Геополітична орієнтація України на вступ до ЄС створює політичні можливості для просування ідей гендерної рівності. Чеська Республіка, яка стала членом Європейського союзу у 2004 році, вже пройшла цей шлях. Чого варто очікувати Україні від вступу в ЄС? Про це, а також про консервативний відкат у країнах ЄС, про поразки та здобутки чеських активісток, а також про найгостріші питання порушення прав жінок у сучасній Чехії говорили з активісткою Яною Смігольс Кавковою.
Яна Смігольс Кавковá вивчала політичні науки в Нідерландах; працює в галузі гендерної рівності з 2005 року. З 2009 до 2017 року була виконавчою директоркою Форуму 50% – неурядової організації, що сприяє рівному представництву жінок і чоловіків у політиці та прийнятті рішень. Будучи членкинею, а потім і головою Комісії з питань рівного представництва жінок і чоловіків у політиці, працювала над розробкою проекту закону про запровадження виборчих квот у Чехії. Яна також була заступницею голови Ради з питань рівності між жінками та чоловіками та членкинею ради директорів Європейського жіночого лобі. З 2016 до 2018 р. очолювала громадську організацію «Чеське жіноче лобі». Зараз працює експерткою з адвокації чеської неурядової організації «Рубікон», що підтримує людей із кримінальним минулим.
Які, на вашу думку, найгостріші проблеми гендерної нерівності та порушення прав жінок у Чехії?
Перша проблема – сімейне насильство над жінками – так само, як і в інших країнах. Друга проблема – бідність певних груп жінок. Найбільш вразливими є самотні матері та літні жінки. Це, серед іншого, обумовлене тим, що Чехія посідає друге місце серед країн ЄС за рівнем гендерного розриву в оплаті праці. Він становить 22% (О.С. – в Україні станом на 2019 рік цей розрив такий самий) порівняно з середнім показником 16% в ЄС. Це призводить і до порівняно нижчих пенсій у жінок. Ще одна проблема – низький рівень представництва жінок у сферах політики та бізнесу. Наприклад, у законодавчій палаті чеського парламенту жінки складають 22%.
Ситуація з репродуктивними правами в Чехії загалом хороша в термінах доступу до легальних та безпечних абортів, але маємо проблему акушерського насильства під час пологів. Досі існує переконання, що лікар повинен контролювати весь процес, використовуються стандартні процедури, які суперечать задекларованим принципам ВООЗ: епізіотомія, використання методу Крістелера – видавлювання дитини. Жінки в Чехії за законом можуть вільно обирати місце пологів, але фактично незалежні акушерки – поза законом. Вони мають ліцензії на таку діяльність, оскільки вона регульована Європейським союзом. Тобто вони можуть працювати незалежно, але в той же час ми маємо інструктивні розпорядження Міністерства охорони здоров’я, які висувають дуже високі вимоги до надання допомоги жінкам під час пологів – таким чином, що ці вимоги можуть бути реалізовані тільки в лікарнях.
Деякі чеські активістки сказали мені, що Чехія випробовує консервативний відкат у просуванні ідеї гендерної рівності. Ви згодні з цим? Якщо так, яка причина цього відкату?
Так, я з цим згодна. Це пов’язане загалом зі зростанням популізму. Консервативні та популістські сили дістали підтримку після європейської міграційної кризи 2015 року. Відтак, партії та групи, які виступають проти біженців та проти політики ЄС, виступають так само і проти політики гендерної рівності. Ці позиції поєднані. Стамбульська конвенція не була ратифікована в Чехії через масовий спротив консервативних груп та католицької церкви. Чехія атеїстична країна, але позиція католицької церкви стає більш популярною, оскільки резонує з суспільними антимігрантськими та євроскептичними настроями.
Чехія має значну кількість мігрантів?
Ні. Існує велика істерія, створена медіями та політиками довкола цієї теми. Спосіб, яким висвітлювалася криза біженців, справді налякав людей.
Люди бояться мігрантів зі Східної Європи?
Ні, з ісламських країн. Загалом кількість мігрантів у Чехії доволі велика, але більшість зі східної Європи, з близьких культур. Виняток – в’єтнамська спільнота, досить велика.
Хто основні «гравці» в поширенні консервативних настроїв? Ви згадали католицьку церкву. Можете ще когось назвати?
Це очевидно Християнська демократична парія. Вона не є популістською та не підтримує антимігрантських настроїв, але виступає проти політики гендерної рівності. Це також популістська партія, очолювана Томіо Окамурою, – партія Свободи та прямої демократії (SDP) (О.С. – євроскептична, антимігрантська партія, яка має 22 місця в чеському парламенті). І це наш Президент Мілош Земан, який жартував на тему зґвалтування під час президентських дебатів 2013 року.
