Тема зовнішності багатогранна, як діамант, цікава, як уся антропологія, і болюча, як скалка під нігтем. У моїй фейсбучній бульбашці – переважно люди з медицини та креативних індустрій. Вони регулярно транслюють тезу про те, що жінка фарбує губи чи носить сукню з голою спиною суто для себе. З іншого боку, в цій же бульбашці є жінки, що обурюються існуванням та просуванням епіляції, протицелюлітних засобів та anti-age кремів, бо це нав’язує гендерні стереотипи.
Скидається на те, що є в цьому дискурсі про зовнішність якась суперечливість: хіба не можна для себе робити епіляцію чи для себе колоти ботокс?
Може, я менше втомлююся за день, коли тримаю чоло розслабленим, а не насупленим?
І хіба не може бути такого, що гола спина чи вміло відставлені сідниці – то бодай у частині випадків не мистецтво заради мистецтва, а все ж є сигнал самцям чи самицям Homo sapience: «Погляньте, я – вогонь, я вся горю, come on»?
Зовнішність була сигналом сотні тисяч років. Потім таки був суспільний тиск у вигляді моди, та це радше виконувало роль «імітації еволюційних змін». Чоловікам теж не дуже зручно жилося. Нині ж треба вважати, що зовнішність інших людей нічого нам не говорить, адже вона існує як річ у собі – треба читати Канта, щоб це осягнути. А потім ще й Сартра бажано, аби сприймати людей за їхнім буттям, а не його атрибутами: зачісками чи підборами. Але не всі те зроблять.
Подобається нам це чи ні, та в людей і інших тварин зовнішність – це один з інструментів встановлення ієрархії та демонстрації домінування. Домінантні самці та самиці – великі й сильні. Самці птахів бувають забарвлені яскраво – аж надто яскраво з огляду на хижаків, зате саме так, як треба з огляду на статевий добір, тож красиві самці живуть мало, зате плідно. Або згадайте парадну військову форму: всі ці кокарди, високі головні убори й розцяцьковані костюми. Все спрямовано на те, аби виглядати більшими й гарнішими.
Та Homo sapience ідуть ще далі – не всі – і сприймають власну зовнішність як майданчик для креативу. Це самовираження, змішане з соціальними та сексуальними сигналами іншим гомо сапієнсам. Мені здається, що люди тренуються, роблять татуювання та дреди, фарбують волосся, добирають одяг чи фарбують губи передусім у межах акту творіння себе, а не «під тиском», особливо в наш час. Довго старатися стати якимось інакшим, коли то не наша цінність, ми не витримаємо.
Інколи трапляються жарти в бік качків у залах: мовляв, то нарцисичні, токсично маскулінні самці, які тренуються заради ієрархії. Навіть у гендерно врівноважених Нідерландах вирує цей стереотип. Інша річ, на думку деяких дописувачок, – жінки в спортзалі. Ті тренуються «виключно для себе і свого здоров’я». Гадаю, що людям, які тренуються, передусім у кайф сам процес, і качають вони сідничні м’язи і спину передусім для себе. Тим паче, що біль від тренування й задоволеність власною цілеспрямованістю стимулюють мозок.
Косметика таки робить нас привабливішими – ваша Капітанка Очевидько. Якщо опитати чоловіків та жінок, як вони сприймають жіночі обличчя з мейкапом, то побачимо цікаве. Чоловіки вважають нафарбованих жінок привабливішими та престижнішими, а жінки – привабливішими та домінантнішими. Ми живемо в соціальній ієрархії, подобається нам це чи ні, і зовнішність це один зі способів просування ієрархією вгору.
Макіяж додає жінкам упевненості. Студенток випадковим чином поділили на групи, і в дослідних групах використовували макіяж чи позитивну музику для підтримки настрою. І настрій, і оцінки були кращі в тих, хто «зробив обличчя» – поки фарбуєш вії, і зосереджуєшся, і заспокоюєшся, і потім дужче сама собі подобаєшся. Цікаво, що в обговоренні цієї новини деякі жінки написали, що вони робили візаж перед іспитами в екзаменаторів, та змивали – перед екзаменаторками. (Ось вони, патріархат та внутрішня мізогінія)
Є ще таке явище, як «ефект помади» – у кризові часи жінки витрачають більше ресурсів на те, щоб бути привабливими. Можливо, ви не в їхніх лавах і зараз гніваєтеся – але зауважте, що такі тези походять не від вашого чи мого індивідуального досвіду, а з аналізу масиву даних. Що тривожніше життя, то привабливішими хочуть бути більшість жінок. Може, колись стане інакше.
Подобається нам це чи ні, але макіяж імітує зміни зовнішності під час овуляці: темніша шкіра повік і губ, рожевіші щоки. А ще коли овуляція, жінки схильні яскравіше фарбуватися й виразніше рухати стегнами, аби збільшити свої шанси мати цієї ночі секс. Основний інстинкт, навіть коли про дітей не йдеться.
