Ми знаємо про всі великі відкриття зі шкільних підручників. І точно впевнені, що ці відкриття належать саме їм — геніальним чоловікам-ученим. Але за серйозними судженнями та науковим авторитетом нерідко ховалася психологія школяра-трієчника — підгледіти, що там в інших, творчо переписати та видати за оригінал звичайнісінький плагіат.
Мілева Марич, Розалінд Франклін, Ліза Майтнер, Нетті Стівенс, Сесілія Пейн. Чи чули ви про цих жінок?..
А як щодо Альберта Айнштайна? Він, а також Еміліо Сегре, Джошуа Ледерберг, Френсіс Крік, Джеймс Уотсон, Отто Ган, Томас Морган, Генрі Норріс Рассел — відомі науковці, які крали ідеї, відкриття та винаходи в жінок — своїх колег і дружин. Безсоромно затирали прізвища справжніх винахідниць, закреслювали та писали зверху свої ініціали. Тож кому насправді світ науки має бути вдячний за теорію відносності, знання про процес ядерного поділу, дослідження складу Сонця та структури ДНК? Великі винахідники чи великі брехуни? Як виявилося, приховати правду не так просто, як поцупити чужу ідею.
Мілева Марич і теорія відносності
Геніальний фізик, чоловік, який трохи глузливо дивився на нас із портретів у шкільних кабінетах, працював над своєю видатною теорією відносності не один, а у співавторстві зі своєю першою дружиною Мілевою Марич. Та під час публікації статті з викладеним дослідженням ім’я Мілеви зникло, а сам Айнштайн привласнив інтелектуальну спадщину дружини. Що керувало ним — принижена чоловіча гідність чи банальна заздрість — сказати складно. Але протягом усього подружнього життя Альберт хотів бачити дружину радше на кухні та за вихованням дітей, аніж поруч із собою, на кафедрі фізики та в наукових колах. Проте майстерно ховав своє справжнє ставлення до дружини посеред інших скелетів зі своєї шафи, які витягнула на білий світ Марі Бенедикт у книжці «Інший Айнштайн», Vivat 2021.
«Роботу, на яку я так довго чекала, він віддав Марселеві. Я казала собі, що надія на співпрацю давно вже згасла, але стати свідком такого передання естафети було нестерпно. Навіщо Альберт змусив мене стояти поруч і спостерігати, як він відсікає мене від того богемного партнерства, яке давно обіцяв? Від теорії, яку я створила. Він знав, як сильно це може принизити мене. З моменту великодньої подорожі до Берліна, на зустрічі зі своєю великою родиною чотири місяці тому він став суворішим. Але я ніколи не думала, що він може бути таким жорстоким», — пригадує Мілева Марич.
Розалінд Франклін і ДНК
Чули про структуру ДНК? Чули. Традиційно це надважливе відкриття асоціюють із двома науковцями — Френсісом Кріком та Джеймсом Уотсоном. Так, вони справді причетні до цього відкриття. Адже саме Кірк та Уотсон поцупили його у своєї колеги Розалінд Франклін, блискучої вченої, якій насправді належав цей революційний прорив у біології. Саме Розалінд у свої 33 роки дійшла висновку, що ДНК складається з двох ланцюгів і фосфатної основи. Та вона й гадки не мала, що її колеги Вілкінс і Перуц показали Уотсону й Кріку не тільки її рентгенівський знімок, але й звіт із усіма недавніми результатами. Як наслідок — Нобелівська премія для Уотсона та Кріка, їхні обличчя в кожному з підручників біології в Америці, а Розалінд Франклін тривалий час залишалася невизнаною через наукові злодійства вчених-чоловіків.
Ліза Майтнер і процес ядерного поділу
Процес ядерного поділу став грандіозним відкриттям для наукового світу. Хімік Отто Ган отримав Нобелівську премію за це дослідження. Але насправді ця нагорода мала б опинитися в руках Лізи Майтнер.
На жаль, її експерименти в радіології відбувалися під час Другої світової війни. Жінка змушена була таємно зустрітися з хіміком Отто Ганом та його напарником Фріцом Стресменом. Саме Майтнер в одному з листів до Гана виклала свою ідею щодо процесів довкола урану, радію та розпаду атома на те, що пізніше буде названо барієм. Ця ідея мала величезне значення для світу хімії.
Крім цього, саме Майтнер звернула увагу на те, що ядерний поділ має потенціал створення величезної кількості енергії. Але про науковицю не згадали у статті, опублікованій Стресменом і Ганом. Саме завдяки їм роль Майтнер у відкритті була надзвичайно применшена.
Нетті Стівенс і хромосоми
Наша стать визначена нашою 23-ою парою хромосом, X і Y. Більшість підручників пишуть, що це біологічне відкриття належить Томасу Моргану. Хоча насправді належить воно вченій Нетті Стівенс. Вона досліджувала питання визначення статі в борошняного хрущака й незабаром зрозуміла, що стать залежить від X і Y хромосом.
Ще одна Нобелівська премія дістала чоловікові, Томасу Моргану, який, до того ж, в одній зі статей у журналі «Наука» писав, що його напарниця Стівенс під час експерименту діяла більше як технік, ніж як справжня вчена. І лише згодом дослідники виявили, наскільки ці слова не відповідали дійсності і хто насправді був «техніком», а не справжнім ученим.
Сесілія Пейн і відкриття складу Сонця
Насправді це зробила вчена Сесілія Пейн. Вона почала дослідження в Кембриджському університеті 1919 року, коли їй дали стипендію в галузі вивчення ботаніки, фізики та хімії. Згодом вона перевелася в інститут Редкліффа і стала першою жінкою, яка отримала звання професорки астрономії. Після публікації шести робіт і отримання докторського ступеня до 25 років її найбільшим внеском у науку стало відкриття елементного складу зірок.
Учений Генрі Норріс Рассел, який спостерігав за перебігом дослідженнь Пейн, наполегливо рекомендував їй не публікувати статтю. Він казав, що її ідеї суперечать загальноприйнятим на той час теоріям, тож наукова аудиторія їх не сприйме. Але через чотири роки у своїй статті, присвяченій складу Сонця, Рассел використав ідеї та результати досліджень Сесилії Пейн. Відтоді з легкої руки плагіатора Рассела Сесілія була викреслена з книг, присвячених астрономічним дослідженням. За іронією долі Пейн пізніше була удостоєна честі отримати премію імені Генрі Норріса Рассела за її внесок в астрономію.
***
Великі винахідники — великі брехуни? Ховаючись за жіночим ідеями та гіпотезами, учені-чоловіки успішно вибудували стереотип «чоловічої науки», у якій жінкам робити нічого. Це історія про обман, стереотипи та упередження, які анулювали внесок жінок у біологію, хімію, фізику, астрономію. І зробили їх невидимими та забутими, про що пише у своїй книжці «Невидимі жінки» Керолайн Кріадо Перес (Vivat, 2021). Але все вкрадене рано чи пізно повертається до своїх справжніх володарок — винахідниць, яким насправді належать грандіозні наукові відкриття. Дослідження, які величний розум чоловіків-науковців спромігся лише вкрасти. І це аж ніяк не геніально.
Валерія Меренкова,