Яким, на вашу думку, був вплив вступу до ЄС на політику гендерної рівності у Чехії?
Це дуже хороше питання. Це мало визначальний вплив, але переважно напередодні вступу. Був тиск із боку ЄС, гендерна рівність була серед вимог вступу. Це дуже важливий період, прийняті стратегічні документи та утворена перша державна структура, відповідальна за гендерну рівність – Рада з питань гендерної рівності. Громадянське суспільство було залучене до діалогу з державою в її функціонуванні. Це дуже позитивний досвід співпраці. Деякі питання в Чехії – наприклад, питання прав людини – толерувалися через наше комуністичне минуле, проблема прав людини розглядалася як важлива. Але тема гендерної рівності була цілковито маргіналізованою: людям вона не подобалася, політики та медіа її ігнорували.
Європейський союз підштовхнув до легітимізації та визнання цих проблем у процесі приєднання до ЄС. Однак щойно Чехія вступила до ЄС, стало важче дотримуватися правил. У нас є чудові документи – наприклад, урядова стратегія досягнення рівності жінок та чоловіків та відповідні національні плани. Один із них стосується превенції насильства над жінками, другий – репрезентації жінок у процесах прийняття рішень. На папері все чудово, але насправді ніхто не реалізує цих планів. Це відбувається в нашій країні не тільки у сфері гендерної рівності, а й в інших сферах також. Коли я спілкуюся з людьми, наприклад, із Македонії, що готується до вступу в ЄС, я кажу: «Зараз найкращий час. Зараз ви маєте діяти», бо держава справді хоче змін, і державні інститути, як сендвіч – з одного боку є вимоги ЄС, з іншого – вимоги громадянського суспільства. А щойно ви вступите до ЄС, мотивація зменшиться.
Які важливі законодавчі зміни не прийняті в Чехії? Одна з таких ініціатив, наприклад, закон про гендерні квоти у списках політичних партій.
Було три спроби лобіювати ці зміни. Останню спробу ініціював попередній уряд, але не прийняв, хоча насправді впровадження таких квот – частина затвердженого національного плану забезпечення рівності жінок та чоловіків
А які були аргументи проти впровадження гендерних квот?
Що це недемократично, що професійні якості кандидатів важливіші, що це певний наступ на свободу партій. Зараз клімат щодо гендерних питань несприятливий, тому ніхто не наважується робити нові спроби.
Які негативні зміни ви би могли ще назвати?
Це відкат стосовно доступності дитячих садочків. У нас гостра проблема браку вільних місць для дітей у дитсадках у великих містах. Причина – бебі бум на початку 21 століття та те, що впродовж 1990-х років муніципалітети розпродавали будівлі дитсадків або надавали їх в оренду для комерційних цілей. Жіночі організації лобіювали вирішення цього питання щодо збільшення кількості дитсадків, ЄС фінансувало цей процес, і він був успішний. У 2016 році Міністерство освіти затвердило закон, згідно з яким для дітей гарантовані місця починаючи з дворічного віку. А потім був спротив з боку адміністрацій дитсадків, які казали, що не мають умов для догляду за дворічними дітьми, та консерватори змінили закон – і тепер діти цього віку не мають гарантованого доступу до центрів денного догляду. Тобто спочатку це була велика перемога, а потім стався відкат.
Які, на Вашу думку, найбільші досягнення жіночого руху у просуванні ідей гендерної рівності в Чехії?
Ці досягнення стосуються передусім сфери боротьби з насильством над жінками. Наприклад, згідно з нашим законом, поліція може вилучити насильника з родини на певний період часу, щоб жінка могла залишитися вдома. Ми також маємо окрему статтю кримінального кодексу щодо переслідування, у тому числі у віртуальному просторі, наприклад, коли колишній партнер жінки погрожує їй. І зараз ніхто не має сумнівів, що ці закони важливі, але Стамбульська конвенція – ні.
Які аргументи опонентів проти її ратифікації?
Головний аргумент – що це скринька Пандори, що люди зможуть вільно обирати – бути чоловіком чи жінкою, дехто з опонентів говорить про геноцид чеських дітей та сім’ї. Католицький священник Петр Пітха виступив проти ратифікації Стамбульської конвенції та зазначив, що Конвенція зруйнує сім’ю та що гомосексуальні люди контролюватимуть суспільство.
Інтерв’ю провела та переклала Олена Стрельник у межах програми гостьового візиту до Праги, підтриманого Празьким центром громадянського суспільства.
