ні, бо мені достатньо власних знань. Але мені недостатньо цих знань для того, щоб поговорити з дитиною». І ми в якомусь замкненому колі, де просто ніхто не хоче на себе брати відповідальність», — каже Дар’я Чекалова.

Багато дорослих не володіють вокабуляром

Наслідки такої моделі мовчання й неговоріння, яка склалася за довгі десятиліття в суспільстві, очевидні — у нас дуже багато роботи, зазначає телеведуча, продюсерка, амбасадорка руху HeForHhe Ярослава Кравченко.

«Ми як активні люди могли б зараз займатися іншою проблематикою, якби ці питання були закриті на рівні освіти і школи. Але зараз ми розуміємо, що є досить багато дорослих, які не розуміють вокабуляр і не володіють ним. Є багато дорослих, які нічого не знають про особисті кордони. І коли ми робимо випуски «Ебауту» (відверте шоу на ютубі на життєві, але табуйовані теми — ред.), ми розуміємо, що для багатьох людей уже дорослих, свідомих, які заробляють, мають своїх дітей, ми відкриваємо якісь абсолютно, здавалося б, примітивні істини.І наслідок недоотримання освіти породжує ціле покоління людей, які не знають майже нічого про себе й  не можуть цим ділитися зі своїми дітьми».

Проблеми ті ж, що й 20 років тому

Модераторка дискусії, координаторка з гендерних питань «Поваги» Анастасія Багаліка пригадує ситуацію, з якою кілька років тому зіткнулася у школі її донька, якій тоді було 10 років. У їхньому класі батьки захотіли провести лекцію з інтимної гігієни і основ статевого виховання без подробиць.

Читайте також: Хто виховав мізогінію у 20-річних?

«Була дуже палка дискусія серед батьків, чи потрібно робити цю лекцію для дівчат і для хлопців одночасно. І мене це настільки здивувало, бо мами і тати хлопчиків вважали, що їхні діти не повинні знати про людську фізіологію, не повинні знати, що таке менструація, що відбувається з жіночим тілом, звідки беруться діти. І загалом це повинні знати тільки дівчата. Так було, коли я вчилася в школі. Минуло понад 20 років — і нічого не змінилося. Тільки люди, які вчилися зі мною разом і які вже зараз батьки, продовжують жити теж у якомусь уявному світі, де говорити з дітьми навіть про звичайні менструації — це щось дуже незручне. У результаті моя дитина зі шкільною подругою пішла на окрему платну лекцію. І це був їхній освітній індивідуальний досвід, але для всього класу лекцію не проводили».

А дівчата і хлопці будуть разом?

Загалом така історія дуже поширена, зазначає Дар’я Чекалова. І навіть якщо подивитися на цей випадок, уже минуло 4-5 років, і досі нічого не змінилося.

«Це перепона, з якою ми стикаємося, коли школа нас запрошує або ми пропонуємо проведення однієї з наших лекцій. Найперше, що вони запитують, чи дівчата і хлопці будуть разом. А в нас є правило — ми ніколи їх не розділяємо. У нас навіть є лекції «Жіноча фізіологія» і «Чоловіча фізіологія». І на жіночу можуть прийти хлопці, якщо їм цікаво, і навпаки. Всі інші лекції обов’язково спільні», — говорить експертка.

Вона пригадує випадок, коли представниць ГО «Дівчата» не хотіли пускати в школу на лекцію про менструацію та менструальну гігієну, поки вони не сказали, що вона спільна для дівчат і хлопців.

«Бо директор дуже переживав, що ми злі феміністки, і все, що ми робимо — це тільки для дівчат, і ми виключаємо хлопців. Коли ми сказали, що навпаки наполягаємо на тому, щоб вони були, нас пустили у школу».

Також зазвичай буває так, що лекції для дівчат, а хлопці не отримують жодної інформації взагалі, додає Дар’я Чекалова. Тобто їх виганяють на футбол чи додаткове заняття з вільним учителем, щоб він за ними пригледів.

