Нову книгу Томаса Чаморро-Премузіка «Чому так багато некомпетентних чоловіків стають лідерами (і як це змінити)?» переклала з англійської Анна Цвіра. Ідея написати цю книжку виникла після того, як однойменна стаття Томаса Чаморро-Премузіка в Harvard Business Review викликала суспільний резонанс і спричинила до безлічі відгуків та історій про власний досвід роботи з некомпетентними босами. У цьому виданні акцентуються не так гендерні відмінності (хоча за статистикою найчастіше керівні посади посідають саме нарцисичні чоловіки), як думка про те, що суспільство лише виграє від того, що припинить ототожнювати лідерський потенціал із самовпевненістю та нарцисизмом.
ЖІНОЧА ПЕРЕВАГА
Тож ми вже обговорили результати досліджень, які доводять, що чоловіки частіше бувають самовпевненими, нарцисичними і психопатичними, ніж жінки. Навіть якщо ці відмінності невеликі, вони залишаються незмінними і мають реальні наслідки, адже впливають на колективну думку про те, кого варто обирати лідером.
Ми також побачили, що всі ці якості можуть допо-могти посісти керівну посаду, але негативно вплинуть на вашу роботу, коли отримаєте бажане. Ми також дослідили хитку природу харизми і з’ясували, що це зовсім не вроджена риса, притаманна (або не притаманна) деяким керівникам, а радше характеристика, яку послідовники схильні приписувати своїм лідерам, особливо якщо ті чоловічої статі.
Але якщо впевненість — це зовсім не показник компетентності, харизма є лише ілюзією, а нарцисизм і психопатія шкодять лідерам (а особливо їхнім підлеглим) більше, ніж допомагають, постає цілком зрозуміле запитання: чи не краще обирати на керівні посади жінок?
Дехто вважає саме так. Під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі Джека Ма, легендарного засновника компанії Alibaba, запитали, що він думає про невелику кількість жінок на керівних посадах 1. Він відповів, що не розуміє, чому компанії, включно з технологічними фірмами, наймають так мало жінок. Містер Ма зазначив, що в компанії Alibaba 49 % персоналу та майже 37 % старших лідерів — жінки, і це, мабуть, рекорд для великої високотехнологічної фірми. Ма також висловив свою теорію лідерства, зазначивши, що «чоловіки мають високий IQ, але низький EQ [емоційний інтелект]», а от у жінок «збалансований рівень IQ та EQ». Не зупинятимемось на сумнівному компліменті жіночому IQ, натомість звернімо увагу на інше: коментар містера Ма відображає стереотип про те, що жінки емоційніші, а чоловіки — раціональніші. Він також не суперечить поширеній у наш час думці, що емоційний інтелект — це ключовий складник лідерського потенціалу.
Ці взаємопов’язані ідеї ми й обговоримо далі. Чи відрізняються чоловіки та жінки за рівнем компетентності і як це може впливати на можливі гендерні відмінності у стилі керівництва? Чи справді жінкам властивий вищий рівень EQ? І чи емоційний інтелект узагалі приносить користь лідерам, незалежно від статі?
Наостанку ми розглянемо конкретні аспекти лідерства, на які впливає високий EQ: трансформаційне лідерство, особистісна ефективність та самоусвідомлення.
