Чи справді є жіночий та чоловічий мозок?

А правда, що трансгендерні люди мають мозок того гендеру, який відчувають? Чи можна ні сіло, ні впало вигадати собі гендер?  Може, гендер  – це взагалі “вигадка Заходу”, нав’язаний нам чужинний концепт?  Мета цієї статті – розібратися, де в тілі народжується відчуття гендеру.  Відповідь  у мозку.

Чи є типові чоловічі та жіночі мізки?

Цим питанням цікавився ще Чарльз Дарвін. Сучасні дослідники шукають відмінність чи подібність мізків чоловіків, жінок, трансгендерів не тому, що вони сексисти, а для турботи про громадське здоров’я. Жінки частіше хворіють на клінічну депресію та хворобу Альцгеймера, а в чоловіків частіше бувають порушення аутичного спектру й дислексія. Маркери гендеру в мозку потрібні для кращого прийняття лікарських рішень у разі гендерної дисфорії в підлітків. Тут ви можете знайти відмінності між мізками щурів та щуриць – вони стосуються передусім ділянок, що контролюють виділення статевих гормонів, статеву поведінку та ухвалення рішень.

Якщо ми візьмемо умовних цисгендерних Наталку і Петра, покладемо їх в апарат для функціонального магнітного резонансу й покажемо  їм порно, фото красивих і не дуже чоловіків та жінок, дітей, мапи міст, зброю й котиків, змусимо згадувати слова та добирати синоніми і при цьому вивчатимемо роботу мозку, то побачимо: різні ділянки Наталки і Петра по-різному реагують. Готова стаття: “Мізки чоловіків і жінок працюють по-різному!..” Я перебільшую, але досить довгий час дослідження роботи мозку так і проходило – на малій вибірці, студентах та з купою викривлень у висновках.

Якщо ми візьмемо досить багато добровольців, то побачимо: реакція людей на певні сигнали відрізняється. Активність та розмір мікрофункціональних ділянок мозку також варіюється.  Існує розподіл того, як працюють мізки. Справді, значна частина жінок реагуватиме по-своєму, наприклад – краще розпізнаватиме обличчя, а значна частина чоловіків добре згадуватиме мапи. Але якоюсь мірою реакції чоловіків і жінок перекриватимуться.

Огляд у провідному науковому журналі «Nature» так описує “типовий” дорослий чоловічий мозок: більший об’єм, більша частка білої речовини, активніша робота ділянок, залучених в орієнтацію у просторі та краща поєднаність правої й лівої півкуль. Серед чоловіків частіше трапляються шульги та амбідекстри – люди, що вільно вправляються і правою, і лівою руками. Жіночий мозок має більшу щільність сірої речовини й більшу її частку, жінки краще сприймають швидкість. Серед жінок більше виражена праворукість. Інше дослідження статистично достовірно показало більший об’єм низки ділянок мозку в чоловіків, ніж у жінок, та  значну розбіжність у мікроструктурі правого кортикоспінального тракту білої речовини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Боді-позитив здорової людини

Різниця у здатності оперувати числами в чоловіків і жінок зумовлена передусім різницею в об’ємі та площі поверхні сірої речовини. Мозок у стані спокою в більш ніж половині випадків відрізнявся в чоловіків та жінок. У жінок краща декларативна пам’ять – згадати та описати, що було – а в чоловіків процедурна – згадати та зробити.  Це дослідження також показало значне перекривання в показниках.  Емпатія в жінок та чоловіків працює дещо по-різному, і зумовлюють це статеві гормони. У чоловіків та жінок різниться чутливість нейронів до низки нейромедіаторів.

Цікавий приклад, що може колись стати маркером трансгендерності, це реакція на голос.  Цисгендерні чоловіки й жінки своєрідно реагують на голоси протилежної статі, і це можна побачити на функціональній томографії. Якщо людям із гендерною дисфорією давати слухати варіації зміни голосу – від жіночого до чоловічого – їхній мозок реагуватиме так, як очікується  для гендеру, із яким вони себе асоціюють.