Протягом нашої еволюції існував такий контекст: жіноча привабливість та фертильність були ресурсами, що мінялися в чоловіків на інші. Це можна назвати патріархатом. Нині контекст змінюється, причому змінюється нерівномірно.
Сканування активності мозку людей, що роздивлялися різні обличчя та оголені тіла, виявило, що в нас є навіть цілі ділянки мозку для судження про «красу» та її повну протилежність. І ці ж ділянки «судять» про себе та про інших. А ще – «підвисають”, коли треба сформулювати нейтральне судження: люди нам часто або гарні, або негарні, ніж ніякі. Наш мозок еволюціонував так, аби добре зважати на лиця й тіла.
Мозок отримує задоволення, коли дивиться на красиві обличчя, він хоче дивитися ще. Особливо яскраво це виражено в мозкові гетеросексуальних чоловіків та гомосексуальних жінок. Не можеш відірватися, бо спрацьовують нейронні контури задоволення та активуються опіатні рецептори. При чому якщо побавитися з обробкою фото, робити одне й те саме обличчя жіночнішим, то мозкові це подобається дедалі більше. Власне тому різні Міс мають схожі симетричні обличчя з маленькими носами, великими очима та високим чолом, а також у цих Міс зазвичай пишний бюст. The essence of feminity and youth.
Що дивного в тому, що ми хочемо стимулювати опіатні рецептори в чужих мізках, особливо коли ті люди нам теж подобаються або вигідні? Де межа між тиском патріархального суспільства та бонусами, які дає приємна яскрава зовнішність? Чи можна робити мейкап і качати прес, бо самій це до вподоби, а не тому, що це буцімто збільшує шанси на розмноження? Гадаю, буває по-різному. Життя строкате, а не чорно-біле.
Статистика застосунку для знайомств Tinder свідчить, що 80% жінок вважають привабливими лише 20% чоловіків. Прямо-таки правило Парето! Можна, звісно, сказати, що самиці ж мусять обирати носіїв найкращих генів, і що на тіндері зібралися хлопці, яким мало що світить… До речі, статевий добір у людей сприяв чоловікам середньої комплекції з помірним рівнем тестостерону, а не красивезним-здоровезним, бо надто домінантний самець може прибити самку разом із її дитинчатами. «Нам такого не треба. Хіба на одну ніч, але не дітей родити». Виживали нащадки середніх чоловіків та гарних жінок. Еволюція або смерть, як каже діяч Іван Семесюк.
Я вважаю, що ми не можемо заборонити людям думати, зчитувати інформацію про зовнішність, робити якісь висновки, віддавати симпатії тим, хто вам до вподоби. Це важливо для нас як для біологічного виду – поки ми не роботи.
Говорити про чиюсь зовнішність? Мабуть, залежить від контексту. Публічно обговорювати, тим більше засуджувати, можна хіба вчинки, а не персоналії, тим паче, зовнішність. Пишу це, а на фейсбуці палають дискусії через вигляд Євгенії Більченко та ЮВТ.
А що робити з тиском суспільства на жінок щодо зовнішності й вічної молодості? Виробникам усілякого добра пропоную згадати ще про Аристотеля і зсунути акценти з форми на зміст. Інакше кажучи, говорити в рекламі про здоров’я, а не про естетику. До слова, саме продажі доглядової косметики і зростають. Ще – пильно подивитися в бік чоловіків. Чоловікам теж потрібен крем для обличчя, наліпки для очищення пор, патчі під очі і охайний манікюр (я без іронії). От і маємо продажі та цілі нерви!
Чоловікам лагідно раджу частіше дивитися в дзеркало, бажано на повен зріст, згадувати про еволюцію та смерть, мріяти про те, як вас об’єктивуватимуть жінки, та йти в качалку та по крем під очі.
Жінкам щось радити навіть лячно – всі настільки різні, що образяться нерелевантністю поради. Тому розповім історію. Одній з найвідоміших піаністок світу, аргентинці Марті Архерич, регулярно «прилітає» за зачіску – вона не змінювалася все її життя, і пані Марта в свої 79 років носить розпущене, пишне, уже сиве волосся. Дехто очікує, що жінка має сивину зафарбовувати, а волосся стригти чи збирати в тугу зачіску, а не «трусити патлами». Світова зірка не коментує, не злиться, не жартує з цього приводу. Вона собі далі виступає з тією зачіскою, з якою їй комфортно.
У фільмах буває така сцена, коли хтось вибиває двері, а зсередини їх тримають. Варто ж перестати тримати спротив – і нападник вилітає разом з дверима в середину і травмується. Не тримайте спротив суспільному тиску, не марнуйте сили на обурення. Наші життєві шанси вже не так залежать від зовнішності, як колись. Можна спробувати зробити як Марта Архерич і відійти від дверей, на які хтось напирає. Хай собі падають.
Дарія Озерна