Чому і чоловіки, і жінки походять із Землі
У книжці «Чоловіки з Марса, жінки з Венери», світовому бестселері на тему самовдосконалення, її автор, Джон Ґрей, стверджує, що відмінності між чоловіками та жінками настільки разючі та глибокі, що видається, ніби вони прилетіли на Землю з різних планет (і це можна зрозуміти з назви книжки). Наприклад, він пише, що жінки надміру чутливі та дбайливі, тоді як чоловіки рідко переймаються власним внутрішнім світом і зосереджені лише на конкуренції з іншими чоловіками. І хоча ці стереотипні відмінності перегукуються з результатами досліджень самовпевненості, нарцисизму та психопатії, які ми розглядали в попередніх розділах, у чоловіків та жінок значно більше схожих рис, ніж відмінних. Це дуже важливо. Хоча статистичні відмінності можуть створювати враження, що дві групи людей відрізняються одна від одної, вони аж ніяк не виключають того, що представники обох статей можуть бути дуже подібними. Розгляньмо інший приклад. Відомо, що жінки в середньому живуть довше, ніж чоловіки, але більшість чоловіків та жінок помирають в однаковому віці. Так само відомо, що чоловіки загалом вищі на зріст, ніж жінки, але багато жінок у світі вищі за більшість чоловіків. У 2005 році Джанет Шелбі Гайд, невтомна психологиня з Вісконсинського університету в Медісоні, відома тим, що першою взялася за масштабні дослідження гендерних відмінностей, опрацювала сорок шість метааналізів гендерних відмінностей щодо компетентності. Звівши докупи дані про мільйони опитуваних, вона проаналізувала дослідження всіх сфер компетентності та здібностей, які будь-коли вивчали. В епоху, коли процвітання незалежних досліджень призвело до загрози настання «кризи невідтворюваності» в суспільних науках (безмежна кількість наукових робіт дає змогу людям вибірково застосовувати одні дані та ігнорувати інші), праця Джанет Гайд є неоціненним ресурсом для тих, хто хоче здобути найнадійніші докази гендерних відмінностей у нахилах та здібностях 1.
Який же висновок зробила дослідниця? У 78 % випадків гендерні відмінності взагалі не виявлялись або були незначними 2. Така мізерна розбіжність між представниками обох статей ще більше дивує, якщо взяти до уваги той факт, що ці дослідження проводили в країнах, де уявлення про гендерні відмінності культурно обумовлені, а також те, що серед даних були й отримані багато десятиліть тому. Вказана закономірність стосується багатьох психологічних змінних, зокрема поглядів, мотивації, особистих якостей і професійної успішності. Особливу увагу пані Гайд зосередила на гендерних особливостях IQ. Тут вона виявила такі ж незначні відмінності, хоча чоловіки закономірно демонстрували вищі результати тестів на просторове мислення; ця здатність також значною мірою залежала від рівня тестостерону чоловіків та жінок 1. Наприклад, жінки з вищим рівнем тестостерону перевершували чоловіків із нижчим рівнем цього гормону за показниками просторового мислення. Просторова уява та здатність орієнтуватися за картою також поліпшувались у тих чоловіків та жінок, яким уводили тестостерон. З іншого боку, жінки краще виконували тести на вербальні здібності. Та загалом дослідження не виявили відчутних відмінностей у рівні IQ між чоловіками та жінками.
Отже, чоловіки та жінки мають однакові інтелектуальні здібності. Але як щодо інших аспектів, наприклад фізичних, емоційних та соціальних навичок? Джанет Гайд виявила, що чоловіки та жінки відрізнялись у 22 % випадків: чоловіки кидали певні предмети швидше і на більшу відстань, ніж жінки, частіше мастурбували (або принаймні частіше це визнавали), а також позитивніше ставилися до сексу без зобов’язань. Чоловіки також були більш схильними до фізичного насильства, хоча дані про реляційну агресію 2 (як у «Поганих дівчиськах» (Mean Girls)) неоднозначні. Але якщо ви не працюєте в якійсь геть екзотичній сфері, ваша організація навряд чи вимагатиме, щоб кандидат на лідерську позицію вмів далеко і швидко кидати предмети, позитивно ставився до сексу без зобов’язань і займався рукоблудством. Тож облишмо такі відмінності й поговорімо про корисніші для лідера навички.
Наприклад, жінки демонструють дещо вищий лідерський потенціал, тобто працюють ефективніше на посаді менеджера чи керівника, ніж чоловіки, навіть коли останні вважають себе кращими лідерами за представниць протилежної статі 1. Такі відмінності в лідерському потенціалі перегукуються і з гендерними відмінностями у професійних інтересах: жінки віддають перевагу роботі з людьми, а чоловіки — з речами. Власне, це і є одна з найбільших коли-небудь зафіксованих психологічних гендерних відмінностей 2.
