«Жінок треба підтримувати не тому, що ми «квіточки». Ми — ресурс, який може працювати на розвиток держави», — говорить Катерина Шаванова.
Вона — керівниця проєктів Research & Development у компанії Kernel, кандидатка біологічних наук із генетики та дослідниця Чорнобиля, амбасадорка спільноти STEM IS FEM. У сфері наукових інтересів Катерини — сільське господарство, радіобіологія та радіоекологія, ядерна та радіаційна безпека, мікробіологія, біосенсорика.
Науковиця вважає, що найцікавіша робота — на перетині наук. Тож саме цей метод упроваджує у своїй роботі.
Про те, як пов’язане сільське господарство із генетикою та радіобіологією, чому не всі землі підлягають розмінуванню та чому досвід України є унікальним і потребує масштабування — читайте далі.
Від краєзнавства та ветеринарії до радіобіології
У дитинстві Катерина Шаванова не знала, ким хоче бути. Навчалася на відмінно, була активною ученицею, брала участь в олімпіадах та була членкинею Малої академії наук у секції «краєзнавство».
«Мені було 16 років і я не хотіла бути бухгалтеркою. Це єдине, що я знала про своє життя», — говорить Катерина.
У випускному класі батьки запропонували їй відвідати фахівця, який допоможе з профорієнтацією. Після консультації дівчині порадили звернути увагу на природничі науки. Коли Катерина вже визначилася, що спробує себе у сфері природничих наук, дізналася, що в місцевому аграрному університеті проходила олімпіада, за результатами якої можна було потрапити на навчання. Серед спеціальностей побачила екологію та охорону навколишнього середовища. Так і знайшла свою спеціальність.
«Я приклад людини, яка кудись вляпалася, а потім це виявилося дуже цікавим. Після закінчення університету була аспірантура, я пішла вчитися і працювати до конкретної людини. І так вийшло, що напрямком була генетика», — каже Катерина Шаванова.
Чорнобиль та сільське господарство
Після аспірантури вона працювала в університеті та готувалася до захисту дисертації. Згодом перейшла на наукові проєкти, де була робота у різних сферах: від наночастинок та біосенсорів в сільському господарстві та ветеринарії до радіобіології.
«Коли розповідати про мій досвід роботи, то виглядає якось дуже дивно. Але якщо знати логіку процесу, то все досить пов’язано. Кожен етап та кожна робота були логічно пов’язані та не потребували радикального перенавчання.
Адже генетика — це основа всіх біологічних наук, і з генетикою ти можеш бути корисною і в ветеринарії, і в радіобіології, і в селекції. Тому я радше амбасадорка безперервного навчання», — жартує Катерина.
Читайте також: Марина Шквиря: Біологічно ніщо не заважає дівчатам займатися наукою
Останні п’ять років вона працює у сфері сільського господарства. А ще — разом із радіобіологинею Оленою Паренюк досліджує Чорнобиль.
«Коли кажу, що у мене зараз два фокуси роботи — сільське господарство і Чорнобиль — люди дивуються. Мовляв, звучить дуже дивно — де Чорнобиль, а де сільське господарство. Але коли розповідаєш, що там є ґрунти, там є мікробіом і правила, за якими вони функціонують, — однакові, то скепсис розвіюється», — пояснює науковиця.
Як наука допомагає бізнесу
Робота в аграрній сфері для Катерини почалася із цікавості до теми. До того ж, дівчина закінчила аграрний інститут, тож тема не була надто новою. А ще раніше Катерина мала досвід роботи саме у наукових проєктах, тож хотілося попрацювати із бізнесом.
«Я вирішила спробувати роботу у сфері сільського господарства з думкою, що якщо щось не вийде, повернуся до науки. І це теж більше про мій характер», — згадує Катерина Шаванова.
