Цього місяця у видавництві #книголав у рамках глобального руху солідарності за гендерну рівність HeForShe вийшла книжка «Чоловіки про фемінізм» (The Guy’s Guide to Feminism) Майкла Кауфмана та Майкла Кіммела. У виданні відповіді на питання: чому питання гендерної нерівності важливе, чому чоловіки бояться фемінізму та де у цьому місце церкви і «традиційних цінностей».
Канадець Майкл Кауфман – просвітник і автор, зосереджений у своїй діяльності на залученні чоловіків і хлопчиків до подолання гендерної нерівності й насильства щодо жінок. Працював у 45 країнах, зокрема у співпраці з ООН, а також численними громадськими й державними інституціями. Пан Кауфман став співзасновником руху «Білі стрічки» (White Ribbons) — найбільшої у світі чоловічої ініціативи, спрямованої проти насильства щодо жінок.
Американець Майкл Кіммел — професор соціології в Університеті штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук, активіст і дослідник, який також бачить свою місію в залученні чоловіків до підтримки гендерної рівності. Багато років був речником Національної організації чоловіків проти сексизму (National Organization for Men against Sexism), співпрацював із корпораціями, урядами та громадськими організаціями.
Майкли, або, як вони самі називають свій дует – МК², спершу говорили про свою книгу в інтерв’ю радіо Культура, а потім – на бранчі для преси в рамках Книжкового Арсеналу. Пропонуємо читачам Поваги найцікавіші цитати авторів книги «Чоловіки про фемінізм».
Про книжку
Майкл Кауфман: Ми вирішили укласти свого роду довідник, де в алфавітному порядку розповісти про всі аспекти й проблемні питання, що стосуються феміністичного руху. Головна наша мета – залучити чоловіків до розмови, яку ведуть здебільшого жінки.
Майкл Кіммел: Ми створили цю (книгу, ред.) ще й тому, що фемінізм як ідея почав ставати об’єктом потужних атак, баталій щодо того, чим він є і чим навпаки не є. Ще з 1960-х років у США виник такий імідж феміністок: це жінки, які спалювали свої бюстгальтери. Але це неправда, фейк! Про це ми теж пишемо у книжці. Ще один міф – що феміністки озлоблені й ненавидять чоловіків. Насправді феміністки так люблять чоловіків, що вірять, буцім вони здатні змінитися: стати кращими людьми, кращими чоловіками у шлюбі, батьками й колегами!
Ми написали про всі аспекти теми, якою займаємося кілька десятиліть, з гумором, простою мовою, із історіями з власного життя, притчами. Саме так, як треба чоловікам!
Майкл Кауфман: У цій книжці ми говоримо про фемінізм у позитивному сенсі, бо переконані, що саме таким є фемінізм. Він покращує стосунки між людьми, зміцнює сім’ї й навіть сприяє кращому сексу… Але, звісно, ми не вдаємося до крайньої наївності, не жартуємо про фізичне, сексуальне, психологічне насильство, нерівну оплату праці тощо.
Ця книжка – свого роду любовний лист до наших же братів, заклик зацікавитися фемінізмом. Вона, однак, привертає й жіночу увагу. І тут треба розуміти, що ми не двоє поважних дядьків, які взялися пояснювати, що таке фемінізм жінкам – це не mansplaining.
Однак і в США, і у Франції, де також вийшов переклад книжки, жінки купують її, щоб знати, як починати говорити з чоловіками на цю тему. А ще на подарунок партнеру, босу, татові чи сину.
Чому питання саме гендерної нерівності?
Майкл Кауфман: Мені пощастило вирости в родині, де батьки поважали та любили одне одного. Але нам доводилося стикатися з іншими формами дискримінації. Обидва мої дідусі були родом із України: один із Одеси, другий із Буковини. Вони були євреями й залишили домівки після якогось із погромів понад 100 років тому. З цієї родинної історії я виніс урок: не ненавидіти когось, а бути нетерпимим до дискримінації.
Коли я був дитиною, ми жили на півдні США – у часи расової сегрегації. Мої батьки принципово не ходили в такі кінотеатри чи ресторани. Вирішили, що наша родина не повинна мати привілеїв над іншими. В 1960–1970 я почав цікавитися історією дискримінації жінок і відчув, що маю зайнятися цим, аби спробувати зробити світ трошки кращим.
