За життя жінка відвідує чимало лікарів, але найчастіше їй доводиться міняти гінеколога чи гінекологиню. У низці груп у соціальних мережах системно з’являються дописи з проханнями порадити іншого спеціаліста.
«Повага» вирішила дослідити цю вкрай чутливу тему та провести міні-дослідження серед користувачок соцмереж, щоб з’ясувати, як часто українки відвідують гінекологічний кабінет, як обирають лікаря або лікарку та чому їх міняють.
Анонімну опитувальну форму заповнили 147 жінок віком від 23 до 57 років. 48,6% респонденток указали, що відвідують постійного лікаря або лікарку. 23,2% зазначили, що наразі в пошуку свого лікаря, а 22,5% – відповіли, що йдуть до того, хто приймає саме в цей день.
Опитування показало, що лише 59 із 147 жінок ніколи не стикалися із грубістю та нетактовним ставленням гінекологів. Більшість зазначили, що хоча б раз їм доводилося протидіяти фізичному або психологічному тиску з боку цих лікарів, а також отримувати непрохані поради та відповідати на незручні запитання.
Результати опитування коментує гінекологиня Анна Чепіжна, одна з модераторок групи «Доказові батьки» у фейсбуку. Ця спільнота активно займається просвітою щодо доказових методів у медицині, розвінчує міфи та неефективні застарілі підходи в лікуванні.
«Жахливі спогади наклали відбиток, тому ходжу рідко»
Переважна більшість опитаних жінок відвідують лікаря або лікарку щороку. Проте приблизно 21% роблять це вкрай рідко – раз на 5, 7 чи 10 років. Або «як припече».
- «Після виходу на пенсію не ходжу взагалі», — пише 57-річна мешканка селища.
- «Грубість і хамство були 30 років тому, коли мені було 18-20 років. Зараз лікарі чудові, але ті жахливі спогади наклали відбиток, і тому ходжу рідко», — зізнається 48-річна містянка.
- «Стикалася з нетактовними коментарями та критикою, ще в підлітковому віці, що і вплинуло на подальше небажання йти до гінекологів. Ходжу лише тоді, коли щось турбує…», — ділиться 35-річна жінка з обласного центру.
«У нашій країні вважають, що відвідувати лікаря потрібно раз на рік, — говорить Анна Чепіжна. За її словами, обов’язково треба робити ПАП-тест, тобто цитологію. Цей аналіз допомагає своєчасно виявити рак шийки матки. Жінкам до 45 років рекомендується робити УЗД молочних залоз. А після 45 років — мамографію».
Експертка уточнює, що не в усіх країнах рекомендації саме такі. Багато де жінка бачить лікаря-гінеколога тільки в разі наявності проблеми. А для скринінгу її викликають або надсилають лист із запрошенням. Наприклад, ПАП-тест може взяти медсестра, а огляд шийки матки робить сімейний лікар чи лікар загальної практики.
«До речі, для такого огляду не є обов’язковим гінекологічне крісло. Кушетки цілком достатньо», – уточнює Анна. Безпосередньо до гінеколога чи гінекологині запросять тільки в разі виявлення проблеми.
«Якщо ми говоримо про скринінг, то гінеколога дуже бажано відвідати відразу після менструації. У першій фазі циклу. Якщо наявні скарги, треба йти, коли вони є. Якщо буде проводитися забір цитології, бажано три доби утриматися від статевих контактів», — радить лікарка.
«Ти й зовні велика, і всередині»
В опитувальнику багато жінок зазначили, що їм некомфортно, коли гінеколог починає коментувати їхню зовнішність та загальний стан здоров’я. Наприклад, респондентки скаржаться на те, що лікарі коментують вагу й радять схуднути.
- «Через 2 роки після пологів пішла в приватну клініку. Вже з порогу лікарка мені заявила, що в мене ожиріння, потягла ледь не силоміць на ваги. Потім під час огляду сказала щось типу «ти й зовні велика, і всередині». Більше туди не зверталася», — розповідає 39-річна киянка.
- «Попри відсутність скарг і навіть до початку огляду перше, що сказала лікарка, що «вам обов’язково треба схуднути, тоді легко завагітнієте». Хоча мови про планування вагітності навіть не було. Не вдалося з першого разу зайняти необхідну їй на кріслі позу: «Займайтеся спортом, менше мучного». Огляд і аналізи показали, що все гаразд. Але лікарка наполягала, що «все одно попрацюйте над зниженням ваги», — ділиться 32-річна мешканка обласного центру.
Анна Чепіжна підтверджує, що зайва вага справді впливає на організм жінки, і повідомити про потенційні проблеми лікар має обов’язково. А от радити схуднення – не його компетенція.