Так з’явилася перша співпраця, через яку довелося переїхати у Вінницю. А потім була пропозиція із Казахстану, повернення до Києва. Зараз Катерина Шаванова очолює R&D у компанії Kernel. Її робота полягає в тому, щоб шукати нові технології, тестувати їх та впроваджувати у роботу.
«Звісно, у мене є робота, коли треба їхати на поле чи бути в лабораторії, але більша частина мого робочого дня зараз — це читати статті, відвідувати конференції, дивитися, що нового в нашій сфері. Я шукаю нові технології, даю відповіді на запити виробництва, з’ясовую, чи є наукова основа в якихось розробках.
Наприклад, нам пропонують нове добриво. Я перевіряю склад, роблю первинний моніторинг, тестування, що дозволяє побачити результат у лабораторії, а не випробовувати його в полях», — розповідає про свою роботу науковиця.
Катерина Шаванова переконана, що робота науковців та науковиць — це не лише пробірки та лабораторії. Найцікавіше — завжди на перетині сфер. Наприклад, коли на бізнес поєднується з наукою.
«Дуже часто проблема стартапів у тому, що в них немає наукової основи. Вони класно і коротко можуть пояснити свою ідею, але не завжди розуміють, як це зробити. Науковці ж навпаки можуть прорахувати все до деталей, але коли ти їх просиш коротко розповісти про свою роботу, вони не завжди можуть усе пояснити простими словами. Тож між науковцями і бізнесом має бути якась об’єднуюча ланка, яка допоможе впровадити наукові дослідження в інновації. Тому зараз у Kernel у мене ось така робота на перетині бізнесу та науки», — додає Катерина.
Чорнобиль і тема радіаційної безпеки
В університеті, де навчалася Катерина, на той момент була єдина кафедра радіобіології і радіоекології в Україні. На цю кафедру на аспірантуру прийшла навчатися Олена Паренюк. Вони були знайомі з Катериною і раніше, але саме в університеті знайомство посилилося. Згодом Олена розпочала проєкт із дослідження мікробіому ґрунтів у Чорнобилі. І запросила Катерину. Спочатку – робити невелику частину дослідження, а згодом співпраця поглибилася.
«Ми жартуємо, що у мене основна робота — це сільське господарство, а друга любов — це радіобіологія. А в Олени навпаки: перша любов — це радіобіологія і взагалі радіація, бо вона теж відійшла вже від радіобіології. А друга — це сільське господарство, бо якщо ти вивчаєш забруднення ґрунтів, до тебе все одно завжди прийдуть із запитаннями про сільське господарство».
Після початку повномасштабного вторгнення та часткової окупації Чернігівської області, де Kernel має землі, які щороку засівали, у компанії не знали, чи будуть продовжувати сезон, тож дозволили Катерині займатися дослідженнями із радіаційної безпеки.
«Я дуже вдячна своїй компанії, бо тоді ми з Оленою півтора місяця займалися лише темою радіаційної безпеки: писали статті, давали інтерв’ю, розраховували, як потрібно було б діяти, якби було ураження. Зараз дослідження у Чорнобилі, звісно, призупинені, лабораторії розбиті, зразки, які ми закладали ще до війни, знищені, територія замінована», — розповідає Катерина.
Україна проживає унікальний досвід
Олена Паренюк і Катерина Шаванова написали книжку «Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі. Від катастрофи до лабораторії». А ще — розпочали проєкт про атомні електростанції, щоб мати офіційні розрахунки того, якими будуть наслідки забруднення. За майже два роки науковиці провели понад сто заходів (лекції, семінари, зустрічі за кордоном), під час яких говорили про досвід України.
Попри те, що дослідження у Чорнобилі припинили, напрацьований за попередні роки результат допомагає і сьогодні. Зокрема, коли росіяни захопили Запорізьку АЕС, за коментарями до Катерини та Олени звернулися медіа. Тоді, каже Катерина, всі хотіли простих швидких відповідей, але наука так не працює. До того ж, ніде у світі не знають, якими можуть бути наслідки обстрілів атомних електростанцій. Адже згідно усіх конвенцій, на території атомних станцій не можуть вести бойові дії.