Чи це нейросексизм – казати про розбіжності між чоловіками й жінками? Я гадаю, що ні. Бо люди різні. У прагненні відкинути розбіжності можна дійти до крайнощів і називати будь-що дискримінацією. Завжди буде людина будь-якої статі, краща й гірша в певній діяльності, ніж я – це називається неперервною мінливістю й нормальним розподілом, а не дискримінацією. Нейрофізіологи  закликають розглядати кожну людину не в сенсі гендерних очікувань і стереотипів, а такими, як він чи вона є.

Як мозок відчуває гендер

Стать визначається хромосомним набором і первинними статевими ознаками, а гендер визначає усвідомлення нейронними мережами власного тіла. Люди, що прагнуть змінити стать, виховувалися як і решта дітей –  у межах гендерних стереотипів статі при народженні. Але їхній мозок розуміє, що тіло не таке, як відчувається – так виникає гендерна дисфорія.  Раніше це називали порушенням, але наразі термінологію змінили. Гендерну дисфорію варто відрізняти від гендерного нонконформізму, коли людина одягається та поводиться згідно зі стереотипами про протилежну стать, та від гомосексуальності.  Вони, до слова, також не є хворобами.

Нейронні  мережі, що відчувають гендер, формуються під впливом статевих гормонів під час внутрішньоутробного розвитку, протягом перших шести місяців життя, у пубертатний період  – час, коли починається статеве дозрівання – та в юності. Результат дії жіночих гормонів називається фемінізація, а результат впливу чоловічих гормонів на мозок називається маскулінізація. При цьому нейрони можуть гинути, а певні гени назавжди замовкати чи стабільно активуватися. Останнє називається епігенетичні зміни й означає приблизно те саме, що й переключити стрілку залізничної колії.

Гормони діють на кору півкуль головного мозку та на елементи лімбічної системи, визначають життєздатність та ступінь розгалуження нейронів, стійкість нейронних зв’язків, ступінь поєднання правої та лівої півкуль, активність певних ділянок – і передусім вони, а не очікування чи тиск суспільства, визначають розвиток мережі в голові та, зрештою, потрапляння результату томографії в “жіночий” чи “чоловічий”  сектор.

Відомий випадок Брюса Реймера, якому через лікарську помилку у віці восьми місяців ампутували пеніс, а потім, щоб він не страждав, змінили стать та виховували як дівчинку. Брюс усе одно страждав, і коли виріс, знову став чоловіком.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПМС – не привід платити менше

Ось класичний приклад маскулінізації мозку при зовнішній “жіночності”: у разі синдрому нечутливості до андрогенів дитина з чоловічим генотипом XY народжується як дівчинка і як дівчинка росте та виховується. Такі особи себе ідентифікують із жінками, хоча можуть мати складнощі з лібідо, збудженням та пенетрацією. Такі особи з більшою ймовірністю будуватимуть кар’єру, що історично вважалася чоловічою: висока посада, кращі гроші – навіть при гіршій кваліфікації, – повідомляє стаття в науковому журналі Current Opinion in Behavioral Science.

Дослідження понад 900 людей показало, що розбіжність у зв’язку між півкулями з’являється в підлітковому віці: у чоловіків сильніше поєднані права та ліва, а в жінок більше зв’язків у межах кожної півкулі.  Рівень тестостерону впливає також на кількість сірої речовини в передній орбітальній корі – ділянці, що бере участь в ухваленні ризикових рішень та оцінюванні винагороди за певні вчинки. Сірої речовини та ризиковості більше в чоловіків та жінок із високим рівнем тестостерону. Дослідження впродовж двох років рівня гормонів і розміру кори головного мозку та підкоркових структур – амигдали, хвостатого ядра у підлітків – засвідчило, що є зв’язок між рівнем естрогенів, або зв’язок тестостерону з анатомією.