«Велика кількість жирової тканини – депо надлишку естрогену та інших стероїдних гормонів. Це може викликати порушення овуляції й менструації. Критичний для нормального функціонування жіночого організму індекс маси тіла (ІМТ) – 35. При збільшенні ваги більше за цей показник є значні порушення функціонування жіночої репродуктивної системи. Жінки з надлишком ваги можуть мати проблеми із зачаттям та виношуванням вагітності. Зростають ризики підвищення тиску, прееклампсії, гестаційного діабету та передчасних пологів», — пояснює експертка.
«Народжуй хоч для себе, бо буде пізно»
Жінки репродуктивного віку розповідають, що постійно стикаються з непроханими порадами доцільності народити дитину. Причому це зазначають як дівчата, які ще досі не мають дітей, так і жінки, які вже народили одну чи навіть двох дітей. Це не що інше, як репродуктивне насилля.
- «Коли в 17 років прийшла до гінеколога з кровотечею, він порадив мені народити», — пише 23-річна мешканка міста.
- «Чула від лікарів різне. Починаючи від «що ти собі думаєш? народжуй, хоч для себе, але швидко, бо буде пізно», «я тобі не суддя, але геть із кабінету», «то ти придурюєшся, що тобі боляче, будеш кобенитися – нічого робити не буду, підеш звідси і не приходь», — розповідає 34-річна мешканка міста.
- «Чула поради щодо вагітності, яких не просила, бо не планую після викидня на 13 тижні. Мої зауваження щодо віку й можливості ускладнень не цікавили в принципі. І ще були запитання, чи раптом я не кар’єристка, що не хочу другу дитину», — ділиться 41-річна жителька обласного центру.
Читайте також: Важливо, щоб ніякі «годинники не цокали» – гінекологиня Вікторія Бугро
«Лікар не може втручатися в особисте, говорити щось про доцільність народження дітей, скільки років годувати грудьми чи взагалі жити статевим життям та як саме, – говорить гінекологиня Анна Чепіжна. – Лікар може провести огляд та відповісти на запитання. Радити комусь народити — це взагалі не про медицину. Це безумство».
«Треба народжувати, тоді минуть болісні місячні»
Респондентки опитування також пишуть, що часто відчувають біль під час огляду та чують на свою адресу некоректні коментарі в разі скарги щодо болючих місячних.
- «Ще жодного разу не була в лікарки, яка б робила свою справу обережно. Мені щоразу боляче, коли ставлять те кляте дзеркало, а від лікарок чую однакове: «Розслабся! Ти заважаєш мені дивитися!» Так ніби я напружуюсь просто від нудьги», — скаржиться 32-річна мешканка міста.
- «Зневажливе ставлення до скарг (треба не нити, а терпіти; треба було раніше думати, а не тепер скаржитися); грубість та недбалість під час отримання матеріалу для аналізу», – розповідає про свій досвід 43-річна містянка.
- «…Чула фрази типу «треба народжувати, тоді минуть болісні місячні, вийдеш заміж – стане краще», – ділиться 41-річна мешканка столиці.
Анна Чепіжна пояснює болісні відчуття та дискомфорт, який виникає при огляді, тим, що не всі жінки вільно почуваються.
«Лікар має пояснити свої дії: що робить, як і навіщо. Має зупинитися в разі необхідності і спитати дозволу продовжити», — каже експертка.
Читайте також: «А як із чоловіками спати, то не боляче?»: Що робити з насильством в акушерстві й гінекології
Щодо болісних місячних, то їх не треба терпіти, додає гінекологиня.
«Ніхто й ніколи не має терпіти, коли болить! Навіщо? Особлива увага до дівчат на етапі становлення циклу. Дитині не має бути боляче. Ніколи! Найбезпечніші й найпоширеніші лікарські засоби – «ібупрофен», «парацетамол» та їхні комбінації. Зазвичай, коли мені пишуть, що нічого не допомагає, причина в неадекватному дозуванні. Для підлітків дозування знеболення треба обговорити з педіатром або порахувати. Будь ласка, не давайте дітям комбінацій ліків без призначення лікаря. Доросла жінка має вибір і може використовувати майже будь-який нестероїдний протизапальний препарат, який підходить. Якщо препарати первинної ланки не діють, може бути призначено КОК. З немедикаментозних засобів доведено позитивну дію тепла на низ живота. Позитивно діє секс, як би дивно це не звучало», — каже Анна Чепіжна.
«Потрібно мати регулярного коханця»
Часто гінекологи надають поради щодо регулярності та обов’язковості статевого життя.
- «За останніх 2,5 роки практично не було інтимного життя. Гінекологиня на огляді сказала, що це дуже погано, тим більше в такому віці. Типу для здоров’я потрібно мати регулярного коханця», — пише 33-річна мешканка міста.
