Що «Укрзалізниця» вже робить та готова робити для протидії домаганням у поїздах? Які пропозиції має громадський сектор? Наскільки реальні та швидкі потенційні зміни, які посилять безпеку жінок у поїздах?
«Повага» організувала та провела першу публічну дискусію разом із «Укрзалізницею».
У дискусії в Українському кризовому медіацентрі взяли участь гендерна координаторка кампанії «Повага» Анастасія Багаліка, директор департаменту сталого розвитку та внутрішніх комунікацій в «Укрзалізниці» Ігор Котелянець, комунікаційна менеджерка ГО «Марш Жінок» Анастасія Герасименко. А також постраждала від нападу у потязі Анастасія Лугова, адвокат Анастасії Лугової Євген Пронін та журналіст Олександр Рудоманов.
Що ж ми почули на дискусії?
«Укрзалізниця»: Проблема гендерно зумовленого насильства — пріоритет для департаменту сталого розвитку
Ігор Котелянець очолив новостворений департамент. Під час дискусії він неодноразово запевняв, що команда відкрита до співпраці та залучатиме громадські організації.
«Тема гендерно зумовленого насильства є однією з пріоритетних для новоствореного департаменту та компанії загалом. Йдеться не про реагування, а про системні зміни», — каже він.
В «Укрзалізниці» провели опитування серед провідниць, провідників, начальниць та начальників поїздів.
Провідниці заявили, що потерпають від гендерно зумовленого насильства як пасажирки, так і вони самі.
Результати опитування:
80% опитаних розповіли, що конфлікти між пасажир(к)ами стаються регулярно — кожного або майже кожного рейсу. 80% також сказали, що не знають технік для врегулювання конфліктів. Натомість орієнтуються на власний досвід та поради колег.
50% стверджують, що найчастіше саме алкоголь стає причиною конфліктних ситуацій або збільшує їхню кількість. 40% говорять про те, що ініціаторками конфлікту частіше виступають жінки, а ініціаторами фізичного насильства — чоловіки.
40% вважають супровід поліції або воєнізованої охорони необхідним, щоб мінімізувати випадки насильства у потягах. 67% хочуть навчитися діяти у конфліктних ситуаціях.
Для того, аби провести ефективне навчання, «Укрзалізниця» заручилася підтримкою Фонду ООН в галузі народонаселення.
«Потрібна системна підготовка. Розуміння, як розпізнати конфлікт, коли він назріває, як діяти, коли конфлікт розпочався», — каже Ігор Котелянець.
Конфлікти очима провідниць:
- «Я, як жінка, частіше беру п’яних пасажирів на себе. Бо мене вони не будуть бити. Принаймні я на це сподіваюся».
- «Не почуваюся в безпеці в потязі навіть у купе провідниці».
- «Якось двоє солдатів в потязі зібралися стрілятися через дівчину».
Пропозиції змін, які могла б впровадити «Укрзалізниця», від «Маршу Жінок*»
Комунікаційна менеджерка ГО «Марш Жінок*» Анастасія Герасименко озвучила зміни, які пропонують активістки для посилення безпеки жінок у потягах. Повний список вимог можна прочитати ТУТ.
На дискусії обговорили такі пропозиції, як:
- Зрозумілі й доступні алгоритми дій для жінок, які опинилися у небезпечній ситуації у потязі.
Ігор Котелянець запевняє, що такі алгоритми є. На жаль, вони погано працюють, бо часто пасажирки та пасажири про них не знають. Але, вони мають право вимагати дотримання такого алгоритму!
Що робити, якщо ви опинилися у небезпечній ситуації у потязі?
Повідомити провіднику або провідниці. У разі реальної небезпеки вас мають відселити в інше купе.
Далі провідник/ця має повідомити про ситуацію начальника/цю поїзда. Якщо людина не вгамовується,
начальник/ця поїзда має право висадити людину на найближчій станції, навіть якщо потяг не мав там зупинятися
- Вільні місця для відселення людини, що опинилася в небезпечних ситуаціях.
Такі місця також уже є — це службові купе. Якщо провідник чи провідниця відмовляються відселити та заперечують наявність вільних місць, потрібно наполягати.
- Продаж квитків із можливістю обрати повністю «жіноче» купе.
Нині в «Укрзалізниці» ведеться дискусія на цю тему. Є перестороги щодо можливої дискримінації, якщо чоловіків за ознакою статі не пускатимуть у потяг у разі купівлі квитка до «жіночого» купе. Крім того, Ігор Котелянець виокремлює ще одну проблему:
«Що робити, якщо чоловіки навмисно купуватимуть квитки у купе з жінками? Виходить, що ми ніби сприятимемо злочинам. Також за цією системою ми ніби записуємо усіх чоловік одразу до агресорів».
