Повага
  • Головна
  • Колонки
  • «Мій гендер – воїн»: чому фемінітиви досі доводиться захищати?
Колонки

«Мій гендер – воїн»: чому фемінітиви досі доводиться захищати?

Коли вже перестануть знущатися з мови? – кажу я собі щоразу, коли стримуюся, щоб не вплутатися в черговий філологічний скандал. Те, що фемінітиви комусь ріжуть вухо, означає лише одне: ці люди не розуміють українського словотвору. Але почнімо із самого початку.

Що ж скоїлося цього разу? Військовослужбовиця й парамедикиня Катерина Поліщук («Пташка») попросила журналістів і «людей, які публікують щось про неї», поважати її «вибір», який чомусь полягає в забороні вживати стосовно неї фемінітиви.

«Чому я можу сказати, що маю право на те, щоб називатись людиною з будь-яким гендером, але не можу сказати, що я – не «членкиня», «медикиня», «воїнка», «адміністраторка» чи щось подібне?» – написала в себе на сторінці Катерина навіть після того, коли їй пояснили, що вона не має рації. 

І, звісно ж, понеслося. Ситуацію з цією, скажімо так, незвичною «вимогою», можна розглядати в кількох вимірах. 

Медійний вимір

Герої та героїні публікацій і навіть одне ціле міністерство просто не можуть указувати медійникам, який правопис чи яку термінологію до них застосовувати. Вони можуть чітко окреслити гендерну ідентичність і відповідний займенник, наприклад, «вони», для небінарних осіб. 

Читайте також: Хто й чому проти фемінітивів

Винятками може бути пряма мова й цитування. Але й тут варто не забувати, що зафіксувало нове медійне законодавство: ті, у кого беруть інтервʼю, більше не є співавторами. І медійниці та медійники цілком можуть редагувати очевидні помилки, що так чи інакше трапляються в усному мовленні. У цьому також і полягає їхня робота, інакше ми би постійно читали нестравні тексти без структури. Щодо інших жанрів, то сумнівів не виникало й раніше: авторство належить журналістові чи журналістці. 

Усі ці нюанси має фіксувати редакційна політика видання. На СТБ проводили «етери», і ніхто наче не протестував проти такого «філологічного свавілля», це навпаки вважали їхньою «фішкою». Просто уявіть собі гостей студії, які перед тим, як давати відповіді на запитання, виправляють ведучих, що прийшли насправді на «ефір», а не на «етер». Не дуже адекватно, якщо ведучі мають рацію, еге ж? 

Філологічний вимір

Є найсвіжіша редакція правопису, що фіксує усталені моделі творення фемінітивів. І тут копнімо глибше: не так багато людей знає, що українська мова належить до синтетичного типу. Якщо дуже спрощувати, слова в ній утворюють за допомогою флексій – тобто значення залежить від форми певної частини слова, наприклад, закінчення. Найпростіший приклад таких змін – відмінювання чи чергування літер. 

Англійська ж, на противагу, аналітична, саме тому її мовцям важко саме з відмінюванням, а угорську вважають однією з найскладніших для вивчення. Бо там, де аналітична послуговується порядком слів чи службовими частинами мови й розміщує слова без змін упритул одне до одного, синтетична втискує всі значення в одне слово. Саме тому припустимим буде формулювання «women journalists», бо в них просто немає інших способів акцентувати, що йдеться власне про журналісток. У нашій же мові для цього є всі спроможності, тож ми не потребуємо таких монструозних конструкцій, як «жінка-медик» чи «жінка-воїн».

Абсурдний вимір

Якби ми всі сприйняли вимогу Катерини Поліщук серйозно, то нам довелося б називати її не «Пташкою», а «Жінкою-Птахом». І тут мене пересмикує й кидає в холодний піт від дитячих спогадів, коли відважну воїнку Ксену називали «принцесою-воїном». І це комплекс меншовартості в усій його красі, чи то пак потворності: принцесами бути жінкам дозволено, навіть на морфологічному рівні, а воїнками – ні. 

Читайте також: Фемінітиви проти скрєп: що переможе?

Також, звісно, існує аспект феміністичний, у нього не надто заглиблюватимуся. Скажу лише, що дуже багато жінок доклали дуже багато зусиль, аби нарешті мати змогу вживати саме жіночі назви професій, робити фахівчинь видимими.

Але найважливіші в цій ситуації, як на мене, все ж таки мовна логіка та правила словотвору. Кортить уже перейти до етапу, коли фемінітиви стануть настільки звичними, що не потребуватимуть захисту й нових кіл пекла, які доводиться долати для цього.  

Ольга Вірста

Схожі записи

До статевого акту дітей «виношує» чоловік

Ольга Костіна

Не суперниці, а соратниці: на що здатна жіноча солідарність?

«Поплакала і знов»: нові обличчя у владі, старий сексизм