Повернення до цивільного життя — уже виклик, адже життя військових повністю змінюється, адаптуватися до нових реалій буває складно. А звикати заново треба до всього — війна лишає і фізичні, і психологічні травми. Суспільство досі табуйовано сприймає тему сексу, а тему сексуального життя після травм на війні й поготів.

Але говорити про це треба, тож у Veteran Hub узялися за дослідження про стосунки й секс після повернення. Про те, що з цього вийшло, розпитали головну менеджерку проєкту Resex Катерину Скороход, дослідницю Ольгу Фокаф та авторку ідеї Івону Костину.

Поранення й секс

Veteran Hub уже чотири роки працює з ветеранами та ветеранками, надає консультації, психологічну підтримку, а також створює різноманітні проєкти, що висвітлюють досвід військових. Говорять про працевлаштування після служби, про усвідомлене батьківство, про дружин та коханих героїв і їхній шлях. Івона Костина — співзасновниця Veteran Hub і авторка ідеї платформи Resex. Вона розповідає, що організація намагається перекривати ті потреби військових та ветеранів, якими в суспільстві займаються менше.

«Ми розуміємо, що багато хто звертає увагу на першочергові виклики, і справді, людина, не стабілізована фізично, якій не надали первинної медичної допомоги, необхідної реабілітаційної підтримки, навряд чи матиме велику сексуальну потребу. Але водночас тоді, коли вона вже стабілізована, настає дуже довгий період відновлення, у якому в людей виникають запитання щодо продовження сексуального досвіду, і зазвичай їм немає кому поставити ці запитання», — зауважує Івона.

Лікарям бракує поінформованості і здатності говорити на інтимні теми

До того ж, немає довірливих стосунків із медичними працівниками, а лікарям бракує поінформованості і здатності говорити на такі інтимні теми етично, з повагою і з розумінням. Тож Veteran Hub виявив проблему і створив проєкт — Resex.

«Думаю, що немає пріоритетних і непріоритетних потреб. Добробут людини важливий на всіх етапах. І життя після поранення — це насамперед життя, у якому є секс, інтимність, близькість. І йдеться не тільки про механічний бік сексу, — каже Івона, — але також про здатність довіряти, почуватися в безпеці, будувати глибокі, зрозумілі й ціннісні стосунки з коханою людиною».

Івона впевнена: важливо, щоб люди знали, як узагалі далі формувати своє сексуальне життя за підтримки інформації, досвіду інших людей, які побували у схожій ситуації. Адже поранення змінює багато аспектів самосприйняття, впливає не тільки на фізичні прояви, але й на сприйняття тіла й тілесності, сексуальності, відчуття щодо того, як реагують інші люди на ту частину тіла, яка змінилася.

Про такі речі важливо говорити з погляду нормалізації, адже в суспільстві вже багато людей, травмованих війною, і їх побільшає. Але Veteran Hub обирає ще одну точку зору — того, хто цю травму переживає, є носієм змін у тілі й житиме з цими наслідками. Адже основна аудиторія — це ветерани й ветеранки, які отримали поранення.

«Ти головне — любись»

Натхненням для створення платформи Resex стала книжка, каже Катерина Скороход, головна менеджерка проєкту. Ерготерапевтка Кетрін Еліс написала гайд «Секс та інтимність поранених ветеранів» для військових у США.

«Одна з тематик, розкрита у книжці, це консультації з відновлення сексуального інтимного здоров’я. Команда настільки захопилася цим елементом, що ми вирішили дізнатися більше про авторку. Прочитали книжку, написали їй лист, познайомилися. Це відбулося ще 2020 року. Відтоді ми мріяли про те, щоб відтворити цю книжку в Україні», — каже Івона Костина.

Оскільки тема дуже важлива для нашої країни, вирішили не просто перекласти працю Еліс, а зробити цілий проєкт. Щоб це було актуально й релевантно для українського контексту і для українських воїнів та воїнок, зазначає Катерина.

Івона ж пояснює, що оригінальна книжка недостатньо зачіпала питання жінок, які отримали поранення, і жіночі аспекти сексуального здоров’я.