Майкл Кіммел: Я цю історію розповідав у своїй промові на TED. 30 років тому, навчаючись в університеті, ми з іншими студентами помітили, що попри велику базу робіт і теорій щодо статі, у нас не було окремого курсу про це. Ми, 11 дівчат і я, почали збиратися у своєрідний клуб: щотижня читали якусь з праць і обговорювали її. Одна дівчина з білою шкірою якось сказала, що всі жінки стикаються з однаковими утисками – просто тому, що вони жінки. Чорношкіра студентка засумнівалася в цьому. І спитала колегу: «Кого ти бачиш у дзеркалі зранку?». Та відповіла: «Жінку». А інша: «Отут і є проблема. Я бачу чорну жінку. Для мене раса видима, а для тебе – ні. Отак і працює привілейованість». Я ж зрозумів, що коли дивлюся в дзеркало, бачу просто людську істоту. Тоді я вперше подумав, що маю зайнятися вивченням поняття гендерної нерівності.
Про стрижневу ідею фемінізму
Майкл Кіммел: Насправді фемінізм базується на двох основних ідеях. Перша – це спостереження, яке можна сформулювати так: «чоловіки й жінки не є рівними». І друге – це моральний імператив щодо цього спостереження: «вони мають стати рівними». Це все. Чи я сказав щось про носіння бюстгальтерів, гоління чи ненависть до чоловіків? Ні.
Майкл Кауфман: Для мене фемінізм – це насамперед про любов. Любов, яку я відчуваю до моєї матері, сестер, дружини та доньки. Я вірю, що всі вони заслуговують рівних прав та можливостей, аби втілити весь свій потенціал. Я не хочу, аби вони жили в світі, де жінок б’ють, де вони отримують меншу зарплату за таку саму роботу або не можуть вирішувати, чи заводити дітей.
Майкл Кіммел: Так, фемінізм – це про любов і свободу. Ще й тому важливо й можливо залучати чоловіків: адже кожен чоловік знає, як це – любити жінку. Бо кожен чоловік генетично пов’язаний із жінкою. Жінки та дівчата не можуть здобути рівні права без залучення до цього процесу чоловіків.
Майкл Кауфман: Вам тут, в Україні, легко це зрозуміти, бо ви знаєте, що таке – боротися за свободу. Свобода не починається в парламенті й не обмежується кордонами. Вона починається з наших домівок, вулиць і місць роботи. Крім боротьби за свободу країни, потрібна також боротьба за свободу чоловіків та жінок.
Майкл Кіммел: Кожен із нас бував у статусі маргінала й стикався з тією чи іншою формою дискримінації: по расі, віку, релігії, статі, сексуальній орієнтації тощо. Після цього в кожного є вибір – як вчинити. Перший варіант – вирішити: «так чинили зі мною, я знаю, як це боляче, і я не дочекаюся, або вчинити так з іншим». Другий: «Я знаю, як це, так чинили зі мною, і я можу допомогти». Це те, з чого ми, чоловіки, приходимо в фемінізм.
Завдання чоловіка – не врятувати жінку, а стати їй товаришем, бо ми теж знаємо, як це – зазнавати утисків. Моя теорія ідентичності така: ми дізнаємося про те, ким ми є, більше з того, куди ми не вписуємося, ніж із того, куди вписуємося. Це нагадує мені історію моєї подруги – чорношкірої лесбійки. Вона каже, що в колі афроамериканців не почувається своєю, бо лесбійка. А в колі лесбійок не почувається своєю, бо чорна.
Про пройдений шлях і проблеми у США та Канаді
Майкл Кіммел: Нині ще існує нерівність у різних її виявах, і нам ще так багато треба зробити. Але якщо озирнутися назад – приміром, на 100 років – побачимо, як сильно ми вже просунулися вперед: тоді жінки в розвинених країнах ще не мали права голосувати й відкрити банківський рахунок без згоди чоловіка.