Самих лише доказів про вищу ефективність жінок на лідерських позиціях було б досить, щоб зрозуміти: з реальним гендерним розподілом на керівних посадах щось не так. Зрештою, робота керівника — це робота перш за все з людьми, а не з речами. Втім, хоча й тут нема жодної логіки, саме цей аргумент чомусь застосовують скептики, намагаючись підірвати зусилля організацій, спрямовані на впровадження гендерного розмаїття та надання жінкам доступу до керівних посад. Наприклад, інженер Джеймс Деймор, звільнений з Google за сумнозвісний маніфест, у якому він висловив незгоду з курсом організації на гендерне розмаїття, теж підкріплював свою думку цілком правильним і науково обґрунтованим твердженням про те, що «жінки загалом виявляють більший інтерес до людей, а чоловіки — до речей» 1.
А якщо сказати про стереотип, згідно з яким жінки більш уважні до інших, ніж чоловіки, і краще володіють міжособистісними та емоційними навичками? Хоча гендерні відмінності у рівні EQ не можна назвати суттєвими (середня різниця між представниками обох статей рідко перевищує 15 %), однак перевага майже завжди на боці жінок.
Як EQ допомагає (жінкам) у роботі
У 1990 році соціальний психолог Пітер Саловей з Єльського університету та професор психології Джон Д. Маєр з Університету Нью-Гемпшира сформулювали поняття емоційного інтелекту. А через п’ять років науковий журналіст Деніел Ґоулман популяризував цю концепцію, використавши її у своєму бестселері. Емоційний інтелект, або ж EQ, визначає здатність особи розуміти свої та чужі емоції, а також керувати ними; це найкращий показник уміння працювати з людьми.
Упродовж першого десятиліття EQ чомусь не дуже цікавив дослідників, зате швидко став улюбленим поняттям кадровиків, зокрема коли йшлося про підбір лідерів. Тепер поняття EQ має велику доказову базу: від 2000 року на цю тему опублікували понад 4300 наукових досліджень, тоді як з 1990 по 2000 рік вийшли лише дев’яносто робіт.
Значна частка цих досліджень присвячена впливу EQ на ефективність роботи. Наприклад, існують надійні докази того, що EQ відіграє центральну роль у працевлаштуванні, тобто завдяки емоційному інтелекту людина може легше здобути роботу і працювати на тій посаді тривалий час 1. Робота (ще й досі) передбачає взаємодію з людьми, а наш кар’єрний успіх залежить насамперед від того, що про нас думають інші, тому люди, з якими приємно мати справу, повинні досягати успіху в багатьох видах діяльності, особливо в тих сферах, де значну роль відіграють міжособистісні взаємини: торгівля, зв’язки з громадськістю, обслуговування клієнтів, менеджмент та лідерство.
Виявилося, що EQ також позитивно впливає на багато чинників, від яких залежить благополуччя працівника на його робочому місці. Наприклад, люди з високим EQ закономірно були більше зацікавленими в роботі й активнішими 1. Зважаючи на те, що втрата інтересу до роботи й негативні наслідки цього — стресі вигорання, — у наш час стали дуже поширеною проблемою, бажання працювати — це надзвичайно цінний показник. Якщо організація хоче мати активних і зацікавлених у роботі працівників, то найкращий спосіб досягнути цього — мабуть, наймати людей з високим EQ. Така стратегія не обов’язково означатиме високу ефективність роботи, зате завдяки їй організація матиме задоволених і терпеливіших працівників.
Емоційний інтелект також пов’язаний із психологічною стійкістю і здатністю працювати в стресових умовах. Власне, високий EQ — це чудовий антидот від токсичної поведінки і темних сторін особистості, про які ми говорили раніше. Його можна протиставити нарцисизму та психопатії, люди з високим EQ також значно рідше бувають самовпевненими, збудливими, похмурими і дратівливими на роботі. Ці спокійніші аспекти особистості дуже допомагають керівникові.