Також у ній менше йшлося про досвід партнерів і про супутні наслідки не тільки травматичного поранення, але й просто бойового досвіду й гормональних змін (зниження чи підвищення лібідо). Тож наприкінці 2022 року вдалося розпочати новий проєкт і залучити фінансування — Resex вдався до підтримки фонду посольства Швейцарії в Україні, фонду «Східна Європа» та фонду Олени Пінчук.

«Кетрін Еліс нас консультувала і на початку цієї роботи, і впродовж написання. Але врешті вийшов інший продукт. І в нашому випадку вийшли два окремі посібники, бо ми розуміли, що специфіка жіночого і чоловічого здоров’я різна», — пояснює Івона. 

Назва проєкту Resex виникла у співпраці з креативною агенцією PATSANY. 

Саме вона стане основою для всіх майбутніх зусиль Veteran Hub у напрямку досліджень сексуального та інтимного здоров’я ветеранів, а також майбутніх продуктів, каже Івона. А поки що основне гасло кампанії — «Ти головне –– любись» і «Любись» — назва посібників, які вже вдалося запустити. 

Інтерв’ю, дослідження, висновки

Перед дослідженням команда поговорила з військовими з власного оточення, каже Івона:

«Нам було важливо зрозуміти, чи говорять військові між собою в лікарнях про сексуальний досвід, чи діляться з побратимами переживаннями, які в них виникають. А також — якою мовою говорять військові ветерани та їхні партнерки про секс».

Після цього вдалося створити методологію. Дослідниця Ольга Фокаф відповідала за менеджмент і проведення дослідження.

«Ми отримали підтвердження, що секс і стосунки для респондентів –– важлива частина життя й добробуту. Відповідно, відновлення сексуального життя й повернення до стосунків — важлива частина реабілітації», — каже Ольга.

Питання сексу не вважають першочерговим при реабілітації військових, але не можна оминати його увагою. До того ж, дослідження Veteran Hub охоплює не лише теми безпосередньо сексу, а й інтимності, близькості та стосунків на відстані.

Для дослідження провели глибинні інтерв’ю з військовослужбовцями та військовослужбовицями, а також із партнерами та партнерками військових. Такі розмови були не лише з тими, хто перебуває в постійних стосунках, а й із тими, хто поки що не має пари.

«Жінки й чоловіки переживають секс по-різному і поводяться в сексі по-різному, тож нам було важливо дослідити досвід і ветеранів, і ветеранок», — зазначає Івона.

Серед порад — не проявляти надмірну опіку до військових із пораненнями

Важливо, що у Veteran Hub не мали на меті обробити дані про всіх поранених і їхній сексуальний досвід чи показати точну статистику:

«Це дослідження не репрезентативне. Ми не говоримо про поширеність того чи іншого досвіду. А про те, що такий досвід українців ми зафіксували і зробили висновки. Проблемно було зібрати дані щодо поранень військових, адже це sensitive data (чутлива конфіденційна інформація — ред.) зі зрозумілих причин. Тож у питанні поранень орієнтувалися на офіційні відповіді МОЗ та експертні висновки лікарів, до яких зверталися», — зауважує Ольга.

Опитані герої та героїні говорять про складнощі, з якими стикалися, і про позитивні аспекти, про адаптацію до нових фізичних та психологічних станів.

У досліджені також вміщені поради військовим, партнерам\кам та інституціям, що займаються потребами військовослужбовців. Ці поради висловлювали самі респонденти — вони стосуються не лише сексуального життя, а й самопідтримки, стосунків та здоров’я. Серед порад — не проявляти надмірну опіку до військових із пораненнями, звертатися до спеціалістів, обговорювати з партнерами різні аспекти стосунків. 

Дослідження виявило, що перед поверненням до сексуального життя є «перехідний» період, розповідає Ольга. Він складається з 4 етапів: шок, реакція на зміни, прийняття, адаптація. Ті, хто отримав поранення, проживають певну кризу — вчаться приймати себе і своє тіло заново, експериментують у сексі, по-новому відкривають для себе близькість і взагалі стосунки.