«Коли ми в лекцію про менструацію додали блок про полюцію, зміни в організмі хлопця, який дорослішає, це був такий ступор. Хлопцям узагалі нічого не можна розповідати. Навіть про них самих. І наслідки цього жахливі. Бо всі хлопці, з якими ми говорили, відкритим текстом кажуть: «Нам дуже цікаво, але ми не знаємо, де взяти інформацію. Ми дуже боїмося говорити з батьками про це, бо це сором і страх. Я тата ніколи не спитаю, бо він подумає, що я гей. Дівчат не спитаю, бо мені соромно, що вони мене засміють». І це просто відбувається знову і знову, і з цим важливо боротися. Як ми бачимо, ніяких великих системних підходів до цієї проблеми взагалі не існує».

«Не принеси в пелені»

Як помітили експертки, коли батьки намагаються відгородити дітей від сексосвіти і сексвиховання — це такий своєрідний спосіб турботи й виховання.

«Мені здається, це одна з моделей того, що менше ми будемо про це говорити, то менше дитина фокусуватиметься і знатиме. І це при тому, який зараз доступ до інтернету порівняно з моїм дитинством. І це дуже страусина політика – цього не бачити і розповідати дітям про те, що коли ти будеш займатися онанінзмом, у тебе будуть волохаті руки. І, о Боже, це всі побачать або взагалі станеться щось жахливе», — каже Лариса Денисенко. 

Читайте також: «Скляний замок»: як і чому історії зникомих родин стають бестселерами

А сама модель комунікації про статеве дозрівання і про те, що відбувається з тілом, заточена на тему тільки б не завагітніти і тільки захищений секс, зазначає Анастасія Багаліка. 

«Це, здається, якась така фішка 2000-х і дорослішання цього покоління. Бо коли я росла, зі мною спілкувалися саме в такому контексті. Секс має бути обмежений тільки тим, щоб жінка й тільки жінка думала про те, як не завагітніти. Усі інші аспекти тут не працюють. Не працюють навіть хвороби, що передаються статевим шляхом. Про них згадують тільки в тому контексті, що презерватив і від них захищає — на додачу про небажану вагітність. Немає культури про жіноче задоволення».

Взагаліце дуже народницька популярна тема, додає Лариса Денисенко і згадує творчість Тараса Шевченка, який часто на цьому акцентує. «Не принеси в пелені» — це досі говорять.

«А це моя історія. Я взагалі не розуміла, що я маю принести. Я в шортах бігала, у штанцях. У років 10 була рослою дівчинкою, гуляла з хлопцями на вулиці. І в якийсь момент мама така руки в боки: «Ти дивись мені, в пелені не принеси». А я: «Та немає в мене пелени, не ношу я такого»,  — пригадує Ярослава Кравченко.

Має бути довіра дітей до лікарів

На думку експерток, паралельно з сексосвітою треба пропрацьовувати довіру дітей до лікарів. Щоб це було альтернативою, коли дитина не може звернутися до батьків. Діти мають розуміти, чому довіритися лікарю можна і чому йти треба до лікаря, а не шукати щось в інтернеті.

«І тут важливо, щоб лікарі й лікарки, по-перше, вміли працювати з неповнолітніми й не поводилися як статева інспекція: «Хто це в нас тут прийшов? О Боже мій, що ж таке відбувається?» — каже Лариса Денисенко.

Читайте також: Гінекологічне насилля: чому жінки не поспішають на профілактичні огляди?

 Бо в ранніх 2000-х так і було, додає Анастасія Багаліка.

«Профогляди у школах і в університетах страшенно лякали дівчат. І щось мені підказує, що це продовжується», — каже вона. 

За словами Дар’ї Чекалової, у межах свого дослідження представниці ГО «Дівчата» спілкувалися з дівчатами про цей аспект. І вони говорили, що їм некомфортно з двох причин. Що вони взагалі не думають і не планують ходити до гінеколога. Навіть ті, у кого вже був сексуальний досвід.

«Бо, по-перше, навіть з тієї обмеженої інформації, яку вони чують від мами, то це все дуже страшно, дуже неприємно. Будуть робити якісь жахливі, болючі речі, і тобі це взагалі не потрібно ніколи. І тому вдома подається інформація, що до гінеколога треба йти, коли завагітнієш. І з другої причини, бо справді все ще існують обов’язкові огляди в школі, в старших класах, в коледжах і в університетах, де жахлива сама атмосфера. Там немає ніякої приватності, дівчата просто стоять напівроздягнуті на очах одна в одної, на очах людей, які приходять, там якісь жахливі крісла».

