Повага
Image default
Статтi

Жінки та зміна клімату: виклики та історії боротьби

26 вересня в Києві пройде Кліматичний марш. Як зміна клімату впливає на жінок? Чому жінкам особливо важливо долучатися до кліматичного активізму? Які виклики стоять перед жінками?

Спробуємо розібратися разом.

Зміна клімату посилює соціальні нерівності між різними групами населення та найбільше впливає на життя вразливих груп.

«Клімат змінюється, жінки вразливіші до таких змін і мають менше можливостей для адаптації. Серед населення, що живе за межею бідності, або населення, зайнятого в сільському господарстві, більшість складають жінки», — каже в колонці для «Поваги» урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

При цьому найчастіше земля, на якій вони працюють, їм не належить.

Так, менш як 15% всіх землевласників та землевласниць у світі — жінки.

Також у світі та в Україні існує процес фемінізації бідності, що означає зростання масштабів бідності більшою мірою серед жінок, ніж серед чоловіків, та те, що жінки частіше живуть у бідності.

Крім цього, жінки недостатньо представлені в органах, які ухвалюють рішення, пов’язані зі зміною клімату — 2018 року жінок було менше 30%. 2019 року середня чисельність жінок в офіційних органах UNFCCC становила 33%. Як наслідок, потреби жінок, які є вразливішими до наслідків зміни клімату, ніж чоловіки, не враховують при ухваленні рішень, а отже, не отримують належної підтримки та фінансування.

Тобто жінки частіше живуть у бідності, отримують менший дохід, мало представлені на керівних посадах, обмеженіші в мобільності.

Поговоримо про жінок у контексті змін клімату під різними кутами.

Жінки в сільському господарстві та зміна клімату

Серед сільського населення України переважають жінки. 2020 року ГО «Центр «Розвиток демократії» провели опитування сільських жінок у кількох областях України.

«Виявили, що в низці сіл Чернігівської, Кіровоградської, Одеської, Вінницької областей погіршилася якість питної води або взагалі вода частково зникла. Жінки, які часто самотужки несуть відповідальність за побут, мають витрачати більше часу й ресурсів для забезпечення свого господарства водою», — наводить приклад Катерина Левченко.

Канадська дослідниця на перетині гендеру та клімату, а також сільськогосподарських спільнот Ембер Флетчер розповідає, що ситуація подібна по всьому світу. 

«Жінки в сільському господарстві — невидимі. Крім того, що як і в решти жінок, невидимою та неоплачуваною залишається їхня хатня робота та робота з догляду за родиною, вони ще й невидимі для агросфери як професіоналки», — каже Флетчер.

Фото з Маршу жінок

На жінках часто лежить обов’язок піклування про родину, і через це їм складніше швидко покинути домівки в разі повені, засухи чи урагану, пише ГО «Екодія».

«У світі досі є спільноти, де жінок не вчать плавати, а тому саме жінки піддаються більшому ризику загинути від повеней. Також є спільноти, де жінки їдять останніми. Тобто більше ризикують страждати від голоду в разі нестачі харчів через зміни клімату», — додає Ембер Флетчер.

Зміна клімату та гендерно зумовлене насильство

2020 року експерти та експертки з Міжнародного союзу охорони природи дослідили, як зміна клімату посилює гендерно обумовлене насильство.

Наприклад, в Уганді виявили, що через падіння врожайності й утрату культур на продаж чоловіки намагалися продати врожай, вирощений жінками для дому. Це призвело до частіших випадків побиття жінок чоловіками, хоча траплялися і зворотні ситуації.

А в Австралії 2013 року виявили, що в особливо засушливі роки чоловіки частіше вдавалися до алкоголю та наркотиків — частково й через фінансовий тиск на них — через це зростав рівень насильства над жінками.

У пошуку ресурсів жінки також частіше наражаються на небезпеку. За оцінкою Данської ради у справах біженців (DRC), у Південному Судані 2012 року жінки визнавали похід за дровами за межі табору найбільшим ризиком для себе. Вони стикалися зі зґвалтуванням, сексуальним зловживанням та домаганнями у місцях збору дров та води.

Координаторка програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ-Україна Оксана Алієва в інтерв’ю «Повазі» розповідала, що й в Україні можливі кліматичні біженки та біженці.

«У нас уже є дослідження, що в Україні можливі кліматичні біженці та біженки. За підрахунками фахівців та фахівчинь, 75 тисяч людей можуть стати кліматичними переселенцями. До 2100 року можуть бути затоплені частково 34 українські міста, а повністю — 62 села», — розповідає Алієва.

