«Хочу в армію», ‒ написала знайома в соцмережі. Вона розповідає, як ходить у військкомат і намагається підписати контракт, і як її від цього відмовляють у тому ж таки військкоматі.
Читати коментарі під її історіями не менш захопливо, ніж самі розповіді. Думки розділилися: меншість – підтримує жінку, більшість – радить «сидіти вдома й нікуди не рипатися». Звісно, не в такій формі, а в лагідній, ніби матусі. Чимало людей пишуть, що в армії ж доведеться жити у польових умовах, що вигод на зразок душу немає, що це важка праця, що війна – не жіноча справа, що в неї чоловік і двоє дітей. «А ти про них подумала? Ти ж дружина! Ти ж матір!».
Хтось питає, як ставиться до такого її рішення чоловік. А діти? Якщо всі ці поради, про які людина не просила, перенести на папір, вийде кілька сторінок.
«Жінка – кришталева ваза. До неї має бути особливе ставлення», ‒ написала коментаторка під постом однієї офіцерки про армійські будні. Але як ми гуртом не допитувалися про те, що то за «особливе ставлення» й чому жінка – ваза, відповіді не отримали.
Панянки, які переконані, що місце жінки на кухні, що вона нічого важчого, крім пательні, не повинна тримати в руках, що її основне вміння – гарно ходити на підборах і малювати красиві стрілки на повіках, ‒ нагадують релігійних фанатиків. Вони намагаються переконати в цьому усіх інших жінок ‒ «овець, що заблукали».
Найголовніші аргументи: жінка від природи слабка, і в цьому її сила, жінка створена, щоб догоджати чоловікові та покірно чекати на нього вдома, її обов’язок – народжувати й виховувати дітей, якщо жінка і працює, то це має бути для задоволення, а не для грошей. Ну і для того, звісно, щоб було куди носити сукні та діаманти, якими засипле її вдячний за її «особливість» і «кришталевість» чоловік.
Для таких жінок феміністки – люті вороги, а слово «сексизм» або незрозуміле, або страшна лайка. Так само вороги для таких жінок кар’єристки («Днями на роботі, значить, погана матір»). А 8 Березня для них – це про квіточки, вихідний і подарунки, а не про права.
Якщо звинуватити таких жінок у сексизмі, вони щиро здивуються і традиційно звинуватять феміністок у радикалізмі.
Хоча їхні аргументи про вазу, кухню та дітей є винятково сексистськими.
Такі панянки забувають, що вибір між кар’єрою/службою в армії/підприємництвом і «жіночим обов’язком» став можливим завдяки століттям боротьби жінок за права. Що право вступати до університетів чи ставати лікарками жінки здобули менше 150 років тому, так само, як мати власність чи голосувати.
До ХІХ століття жінки не мали вибору. Вони навчалися переважно музики та мов, народжували дітей і сиділи вдома. Так само вони не могли захиститися в суді, якщо чоловіки застосовували щодо них фізичне насильство.
Власне, і дискусії між «справжніми жінками» й тими, хто прагне зробити кар’єру чи піти воювати або займатися політикою, стали можливими завдяки боротьбі феміністок та суфражисток. Тож фрази про те, що жінка – кришталева ваза, що ставлення до неї має бути особливим, ніби нівелює цю боротьбу. Ба більше, вони фактично прирівнюють жінку до неістоти, з якою істота (чоловік) може робити все, що завгодно.
«Жінка фізично не може воювати», ‒ написала під постом офіцерки ще одна коментаторка. Офіцерка й військова кореспондентка почали розпитувати чому, адже жінки витривалі, а фізична підготовка робить їх сильними, вони можуть виконувати всі бойові завдання, які виконують чоловіки. «Жінка має сидіти вдома й чекати чоловіка-героя», ‒ відповіла коментаторка й заявила, що ці феміністки не хочуть дослухатися до її думки. Й одразу ж видалила всі свої коментарі. Мабуть, вирішила не гаяти часу на розмову з тими, хто не є вазами.
Анастасія Федченко