Із 10-річною дитиною цілком можливо говорити про секс

Фахівчині наголошують, що для досягнення змін у сфері статевого виховання дуже важлива комунікаційна складова. Що більше ми інформуватимемо про будь-що, то краще.

«Із дитиною десяти років ми цілком спроможні як дорослі люди говорити про секс, повірте мені. Це цілком можливо зробити. Трохи зусиль над собою», — каже Лариса Денисенко. 

Загалом тема особистих кордонів, сексуальної і статевої освіти — це не тема лише освіти, це відповідальність батьків, наголошує Ярослава Кравченко. Більше того — це відповідальність активного громадянського суспільства і правоохоронної системи.

«Бо приклади показують, що навіть якщо я наважуся піти розповісти в поліцію, мені треба пройти дуже важкий шлях. Бо часто коли приходиш давати свідчення, ще більше тиснуть. Тобто всі, хто є в цій зв’язці, вони потребують перепрошивки для того, щоб суспільство було здоровіше. Тому я можу сказати, що єдине, що зараз справді діюче, крім того, що потрібні системні зміни, – це небайдужість буквально кожної людини. Небайдужість, яка ще й проходить факт-чекінг і перевірку фактів. Тобто коли ти бачиш щось кричуще, повз що ти не можеш пройти, стань, спробуй розібратися і зроби свій внесок хоча б інформаційним поширенням. Ось про цю відповідальність я зараз думаю найбільше».

Де шукати допомогу й підтримку?

Якщо вам бракує матеріалів про те, як говорити на тему сексосвіти і статевого виховання, у ГО «Дівчата» готові підібрати інформацію. А також тут закликають просто говорити. Якщо у вас є діти — з ними, якщо немає — просто одні з одними. Адже зміни залежать від діяльності абсолютно кожного з нас.

«Ми розуміємо, що насправді комунікація в сім’ях між дорослими теж відсутня. Поговоріть зі своїми старшими родичами щодо подолання якихось табуйованих тем. І ми, я впевнена, через 5-10 років побачимо наслідки цих розмов», — каже Дар’я Чекалова.

Якщо ви зазнали сексуального насилля або знаєте таку людину, можете звертатися до чат-боту Асоціації жінок-юристок ЮрФем (068-145-55-90 у «Телеграм» і «Вайбер»). Гаряча лінія працює цілодобово. Тут нададуть пораду, правову консультацію і допомогу під час подачі заяви у прокуратуру.

Євгенія Цебрій

Don’t wait for the right moment: why sex education should be basic for adolescents and adults

In Ukraine, not only adolescents but also adults lack sex education. Although there have been some shifts in this regard, many issues still remain at the level of the harsh 90s. If adults talked to teenagers about intimacy, it was only in terms of not getting pregnant. And the issue of sexual literacy is not only about early pregnancies or sexually transmitted diseases. Knowledge about one’s own body and other people’s bodies is also linked to more effective counteraction to sexual harassment, rape, and gender stereotypes.

Why do parents hesitate to talk to their children about sex education? For example, the topic of rape is still taboo. Why should sex education be basic for adolescents and adults, and are schools ready to teach sex education to students? This was discussed by experts at the Docudays UA festival’s discussion platform.

“I think that when you say ‘sexuality or sex education,’ many people think that we will teach children about prostitution, homosexuality, and other things. And we will show everything by our own examples in school classrooms. I am very surprised by this. For some reason, when we talk about sex education, some people imagine a whole kamasutra that will fall on their children and turn them into prostituted people who do not respect their own and other people’s boundaries,” says Larysa Denysenko, a lawyer, human rights activist, and journalist.

We have a petition, but what’s next?

This year, a petition on the need to introduce sex education in schools received the required 25,000 votes. This petition received two different responses from the Ministry of Education and Science. In particular, the head of the Directorate of Preschool, School, Extracurricular and Inclusive Education, Oleh Yaresko, said that there was no need to look for a solution, as sex education topics were included in the content of the compulsory subjects I Explore the World, Fundamentals of Health, Health, Safety and Well-Being, and Biology. There is another answer from the Minister of Education Oksen Lisovyi. He noted that the Ministry of Education and Science is currently developing a draft state standard for the specialized level of general secondary education.