Як ви можете дати раду колективу, якщо вам складно контролювати навіть себе? EQ допомагає вирішити обидві проблеми.
Багато хто вважає, що IQ та EQ не поєднуються в одній особі: що люди з високим IQ не вміють спілкуватись, а люди з високим EQ не дуже розумні. Але не існує надійних наукових підтверджень цієї теорії, тому ні: IQ та EQ не виключають і не впливають на рівень один одного. Звісно, існують блискучі особистості, які демонструють високий рівень IQ і видаються пересічним людям дещо дивними або ексцентричними. Саймон Барон-Коен із Кембриджського університету переконливо стверджує, що людям з дуже високим рівнем IQ часто бракує міжособистісних навичок 1. Але ми звертаємо увагу насамперед на людей з високим IQ та низьким EQ, бо вони вирізняються і запам’ятовуються. Але все ж таки це лише винятки, які підтверджують правило.
Отож, як ми вже можемо здогадатись, особи з вищим рівнем EQ більш ефективні в ролі лідерів. Дослідники виявили надійну позитивну кореляцію між EQ та громадянською поведінкою, тож імовірність того, що лідер буде поводитися спокійно і просоціально, утримуючись від токсичних моделей поведінки, зростає разом із рівнем EQ. І хоча високий рівень EQ не є бездоганним індикатором усіх аспектів лідерського потенціалу, все ж, якби організації використовували його як критерій для оцінювання потенційного керівника, то мали б більше чесних та етичних лідерів.
Попри незначні гендерні відмінності, загалом у жінок рівень EQ вищий, ніж у чоловіків. Така законо- мірність стосується майже всіх аспектів EQ. Власне, автори одного із нещодавніх метааналізів на тему гендерних відмінностей EQ навіть висловили сміливе припущення: якби організації обирали працівників та лідерів за рівнем EQ, чоловіки опинилися б у дуже невигідному становищі. Однак навряд чи можна назвати фокусування на емоційному інтелекті зворотною дискримінацією. Якщо усунути з рівняння всі інші змінні, на підвищення заслуговує людина з вищим рівнем EQ, і не має значення, чоловік це чи жінка 1.
Крім того, емоційний інтелект визначає три важливі для лідера якості, які, за статистикою, більше притаманні жінкам: трансформаційне лідерство, особистісна ефективність та самоусвідомлення. Далі ми докладніше розглянемо кожну з них.
ТРАНСФОРМАЦІЙНЕ ЛІДЕРСТВО
Більшості жінок-лідерів, а також чоловікам-лідерам із високим рівнем EQ, притаманна схильність до трансформаційного лідерства. Такий стиль керування означає, що лідер зосереджений на настроях своїх прихильників і мотивує їх на глибшому, емоційному рівні, замість того щоб просто віддавати накази (яскраві приклади таких лідерів — Мішель Обама та Опра Вінфрі).
Лідери, здатні розуміти емоції та керувати ними, також уміють ефективніше мотивувати інших, а індивідуальні відмінності у стилях трансформаційного лідерства значною мірою залежать від рівня EQ 1.
Трансформаційні лідери чудово вміють перетворювати ідею на практичний план змін і подають чудовий приклад для своїх підлеглих та прихильників. Крім того, лідери та інші люди з високим рівнем EQ краще володіють транзакційними аспектами лідерства, а це, зокрема, вміння розподіляти завдання, оцінювати та коригувати ефективність роботи, винагороджувати й заохочувати працівників.
З іншого боку, більшість лідерів-чоловіків, а також лідери з низьким рівнем EQ частіше вдаються до керування за «принципом невтручання». Такий пасивний лідер підриває дух свого колективу, який втрачає відчуття напрямку та мети. Загалом позитивні стилі керівництва частіше притаманні керівникам з високим рівнем EQ, а також більшості жінок-лідерів, тоді як до негативних стилів схильніші керівники з низьким EQ та більшість чоловіків-лідерів.
