Редакторка BBC в Китаї Керрі Грейсі у минулому році звільнилася зі своєї посади через те, що жінки в компанії отримують меншу зарплату, ніж чоловіки. Як приклад, вона назвала редактора американської служби ВВС Джона Сопела й редактора служби ВВС на Близькому Сході Джеремі Боуена, які заробляли по 200 тисяч фунтів стерлінгів і 150 тисяч фунтів на рік відповідно. Сама Грейсі при цьому заробляла менше.
ВВС провело моніторинг із оплати праці, і після цього їхня політика спрямована на те, щоби зрівняти заробітну плату. Тобто жінкам підвищують оплату, якщо до того вона була нижчою, ніж у чоловіка на тій самій посаді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НІНА КУР’ЯТА: «Я РОБЛЮ ВИСНОВОК, ЩО УКРАЇНСЬКИЙ ТРУДОВИЙ РИНОК ДЕЩО НЕСПРАВЕДЛИВИЙ»
Що кажуть дослідження?
Справді, у 2011 році результати Глобального звіту про статус жінок у новинних ЗМІ, складеного Міжнародним медійним жіночим фондом, не залишили сумнівів: у той час як усе більше жінок стають репортерками, і в деяких європейських країнах (зокрема, у Фінляндії та Швеції) їхня кількість перевищує кількість чоловіків, 73% керівних посад у світових ЗМІ обіймають чоловіки.
Дослідження також показало, що жінки здебільшого отримували менш стабільну роботу з нижчим рівнем захисту, аніж чоловіки. Наприклад, у Західній Європі жінки обіймали 66,7% посад із неповною зайнятістю за контрактами, укладеними на обмежений термін, які часто гірше оплачувалися, тягнучи за собою невизначеність.
У 2012 році дослідження за участю 16 країн, проведене Міжнародною федерацією журналістів та фондом WageIndicator, засвідчило невідповідність між рівнями заробітної плати в журналістиці. За його результатами, чоловіки отримували більше у 14 з 16 досліджуваних країн, а середня різниця у країнах ЄС становила 16%.
В Україні теж розрив в оплаті праці у медіа сфері?
Так, ще й який. У відповідь на запит Поваги, Держстат України повідомив, що розрив в оплаті праці жінок і чоловіків у сфері «інформації та телекомунікації», а це і ТВ, і онлайн-ЗМІ, і видавнича справа, справді існує – близько 20%.
Зокрема, у компаніях із кількістю штатних працівників більше десяти, у 2016 році чоловіки отримували 10 550 грн середньомісячної заробітної плати, тоді як жінки – 8 159 грн. Таким чином, заробітна плата жінок у сфері медіа становила 77,3% заробітної плати чоловіків.
У 2017 році статистика покращилася, але не суттєво, чоловіки заробляли 13 160 грн, а жінки – 10 535 грн.
Дані за 2018 рік свідчать, що жінки досі отримують менше за чоловіків. Зокрема, в середньому за місяць чоловіки отримують 15 714 грн, у той час як жінки – 12 556 грн. Отже, за останніми даними, заробітна плата жінок у сфері медіа становить 79,9% заробітної плати чоловіків, тобто на 20% менше.
Що думають самі медійники й медійниці? Все гаразд?
Ольга Руденко, заступниця головного редактора «Kyiv Post», вважає, що ситуація в Україні не унікальна, оскільки в жінок багато додаткових кар’єрних бар’єрів, які відсутні в чоловіків, від домашніх обов`язків до сексизму: «Тобто в жінок та чоловіків нерівні умови від початку – навіть у найкращому робочому середовищі. Пару років тому український підприємець написав книжку про менеджмент. Від деяких абзаців волосся ставало дибки. Він писав, наприклад, що жінки є надійнішими працівниками, тому що вони не амбітні, і тому не підуть із посади, щоб почати власну справу. Але на жаль, мають ходити в декрет, що дуже недоречно. Це показово, що автор вважав можливим таке публічно заявити і що редактор книги не покрутив пальцем біля скроні й не підказав йому, що це огидний сексизм».
Редакторка також підкреслює, що стать працівників точно не впливає на рівень оплати їхньої праці у виданні «Kyiv Post», а заробітна плата залежить від обов’язків, досвіду, здібностей, а не від статі чи віку.
«У нас дуже різноманітний ньюзрум, де працюють люди з різних країн, різного віку, зокрема від 20 до 60, з дуже різним бекгарундом та особистостями. Але нас об’єднує принцип поваги один до одного та толерантності. Дискримінація тут просто неможлива», – додає Ольга Руденко.
«Gender pay gap, а саме 20-25% різниця в оплаті праці між жінками й чоловіками однакового набору компетенцій – не новина. Як і те, що згідно з дослідженнями для досягнення рівноправності потрібно близько 200 років. Серед 2900 співробітників Starlightmedia 50 на 50 відсотків становить співвідношення чоловічої та жіночої частин команди. Навіть на рівні топ-менеджменту це співвідношення зберігається: з 74 топ-менеджерів компанії – 37 жінок і 37 чоловіків. Різниці в зарплатах, яка дискримінує жінок, загалом у компанії немає. Те, що ми маємо сьогодні – швидше реалії креативних індустрій, у яких зазвичай гендерні складності й дискримінація трапляються рідше. Однак я підписав Women empowerment principles: ми впроваджуватимемо політики, які роблять нас ще більш women friendly і будемо звітувати про це публічно», – коментує СЕО «Starlightmedia» Михайло Царьов.
