Як в західній, так і в східній Україні у аграріїв проблеми однакові – слід налагодити виробництво якісної продукції, завоювати ринки збуту та отримати належну ціни за свій товар. Проте стереотипне сприйняття гендерних ролей є однією з вагомих перешкод успішного розвитку аграрного підприємництва.
Тому селянам треба не просто допомагати удосконалювати своє виробництво, а й долати гендерні стереотипи – так вирішили у канадійському Уряді і запустили два проекти для українського села.
В їх основі – допомога подружжям у створенні сімейних ферм і громадам у заснуванні кооперативів. Таке середовище ідеально підходить для розширення прав і можливостей представників обох статей.
Про те з чим доводиться працювати і як сьогодні стереотипи заважають селянам отримувати вищі прибутки, розповідає експертка з питань гендеру та менеджерка тренінгових програм у проектах допомоги Уряду Канади Софія Буртак.
Розподіл праці на «жіночу» і «чоловічу» збільшує ризики для бізнесу
– В сучасній Україні жінка-селянка працює важче. Чоловіча праця здебільшого механізована, а жіноча – ручна. Наприклад, в селах зазвичай корову доїть жінка. Буває, чоловік навіть жодного разу не пробував це робити. В той же час, чоловік орудує трактором, а жінки просто мають упередження: невже вони можуть освоїти такий важкий транспортний засіб? Мовляв, нежіноча це робота.
Такий розподіл ролей дуже перезавантажує жінок. Кожного дня саме жінка готує корову до доїння і доїть три рази на день, виганяє на пасовище, двічі-тричі на тиждень сапає, виполює бур’яни, доставляє корми у годівниці та воду для напування. Виходить, що чоловіча праця насправді легша, бо частіше механізована, і не завжди є щоденною – а більше затребувана в сезони посівів, збирання урожаю, тощо.
Більш того, сприйняття жінками себе самих є також проблематичним. Попри те, що жінки сіють, збирають урожай, доять корів, вони не вважають себе фермерками. З чоловіками легше – зазвичай статус фермера йому приписує оточення, а от його дружину називають не інакше як дружина фермера.
Поведінка обох статей віддзеркалює стереотипні уявлення. Припустимо, жінка наймає комбайнера. Під час обіду, вона кидає всю свою роботу чи навчання (що доводилося спостерігати на тренінгах), аби приготувати йому обід. Ніколи не чула про подібну поведінку чоловіка, якщо він наймає того ж самого комбайнера.
Розподіл праці на суто жіночу і суто чоловічу негативно впливає і в економічному плані. Припустимо, жінка захворіла, і не може доїти корову, а робити це треба тричі на день. Чоловік же це не вміє, або не хоче. Що ж робити? Жартують: «Cусідку попросимо». Однак це збільшує ризики у веденні бізнесу, може принести збитки.
Тому ми намагаємося змінити відношення як жінок, так і чоловіків до праці у сільському господарстві. Прагнемо допомогти селянам освоїти сучасні методики господарювання, більше механізувати, і також виробити підхід до щоденної роботи з гнучким перерозподілом обов’язків, із взаємозамінністю.
«У нас в сім’ї тепер повний гендер»
– Для того, щоб вплинути на ситуацію, ми проводимо тренінги, на які запрошуємо подружжя. Це можуть технологічні консультації, які стосуються догляду за худобою, контролем за належною якістю молока чи зерна. Але також ми навчаємо як засновувати та розвивати кооперативи, розкрити в собі навички лідерства, стати кращими менеджерами і менеджерками.
Наші тренінги – це не читання нудних нікому непотрібних слайдів. Навпаки! Учасники та учасниці розповідають самі про те, хто в сім’ї яку саме роботу виконує, як є проблеми, і ми це разом аналізуємо. Якось подружжя розповідало про заготівлю сіна – чоловік водить трактор, а дружина закидує важкими вилами позбиране сіно. Я ж запитала – так кому легше? І жінка, і чоловік погодилися, що водіння трактора безперечно є фізично легшою працею.
Одного разу ми навіть організували майстер-клас з водіння трактора для жінок, який провела канадська фермерка Жані Нево. Саме ця канадка стала натхненницею створення мережі жінок-фермерок в Канаді! Ми не ставили собі за мету «посадити» всіх жінок на трактор як у часи комуністичного «рівноправ’я». Нашою метою стало допомогти фермеркам спробувати новий досвід, освоїти додаткові вміння, аби надалі краще приймати рішення на власній фермі.
Були й цікаві випадки, коли чоловіки спершу противилися, коли дружини хотіли взяти кредити на побудову ферми. Проте ми намагалися змінити ставлення як жінки, так і чоловіка, – не побоятися, а побачити кінцеві вигоди. Зараз можемо похвалитися прикладами десятків успішних сімейних господарств, які колосально змінили свої умови ведення господарств, стали сучасними і механізованими, приймають відвідувачів, котрі не можуть повірити, що щось подібне стало реальним в Україні. Одне подружжя, яке побудувало сімейну ферму гордо ділиться з нами секретом своєї успішності: «У нас в сім’ї тепер повний гендер», – каже фермерка Віра.
Як я зазначала, ми також допомагаємо створювати селянам кооперативи, аби вигравати більше на ринку. Гендерний елемент є обов’язковим і тут: після допомоги зі заснуванням кооперативу, ми прослідковуємо, щоб у правлінні була певна квота жінок, щоб жінки відвідували збори і мали право впливати на рішення, які там ухвалюються.
Оксана Хомей
Фото надані Софією Буртак