Майкл Кауфман: У Канаді вже багато років існують сильні феміністичні рухи. Маємо величезний прогрес, але досі стаються численні випадки домашнього насильства щодо жінок, сексуальні домагання на роботі та напади, жінки досі мало представлені на керівних посадах у бізнесі та в парламенті. Я дуже радий, що наш прем’єр-міністр є відкритим феміністом. От президент США по-іншому ставиться до цього…
Майкл Кіммел: Так, на жаль, у США зараз ми дещо відкотилися назад, особливо щодо репродуктивних прав жінок. Водночас росте опозиція до влади. Впевнений, дуже далеко назад ми не повернемося.
Та треба розуміти, що ніде у світі немає такого місця, де нерівність статей відсутня взагалі.
Про вплив церкви і «традиційних цінностей»
Майкл Кіммел: Чільне поняття всіх релігій західного світу – гідність. Так, і жінки, і чоловіки зроблені за подобою Бога, це лежить в основі їхніх ідей, тому будь-який рух, який просуває гідність людини, засуджує насильство й нерівність. Тож будь-яка справді релігійна людина має виступити за рівність прав. Як це робив і Ісус.
Майкл Кауфман: Цікаво, що в усіх світових релігіях частина людей підтримує фемінізм і зміни, які потрібно зробити. І роблять це в ім’я своєї релігії. Адже цінності християнства, іудаїзму та ісламу відповідають ідеям фемінізму. І водночас є жінки та чоловіки, які хочуть повернутися до форм нерівності, які були в минулому, і використовують релігію як засіб.
Майкл Кіммел: Говорячи з прихильниками «традиційних цінностей», треба запитувати, чи хочуть вони, щоб їхня донька прожила повне життя, мала всі права й можливості? Варто просити їх розповісти про матір чи бабусю, проаналізувати, яке життя вони прожили й чому.
Майкл Кауфман: У розмові з такими людьми я починаю шукати зв’язки в їхніх поглядах із ідеалами співчуття, братерства, любові, розуміння й апелювати до них. Із релігії можна витягти потрібні аргументи «за» фемінізм. Не раз люди казали мені, що в Біблії чітко вказано місце чоловіка й жінки. Я тоді нагадував їм історію, коли Ісус спинив групу чоловіків, які хотіли забити жінку камінням.
Усі країни мають традиції – хороші й погані. Та головне, що вони мають служити людям, а не люди традиціям. Сторіччя тому і в Україні, і в США, і в Канаді була традиція не дозволяти жінкам голосувати. Зараз більшість визнають, що це було не демократично. Ми змінюємо традиції.
Про те, чому чоловіки бояться фемінізму
Майкл Кауфман: Хтось просто боїться втратити владу. Хтось звик приходити додому й знати, що вечеря готова, жінка подасть каву й погодиться на секс. Чоловіки бояться змін, бо це ставить під загрозу речі, які приносять їм задоволення.
Але є й інший бік – від хлопчиків змалку очікують, що вони завжди будуть сильними, все контролюватимуть, не боятимуться, матимуть усі відповіді й тіло, як у моделі. Але ж неможливо відповідати всім цим ідеалам: тому деякі починають доводити, що вони чоловіки – домінуванням над жінками чи насильством.
Майкл Кіммел: Ще фемінізм викликає в чоловіка страх тим, що висловившись на підтримку фемінізму, інші чоловіки подумають, що він менший чоловік. Не недооцінюйте силу гомофобії в житті чоловіків. Коли я кажу, що підтримую рівність прав, люди припускають, що я гей.
Про поступ в Україні
Майкл Кауфман: В Україні домашнє насильство було заборонене законом тільки рік тому. Це великий крок уперед. Крім того, у вас є Нe for she, своя організація «Білі стрічки», яка залучає чоловіків до боротьби проти насильства щодо жінок, є мережа шкіл, де чоловіків навчають бути кращими татами.
Кожен такий крок важливий, адже працює на запровадження докорінних змін. Так ми розвертаємо колесо, яке 8–10 тисячоліть крутилося в неправильному напрямку: адже саме стільки ми жили в суспільствах, де домінували чоловіки.
#книголав та глобальний рух солідарності HeForShe в Україні від ООН Жінки підготували спеціальні стікери для месенджеру Telegram із ілюстраціями з книжки. Незабаром українці зможуть також скористатися Telegram-ботом, який пояснюватиме цікаві факти про фемінізм.
Катерина Толокольнікова
Фото надані видавництвом “#Книголав”