Мозок людей із гендерною дисфорією нагадує мозок жаданого гендеру.  Якщо їм вводити гормони, притаманні жаданому гендеру: трансгендерним чоловікам – тестостерон, трансгендерним жінкам – естрогени та анти-андрогени – вони почуватимуться краще у власному тілі. При цьому в них зміниться товщина сірої речовин  на кшталт цисгендерного мозку жаданої статі. Змінам піддаються передусім ділянки, залучені в усвідомлення тіла. У трансгендерних людей вони своєрідні: і в чоловіків, і в жінок кора головного мозку в тих ділянках щільніша, але там слабші структурні й функціональні зв’язки.

Який висновок? У мозку є ділянки, що відповідають за гендерну прошивку. Вони й у маминому животику, і в пелюшках, і все життя піддаються дії статевих гормонів і визначають, як ми себе відчуваємо. Так, виховання й середовище впливає на нас – ми звідкілясь дізнаємося, що – дівчаче, а що – хлопчаче. Але неможливо виховати з дівчинки хлопчика, якщо вона цисгендерна й не зазнавала дії чоловічих гормонів.

Гендерна нейтральність

Чи можна виховувати дітей гендерно нейтрально? Так намагаються зробити у Швеції – відгородити дітей дошкільного віку від будь-яких гендерних очікувань, хоча є думка, що шведи передають куті меду з гендером.  Зараз популярна думка, що мозок – гендерно нейтральний, і все, що ми усвідомлюємо про гендер – це нав’язаний суспільством конструкт, від якого, хочеш-не хочеш, не сховатися.  Діти вчаться розрізняти чоловічі й жіночі голоси, бачать рольові моделі поведінки батьків і людей, що їх виховують.

Цікаво, що сто років тому маленькі хлопчики й дівчатка носили сукенки, а рожевий вважався чоловічим кольором. Індустрія хлопчачого та дівочого одягу постала в 1970-ті, коли люди почали народжувати менше дітей, а рітейл не хотів втрачати продажі.  Доношувати рожеву футболку з принцесою за старшою сестрою досить неприкольно.

Вважають, що ризикову поведінку та нецензурну лексику в дівчат пригнічують, і недостатньо їх заохочують до точних наук.  У США серед психіатрів  – 50% жінок, але нейрохірургинь – 5%. Це пояснюють не дискримінацією, а тим, що жінки більше цікавляться роботою, де є взаємодія з людиною, а не технічність.

Широко знаний  приклад гендерного диморфізму в приматів: дитинчата чоловічої статі штурхають машинки й механізми, а мавпочки жіночої статі колисають  іграшки з обличчями, хоча можуть бавитися всіма типами іграшок.  «The Converstation» пише, що дівчатка починають обирати рожеве тоді ж, коли усвідомлюють себе дівчатками та спираються на соціум: інші дівчатка теж в рожевому.

Казати “хлопці не плачуть” чи “дівчата мають бути чемними” – невиправдано з точки зору нейрофізіології. Адже, як ми вже знаємо, емоційність – дівчатам,  та агресивність – хлоп’ятам не роздає фея-хрещена при народженні. Вони мають певний розподіл між людьми всіх статей і гендерів, і всяке може трапитися.

Носити рожевий можна всім людям. Тут важливі не дві Х хромосоми, а щоб вам пасувало, щоб подобалися райдужні єдинороги. Мені, наприклад, не подобаються, хоча чоловіки – інша справа.

Головна вимога до іграшок – вони мають лишати простір для фантазії. Не переймайтеся, якщо доня вклала трансформерів спати, а син зробив ведмедю операцію на голові й замазав зеленкою. Чи навпаки.

Поводитися слід природно для себе. Якщо дівчині подобається виголювати скроні й кататися на мотоциклі – головне, щоб вона при цьому була в шоломі.

Якщо вам подобається варити борщ і носити довгу сукню – не треба цього соромитися в 21 столітті. Ви маєте на це повне право – незалежно від того, жінка ви чи чоловік.

Завершити цей хитромудрий текст про мозок хочеться жартом: якби гендер і сексуальну орієнтацію можна було нав’язати чи вигадати, я би давно кохалася з жінками й по-чоловічому заробляла.

Дар’я Озерна

біологиня, наукова блогерка