Владислава Рутицька з 2014 року до липня 2016 року виконувала обов’язки заступниці Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. Випускниця факультету кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцентка, має ступінь кандидатки технічних наук і ступінь магісторки бізнес-адміністрування Единбурзької бізнес-школи. Пані Владислава понад 15 років займалася керуванням проектами на посадах топ-менеджменту в бізнесі. Зокрема, фахівчиня входила до Ради Директорів компанії «Пальмірата» та «Київської інвестиційної групи», займала вищі керівні посаді в аграрному холдингу «Мрія». Пані Владислава є Сенаторкою Економічного сенату Європейського Парламенту й очільницею Аграрного клубу Ernst & Young.
‒ Офіційні біографії повідомляють сухі факти про людину. Пані Владиславо, поділіться вашою історією шляху до призначення на посаду заступниці одного з профільних міністерств країни.
‒ Зізнаюся, що пропозиція взяти участь у конкурсі на посаду заступника Міністра аграрної політики була неочікуваною. Я навіть не уявляла собі, що вийду з бізнесу, тим більше, що опинюся в секторі державного управління. Власне, мені запропонували взяти участь у конкурсі під час робочої групи в Міністерстві, де я представляла одного з найбільших сільськогосподарських виробників України.
Після робочої групи відбулося обговорення щодо можливих кандидатів на посаду заступника міністра з питань євроінтеграції. Тоді [у 2014 році, після підписання Угоди про асоціацію з ЄС, ред.] посади заступників з питань європейської інтеграції тільки-но почали вводитися у всіх міністерствах. Мене це зацікавило. Поясню чому. На той момент я увійшла Економічного сенату Європейського Парламенту [з 2012 року, ред.], завдяки чому добре знала специфіку роботи європейських інституцій, була знайома з провідними політиками ЄС, ключовими особами в Єврокомісії, у Генеральних Директоратах Європейської аудиторської палати, Європейського інвестиційного банку.
І ці знання, цей досвід мені дуже знадобилися, коли я готувала пакет документів для участі в конкурсі. Адже конкурс передбачав проходження багатьох етапів, зокрема, надання відповідних рекомендацій…
З осені 2014 року я працюю як заступниця міністра з питань євроінтеграції. Загалом, маю хорошу підтримку від представників агробізнесу й позитивний відгук від аграріїв. Сфера моїх повноважень доволі обширна: це й адаптація українського законодавства до норм права ЄС, і налагодження експорту-імпорту між виробниками сільськогосподарської продукції з України та країн-членів ЄС, і залучення інвестицій та коштів донорів для агропроектів, і курування білатеральних проектів, які існують між країнами, і робота з бізнес-асоціаціями, з якими ми налагодили тісну співпрацю.
Також я відповідаю за проект зі Світовим банком по земельному законодавству й е-кадастру й за проект іригації у 4 південних областях України, теж керую двома проектами з IFC [МФК ‒ Міжнародна фінансова корпорація, ред.]
Свою кар’єру я почала будувати ще в університеті, тому скажу відверто: я не стикалася з якимись обмеженням на статевому підґрунті. Я просто завжди намагалася йти вперед. Якщо ти гарно виконуєш свою роботу, тоді буде й результат, можна очікувати на кар’єрний ріст.
Я завжди була активною, намагалася якісно працювати, незалежно від проекту, яким займалася. З таким підходом партнери бачать результат і цінують тебе.
‒ Чому в Україні мало жінок у політиці й на вищих щаблях влади?
‒ Напевно, частково це пов’язано зі стереотипами, які нам насаджуються ще з дитинства. В уявленні більшості українців чоловік повинен працювати, а жінка – сидіти вдома, опікуватися родиною, виховувати дітей. Як на мене, це – дивний стереотип.
Я у своєму житті намагалася поєднати свою роль мами, виховуючи двійко дітей, і професіоналки, постійно будуючи активну кар’єру.
Тому архаїчні стереотипи треба змінювати. Велика подяка й Вам, за те, що Ви це робите. Адже зміна таких стереотипів надасть поштовх тому, що в держорганах на вищих посадах із часом таки з’явиться більше жінок. Я переконана, що гендерна рівність дасть якісний поштовх для розвитку й бізнесу, і політики.
Зізнаюся: я була дуже щаслива, коли парламент прийняв закон про гендерні квоти в політичних списках. Якби тільки квоти запрацювали належним чином. Позитивним трендом є те, що у нас є яскраві жінки в політиці: і на вищих посадах державних органів, і парламентарки. Багато з них є й моїми подругами. І я бачу, як вони важко та сумлінно працюють, вони – відповідальні, відкриті, не бояться боротися з корупцією.