- «Стикалася з тим, що лікар говорив, що ектопія (ерозія шийки матки) — це через те, що забагато статевих партнерів», — ділиться 36-річна мешканка столиці.
- «Я асексуалка. Стикалася з порадами щодо особистого життя та дітей. Міняла лікарів», — розповідає 39-річна киянка.
- «Лікарі не вірили, що в мене не було абортів, не вірили, що більше року не маю статевого життя, звинувачували у шкоді для себе за прийом КОК, виписаних попереднім лікарем», — пригадує 48-річна мешканка міста.
Анна Чепіжна каже, що якщо жінка не хоче сексу, то це жодним чином не впливає на здоров’я.
«Сам факт наявності сексу ні на що не впливає. Якщо в жінки є потреба в сексуальній розрядці, вона може мастурбувати тощо. Але обов’язково треба повідомити лікарю, живете ви статевим життям вагінально або іншими способами чи ні. Це важливо для огляду й уникнення будь-яких непорозумінь. Якщо ви категорично заявите, що ніколи не мали вагінального сексу (байдуже, правда це чи ні), лікар не має права оглядати вас вагінально», — наголошує гінекологиня.
Жодної соди в піхву та спринцювання травою!
Обрати хорошого лікаря чи лікарку — справа непроста, але дуже важлива. Адже від цього залежить комфорт і бажання відвідувати кабінет не тільки коли щось болить, а й для профілактики. 21% жінок, які заповнили форму, особисто знають лікаря, якого відвідують. 41,5% респонденток обирають за порадою знайомих, 24,5% шукають відгуки в інтернеті, а 8,8% запитують у соцмережах.
- «Шукаю ЛГБТ-френдлі доказового гінеколога з Києва. Під «френдлі» ось що маю на увазі: лікар не нав’язує стосунки з чоловіками та народження дітей, приймає як факт мою орієнтацію і ставиться до мене з повагою, як і я до нього. Страшно зізнатися, але я років 5 не була у гінеколога. Останній прийом був дуже травматичним, бо лікар критикував мою орієнтацію, називав розбещеною, хоча я 7 років у моногамних стосунках із жінкою; засуджував за те, що не практикую інтим із проникненням, а потім ще й боляче провів прийом. Після прийому я ридала. Шукаю того, хто розуміє, що так не повинно бути», – написала одна з жінок у соцмережі.
- «Остання лікарка, до якої я потрапила за рекомендаціями, була дуже професійна й чуйна, але наразі вона в евакуації в Німеччині й мені до неї не доїхати. Тож якщо щось станеться, мені доведеться заходити на коло пошуку притомного спеціаліста чи спеціалістки», — поділилася 46-річна мешканка обласного центру.
«Лікар має користуватися сучасними протоколами в діагностиці й лікуванні. Призначаючи обстеження, лікар повинен знати відповідь, навіщо він це робить. Призначаючи лікування, має розуміти його патогенетичний вплив. Звісно, не має бути гомеопатії, імуномодуляторів або стимуляторів, соди в піхву і спринцювання травою», — пояснює гінекологиня.
«Вибачте, але ви не маєте права вказувати мені, що робити!»
Прийом має починатися з розмови
Анна Чепіжна розповіла, як має проходити прийом у гінекологічному кабінеті. Спочатку лікар чи лікарка говорить із жінкою, збирає анамнез, питає про скарги та відповідає на запитання. Після цього переходить безпосередньо до огляду. Починає зі шкіри, лімфовузлів, пальпації молочних залоз. Якщо жінка живе статевим життям, проводиться бімануальне, ручне обстеження, через піхву або ректально, та огляд шийки матки в дзеркалах. Також можливе пальцеве обстеження прямої кишки в разі специфічних скарг. Матеріал для обстеження має братися під час огляду в дзеркалах. Матеріал для мазка, цитологія — за спеціальним алгоритмом, щіточками та іншими інструментами.
«Цінність ручного обстеження надзвичайно низька. Незважаючи на це, всі лікарі продовжують його проводити. Огляд шийки матки в дзеркалах дуже бажаний. Так, і правильно взятим ПАП-тестом можна обійтися, але краще проводити огляд. Якщо в лікаря в кабінеті стоїть сучасний УЗД-апарат, звісно, обстеження, проведене з допомогою його, оптимальне», – коментує Анна Чепіжна.
Інструменти
Багатьох жінок цікавить питання інструментів, які використовують при огляді. Скаржаться, що вони бувають дуже холодні та неприємні на дотик, тож жінки намагаються шукати клініки, де працюють із одноразовими пластиковими інструментами.
«Мабуть, здивую, але немає великої різниці. Багато сучасних і дуже дорогих клінік працюють із багаторазовими інструментами. Вони, звичайно, стерильні, оброблені за всіма правилами, індивідуально запаковані. Вас можуть просити принести з собою набір інструментів, але лікар не має права оглядати вас інструментами, які ви принесли з собою і в яких пошкоджене пакування», — каже гінекологиня.