But are there any chances that what is implemented in schools will meet what civil society would like to see and what should be? Experts have doubts about this. Because teaching will fall on the shoulders of teachers who are not able, not ready, or not willing to communicate with children on this topic, because it is not their core discipline. And here, as in any profession, it is important that a person is passionate about his or her work, so that it will be interesting for them to pass it on to children. Unfortunately, such cases are rare.

There must be someone who is not afraid to talk about sex with children

Larysa Denysenko believes that advanced training courses are unlikely to help. “Teachers can answer all the questions correctly and pass all the tests in a distance course, but as a result, they come to school and don’t know how to talk about it.

“I WAS THINKING MORE ABOUT DOING IT AS A PLATFORM FOR FREE EDUCATION. WE HAVE A LOT OF COMPUTERIZED SCHOOLS. YOU JUST TURN ON A MOVIE WITH A COMMENTARY ABOUT WHAT IS INTERESTING FOR CHILDREN. IT IS POSSIBLE TO DEVELOP THIS. BUT STILL, CHILDREN NEED A LIVE PERSON WHO IS NOT AFRAID TO SPEAK AND CAN ANSWER QUESTIONS. AND TO BE HONEST, I DON’T KNOW HOW TO SOLVE IT YET,” SAYS THE HUMAN RIGHTS ACTIVIST. 

Larysa Denysenko gives an example of how the issue of sex education was resolved in Australia.

Last year, the BBC’s list of 100 Outstanding Women included Australian Chanel Kontos, a sex and sexuality education activist. On Instagram, she launched a campaign asking readers if they had been sexually abused at school. And within 7 minutes there were a lot of “yes” answers and people started sharing their stories.

“And so she started collecting information and launched a campaign to understand what consent is, that sexual education should be available at school from the age of 10, that it should be explained. And that children should know what boundaries are, what “no” means. In what way, who and how can violate a person’s bodily and emotional integrity. What is sex and what is violence. Where is the crime and where is the relationship, because this is very important.”

One post on Instagram resulted in the announcement that this year Australia will introduce a full-fledged sexuality education program for students from the age of 10 until the end of school.

They must understand what the relationship is and where the crime begins

According to Larysa Denysenko, this is what unites us all when we see statistics, It’s not just about Instagram posts or flash mobs. How many people can actually be sexually abused at an early age? When does a child first learn about sex and how does he or she learn about it?

“And this is the Internet, and the average age is 11 years old in all countries of the world. This also applies to our country. If a child begins to write on Google in a very primitive way, as he or she can at the age of 5 – just “cunt” or some other word inherent in the vocabulary of this age, he or she can very quickly be led to a porn site. Imagine a model of perception of sexual relations through violence as such. That is, a child learns about sexual relations through violence. Because porn is mostly a rather violent way of interaction between women and men. And of course, it would be better if we learned not to be ashamed, but to talk to children about what sexuality education is and what it means for their health. And for boys and girls to understand this boundary – where there is a relationship, where unacceptability begins, where a crime begins.”

They wait for the right moment, which for various reasons does not come

Shame and inability to speak is one of the main reasons why adults do not talk about sex with children and in general, says Daria Chekalova, deputy director of the NGO Girls, a school lecturer of sex education courses, and an expert in the field of gender-based violence. She talks about a study that her organization conducted last year among girls aged 13 to 17, their parents, and school teachers. And it was the parents who were asked why they did not talk about sex with their children. 

“And the answer was that they are waiting for the right moment, which for various reasons never comes. Sometimes it is too early, sometimes there is something more important, sometimes parents are busy. By the way, it is noteworthy that both parents were invited to the focus group discussions, but 98% of the people who attended were mothers. Fathers completely withdrew from this educational role. Among the reasons they mentioned was their lack of vocabulary. This is an even more important reason why they cannot talk about it than shame. And at the same time they don’t want to learn.”

Parents were also asked whether they had ever tried to find medical publications, articles or videos, google information, go to YouTube and ask how to talk to their children about sexual relations, physiology, contraception, menstruation, etc. Because there are so many families where even this is still not discussed.

“And they said, ‘No, because my own knowledge is enough for me. But this knowledge is not enough for me to talk to a child.” And we are in a kind of vicious circle where no one wants to take responsibility,” says Daria Chekalova.

Many adults do not have a vocabulary

The consequences of such a model of silence and non-talking that has developed over many decades in society are obvious – we have a lot of work to do, says Yaroslava Kravchenko, a TV presenter, producer, and ambassador of the HeForSHe movement.