‒ Пані Владиславо, як вам удалося поєднати успішну кар’єру й виховання дітей? Якими порадами можете поділитися з іншими жінками?
Моєму синові незабаром виповниться 20 років. Я була ще студенткою, коли він народився. Але материнство не завадило працювати вже під час навчання, закінчити університет із червоним дипломом, навіть стати потім кандидатом технічних наук, доцентом. Я вважаю, що все це вдалося завдяки моєму великому бажанню завжди досягати цілі. Цілеспрямованість постійно стимулювала мене.
Другий мій син народився, коли я входила до Ради директорів однієї з українських агрокомпаній. Зізнаюся, що я ніколи не використовувала декретні відпустки. Я працювала й до народження дітей, і під час декрету. Проте дитина ніколи не була для мене другорядною. Я завжди переймалася дітьми й вирішувала важливі питання, які стосуються виховання, наприклад, у який дитсадок чи школу найкраще віддати синів, як добре підготувати до уроків, як забезпечити їм спортивне дозвілля, виховати любов до книги, музики й мистецтва загалом.
Я рано виховала в собі якість фокусуватися й не розпилятися на багато справ. У державному управлінні я намагаюся ніколи не виходити за коло своїх обов’язків, але у сфері своїх повноважень бути найкращою та досягати результатів, яких від мене очікують. Цей принцип я застосовувала й у вихованні своїх дітей. Я намагалася цінувати кожну проведену з дітьми хвилину…
… Я вважаю, що партнер завжди повинен підтримувати, інакше неможливо досягнути всіх поставлених цілей. Це – також одна з підвалин гармонії гендерної рівності. Для будь-яких завдань у сім’ї важливе розуміння обох, що треба для родини. Неправильно, коли один партнер вирішує все, а інший це мовчки підтримує. Сімейні рішення повинні прийматися в родинному колі, шляхом консенсусу. Адже те, як приймаються рішення, показує і цінності, і культуру родини.
‒ Ви ‒ успішна жінка, професіоналка. Свою кар’єру ви побудували на вірі в себе, у власні сили, на цілеспрямованості. Ці якості вам прищепили з дитинства?
‒ Ні, у мене все було по-іншому. Моя мама завжди мені казала: «Влада, це – чоловічий світ, виростеш, і для тебе чоловік усе зробить». Мама навіть шкодувала, що в неї народилася дочка, оскільки вона вважала, що жінці важче у світі, яким керують чоловіки.
Але, моє внутрішнє «я» підказувало, що це не обов’язково має бути саме так. Я досить рано зробила свій вибір: для мене ці насаджені стереотипи перестали існувати, переді мною був лише шлях, який я свідомо обрала. Попри те, що мені нав’язували стереотипну роль жінки, я знала завдяки подорожам за кордон і власним спостереженням, що в розвинутих країнах жінки досягають висот і в бізнесі, і в політиці. Отже, своє життя можна побудувати по-іншому. Навіть якщо хтось говорить: ти цього не заслуговуєш, ‒ треба розуміти, що ти просто ставиш собі обмеження.
‒ Ви ‒ дуже активна жінка. Чи є у вас час на дозвілля?
‒ Зізнаюся, що майже не займаюся шопінгом, рідко вмикаю телевізор. Але багато читаю: бізнес-літератури, новин, що стосуються роботи. А ще люблю активно відпочивати, подорожувати, адже це надихає та стимулює. Якщо в кінотеатрах показують хороший фільм, ми з родиною йдемо на перегляд. На салони краси намагаюся витрачати мінімум часу, але дбаю про себе, адже зовнішність важлива, особливо в репрезентації країни на міжнародній арені.
‒ Якими є ваші очікування щодо збільшення жінок у політиці й на керівних посадах у бізнесі?
‒ Я сподіваюся, що позитивні тенденції щодо збільшення жінок на топ-посадах у бізнесі та в держорганах зберігатимуться. Адже коли економіка в кризі, то більше жінок у владі ‒ це справді якісний тренд, який потрібно заохочувати. Дівчат-лідерок необхідно заохочувати й навчати не тільки в університеті та школі, а й починаючи з дитячих садочків. Питання статі не повинно бути питанням дискримінації щодо призначення на високі посади.
Оксана Хомей