Юлія МакГаффі, головна редакторка «Новое время», впевнена, що в будь-якому медіа є проблеми з гендерною рівністю: «Таке відбувається на кожному кроці, і в Голлівуді, і на Бі-бі-сі. На жаль, це те, з чим жило суспільство сотні років. І так швидко такі речі не зникають. Але я в будь-якому випадку вважаю, що це атавізм – як непотрібний хвіст у ящірки, який рано чи пізно відвалиться. Хотілося щоб раніше, звичайно».
МакГаффі розповідає, що оплата праці в їхньому виданні також залежить не від статі, а від досвіду і кваліфікації: «Мені в голову не прийде запропонувати новому співробітнику меншу зарплату на основі статевої приналежності – це абсолютна дикість, яка в нашому медіа-домі, на щастя, є неприпустимою. Так само не прийде в голову відмовити комусь у роботі за ознакою сексуальної орієнтації, наявності інвалідності або на основі того, що дівчина або жінка – переселенець».
Редакторка зізнається, що якщо в неї будуть дві рівнозначні за кваліфікацією людини, вона швидше візьме на роботу когось із уразливих груп, щоби допомогти й підтримати.
Водночас львівська журналістка ТРК «Перший Західний» Ірина Процик розповідає, що чим далі від столиці та великих обласних центрів, тим міцніше вкорінені стереотипи: мовляв, місце жінки – удома, доглядати за дітьми, і їй достатньо найпростішої офісної роботи, відповідно – навіть із невисокою оплатою, і тільки чоловік розглядається як сімейний годувальник. А коли жінки намагаються вирватися з такої ситуації, можуть легко отримати «звання» – погана мама, погана дружина тощо. І чим менший населений пункт – тим складніше справлятися з таким стереотипним тиском.
«Жінкам треба не тільки констатувати цю проблему, а ще активніше відстоювати свої права: зокрема, не боятися говорити про необхідність підвищення зарплатні, відмовлятися виконувати безоплатно додаткову роботу, вказувати на прояви нерівності й говорити про це вголос. У ТРК «Перший Західний» на першому місці, і на цьому постійно наголошує наша директорка, виключно професійні якості працівника, зокрема й у частині заробітної плати», – ділиться своїми спостереженнями Ірина Процик.
«Проблема є, але не в нашому медіа»: що про це думають гендерні експертки і експерти?
Фактичний розрив у зарплатні та небажання це визнавати Валентина Кузик, експертка з гендеру та інклюзивності «Internews», пов’язує з цілою низкою причин. На її думку, в Україні досі ще не прийнято будь-які явища пояснювати через гендерну призму, бо визнавати – це означає визнати існування нерівності. Вона також звертає увагу на те, що в Україні є медіа, де багато «олігархічних» грошей та грошей політичного, корупційного походження, а зарплати нерідко «сірі», «в конвертах», тому часто неможливо отримати та оцінити реальні дані, а говорити про це відкрито – не прийнято.
«Думаю, жінки при влаштуванні на роботу часто погоджуються на нижчу зарплатню через стереотипне усвідомлення своєї першочергової відповідальності за сімейне життя та побут. І це стосується не лише медійної галузі. Тим паче, що журналістська робота дуже часто пов’язана з ризиком, понаднормовими годинами, жорсткими дедлайнами і знову ж через традиційні уявлення про роль жінки в суспільстві й через самообмеження, які є наслідком таких уявлень. Жінки рідше погоджуються на більш інтенсивну роботу і стають відповідно менш привабливими для роботодавця у випадку, якщо він не підтримує свідомо залученість жінок до робочої сили, інклюзивність тощо», – говорить експертка «Internews».
На думку Тамари Марценюк, к.соц.н., доцентки кафедри соціології Києво-Могилянської академії, гендерний розрив в оплаті праці в медійній сфері справді в останні роки становить 20-22%. Таку відмінність у зарплаті чоловіків і жінок вона пояснює гендерною сегрегацією медійного ринку праці.
«Горизонтальна гендерна сегрегація передбачає, що жінки у ЗМІ більше працюють у сферах, які вважаються радше традиційно “жіночими” – наприклад, соціальні питання, відповідно, менше оплачуються. Окрім того, актуальною залишається вертикальна гендерна сегрегація – чоловіки більшою мірою займають престижніші керівні посади, які краще оплачуються», – говорить вона.
Аби подолати цей розрив, на думку експертки, варто відповідно до Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” приймати позитивні дії – наприклад, гендерні квоти в керівництво як певні тимчасові заходи подолання структурних бар’єрів.
Тимур Левчук, виконавчий директор ГО «Точка опори ЮА» зазначає, що із нерівністю на робочому місці правозахисники намагаються боритися у рамках ініціативи Український Індекс корпоративної рівності. «Команда розробла опитувальник, який дозволяє компанії оцінити себе за 100 бальною шкалою, а результати використовувати як карту дій». Індекс – це перше національне дослідження корпоративних політики, правил та практик українського бізнесу щодо заборони дискримінації на робочому місці та підтримки рівності та розмаїття.
Замість висновків
Гендерна рівність залежить не лише від бажання кількох осіб. Насамперед це – продукт колективної діяльності, спрямованої на зміну культури та ментальності в медіасекторі.
Важливо також пам’ятати що в медійному контексті гендерна рівність має два рівні: рівність усередині ЗМІ (рівні можливості та ставлення, рівний доступ до посад, що приймають рішення, рівна оплата праці) та рівність у медійному контенті, з особливим акцентом на боротьбі з сексистськими стереотипами та ширшим залученням жінок-експерток.