«Військові  після поранення переживали страх бути покинутими. Утім, ми зрозуміли з відповідей, що партнери сприймають людину цілісно, вони розуміють, що відбулося поранення, але зазвичай проявляють відданість і розуміння, готовність прийняти партнера, яким він є, і обговорювати новий етап у їхніх стосунках. Почуття гумору, бажання говорити, бажання бути відвертими — ось що важливо», — каже Ольга.

Головне — бути відвертими і з собою, і з партнером чи партнеркою

Завдяки дослідженню дізналися, які зміни відбулися в сексуальному житті респондентів. Наприклад, зміна лібідо — і його підвищення, і зниження. Могла змінитися і якість сексу після поранення.

«Зміни стосувалися й самих стосунків — чоловік міг ставати більш відкритим, розкутим або, навпаки, закриватися в собі, не обговорювати з партнеркою труднощі, ставати агресивним, можливо, мати проблеми з вираженням емоцій. Усі ці речі — не вичерпний перелік, але те, що вдалося зафіксувати», — розповідає Ольга.

Також поранення могло впливати й на мобільність військовослужбовців, дещо обмежувати їхні можливості в сексуальному житті, у доступних позах, додає Ольга. Але підкреслює, що опитані люди долали ці незручності, знаходили альтернативу:

«Головне — бути відвертими і з собою, і з партнером чи партнеркою, не боятися експериментувати, запитувати й бути готовими до того, що можна почути у відповідь».

Жіночий досвід війни

Обмеження в дослідження є — наприклад, не вдалося залучити одностатеві пари та менше досліджений жіночий військовий досвід:

«Ми опитали не так багато військовослужбовиць, і було б добре окремо більше дослідити їхній досвід. Адже за час, коли проводили дослідження, не встигли опитати й набрати достатню кількість жінок із пораненнями, які мали час та сили з нами говорити. Багато з тих, хто мав поранення, або вже поверталися на службу й не мали часу поговорити, або досі лікувалися, перебували на реабілітації й були виснажені», — пояснює Катерина.

Загалом рекрутинг потенційних героїв та героїнь не був простим, каже Івона. Адже пропоновані теми доволі інтимні, не всі були готові відверто говорити про секс.

«Через брак інформації від самих військових поранених жінок ми багато почерпнули від лікарів, які з ними працюють і, власне, спиралися на їхню експертизу й на рекомендації у спеціалізованій літературі», — пояснює Івона.

Читайте також: Жінки на війні: «Inker» випустив комікс про військовослужбовиць

Українська армія лише нещодавно почала адаптуватися до потреб жінок на службі, визнавати їх рівнозначними учасницями процесу оборони країни і створювати всі необхідні можливості, вважає Івона. Також вона звертає увагу на те, що обладнання для лікування та реабілітації жінок часто не адаптоване під жіноче тіло. Це не було темою проєкту про секс, але це важливий аспект повернення жінок, які служать, до цивільного життя:

«Є величезна перспектива в створенні більш відповідних кваліфікованих послуг на базі військових госпіталів, військової медичної інфраструктури, навіть під час служби, для підтримки і збереження жіночого здоров’я. І ми говоримо не тільки про репродуктивне здоров’я, до чого також стереотипно часто зводиться дискусія довкола жінок, але і про загальний добробут, фізичний та психічний стан жінок під час та після служби».

Жінка стає своєрідним зв’язком між військовим і всією сім’єю

Та в цьому дослідженні жінки займають позицію не лише військових, а й цивільних — як партнерки військовослужбовців.

«Щодо жіночої перспективи, варто також відрефлексувати два інші наші дослідження. Це «Шлях коханої воїна» і «Усвідомлене батьківство». У них лунає голос жінок, дружин, партнерок військовослужбовців. Із цих досліджень ми знаємо, що жінка не ухвалює самостійно рішення про службу. Рішення ухвалюють за неї, вона може його сприйняти або ні. А її життя докорінно змінюється.