“We, as active people, could now deal with other things, if these issues were closed at the level of education and schools. But now we realize that there are quite a few adults who do not understand the vocabulary and do not know it. There are many adults who know nothing about personal boundaries. And when we make episodes of Ebauta (a frank show on YouTube about real-life but taboo topics – ed.), we realize that for many people who are already adults, conscious, earning, having children of their own, we are revealing some seemingly primitive truths. And the consequence of lack of education is creating a whole generation of people who know almost nothing about themselves and cannot share it with their children.”

The problems are the same as they were 20 years ago

The moderator of the discussion, Anastasia Bagalika, gender coordinator at Povaha , recalls a situation that her daughter, who was 10 years old at the time, faced at school a few years ago. In their class, parents wanted to give a lecture on intimate hygiene and the basics of sex education without any details.

“There was a very heated discussion among parents about whether this lecture should be given to girls and boys at the same time. And I was so surprised by this, because mothers and fathers of boys believed that their children should not know about human physiology, should not know what menstruation is, what happens to the female body, where children come from. In general, only girls should know this. This was the case when I was at school. More than 20 years have passed and nothing has changed. Only the people who studied with me and are now parents continue to live in some imaginary world where talking to children even about normal menstruation is something very awkward. As a result, my child and her school friend went to a separate paid lecture. And it was their individual educational experience, but the lecture was not held for the whole class.”

Will the girls and boys be together?

In general, such a story is very common, notes Daria Chekalova. And even if you look at this case, 4-5 years have passed, and nothing has changed so far.

“This is an obstacle we face when a school invites us or we offer to give one of our lectures. The first thing they ask is whether girls and boys will be together. And we have a rule that we never separate them. We even have lectures called “Female Physiology” and “Male Physiology”. And boys can come to the women’s one if they are interested, and vice versa. All other lectures are always joint,” the expert says.

She recalls a case when representatives of the NGO “Girls” were not allowed to attend a lecture on menstruation and menstrual hygiene at school until they told them that it was common for girls and boys.

“Because the principal was very worried that we were evil feminists and that everything we did was only for girls and we excluded boys. When we said that we insisted on having them, they let us into the school.”

It also usually happens that the lectures are for girls, and boys do not receive any information at all, adds Daria Chekalova. That is, they are sent to soccer or an extra class with a free teacher to look after them.

“WHEN WE ADDED A UNIT ON PUBERTY, CHANGES IN A BOY’S BODY AS HE GROWS UP, TO THE LECTURE ON MENSTRUATION, IT WAS SUCH A STUPOR. WE CAN’T TELL BOYS ANYTHING AT ALL, NOT EVEN ABOUT THEMSELVES. AND THE CONSEQUENCES ARE TERRIBLE. ALL THE BOYS WE TALKED TO OPENLY SAY: “WE ARE VERY CURIOUS, BUT WE DON’T KNOW WHERE TO GET INFORMATION. WE ARE VERY AFRAID TO TALK TO OUR PARENTS ABOUT IT BECAUSE OF SHAME AND FEAR. I WILL NEVER ASK MY DAD BECAUSE HE WILL THINK I AM GAY. I WILL NEVER ASK GIRLS BECAUSE I AM ASHAMED THAT THEY WILL MAKE FUN OF ME.” AND THIS JUST HAPPENS OVER AND OVER AGAIN, AND IT’S IMPORTANT TO FIGHT IT. AS WE SEE, THERE ARE NO BIG SYSTEMIC APPROACHES TO THIS PROBLEM AT ALL.”

“Don’t bring it in a veil”

As experts have noted, when parents try to shield their children from sex education and sex education, it is a kind of care and education.

“It seems to me that this is one of the models of how the less we talk about it, the less the child will focus and know. And this is despite the access to the Internet now compared to my childhood. And it’s a very ostrich-like policy not to see this and to tell children that when you engage in onanism, you will have hairy hands. And, oh my God, everyone will see it or something terrible will happen,” says Larysa Denysenko. 

And the model of communication about puberty and what happens to the body is focused on the topic of not getting pregnant and only protected sex, notes Anastasia Bagalika. 

“This seems to be a feature of the 2000s and the maturation of this generation. Because when I was growing up, I was spoken to in this context. Sex should be limited to the fact that a woman and only a woman should think about how not to get pregnant. All other aspects do not work here. Even sexually transmitted diseases do not work. They are mentioned only in the context that the condom protects against them, in addition to unwanted pregnancy. There is no culture about female pleasure.”

