• Home
  • Статтi
  • Дистанційна робота в Україні: нерівні умови праці для жінок і чоловіків
Статтi

Дистанційна робота в Україні: нерівні умови праці для жінок і чоловіків

Нещодавно екс-заступниця Міністра освіти й науки, а зараз народна депутатка України Інна Совсун у своєму дописі на Facebook звернула увагу на положення про дистанційне навчання різних університетів.

«Ось це порадувало: в одному з закладів вирішили, що чоловіки, які працюють у них, не залучаються в процес виховання дітей. Спеціально для тих, хто каже, що в нас немає сексизму на рівні офіційних рішень/регулювань. Положення від березня 2020 рокудо слова», – написала політикиня.

Згідно зі скріном, який виклала Інна Совсун, жінкам академії, які мають дітей віком до 14 років, дозволяється виконання службових обов’язків дистанційно за узгодженням із керівником структурного підрозділу.

Як розповідає адвокатка, кандидатка юридичних наук, голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем” Христина Кіт, 30 березня цього року було внесено зміни до Трудового кодексу, чим передбачено право на дистанційну або, іншими словами, надомну роботу. Визначений зміст поняття «дистанційна робота», передбачені механізми працевлаштування для працівників на умовах дистанційної роботи під час пандемії чи при інших надзвичайних ситуаціях.

Статті 24, 50, 60 Трудового кодексу не передбачають жодних дискримінаційних обмежень щодо осіб, які мають право виконувати дистанційну роботу. Відповідно до законодавства умова про дистанційну роботу може встановлюватися:

  • За згодою між працівником та роботодавцем трудовим договором.
  • За згодою між працівником і роботодавцем відповідним наказом роботодавця у випадку, якщо працівник подає роботодавцю заяву, і роботодавець, якщо він надає згоду на відповідну зміну умов праці, видає відповідний наказ.
  • З ініціативи роботодавця відповідним наказом за умов, якщо роботодавець попередив працівника про відповідні зміни щодо істотних умов праці не пізніше, ніж за 2 місяці.

«Таким чином незалежно від статі, наявності чи відсутності дітей Ви маєте право на виконання роботи дистанційно, якщо досягли згоди про це з роботодавцем», – говорить адвокатка Христина Кіт.

Водночас вона звертає увагу, що Трудовий кодекс містить і інші численні норми, які можуть дискримінувати за ознакою статі.

Кодекс здебільшого покладає функції догляду за дітьми лише на жінок, чим і зумовлена наявність дискримінаційних, на думку адвокатки, норм:

  • Відповідно до статті 51 Трудового кодексу право на скорочену тривалість робочого часу надається жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
  • На прохання жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, за наявності медичних висновків, роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень (стаття 56 Трудового кодексу);
  • Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть залучатися до надурочних робіт, відправлятися у відрядження лише за їх згодою (стаття 63, 177 Трудового кодексу), а у чоловіків такої згоди ніхто не питає тощо.

На перший погляд, такі норми Трудового кодексу дискримінують чоловіків, які мають дітей віком до 14 років, проте це не зовсім так. Зазначені дискримінаційні норми законодавства негативно впливають на жінок, що мають дітей, а саме:

  • жінкам важче знайти роботу через покладення лише на них функцій догляду за дітьми. Роботодавці часто не хочуть брати їх на роботу саме через можливість працювати на неповний робочий день, неповний тиждень, через те, що жінки мають право на скорочену тривалість робочого часу. І через те, що насамперед жінки беруть лікарняні.
  • Через покладення лише на жінок функцій догляду за дитиною, саме жінки виконують подвійну роботу, зокрема працюючи дистанційно і виконуючи свої професійні обов’язки і паралельно доглядаючи за дітьми.
  • Часто жінки не можуть скористатися правом на професійний розвиток і навчання через виконання функцій по догляду за дитиною і неможливість поєднати роботу, навчання і догляд за дітьми.

«Це ще не весь перелік негативних наслідків, із якими зіштовхуються жінки внаслідок нібито передбачених «гарантій» у законодавстві», – підсумовує адвокатка, голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.

Марта Чумало, юристка, заступниця голови Центру “Жіночі перспективи”, говорить, що вже багато років на різних майданчиках озвучується важливість переходу спочатку в законодавстві, а згодом і в риториці працедавців від понять «жінок» та «чоловіків» на робочому місці до «працівниць» та «працівників».

«У закладі ж працюють не «жінки» та «чоловіки», якщо цей заклад, звичайно, не банк сперми, чи лабораторія, котра на практиці перевіряє, наприклад, зручність менструальних чаш», – вважає юристка.

«У наведеному прикладі наполягати на статі працюючих осіб нема потреби, – звертає увагу Марта Чумало, – Бо це, як на мене, «закріплює», тобто легітимізує у суспільному дискурсі відповідальність за виховання дітей саме за жінками, натомість більші можливості «гнучкості» у професії та «професійної стабільності» – за чоловіками», – додає вона.  

Саме стереотипне закріплення різної «відповідальності» за так звану «репродуктивну працю», за словами юристки, часто є причиною дискримінації жінок на ринку праці, коли працедавці враховують перспективу частішого «відволікання» жінок від виробничого процесу на, наприклад, «догляд за дітьми». А необхідність створення однакових умов і для батьків, і для матерів дітей до 14 років зняло б упередженість щодо жінок із такими дітьми в майбутньому.

«Але поширена практика «гендерної нейтральності», як на мене, часто спрацьовує проти жінок. Коли ми починаємо «вишукувати» винятки з поширених практик, наприклад, гендернозумовленого насильства та починаємо узагальнювати законодавство та підходи до «всіх»», – говорить Марта Чумало.

Це знецінює та «затирає» випадки, коли справді необхідно наголошувати на «жінках» та «чоловіках», коли ми говоримо, наприклад, про сексуальні домагання, зґвалтування та інше, де насамперед необхідно змінити практики, які «уможливлюють» насильство чоловіків, та вплинути на стереотипну гендерну соціалізацію чоловіків, в результаті котрої чоловіки наділяються правом та можливістю на здійснення насильства.

«Тому мені здається, що коректніше у цьому прикладі було б ужити словосполучення «працівники (-ці), котрі виховують дітей до 14 років чи в загальному «з сімейними обов’язками»», – підсумовує юристка.

ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА?

Якщо вас дискримінує роботодавець, то закон на вашому боці.

  • Консультативна інформація у Державної служби з питань праці за телефоном: (044) 288 10 00
  • Подайте скаргу до Уповноваженого з прав людини (омбудсман) www.ombudsman.gov.ua/ або зателефонуйте на гарячу лінію: 0 800 50 17 20.
  • Розкажіть свій випадок правозахисній організації (Асоціація жінок-юристок “Юрфем”, Українська гельсінська спілка з прав людини та ін.). Вони дадуть безкоштовну консультацію чи юриста.
  • Зверніться до суду.

Єлизавета Кузьменко

Схожі записи

HE for SHE: відомі чоловіки про гендерну рівність

admin

«Інститут театру — це інститут насильства»: акторки та режисерки про сексизм і харасмент

admin

Добрий Ангел Варвара Рєпніна

admin

Залишити коментар