Відповіді на запитання
Лікар має відповісти на ваші запитання, пояснити, що не зрозуміло. Він навіть може гуглити у вашій присутності певну інформацію, наприклад, про дозування та протипоказання.
«Лікар має бути таким, до якого приємно ходити і просто так, і в разі наявності проблем. Який обов’язково вас чутиме й пояснюватиме. Адекватному, сучасному, емпатичному лікареві в разі бажання можна казати все. А до інших, по логіці, не треба ходити. Якщо ж щось не так, то раджу не мовчати. Найперше — треба озвучувати свою позицію лікарю: «Ви зараз перейшли особисті межі. Я попрошу вас не говорити зі мною в такому тоні. Вибачте, але ви не маєте права вказувати мені, що робити. Це моє особисте життя». У будь-якого лікаря є керівник, і це ваш наступний крок, якщо вас не зрозуміли в кабінеті», — переконана гінекологиня.
«А жінки раніше в полі народжували»
«Насильством можна вважати все, що відбувається не за згодою пацієнтки. У нас, на жаль, відсутня культура комунікації між лікарем і пацієнткою. Здебільшого гінекологи не пояснюють, що відбувається, які маніпуляції проводять. Це психологічний стрес і тиск. Пацієнтки стають залежними від лікаря», – зазначає юристка громадської організації «Інсайт», правозахисниця Анна Литвинова.
На її думку, жінки опиняються у вразливому стані, бо бояться постраждати ще більше. А також через те, що немає системи анонімної скарги. Якщо пацієнтка наважується поскаржитися на дії лікаря чи лікарки, то часто доводиться змінювати лікарню, адже лікуватися там стає важко морально. А якщо стан здоров’я не дозволяє піти з медичного закладу, то жінка тривалий час перебуває у стані стресу та страху.
Читайте також: Режисерка Майя Мартіняк: Акушерське насильство є в усьому світі
«Гінекологи та гінекологині дозволяють собі такі фрази: «Чому не прийшла раніше?», «Терпи», «А як це ти ще не народжувала?», «А жінки раніше в полі народжували». Це неприпустимо і це психологічний тиск. Лікарі забувають, що є етичний кодекс, вони його майже не дотримуються. Лікарі мають бути емпатичними. Натомість часто не розповідають про вплив того чи іншого препарату або чому саме він призначений, не пояснюють план лікування. Не коментують своїх дій під час огляду. Так відбувається ще й тому, що в нас, на жаль, відсутня чітка правова система покарань лікарів і медперсоналу за насильницьку поведінку, за розкриття медичної таємниці. Пацієнти вразливі у відносинах лікар-пацієнт», — уточнює експертка.
За словами Анни Литвинової, при виборі лікаря можна звертатися до громадських організацій, що займаються захистом прав жінок, із проханням порадити френдлі-гінекологиню. Зокрема з такими проханнями звертаються ЛГБТ-жінки.
Дбати про свою безпеку — важливо
Анна Литвинова наголошує, що важливо проговорювати все з лікарем або лікаркою. Якщо якась дія неприємна, викликає біль, треба зупиняти лікаря — це право пацієнта. Якщо призначення або дії лікарки незрозумілі, необхідно запитувати і з’ясувати все для себе.
У разі фізичного чи психологічного насильства експертка радить не мовчати:
«Якщо це приватний лікар, то звертатися до департаменту охорони здоров’я або до МОЗ. Якщо комунальний заклад, то спочатку до завідувача відділенням, до головного лікаря чи знову ж таки до департаменту охорони здоров’я і міністерства. До того ж, до кого першого звертатися, вирішує пацієнтка. Немає такого, що спершу треба до завідувача, а потім до департаменту. Можна хоч одразу до МОЗу. Навіть урядова гаряча лінія 1545 прекрасно спрацьовує».
Читайте також: Пологи в Україні: мізогінія, страх і насильство над жінками
За словами експертки, передусім треба дбати про власну безпеку. Можна вести аудіозапис для фіксації неналежних дій лікаря, але якщо вам нічого не загрожує.
«Немає уніфікованого алгоритму дій, треба орієнтуватися залежно від ситуації. Бути готовою поскаржитися, поміняти лікаря. Психологічно підготуватися, що лікар може все заперечувати. Грань між непрофесійністю лікаря та насильством дуже тонка, але повідомляти про таку поведінку варто. Однозначно не варто мовчати, бо сьогодні ви, а завтра ще хтось. Дбати про свою безпеку — важливо», – наголошує Анна Литвинова.
Олена Кущенко,
головне зображення: smashboard.org