Підсумовуючи результати одного з нещодавніх досліджень, його автори зробили висновок, що стать усе- таки впливає на стиль та ефективність лідерства, адже існують гендерні відмінності у рівні емоційного інтелекту.
Значною мірою завдяки тому, що в жінок дещо вищий рівень EQ, їхні підлеглі були більше зацікавлені в роботі, працювали активніше й демонстрували вищі результати, ніж команди під керівництвом чоловіків 1. Але ще більш несподіваним виявився той факт, що стилі керівництва, які традиційно пов’язують з чоловіками, зокрема підприємницький та проривний підходи, також частіше притаманні лідерам з вищим рівнем EQ.
Звісно, усі ці докази вищої ефективності жінок-лідерів можуть бути пов’язані з тим, що до представниць жіночої статі, які претендують на керівні посади, ставляться вимогливіше. А якщо це справді так, то маємо яскравий доказ того, що доцільно застосовувати суворіші критерії і для чоловіків.
ОСОБИСТІСНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
Хоча спершу EQ вважали окремою формою інтелекту, на основі досліджень останніх років можна зробити висновок, що це поняття більше стосується особистісної ефективності, тобто здатності людини ефективно вирішувати щоденні міжособистісні завдання, застосовуючи емоційні та соціальні навички. Очевидно, що особистісна ефективність потребує певного рівня самоконтролю та психологічної стійкості, а це основні складники EQ. Крім того, емоційний інтелект пов’язаний з емпатією — здатністю розуміти, що відчувають і думають інші. Щоб бути успішним у будь-якій сфері особистого життя, потрібно вміти впливати на інших, і в цьому нам може допомогти емпатія. Жінкам-лідерам більш властива емпатія, ніж чоловікам. Незалежно від того, який аспект емпатії оцінювали, більшість жінок демонстрували вищий її рівень іще з раннього віку. Ця психологічна особливість належить до тих, які мають найвищу гендерну різницю 1. Керівники, яким притаманна емпатія, можуть подивитись на проблему з різних кутів, а тому вони менш егоцентричні та більш гнучкі під час вирішення проблем.
Дехто вважає життя реальним тестом IQ. Насправді ж проблеми, які нам доводиться вирішувати щодня, майже ніколи не бувають конкретними. У них часто немає єдиної правильної та чіткої відповіді. Наприклад, чи варто просити керівника підвищити вам зарплату? Як мотивувати млявого працівника? Як зацікавити слухачів під час презентації?
Хай як нам хочеться знайти логічні та однозначні відповіді на ці та багато інших питань, які постають перед нами в реальному житті, ніхто з авторів популярних книжок із самовдосконалення та відеороликів на ютубі їх не має. Ми не можемо точно знати, до чого призведе те чи інше рішення в кожній із ситуацій, у яких опиняємось. І хоча ми намагаємося оцінити свої шанси на успіх, проте ніколи не зуміємо точно передбачити наслідки своїх дій. Через такі обмеження є лише один спосіб передбачити, чи зможе певна особа ефективно вирішувати проблеми: потрібно проаналізувати її особистість. Інакше кажучи, хоча ми не знаємо правильних відповідей, деяким людям вдається знаходити їх дещо частіше, ніж іншим, і зазвичай цих людей об’єднує високий рівень EQ.
Наприклад, психологічна стійкість, притаманна лідерам з вищим рівнем EQ, допомагає їм протистояти стресам, пов’язаним зі щоденною діяльністю, та швидше долати негаразди. Наприклад, Шеріл Сендберґ, головна операційна директорка компанії Facebook, у своїй книжці «План Б: як протистояти біді, стати витривалим і повернути радість» (написаній у співавторстві з Адамом Ґрантом) розповіла про те, як зуміла зібрати сили після раптової смерті чоловіка 1. Як діяти, коли в нашому житті стаються такі трагічні події? На відміну від тестів на IQ, тут не існує єдиної правильної відповіді. А навіть якби й була, хто може гарантувати, що певна людина зможе повестися правильно у скрутний момент?
