Автор Левчина Вероніка 
Коралове море простягається на північний схід від Австралії, стискаючись між материковим берегом Квінсленду, південним узбережжям Нової Гвінеї, Соломоновими островами, Вануату та Новою Каледонією. Це окраїнне море Тихого океану займає площу 4 791 000 км² і сягає максимальної глибини 9175 метрів у районі Бугенвільського жолоба. Саме тут розкинувся Великий Бар’єрний риф — найбільша на Землі система коралових утворень, що тягнеться майже на 2000 кілометрів.
Теплі води, прозорість до 30–60 метрів і неймовірне розмаїття життя роблять Коралове море одним із найцінніших морських регіонів планети. Його береги омивають не лише австралійські міста Кернс, Таунсвілл і Брисбен, а й віддалені острови, більшість з яких належать до території Островів Коралового моря — зовнішньої території Австралії без постійного цивільного населення.
Середня глибина моря становить 2394 метри, а об’єм води перевищує 11 мільйонів кубічних кілометрів. Течії тут утворюють потужний круговорот проти годинникової стрілки, у якому головну роль відіграє Східноавстралійська течія, що переносить до 30 мільйонів кубометрів води щосекунди.
Географічні межі та підводний рельєф Коралового моря
Західна межа Коралового моря проходить уздовж східного узбережжя Квінсленду і включає весь Великий Бар’єрний риф. На північному заході море з’єднується з Арафурським морем через Торресову протоку. Північна межа пролягає вздовж південного берега Нової Гвінеї, північно-східна — біля Соломонових островів, східна — біля Вануату та Нової Каледонії, а південна зливається з Тасмановим морем на широті 30° південної широти.
Підводний рельєф надзвичайно різноманітний. На континентальному шельфі Австралії панує Великий Бар’єрний риф із майже 2900 окремими рифами та близько тисячі островів. Далі на схід піднімається плато Коралового моря (або Квінслендське плато), а ще глибше лежить власне котловина Коралового моря. Тут розташовані підводні гори, каньйони, рівнини та глибокі жолоби. Найбільші атоли — острови Честерфілд і риф Ліху — належать до французької Нової Каледонії, тоді як більшість східних рифів і острівців входять до австралійської території Островів Коралового моря.
Геологічна історія регіону сягає 58–48 мільйонів років тому. Тоді континентальний шельф Квінсленду піднявся, утворивши Великий Вододільний хребет, а сусідні блоки опустилися, сформувавши глибоку котловину. Процеси тривають і сьогодні: уздовж узбережжя фіксують сотні землетрусів магнітудою 2–6 балів, а 2 квітня 2007 року біля Соломонових островів стався землетрус магнітудою 8,1, який викликав цунамі.
Клімат, температура води та гідрологічний режим
Північна та центральна частини Коралового моря лежать у субекваторіальному поясі, південна — у тропічному. Температура поверхневих вод на півночі тримається 27–28 °C протягом усього року, на півдні коливається від 19 °C взимку до 24 °C влітку. Солоність становить 34,5–35,5 ‰.
Тропічні циклони регулярно проходять регіоном, особливо з січня по квітень. Опади сягають 1000–3000 мм на рік, більшість випадає з грудня по березень. Панівні вітри — південно-східні пасати, які влітку можуть змінюватися на північно-західні мусони. Річки, що впадають у море з боку Австралії (Бердекін, Фіцрой, Бернетт, Дейнтрі та десятки інших), приносять величезну кількість прісної води під час циклонів — іноді понад 40 000 м³/с.
Прозорість води біля зовнішніх рифів сягає 60 метрів, що робить Коралове море одним із найкращих місць у світі для підводних зйомок і глибоководних занурень.
Біологічне багатство: корали, риби та морські гіганти
Коралове море — справжній центр біорізноманіття. Тут мешкає близько 400 видів твердих і м’яких коралів. Масовий нерест твердих коралів на внутрішніх рифах відбувається в жовтні, на зовнішніх — у листопаді-грудні. М’які корали представлені 36 родами.
Підводні луки вкриті зеленими водоростями родів Halophila і Halodule, а також вапняковими водоростями Halimeda, які утворюють цілі пагорби завширшки до 100 метрів. Червоні водорості Lithothamnion і Porolithon надають рифам пурпурно-червоних відтінків. Загалом зареєстровано понад 500 видів морських водоростей.
Рибне населення перевищує 1500 видів. Тут плавають клоунські риби, червоні окуні, коралові форелі, луціани та безліч інших. Серед хижаків — сірі рифові акули, білопері рифові акули, тигрові акули та рідкісна глибинна акула Etmopterus dislineatus, відома лише в центральній частині Коралового моря на глибинах 590–700 метрів.
- Морські черепахи: шість видів — зелена, шкіряста, яструбина, логгерхед, плоска та оливкова рідлі — гніздяться на островах і рифах.
- Ссавці: понад 30 видів китів, дельфінів і дюгонів, включаючи карликового смугастика, індо-тихоокеанського горбатого дельфіна та горбатих китів, які мігрують сюди з Антарктики з червня по листопад.