Фотографка — Олена Ангелова

Феміністки, що борються проти кліматичної несправедливості по всьому світу

В Україні більшість кліматичної спільноти — жінки. Але така тенденція в усьому світі: саме жінки приділяють більше уваги питанням збереження довкілля й заощадженню ресурсів.

На прикладах кількох історій жінок із різних точок Землі спробуємо показати зв’язок боротьби за гендерну рівність та кліматичну справедливість*.

*Кліматична справедливість — поняття, яке зосереджує увагу на наслідках зміни клімату, що відбуваються в секторі суспільного життя, та на їх впливі на життя, комфорт і матеріальне становище населення громад, які мають різні фізичні та соціальні можливості. Основна ідея кліматичної справедливості — подолати нерівності та нові виклики, що стаються через наслідки зміни клімату, й урівноважити їх. Адже ті, хто найменш відповідальні за зміну клімату, зазнають найважчих наслідків.

Отже, три історії з зіна (zine — аматорський, малотиражний часопис-самвидав) «Клімат, ковід та турбота: шлях феміністок» від «Oxfam».

«Oxfam» — міжнародне об’єднання 20 ГО, які разом із партнерами працюють над подоланням несправедливості, спричиненої бідністю, у понад 90 країнах.

Бетті Барха — феміністка з Фіджі — країни, що складається з 322 островів Меланезії в Тихому океані.

Працює над докторською на перетині проблем гендеру та клімату в австралійському Університеті Монаша.

Betty Barkha Бетті Барха

«Зміна клімату — щоденна реальність для нас у тихоокеанському регіоні. 6 місяців на рік моя родина турбується через імовірні циклони чи повені. Неважливо, наскільки захищені наші будинки, щороку ми бачимо, як їх знищує негода. Наші будні — це постійні перебої з електроенергією, затоплені мости та зруйнована інфраструктура.

З цим борються зокрема за допомогою гумору. Під час негоди часто можна почути спів. «Зараз ми нічого не можемо зробити, але ми можемо зібратися і співати разом. Маємо пісню про зміну клімату!», — кажуть у нас.

У тихоокеанському регіоні ми звикли вважати, що кліматична справедливість неможлива без гендерної справедливості.

Наприклад, саме жінки найбільше постраждали під час циклону «Гарольд» навесні 2020 року, який припав на пік пандемії коронавірусу. У тихоокеанському регіоні саме жінки найбільше залучені до роботи з догляду.

Люди, які виходять на вулиці за свої права, додають мені сил. Кліматичні марші додають мені сил. Це вже революція».

Гінду Умару Ібрагім — борчиня за права корінних народів з африканської країни  Чад.

Вона — засновниця Асоціації корінних жінок народів Чаду та членкиня Міжнародного форуму корінних народів про зміну клімату.

Hindou Ibrahim Гінду Умару Ібрагім

«Я заснувала Асоціацію у 16 років. Тоді ж я зрозуміла, що не можу говорити про права людини, не говорячи про екологічні права. Корінні народи дуже залежать від середовища, у якому живуть.

За час мого життя сезон дощів став набагато коротшим. Раніше в нас було багато сезонних озер. Але зараз більшість із тих озер, які я знала, висохли. Багато хто думає, що це тимчасово. Нібито вони висихають, а потім знову наводнюються. Але ні, вони зникли назавжди. Окремі комахи, птахи та рослини, що їх я пам’ятала з дитинства, зникли назавжди.

90% водойм, які були за часів покоління моєї мами, теж зникли. У Чаді життя близько 40 мільйонів людей залежить не від щомісячної зарплатні, а від дощів. Зараз люди борються за ресурси, за родючіші землі. І в цій боротьбі перемагають сильніші. Тут і проявляється проблема нерівності.

Найчастіше покинутими напризволяще залишаються саме жінки. Особливо жінки без дітей та без чоловіків.

Кліматична справедливість — це також про соціальну справедливість. Адже проблеми з навколишнім середовищем породжують конфлікти та підсилюють нерівність».

Міра Гані — феміністка з Пакистану, яка багато років пропрацювала в русі за кліматичну справедливість.

Зараз вона працює з Ecolise — європейською мережею ініціатив спільнот щодо зміни клімату та сталого розвитку.

Міра Гані

«Я виросла в горах Пакистану. Пакистан — одна з країн, які найбільш незахищені перед зміною клімату. Окремі гірські регіони вже потерпають від танення льодовиків. Інші — від нестачі води та засух.

Я присвятила багато років боротьбі за кліматичну справедливість, але стала жертвою насильства в русі. Бо я жінка, жінка зі сходу, жінка кольору (woman of colour).