А от емоційний інтелект здатен допомогти подолати труднощі. Життєві випробування потребують уміння зберігати спокій і підтримувати особистісну ефективність навіть у найважчих обставинах. Навіть для Сендберґ правильна відповідь була далеко не очевидною. Але її стійкість та високий EQ допомогли зберігати самовладання і випробовувати різні варіанти, поки вона не знайшла того, який спрацював. Жінка змогла
здолати труднощі й вирішила поділитися своєю історією з іншими спершу в особистому блозі, а потім і в книжці 1. Це не означає, що кожен, хто опинився в такій ситуації, як Шеріл Сендберґ, повинен чинити саме так, але лідер матиме більше шансів знайти оптимальне рішення, якщо його EQ високого рівня. Знаючи це, ми можемо стверджувати, що Шеріл Сендберґ так само успішно здолає і майбутні випробування та підтвердить свій титул «тефлонового лідера».
Окрім стійкості, є ще один важливий компонент особистісної ефективності — здатність до самоконтролю. Десятиліття психологічних досліджень підтверджують, що жінкам іще з дитинства притаманний вищий рівень самоконтролю, ніж чоловікам, частково тому, що суспільство залишає дівчаткам та жінкам менше свободи бути собою 2. Для лідерів самоконтроль — це вкрай потрібний засіб захисту від зловживання владою та інших токсичних форм поведінки. Причина більшості типів антисоціальної поведінки полягає у нездатності стримувати власні імпульси і протистояти прагненню отримати миттєву винагороду, що значно простіше, ніж досягати менш проблематичних і більш вигідних, але далеких цілей. Цікавим історичним уроком про переваги самоконтролю була глобальна фінансова криза 2008 року, яка призвела до падіння багатьох великих фінансових організацій. Мільйони людей втратили роботу і майно, а урядам різних країн довелося виплачувати своїм громадянам допомогу, очевидно найбільшу в історії.
Усе це було найпомітнішим в Ісландії, країні з невеликою кількістю населення, яка насолоджувалася запаморочливим економічним розвитком упродовж останнього десятиліття перед кризою, коли її банківська система розрослася зі 100 % до 900 % від ВВП. Тоді дві жінки, які до того працювали в банківській сфері й були невдоволені ризиковою поведінкою своїх колег, вирішили заснувати Audur Capital — фінансову компанію, яка пропагувала б «жіночі» цінності у банківській справі. Ця компанія мала значно обережніший підхід до інвестицій, уникала ризикових позичок та «сміттєвих облігацій», унаслідок чого стала єдиною компанією в Ісландії, яка успішно пережила кризу.
І хоча країна вже тоді присвячувала багато уваги гендерній рівності, успіх Audur Capital відіграв значну роль у тому, що жінки дедалі частіше здобували керівні посади. З 2008 по 2017 рік Ісландія займала перше місце
за індексом гендерної рівності на Всесвітньому економічному форумі. Крім того, два останні прем’єрміністри Ісландії були жінками (до кризи на цій посаді жінок ще не було).
Досвід Ісландії підтверджують і результати дослідження, яке опублікувала 2009 року французька бізнес-школа CERAM. Згідно з цими даними, якщо керівні позиції у банківській сфері займали жінки, це позитивно впливало на компанію та обмежувало ризикову і непомірковану поведінку чоловіків. Наприклад, банки, в яких на керівних посадах було більше жінок, виявилися стійкішими під час фінансової кризи. Був і ще один позитивний ефект — відносно незначне падіння цін на акції безпосередньо після кризи. Наприклад, ціни на акції французької міжнародної банківської групи BNP Paribas, де 39 % менеджерів були жінками, після кризи впали тільки на 20 %, тимчасом як акції Crédit Agricole, де лише 16 % менеджерів були жінками, знецінилися вдвічі 1.
