20 лютого відзначають День вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Цьогоріч виповнюється 5 років із часу розстрілу та побиття тих, хто протестував на Євромайдані. Загалом у лютому було вбито близько 100 мирних протестувальників і протестувальниць.
Повага розповідає історії трьох жінок Небесної сотні.
Антоніна Дворянець, 62 роки. Загинула від забиття кийками
Антоніна Дворянець народилася у 1952 році. За інформацією сайту «Небесна сотня», закінчила Боярський сільгосптехнікум, працювала жінкою-гідротехніком на меліоративній дільниці в Горностайполі Іванківського району.
Коли сталася аварія на ЧАЕС, Антоніна з чоловіком працювали над ліквідацією. Пізніше, коли їй та іншим працівникам як переселенцям виділили квартири в Броварах, вона з сім’єю переїхала туди. Недовго жінка працювала секретаркою у Київському облводгоспі.
А згодом знову влаштувалася на роботу за своєю спеціальністю в «Чорнобильводексплуатацію». Звідти два роки тому вийшла на пенсію.
«Вона була для мене найкращою дружиною. Ми прожили разом 41 рік. Виховали двох дітей, маємо трьох онуків. Тоня дуже хороша людина була й дуже енергійна, цілеспрямована», — говорить Іван Григорович.
На акції протесту почала ходити ще в часи, коли боролися проти режиму Кучми. «Кучму геть», Помаранчева революція, Євромайдан – подружжя ходило регулярно на всі акції проти злочинної влади.
Коли Антоніна Дворянець вийшла на пенсію, практично весь свій час віддавала Майдану. За час революції познайомилася з багатьма жінками в Будинку профспілок, разом із ними розносила чай та їжу. Під час морозів купувала за власні кошти активістам теплі шкарпетки.
18 лютого, у вівторок, чоловік Антоніни Дворянець Іван Григорович поїхав на роботу в Чорнобиль. Говорить, що з самого ранку відчував тривогу.
Рідним вдалося знайти фотографа, який розповів, що під час атаки міліції на Інститутській, поруч зі станцією метро Хрещатик, біг поруч із нею в бік барикад. Входи до метрополітену були закриті. Але жінка побачивши, що «Беркут» жорстоко б’є хлопців на барикаді, замість того, щоб відступити, кинулася до спецпризначенців. Коли чоловік у шоломі вдарив жінку, фотограф підбіг їй допомогти, але теж отримав важкий удар по голові. Після наступного удару чоловік втратив свідомість. Прийшовши до тями, побачив, що Антоніна Дворянець уже без ознак життя.
Людмила Шеремет, 71 рік. Загинула внаслідок важкого поранення в голову
Шеремет Людмила Олександрівна народилася в місті Макіївка Донецької області. У 1959-1962 роках працювала у Краснодонській районній лікарні лікаркою-анестезіологинею. У 1969 році переїхала до міста Хмельницького. У 1977-2009 роках працювала акушеркою-гінекологинею у Хмельницькому міському перинатальному центрі.
«Дуже переймалася людьми, які під кулями стояли на київському Майдані, — розповідає дочка Ірина, пише сайт ye.ua. — Ночами не спала, сиділа перед телевізором, молилася. Пам’ятаю, як вона плакала, коли розповідала про студентів, які переховувалися в Михайлівському соборі. Казала: «Якби була трохи молодшою, сама зі зброєю в руках стала би проти «Беркута».
За інформацією Хмельницької міської бібліотеки 19 лютого 2014 року мітингувальники прийшли під стіни будівлі Служби безпеки України у Хмельницькій області. Під час спроби мітингувальників потрапити до приміщення через центральний вхід пролунала черга з автоматичної зброї з боку будівлі СБУ. Людмила Шеремет, яка стояла попереду, отримала важке вогнепальне поранення в голову. Протягом трьох днів лікарі Хмельницької міської лікарні боролися за її життя. Куля пошкодила тканини головного мозку. 22 лютого 2014 року Людмила Олександрівна, яка не приходила до свідомості весь цей час, померла в реанімаційному відділенні Хмельницької міської лікарні.
Хто стріляв – і досі слідством не встановлено.
Ольга Бура, 27 років. Померла від травми, отриманої на Майдані
Ольга Бура народилася в селі Ріпнів Буського району Львівської області. Жила в селі Журатин Буського району Львівської області. Про її життя інформації найменше.
Як пише сайт «Небесна сотня», починаючи з 24 листопада 2013 року, брала активну участь в акціях протесту в Києві. На Майдані провела всі три місяці. Вона допомагала «Морській сотні» Самооборони, стояла у сторожі, працювала на складі та на кухні.
До столиці Ольга Бура поїхала зі своїм чоловіком і завжди була поруч із ним. Померла в київській лікарні 10 березня 2014 року через рану, отриману на Майдані. Інформації про те, де саме жінка отримала травму, на жаль, немає.
Поховали дівчину 13 березня в селі Ріпнів, де та народилася.
Головне фото – стопкадр із кліпу, створеного творчою студією Leleka Ternopil «Жінкам Небесної сотні»
Підготувала Мар’яна Вербовська