Громадські організації запрошують до обговорення, аби знайти шлях для реалізації цієї ідеї.
- Відеоспостереження у потягах для фіксації правопорушень.
Нині з 2800 пасажирських вагонів 850 вагонів — 30% — уже оснащені відеокамерами.
«Запровадження системи відеоспостереження відбувається разом із капітальними ремонтами. Всі вагони, які проходять капремонт, виходять з системою відеоспостереження. Також «Укрзалізниця» підписала угоду про партнерство з німецькою залізницею. Одне з завдань партнерства — створення ТЗ для побудови потягів, як в Європі, оснащених камерами», — пояснює Ігор Котелянець.
За словами Олександра Рудоманова, одна з найбільших перепон на шляху до впровадження змін — застаріле законодавство. Друга — блокування змін профспілками. І третя (чи не найвагоміша) — небажання змін як на місцях, так і у керівництві (бо це додаткові ускладнення).
Читайте також: #Страшноїздитивпотязі: українки діляться історіями про поїздки залізницею
Воєнізована охорона та поліція
Анастасія Герасименко та Анастасія Лугова підтверджують: проблема у тому, що ті запобіжники, які нібито є, не працюють.
Провідниці та провідники відмовляються відсаджувати людей в окремі купе, не хочуть викликати поліцію. Серед пропозицій «Маршу Жінок» — ліцензійне придбання спецзасобів для провідниць та провідників.
Ігор Котелянець пояснює: провідники та провідниці не можуть застосовувати силу. Для цього в «Укрзалізниці» є воєнізована охорона — ВОХР. Нині ВОХР супроводжує 10 потягів, де було найбільше проблем, де немає відеоспостереження.
«Спрацьовує психологічний тиск: люди бачать людей у формі, поводяться спокійніше. На Південно-Західній залізниці за 9 місяців та 1500 рейсів ВОХР висадили усього 16 людей», — каже Ігор Котелянець.
Олександр Рудоманов додає, що є потреба в охороні у набагато більшій кількості потягів. А викликати поліцію начальники/ці поїздів не хочуть, бо для протоколу потрібні підписи двох пасажирів чи пасажирок. Зазвичай ніхто свої підписи ставити не хоче.
«Начальник/ця поїзда може скласти адмінпротокол. Для зняття з поїзда потрібні два підписи пасажирів. Чому залізниця не може змінити внутрішній наказ, смикнувши Мінінфраструктури, незрозуміло. Чому не може бути достатньо відеофіксації, як за кордоном?», — запитує він.
Причини насильства у потягах
Адвокат постраждалої у нападі в поїзді Анастасії Лугової Євген Пронін каже, що зі свого досвіду бачить чотири причини насильства у потягах.
- Побутова корупція.
- Алкоголь.
- Ментальність українського суспільства.
- Невміння або небажання великих українських корпорацій брати на себе відповідальність.
На його думку, проблему алкоголю та небажання брати відповідальність можна викорінити у короткостроковій перспективі.
«Статистично понад 70% злочинів вчинені в стані алкогольного сп’яніння. Мінімізувати доступ до алкоголю можна. Чомусь в авіаперевезеннях це вийшло. Наприклад, заборонити продавати у потягах, на вокзалах, притягувати до відповідальності тих, хто це робить. Це ручна проблема, яку можна виправити», — каже Євген Пронін.
А побутова корупція — проблема глибша. Та саме через неї у потяги потрапляють «зайці». Один з таких і вчинив напад на його підопічну.
Щодо небажання брати відповідальність наводить у приклад справу Анастасії Лугової. Потерпіла просила 500 тисяч грн моральної компенсації. Печерський райсуд присудив 100 тисяч грн. Але навіть цю компенсацію «Укрзалізниця» планує оскаржувати у суді.
«Держава вміє захищати себе від своїх громадян. Вони думають так: візьмемо відповідальність за справою Лугової — створимо прецедент. Мовляв, тоді всі почнуть звертатися до суду, бо знатимуть, що можна отримати відшкодування», — вважає адвокат.
Ця дискусія поклала початок роботі громадських організацій та активісток із «Укрзалізницею». Ідеальний результат такої роботи — жодних випадків зґвалтувань, спроб зґвалтувань та домагань у поїздах. А над подоланням упереджень, стереотипних уявлень та пересторог, що можуть бути на заваді системних змін, ми з проєктом «Повага» працюємо щодня.