«Так вийшло, що наш досвід вивчення Чорнобиля цінний, тому що зараз багато забруднення ґрунтів. І хоч це інший тип забруднення, але все одно ми вивчали бактерії в ґрунті, тож маємо певні дослідження із цієї сфери, які можуть бути корисними. І це той момент, коли ти розумієш, що біологія відчиняє тобі дуже багато дверей, якщо ти готова рухатися і пробувати щось нове. Долучаючись до дослідження Чорнобиля, я йшла за генетикою, радіоекологією і радіобіологією. Але коли почалося вторгнення, ми дуже багато почали консультувати, і зараз продовжуємо лекції на тему радіаційної безпеки.
Наприклад, коли ми їздили в Японію минулого року, до нас підходили і питали, як ми працюємо з різними групами, як працюємо з дітьми, зі старшими людьми, у яких немає доступу до інтернету. Як пояснюємо їм, як діяти під час можливого радіаційного забруднення. У нас був тільки наш досвід, яким ми і ділилися. Але саме він був надзвичайно цінним для інших».
Читайте також: Як українки підкорюють Антарктиду: історії Марії Павловської та Оксани Савенко
Голос України має гучно звучати на всіх міжнародних майданчиках
Катерина запевняє, що той досвід, який нині отримує Україна, — надзвичайно важливий та унікальний, його потрібно поширювати. А для цього — посилювати участь українських науковців та науковиць у міжнародних подіях.
«Восени 2022 року нас із Оленою запросили на світовий з’їзд із радіоекології. Із України нас було троє (ми ще знайшлися з одним українським професором). І на цій конференції ніде не було окремої секції про Україну. А це саме той період, коли у нас в Запоріжжі тільки-тільки вимкнули АЕС, зупинили реактори. І ніхто не знав, якими будуть наслідки. І тут світова конференція із багатьма фахівцями із цієї теми. І вони розглядають абстрактну ситуацію — а що робити, якщо гіпотетично десь у Фінляндії станеться радіоактивний витік із АЕС. Ми тоді були дуже здивовані. Мовляв, знаєте, у нас тут є не умовна, а цілком реальна загроза.
Але потім слово взяла представниця ВООЗ із Казахстану, яка під час своєї доповіді говорила лише про Україну. Тоді організатори швидко зробили ще одну панельну зустріч, де йшлося про ситуацію в Україні. Ми виступили. І ця тема зібрала повен зал людей, було багато запитань. Але все має бути не так. Україна постійно має бути в порядку денному на всіх обговореннях», — наголошує Катерина.
Розмінування територій та підтримка українських науковців та науковиць
Олену Паренюк і Катерину Шаванову долучили до робочої групи з гуманітарного розмінування від Міністерства економіки України. Близько 174 тисяч квадратних кілометрів території України є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Відновлювати потрібно і ґрунти сільськогосподарського призначення, бо Україна — аграрна країна.
«Відновлення ґрунтів — це дуже складна тема. Величезні втрати сільськогосподарських земель будуть у нас на півдні через осушення Каховського водосховища. Без якого ми не можемо вирощувати на півдні культури, які потребують зрошення. Тож щоб знати, як відновлювати ці землі, треба знати, чи будемо ми знову створювати водосховище. Також не можна привезти землі і засипати вирви від вибухів. Тому що все одно буде порушена структура ґрунту. На полі це буде безплідна пляма, де нічого не виросте», — пояснює експертка.
Тож найперше, що треба зробити для розмінування, — це скласти план.
«Не вийти в поле і почати розміновувати, а скласти пріоритетність: які землі досліджуються першими, які розміновуються, які просто маркуються, що там занадто забруднено і не розміновуються».