Ще один аспект особистісної ефективності, який значною мірою залежить від EQ, — це здатність контролювати гнів. Часто ми вважаємо, що існують швидкі та ефективні способи вгамувати чийсь гнів і навіть агресію. Але варто пам’ятати, що такі негативні емоції — це функція особистості. Звісно, за певних обставин кожен із нас може розлютитись і бути агресивним, але дві людини в одній ситуації все одно поводитимуться по-різному, і ці відмінності визначає рівень EQ. Вищий рівень EQ більшості жінок пояснює, чому їх складніше вивести з рівноваги. Багато дослідників також пов’язують гендерні відмінності агресії з рівнем тестостерону, який у чоловіків, звісно ж, вищий, ніж у жінок 1. Навіть сама лише присутність жінок здатна зменшити тестостеронові сплески у чоловіків так, що вони стримують агресію і стають терпеливішими.
САМОУСВІДОМЛЕННЯ
Історично під самоусвідомленням розуміють самоаналіз, тобто здатність зазирати всередину себе, щоб краще зрозуміти власне «я». І хоча це, безумовно, може принести вам користь, не менш важливо також розуміти, як ви впливаєте на інших і що інші думають про вас. Як писала поетеса Мая Енджелоу, «коли хтось показує вам, ким ви є, повірте їм». У цьому сенсі самоусвідомлення є радше іншоусвідомленням. Люди з вищим рівнем EQ краще розуміють, як вони впливають на інших і що інші думають про них. Саме це розуміння і є основою для будь-якого розвитку. Якщо ви справді хочете зрозуміти себе, не варто їхати на півроку до віддаленої обителі мудреців десь в Індії. Натомість старайтеся звертати увагу на те, якими бачать вас інші люди.
Кажуть, що здоров’я і щастя ми цінуємо лише тоді, коли втрачаємо. Так само й важливість самоусвідомлення найбільш помітна, коли певна людина не має такої здатності. Якщо ви дивилися серіал «Офіс», то, мабуть, пригадуєте Девіда Брента та Майкла Скотта. Гумор і британської, і американської версій цього надзвичайно життєвого серіалу майже цілковито ґрунтується на тому, що персонажі не мають жодного уявлення про те, якими їх сприймають інші. Самоусвідомлення допомагає лідерам зрозуміти, якої думки про них підлеглі, і на основі цього обрати найкращу модель поведінки та здобути позитивну репутацію.
Щоб оцінити самоусвідомлення керівника, треба вирахувати, наскільки відрізняється його уявлення про себе від того, що думають про нього інші. Це можна зробити за допомогою будь-якого грамотно складеного оцінювання за методом 360 градусів. Проглянувши відповідну літературу, можна побачити, що в чоловіків-лідерів ця різниця вища, ніж у жінок. Оцінки, які виставили собі чоловіки, приблизно на 0,3 стандартного відхилення вищі, ніж оцінки жінок. Ці статистичні дані дають нам змогу спрогнозувати, що 62 % чоловіків оцінять себе вище, ніж пересічна жінка 1.
Цікаво також те, що ознакою високого професіоналізму лідера була не лише наближена до реальності оцінка своєї особистості, а й критична оцінка (тобто схильність бачити себе в гіршому світлі, ніж вас бачать інші). Можна припустити, що керівник, який недооцінює свою ефективність, має більше шансів стати хорошим лідером саме завдяки скромності та відносній невпевненості в собі, яка мотивує його до самовдосконалення. Як і багато інших відмінностей між чоловіками та жінками, загострене самоусвідомлення та схильність бачити себе в гіршому світлі — це те, чого амбітним жінкам радять позбутися, щоб досягнути успіху. Доведено, що тривожні розлади та депресія частіше трапляються серед жінок. Безумовно, люди можуть надто перейматися тим, що думають про них інші. Ніхто також не заперечує, що багатьом жінкам-лідерам доводиться вчитися протистояти тиску і суворішій критиці. Та насправді життя «під мікроскопом» має певні переваги. Воно вчить бачити себе очима інших і цілком може бути саме тим чинником, який допомагає жінкам стати чудовими керівниками.