In general, this is a very popular folk theme, adds Larysa Denysenko, recalling the work of Taras Shevchenko, who often emphasized this. “Don’t bring it in shrouds” is still said today.

“And this is my story. I didn’t even realize what I was supposed to bring. I was running around in shorts and pants. At the age of 10, I was a tall girl, walking with boys on the street. And at some point, my mom put her hands to her sides: “Watch out for me, don’t bring me back in a diaper.” And I said: “I don’t have a swaddle, I don’t wear one,” Yaroslava Kravchenko recalls.

Children must have trust in doctors

According to the experts, along with sex education, we need to work on children’s trust in doctors. It should be an alternative when a child cannot turn to his or her parents. Children need to understand why they can trust a doctor and why they should go to a doctor instead of looking for something on the Internet.

“It is important that doctors know how to work with minors and not behave like a sex inspection: “Who is this here? Oh, my God, what is going on?” says Larysa Denysenko.

Because in the early 2000s, this was the case, adds Anastasia Bagalika.

“The vocational examinations at schools and universities scared the girls terribly. And something tells me that this continues,” she says. 

According to Daria Chekalova, as part of their research, representatives of the NGO “Girls” talked to girls about this aspect. And they said they were uncomfortable for two reasons. That they do not think and do not plan to go to a gynecologist at all. Even those who have already had sexual experience.

“BECAUSE, FIRST OF ALL, EVEN FROM THE LIMITED INFORMATION THEY HEAR FROM THEIR MOTHERS, IT’S ALL VERY SCARY, VERY UNPLEASANT. THEY WILL DO SOME TERRIBLE, PAINFUL THINGS, AND YOU DON’T NEED THAT AT ALL. AND THAT’S WHY THEY ARE GIVEN INFORMATION AT HOME THAT YOU SHOULD GO TO A GYNECOLOGIST WHEN YOU GET PREGNANT. AND THE SECOND REASON IS THAT THERE ARE STILL MANDATORY EXAMINATIONS IN SCHOOL, IN HIGH SCHOOL, IN COLLEGES AND UNIVERSITIES, WHERE THE ATMOSPHERE IS TERRIBLE. THERE’S NO PRIVACY, GIRLS JUST STAND THERE HALF NAKED IN FRONT OF EACH OTHER, IN FRONT OF PEOPLE WHO COME IN, AND THERE ARE SOME TERRIBLE CHAIRS.”

It is quite possible to talk about sex with a 10-year-old child

The experts emphasize that the communication component is very important for achieving changes in sex education. The more we inform about anything, the better.

“With a child of ten, we are quite capable of talking about sex as adults, believe me. It is quite possible to do it. It takes a little effort,” says Larysa Denysenko. 

In general, the topic of personal boundaries, sexuality and sex education is not just a matter of education, it is the responsibility of parents, emphasizes Yaroslava Kravchenko. Moreover, it is the responsibility of an active civil society and the law enforcement system.

“Because the examples show that even if I decide to go to the police, I have to go through a very difficult path. Because often when you come to testify, they put even more pressure. That is, everyone who is in this bundle needs to be rewired in order for society to be healthier. That’s why I can say that the only thing that is really working now, besides the fact that systemic changes are needed, is the indifference of literally every person. The indifference that also goes through fact-checking and fact-checking. That is, when you see something blatant that you cannot pass by, you stand up, try to understand it, and contribute at least by spreading the word. This is the responsibility I am thinking about the most right now.”

Where can I find help and support?

If you lack materials on how to talk about sex education and sexuality education, the NGO “Girls” is ready to find information. They also encourage you to just talk. If you have children, with them, if not, just with each other. After all, changes depend on the activities of absolutely every one of us.

“We realize that there is no communication between adults in families. Talk to your older relatives about overcoming some taboo topics. And I am sure that in 5-10 years we will see the consequences of these conversations,” says Daria Chekalova.

If you have experienced sexual violence or know someone who has, you can contact the chatbot of the Association of Women Lawyers JurFem (068-145-55-90 on Telegram and Viber). The hotline is open around the clock. It will provide advice, legal counseling and assistance in filing an application with the prosecutor’s office.

Yevhenia Tsebriy