Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Фальшивий баланс: Чи варто публікувати у ЗМІ «позицію ґвалтівника»?
Статтi

Фальшивий баланс: Чи варто публікувати у ЗМІ «позицію ґвалтівника»?

Письменниця Дана Окоманюк розповіла виданню «Divoche media» про те, як пережила досвід сексуального насильства.

«Ця розповідь —  моя спроба вибороти як для себе, так і для інших жінок право відверто та без сорому говорити про свій досвід і називати речі своїми іменами. Говорити про зґвалтування —  не соромно, соромно бути ґвалтівником», —  написла Дана Окоманюк.

Після публікації історії до Окоманюк звернулася шефредакторка видання «СтопКор» Марина Тітова, яка просила контакти кривдника, щоб вони «могли почути й його версію подій того страшного вечора».

Після того, як Дана Окоманюк виклала інформацію про переписку в соцмережах, видання «СтопКор» опублікувало колонку, де йшлося про те, що Дана «нібито стала жертвою зґвалтування». І що журналістка таким чином намагалася бути об’єктивною, адже «стандарти журналістики завжди були однією з найважливіших складових видання». Також письменницю звинуватили в тому, що таке звернення її обурило, хоч журналістка вибачилася за питання.

Не можна ставити знак рівності між потерпілими і нападниками

«Комунікація журналістки ілюструє поширену проблему серед медійників: нерозуміння етичного стандарту «балансу думок», який часто сприймається як надання слова всім. Жінка і ґвалтівник не є опонентами, вони є потерпілою від злочину і кривдником. Збалансованість подання інформації не може досягатися через запрошення до слова потерпілих і ґвалтівників. Ставлення знаку рівності між потерпілими і нападниками є хибним, адже призводить до фальшивого балансу», коментує ситуацію медіаекспертка, членкиня Комісії з журналістської етики Ліза Кузьменко для видання «Детектор медіа».

Вона додає, що так само не є балансом запросити російського військового прокоментувати хід військової агресії в Україні. 

«Також можна побачити хибний баланс сторін, коли в один ефір запрошують активістів ЛГБТІК-спільноти або феміністок та представників радикальних рухів, які скоюють на них напади», — зауважує Ліза Кузьменко.

Читайте також: Зґвалтування і помста: Мистецтво як спосіб рефлексії травматичного досвіду

Експертка зазначає, що перш ніж працювати з такою складною й чутливою темою, як сексуальне насильство, варто звернути увагу не тільки на Кодекс етики українського журналіста, але й на Кодекс Мурад. Це добровільний кодекс поведінки для збирачів інформації, в тому числі журналістів, про тих, хто пережив сексуальне насильство через війну.

Згодом Дана Окоманюк повідомила, що подала скаргу на «СтопКор» у Комісію із журналістської етики.

Схожі записи

Як «гендер» і «сексуальна орієнтація» злякали народних депутатів

Слово на букву «Ф»

На Українському Жіночому Конгресі обговорять нові виклики, пов’язані із пандемією коронавірусу