Статтi

Чи тиснути жінці руку?

Нещодавно подружжю мусульман відмовили у громадянстві Швейцарії після того, як вони не захотіли потискати руки особам протилежної статі під час співбесіди. Про це повідомляє ВВС.

Міграційні офіцери розцінили такий жест як неповагу до гендерної рівності.

А от чому в Україні і досі часто рукостискання існує тільки у форматі “чоловік-чоловік” та як це впливає на гендерну рівність, розбиралася Повага.

Користувачка Фейсбук Ірина Іванків у своєму дописі обурюється практикою тиснути руки тільки між чоловіками, називаючи її дискримінаційною: “Розмірковуючи про дискримінаційні практики: коли приходиш на зустріч, стоїш у колі колег, чекаючи початку, доєднується ще один чоловік і тисне руку всім чоловікам у колі, а жінки стоять, ніби вони стільці чи інші меблі”.  

За словами Ірини, коли чоловіки прощаються, то неодмінно подають руки тільки між собою, а жінкам на простягнуту руку посміхаються. “Так ніби жінка – це маленька дитина і хоче погратися з дорослими”, – говорить вона.  

Ірина 6 років працює в міжнародних організаціях, крім того навчалась і працювала в багатьох європейських країнах. Вона звикла до того, що там потискають руки всім і всюди. Водночас, проблеми починаються, коли дівчина йде на зустріч із національними партнерами.

“У одному поважному закладі, не будемо називати, очільник галантно цілує руки жінкам, які приходять на зустріч. Інші жінки стоять з квітами у віночках і короваями. Картинка така: або я тобі цілую руку, або ти по іншу сторону з короваєм мені вклоняєшся. З його численних заступниківжодної жінки”, – обурюється Ірина.

Ще одна ситуація, яка вразила дівчину відбулася в одному із органів державної влади: “Координаційна зустріч, всі сидять за круглим столом. Приходить черговий учасник. Всім чоловікам тисне руки, а жінкамні. І те, що деякі з цих жінок фактично відповідальні за його працевлаштування, не робить їхрукоподаваємими“”.

Ірина Іванків підсумовує, що у професійному житті або тисність руки всім, або нікому. “Чого щоразу я повинна почувати себе столом або трирічною дитиною?”, – обурюється дівчина.

Юлія Юдіна, експертка-консультантка світського, ділового, протокольного та іміджевого позиціонування розповідає, що у світському етикеті право прийняття рукостискання залишається за жінкою. Тобто коли при світському знайомстві або представленні чоловіка представляють жінці, то жінка приймає рішення – простягати руку для рукостискання чи ні.

Зовсім інша справа – це діловий етикет, де працює статусність та ділова ієрархія. Експертка звертає увагу, що завжди будуть представляти того, хто нижче статусом, тому, хто вище.

“Таким чином – у світському етикеті – це не вибір чоловіка, простягати руку для рукостискання або ні – це вибір жінки. А ось у діловому світі стираються всі гендерні різниці, оскільки руки тиснуть – Партнери! І поняття чоловік/жінка в сучасному діловому етикеті – відсутнє”, – підкреслює Юлія Юдіна.

Цікавими виявилися також і коментарі до допису Ірини Іванків у Фейсбуці. Зокрема, Валерій Любарський зазначив, що “у нас люблять норми етикету 19 століття”, хоча тут же додав що “привчаю себе тиснути руку всім, без виключень”.

Ще одна коментаторка, Світлана Чернецька, звернула увагу на те, що проблема стискання рук тільки між чоловіками особливо гостро стоїть у регіонах, тобто в невеликих містах: “Кілька разів у мене таке було, що я простягала руку – а мене ігнорували. Ну не буду ж я бігти і просити її потиснути… Двом чоловікам переді мною руку потиснули, а мене обійшли.. .Відчуття, ніби ляпаса дали… Ділова зустріч – а я координатор проекту”.

Напевно, рукостискання – це один із найбільш зрозумілих жестів. Зображення людей, які тиснуть один одному руки, були вже у Стародавній Греції. Означав жест просту річ: у моїй правій руці немає зброї, я тебе ціную, поважаю і в бік не штрикну. Оскільки жінки не носили зброї, то й тиснути руку їм не було потреби.

З часів Стародавньої Греції багато чого змінилося. Ми живемо в сучасній європейській державі, люди просто так не розгулюють зі зброєю в руках, а жест рукостискання сприймається виключно як привітання. Чи маємо ми вітатися з рівною повагою до усіх учасників та учасниць? Чи й далі застарілі традиції братимуть гору? Очевидно, що покаже час. Але все більше жінок і чоловіків починають вітатися з рівною повагою, стискаючи руку один одного.

Єлизавета Кузьменко

Схожі записи

Народних депутатів закликаємо ратифікувати Стамбульську конвенцію! Збір підписів

admin

Чи йдуть жінки в Парламент-2014? Огляд списків ВО «Свобода» та політичної партії «Опозиційний блок»

admin

Вбивство ґвалтівника. Як стереотипи впливають на правосуддя 

admin

Залишити коментар