Повага
Колонки

Без чоловіка ти — ніхто

«Тільки сімейній парі без шкідливих звичок, дітей і тварин» – це дуже звична фраза в оголошеннях про оренду квартир.

Моя карма – переїжджати. Я прожила в Черкасах майже 20 років. За 20 перевалила кількість найманого житла. Інколи щастило – і я жила у друзів/родичів. Але частіше я розгортала газети, а пізніше вже відкривала сайти з оголошеннями і – прозрівала.

Бо сказати, що я самотня, молода, немісцева й винайматиму квартиру самій – означало почути відмову. Житло довго доводилося шукати. Здебільшого я обманювала господарів квартир і ріелторів – удавала, нібито маю чоловіка. Адже квартиру – особливо з відносно непоганим ремонтом – віддати в оренду прагнуть сімейним парам. Звичайнісінького «так, заміжня» зазвичай не вистачало. Мені не видавали ключів, поки не познайомлю з чоловіком, не покажу паспорт, не розкажу нашу біографію, історію знайомства й інші інтимні речі. Якось мене не пустили на поріг, коли почули, що я шукаю квартиру для себе й рідного брата. «Що незрозумілого? Я шукаю чоловіка й жінку», – казали мені.

Я брехала. Приводила підставних чоловіків. І тоді могла заселитися в бажану оселю. Я наповнювала свій дім чоловічими речами, аби ревізія господарів не викрила моєї брехні.

Пам’ятаю один випадок: квартира дуже мені підходила, бо була за дві хвилини ходьби від моєї роботи. Але власники категорично поставили умову мати чоловіка. Перевірили паспорт і не виявивши штампу, сказали, що без штампу не рахується. Я пропонувала заплатити за півроку наперед, щоб підтвердити платоспроможність. Ні. Без законного чоловіка не пустимо, сказали мені.

Я щоразу намагалася говорити цивілізовано. Але мене ніколи не слухали. Не наводили своїх аргументів на запитання «чому?» Завдання ускладнилося, коли з’явилися діти. Бо навіть якщо є чоловік, але при цьому ви встигли створити плід ваших стосунків – до багатьох квартир вам також зась. Особливо, якщо діти маленькі. Водночас, ніби знущаючись, в описі квартири вказують «поруч садочок і школа». Така собі перевага, якщо дітям жити заборонено.

Я розповідала власникам квартир історії з власного досвіду про те, як дорослі шкодять квартирі часто більше, ніж діти. Але вони невблаганні. Хоча хто я така, щоб принизливо благати?

Зараз у мене завдання ускладнене. Шукаю квартиру, маючи двох маленьких дітей і не маючи чоловіка. Завдання обтяжує наявність домашньої тварини – подарований батьком дітей пацюк. Добре, що шкідливих звичок не маю. Хоча це власників нерухомості хвилює менше, ніж моє особисте життя. Телефонуючи за кожним оголошенням, із острахом чекаю цих запитань: чи є чоловік, діти, домашні тварини і шкідливі звички. Я гарантую порядок і своєчасну оплату. І не хочу розповідати про свій сімейний стан. Але суспільство мені каже: без чоловіка ти — ніхто. Не впораєшся без нього. Ти не зможеш платити, вести побут, ти нічого не можеш без чоловіка. Тебе дискримінують за сімейним станом. А ти нічого не можеш вдіяти. Ризикуючи залишитися на вулиці…

Юлія Фомічова

Схожі записи

Чому на дискримінацію не можна «просто не звертати уваги»?

Вікторія Moriweather

Не руште моїх кіл, або Як через війну бракує сил пізнавати нове

Ірина Виртосу

Дівчата, не йдіть у політику – там так важко! Справді?