- Птахи: понад 200 видів, серед яких 22 морські та 32 кулики. На островах Великого Бар’єрного рифу гніздяться від 1,4 до 1,7 мільйона птахів.
- Морські змії: 17 видів, зокрема одна з найотруйніших у світі — Aipysurus duboisii.
Окрему загрозу становить морська зірка «терновий вінок» (Acanthaster planci). Одна доросла особина здатна знищити до 6 м² коралового покриву на рік. У 2000 році спалах її популяції призвів до втрати 66 % живих коралів на окремих рифах.
Історія: від давніх аборигенів до битви 1942 року
Береги Коралового моря люди заселяли щонайменше 40 тисяч років тому. Австралійські аборигени створили складну систему знань про рифи, течії та сезонні міграції тварин. Назва моря походить від його коралових утворень, які європеєці помітили ще під час перших плавань.
Найдраматичніша сторінка сучасної історії — Битва в Кораловому морі 4–8 травня 1942 року. Це було перше в історії морське зіткнення, у якому кораблі противників навіть не бачили один одного: усю роботу виконувала авіація з авіаносців. Японський флот планував захопити Порт-Морсбі на Новій Гвінеї, щоб загрожувати Австралії. Союзні сили США та Австралії зупинили наступ. Хоча японці потопили авіаносець «Лексінгтон», стратегічна перемога залишилася за союзниками: Порт-Морсбі встояв, а два японські авіаносці не змогли взяти участь у битві за Мідвей через пошкодження та втрати літаків.
Уламки «Лексінгтона» знайшли лише у 2018 році на глибині понад 3000 метрів. Сьогодні місце битви входить до Національного списку спадщини Австралії.
Морський парк Коралового моря та сучасний захист
У 2012–2013 роках Австралія створила один із найбільших у світі морських парків — Coral Sea Marine Park площею 989 836 км². Глибини тут сягають від нуля до 6000 метрів, середня — 2188 метрів. Парк охоплює 34 великі рифові системи, 67 піщаних острівців і кеїв, підводні гори та каньйони.
Зонування включає національні паркові зони (повна заборона видобутку), зони захисту середовища існування та спеціальні зони. Деякі острови — South Islet, Bird Islet, North East Cay — закриті для відвідувачів, щоб дати спокій гніздовим колоніям птахів і черепахам. Парк управляється Parks Australia у співпраці з науковцями та Новою Каледонією.
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Площа Коралового моря | 4 791 000 км² |
| Максимальна глибина | 9175 м |
| Площа Морського парку | 989 836 км² |
| Кількість видів риб | понад 1500 |
| Види коралів | близько 400 |
Дані зібрані на основі матеріалів wikipedia.org та australianmarineparks.gov.au.
Цікаві факти про Коралове море
- Великий Бар’єрний риф видно з космосу неозброєним оком — це єдина жива структура такого масштабу.
- На острові Вілліс (Willis Island) працює єдина постійна метеостанція території Островів Коралового моря. Персонал змінюється кожні кілька місяців.
- У водах парку регулярно з’являються чорні марліни під час нересту біля рифу Оспрей — одного з найкращих місць для дайвінгу у світі.
- Глибинні каньйони Коралового моря досі слабко досліджені. Експедиції з використанням підводних дронів регулярно відкривають нові види риб і безхребетних.
- У 2016 році температура води піднялася до рекордних значень, імовірність яких через зміну клімату зросла в 175 разів, що спричинило масове знебарвлення коралів.
Економіка, туризм і виклики майбутнього
Основні економічні види діяльності — судноплавство, рибальство та туризм. Уздовж узбережжя Квінсленду діють понад десять великих портів. Щороку через регіон проходять тисячі суден із вугіллям, цукром, рудою та контейнерами. Рибальство зосереджене переважно в зонах, де воно дозволене, а в національних паркових зонах повністю заборонене.
Туризм обертається навколо Великого Бар’єрного рифу та віддалених рифів Коралового моря. Дайвери мріють про Оспрей-риф, Голмс-риф і Бугенвіль-риф, де видимість і різноманіття життя вражають навіть досвідчених підводників. Проте навантаження від туризму, сільськогосподарський стік з материка, пластик і підвищення температури води створюють серйозний тиск.
Стік річок несе осад, пестициди та поживні речовини, що стимулюють спалахи «тернового вінка». Зміна клімату прискорює знебарвлення коралів. Нафтові розливи, хоча й рідкісні, можуть завдати шкоди на десятиліття — як сталося після аварії судна Shen Neng 1 у 2010 році.
Австралійський уряд і міжнародні партнери продовжують посилювати охорону. Закриття окремих островів, суворі зони «no-take», моніторинг з дронів і супутників, а також спільні дослідження з Новою Каледонією дають надію, що цей величезний блакитний лабіринт збереже свою красу для наступних поколінь.
Коралове море залишається місцем, де можна побачити, як виглядав океан до промислової ери — і одночасно зрозуміти, наскільки крихкою є ця краса. Кожен риф, кожен кеї, кожен горбатий кит, що пропливає повз, нагадують: океан не прощає байдужості.