Жінка виконує різні ролі й переймає багато обов’язків: догляд за спільними дітьми або за старшими родичами, за тваринами, менеджмент господарства, менеджмент сімейного бюджету», — розповідає Ольга.

Також жінка стає своєрідним зв’язком між військовим і всією сім’єю. Саме через партнерку інші родичі можуть комунікувати з чоловіком, пояснює Ольга. А тоді — жінка стає і провідницею в цивільному житті для ветерана.

«Жінка предметно переживає вплив відстані, розлуки й наслідків травми на своїх стосунках, на сексуальному житті. Цей досвід максимально різний. Ми не говоримо про те, що якийсь досвід нормальний, якийсь ні. Але показуємо його множинність. Тож рекомендації в посібнику можуть бути адаптовані до конкретного запиту чи конкретних проблем, із якими стикаються люди в реальності», — коментує Ольга.

Знайти слова

Крім дослідження та аналізу даних, зібрали команду експертів-лікарів, які працюють в Україні в реабілітаційних установах чи в лікарнях і надають консультації військовим ветеранам щодня. Серед таких фахівців — психологи, психотерапевти, сексологи, неврологи, урологи, гінекологи та інші спеціалісти, які стикаються з травмою у фізичному відновленні.

Також завдяки залученим редакторам та менеджерам Veteran Hub вдалося створити два посібники «Любись». А агенція PATSANY допомогла з комунікаційною кампанією.

«Зробили серію відео і плакатів, розміщували їх у Вінниці та в Києві для комунікації про те, що секс після поранення є, і може бути дуже класним. Головне — любитися і продовжувати займатися сексом, досліджувати свої стосунки і близькість, відкриватися іншим людям навіть під час відновлення й після поранення», — каже Івона.

Посібники пояснюють різні аспекти сексуального життя, близькості та можливих проблем — як на фізичному, так і на психологічному рівні. Це дає змогу комплексно розглядати тему сексу в житті військових.

Ідея зробити два посібники виправдовує себе:

«Жінки більш відкрито і з меншим соромом чи взагалі без сорому говорять на тему сексу. Часто стають ініціаторками чогось нового, або більш розкуті в цих питаннях, більш відверті. Деякі з респондентів, військові-чоловіки, говорили, що саме їхні партнерки, які брали ініціативу на себе, були більш розкуті, допомагали їм повернутися швидше. Тож ми зробили окремо посібник для чоловіків і окремо для жінок із різною тональністю подачі інформації», — каже Катерина.

Важливо, щоб медичні працівники могли підтримати жінок і чоловіків, які одужують

Івона сподівається, що в наступних ітераціях цього проєкту вдасться залучити більше людей, адже вже буде приклад того, що вийде в результаті. Бо людям буває складно довірити свої історії.

Наприкінці червня команда очікує отримати паперовий наклад посібників «Любись» і почне розповсюджувати їх у реабілітаційних центрах. Щоб усі охочі змогли прочитати і зрозуміти, що такий етап повернення до життя теж цілком закономірний, про це можна і треба говорити.

«Ми також плануємо заохочувати лікарів, розповсюджувати ці посібники й делегувати посібнику цю розмову там, де їм самим бракує впевненості, можливо, або готовності до розмови з пораненими з приводу сексуального досвіду», — каже Івона.

Читайте також: Не чекати слушного моменту: чому сексуальна освіта має бути базовою для підлітків і дорослих

Адже медичні працівники –– одні з перших, хто йде на контакт із воїнами після поранень — у госпіталях, у центрах реабілітації. Важливо, щоб вони могли підтримати жінок і чоловіків, які одужують.

«Ми вже бачимо, що комунікації в цій темі точно бракувало, і вона навіть на органічному охопленні знайшла дуже велику аудиторію, зокрема відео, які ми поширювали.

Для нас важливо не зупинятися, а знаходити ту правильну мову й ті слова, які необхідно ще сказати для того, щоб розкрити цю тематику, як для військових ветеранів та ветеранок, так і для цивільних», — підсумовує Івона.

Леся Богдан