Ще один проєкт, до якого долучена Катерина, — Science at Risk. Ця ініціатива розповідає світові про виклики війни, з якими сьогодні стикаються українські науковці та інституції. Це також допомагає українським експертам та експерткам налагоджувати стосунки з іноземними дослідниками, журналістами, донорами.
Виклики для жінок у науці
Виклики для науковиць виникають не лише під час війни. За словами Катерини, якщо подивитися на сферу, то попри те, що багато жінок долучені до науки, скільки жінок є академіками чи професорками? Скільки з них очолюють вищі навчальні заклади?..
«За моїми спостереженнями, жінка часто жертвує кар’єрою на користь чоловіка. Навіть якщо у сім’ї двоє науковців, то жінка візьме на себе виховання дітей, поки чоловік пише дисертацію», — зауважує Катерина.
Нині часто лунає, що які ж зараз виклики перед жінками, якщо тільки жінки можуть виїжджати за кордон.
Читайте також: 5 науковиць: історії жінок, які змінюють світ науки та технологій
«Багато хто каже, що «жінки, вам нарешті відкриті можливості, адже чоловіки не можуть виїхати, а ви можете». Мовляв, користуйтеся перевагою! Але якщо розібратися, то за кордон жінка виїжджає з дитиною. Що по факту вона може? На неї лягає сотня обов’язків щодо піклування про дитину. Особливо за кордоном, де вона сама. Коли я бачу колежанок за кордоном, жінок у науці, то їм не дуже солодко. Все одно є безліч бар’єрів, які складно подолати», — говорить Катерина Шаванова.
До того ж, додає вона, наука — це сфера молодих. В Україні є програми розвитку для «молодих вчених». І ця молодість рахується віком, а не досвідом. Тож якщо жінка піде у декрет, вона втрачає і ці можливості.
«У Швеції є дуже цікава концепція продовження «молодості» вчених. Зазвичай гранти і підтримка для молодих учених, а потім ти набираєшся досвіду, публікацій, і вже в тебе інші умови. Ти переходиш у іншу лігу. Для жінок це складно, бо коли ти народжуєш дітей, ідеш в декрет, виходить, що ти пропускаєш оцю «наукову молодість». А в Швеції, наприклад, роблять подовження. Тобто, якщо в жінки було три роки декрету, то на цей час продовжують можливість брати участь у програмах для молодих учених. І це сприяє залученню жінок у науку», — розповідає науковиця.
Вчені — це ресурс, який може працювати на розвиток держави
За її словами, у науковій сфері є чим пишатися, але є й до чого прагнути. Адже, переконана Катерина, роль учених в Україні дуже недооцінена.
«В Америці, наприклад, є науковий радник президента, а у нас такого, як ви розумієте, і близько немає. Жінки — це 50% успіху країни, так само і вчені — це ресурс і потенціал розвитку. Тобто не треба підтримувати жінок, бо ми «квіточки». А треба усвідомити, що жінки — це ресурс для країни. Так і вчені —- це ресурс, який може працювати на розвиток держави. Особливо зараз. Якщо не підтримувати науку сьогодні, через 20 років не буде країни, бо наука — це розвиток», — підсумувала Катерина Шаванова.
Згідно з даними ЮНЕСКО, близько 30% вчених у всьому світі — жінки. Часто дівчата, зацікавлені в науці, не займаються нею — через брак прикладів для наслідування, власні стереотипи або ж упереджене ставлення суспільства. Саме тому важливо заохочувати молодь, розповідати про різноманітні галузі та знайомити з дослідницями, які в них працюють.
Освітній проєкт STEM is FEM займається популяризацією STEM-спеціальностей (Science, Technology, Engineering and Mathematics) серед українських дівчат. У 2023 році Міністерство закордонних справ України нагородило проєкт званням «Почесний амбасадор України в сфері науково-освітньої дипломатії».
Інна Наливайко