Якщо ми не навчимося налагоджувати взаємини у спільнотах, думати про слабших, нам не пережити зміни клімату. Як на мене, велика частина розв’язання наших проблем — це культура турботи одне про одного, одна про одну. І турбота — це не лише про особистісний рівень, а й про системи, інституції, які ми будуємо. Турбота в серці всього».

Жінки, що ведуть боротьбу за кліматичну справедливість в Україні:

В Україні один із позитивних прикладів жіночого кліматичного активізму – історія містечка Мерефа, що під Харковом. Там три жінки організували рух спротиву газовидобувній компанії. Вони об’єднали жителів, жительок та місцеве самоврядування громади й уже кілька років ведуть серйозну роботу з роз’яснення ризиків видобутку в регіоні. І все тому, що населення могло втратити воду.

А також ексмерка міста Заліщики на Тернопільщині Анна Квач активно боролася проти будівництва ГЕС.

«Дністер міліє й пересихає. Громадські організації, екологи виступають проти будівництва ГЕС на Дністрі. У нас же хочуть побудувати шість ГЕС, фактично зробити шість ставків із річки Дністер, — розповідала Анна Квач у 2018 році. — Замість того, щоб поставити на берегах Дністра сонячні батареї, вони хочуть шість болітець».

Які виклики та ризики для жінок несе зміна клімату

2020 року ГО «Суспільний проект «Еколтава» та Аналітичний центр Cedos за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля провели дослідження «Кліматична (не)справедливість: вплив зміни клімату на вразливі соціальні групи в містах України».

Згідно з ним саме жінки найбільш вразливі до перебоїв із водопостачанням, теплових хвиль у публічних просторах та стихійних лих. Зараз пояснимо чому.

Найчастіше саме жінки зайняті доглядовою працею, яка неможлива без води (приготування їжі, прибирання тощо).

«Можна припустити, що забезпечення якісної води забиратиме в жінок додаткові часові ресурси, а це поглиблюватиме нерівність між жінками та чоловіками», — кажуть у дослідженні.

Фотографка — Олена Ангелова

Погодні аномалії можуть спричинити навантаження на сферу охорони здоров’я, соціальні, комунальні та рятувальні служби. Через гендерну сегрегацію ринку праці на нижчих ланках охорони здоров’я в соціальних службах переважно працюють жінки.

Крім цього, жінки частіше виконують неоплачувану роботу з догляду за іншими. Виникає гендерний дисбаланс часу, а він обмежує ресурси жінок для професійної діяльності.

«Пандемія COVID-19 у світі та в Україні унаочнила такий нерівномірний вплив кризових ситуацій на працездатність жінок і чоловіків», — наголошують у дослідженні.

А згідно з дослідженням 2012 року, в Україні 66% жінок переважно самостійно займаються вихованням і доглядом за дитиною.

«Можна припустити, що жінки й діти непропорційно страждають від теплових хвиль у публічних просторах, наприклад, на дитячих майданчиках без дерев», — застерігають у дослідженні.

Одна з найвідоміших теплових хвиль була зафіксована 2003 року в Європі. Тоді від теплового стресу й ускладнень від екстремально високої температури загинули понад 35 тисяч людей у всій Європі, з яких майже 15 тисяч людей у Франції. Найбільше постраждали люди віком понад 75 років, особливо самотні жінки.

Під більшим ризиком перебувають жінки й під час стихійних лих. До прикладу, в Індонезії 77% смертей від цунамі 2005 року були жіночими.

«На думку науковиці Адель Томас, одна з причин полягає в тому, що жінки частіше, ніж чоловіки, залучені в доглядовій праці за дітьми. Під час цунамі жінки намагалися врятувати насамперед дітей, через що витратили багато часу, відповідно, мали менше часу для спроб урятувати себе», — кажуть у дослідженні.

Фотографка — Олена Ангелова

А 2017 року під час підтоплень у Бангладеші саме на жінок покладали більшу відповідальність, ніж на чоловіків, щодо організації їжі, забезпечення питною водою, розв’язання питань, пов’язаних зі здоров’ям, тощо.

Тож, як ми бачимо, теми гендерної рівності та кліматичної несправедливості міцно переплетені. А тому закликаємо вас виходити на  Кліматичний марш.

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо ГО «Екодія».

Схожі записи

За декілька скликань у місцевих радах і у парламенті не буде комплексу “жінка не може стати керівником” – Цимбалюк

Уперше в історії ЗСУ водолазну кваліфікацію здобула жінка

«Не нудна» реклама дезінфектора та невиправдані очікування чоловіка: куди скаржитися на дискримінаційну рекламу у мережі?