Кіно привчило нас вважати, що негативні герої агресивні, можуть ударити або публічно принизити, а позитивні – зазвичай підтримують, надихають та оточують турботою. Ці стереотипи заважають нам розпізнати аб’юзерів, які під виглядом турботи та соціального схвалення влаштовують емоційний і фізичний терор своїм партнерам та партнеркам. Вони опиняються в ситуації, коли людина, що їх калічить, виявляється найближчим другом, який “хоче” врятувати. Про те, як виглядають травматичні стосунки, побудовані на “турботі”, “Повазі” анонімно розповіли три жінки. Як розпізнати аб’юзера на ранніх етапах, як закінчити стосунки та не корити себе, “Повага” запитала у психотерапевтки Марії Фабрічевої.
ЯК РОЗПІЗНАТИ АБ’ЮЗЕРА. Психотерапевтка Марія Фабрічева
Серед аб’юзерів часто зустрічаються психопати та психопатичні особистості. Вони часто не схильні відчувати співчуття, сором чи жалість. Вони отримують задоволення, змушуючи страждати близьку людину. Здоровим людям важко це зрозуміти. Традиційно емоційне насильство аб’юзери подають непомітно під виглядом турботи. Якщо хтось дбає про вас, але ви почуваєтеся некомфортно – зверніть увагу на деталі.
Часто аб’юзери виглядають ідеальними, наче в них зовсім немає недоліків. Насправді це ефект стертої особистості. Вони не схильні до переживань емоцій, але вміють видавати ту емоцію, яку ви очікуєте. Вони вчилися цьому з дитинства.
Наприклад, маленькі діти (3-5 років) не знають, як поводитися під час похоронної процесії. Іноді вони чують музику й починають посміхатися чи танцювати. Це нормальна реакція. У дитини є досвід, що під музику треба веселитися, і вона реагує на обставини згідно зі своїм досвідом. Дитина з задатками психопата не реагуватиме, поки не побачить, як реагують інші. Так вони вчаться втілювати емоції, яких вимагають обставини.
Аб’юзер мало розповідає про себе. У нього немає постійних друзів, знайомих. Колишні завжди подаються в поганому світлі. Часто аб’юзер виставляє напоказ проблемні болючі стосунки з мамою. Людина не ділиться своїм болем. Людина хоче викликати співчуття.
Історія першої героїні
Спочатку все виглядало як турбота – він пам’ятав якісь приємні дрібниці про те, яке саме какао я люблю, та цікавився всім, що зі мною пов’язано. Поступово ця людина проникла в усі сфери мого життя. Починаючи з того, що я їм.
Спочатку він радив, як краще щось робити, потім наполягав, що його варіант правильний. Наприкінці не дай Бог було зробити щось не так, як він сказав – скандал.
Майже з самого початку він сказав мені: “Я хочу таку дружину, як ти. Я хочу мати дітей”. На той час це була моя мрія і моя слабкість. Він постійно бив у цю тему, розповідав, якою я буду мамою та дружиною. Я думала, що він каже про свої мрії, але насправді, як я розумію зараз, це були його гачки впливу – він озвучував лише те, що я хотіла чути. Його цікавила лише гра в емоції.
У нормальних здорових стосунках ви можете поговорити про будь-яку ситуацію, не добираючи слів. Я так не могла. Я постійно думала, які “неправильні” слова краще не говорити. Після “неправильних” слів була сварка. Неправа і винна завжди була я. Навіть добираючи слова, ти ніколи не вгадаєш, чи пройде розмова нормально. Це як гуляти по замінованому полю.
Одного разу я сказала: “А пам’ятаєш, як ти колись натупив”, згадуючи кумедну ситуацію, з якої ми раніше вдвох сміялися. Після того мій партнер міг образитися надовго. Він перекручував факти так, що за найменший жарт я могла почуватися так, наче вбила його матір.
Я часто плакала. Іноді думала – а може, проблема не в мені. Але він так логічно все пояснював, що після конфлікту я говорила собі: “а і справді, навіщо я так погано пожартувала й підібрала неправильні слова? Нащо я його так образила?” Я постійно сумнівалася.
Про те, що не все гаразд, говорили постійні величезні сварки без справжньої причини. Наприклад, “ти поставила не ту аватарку”. Я не уявляю, що має зробити людина, щоб був скандал такого рівня. Коли я залишалася на самоті, я зрозуміла – я ні в чому не винна, але я відчувала таку провину, що хотілося повіситися. Ти не розумієш, як вийти з цієї ситуації, ти на межі. Але потім ти згадуєш, що причина сварки настільки дрібна, що в голові не вкладається.
Він із перших днів відшукував у мені недоліки. Спочатку були ті, що я сама озвучила – “так, і справді, в тебе рідке волосся”. Потім знаходив сам – “в тебе трохи жирні ляшки”, а наприкінці взагалі придумував те, чого немає, наприклад, “в тебе око косить”. Навіть коли я знала, що це неправда, він переконував. Ти завжди неправа, з тобою завжди щось не так.
Він часто казав, що я найкраща. Але фраза “ти лайно” завжди йшла комплектом: “Ти, звичайно, дуже класна, але ти трохи дивна. Взагалі-то ти ще те лайно, просто пам’ятай про це. Я класний і я з тобою, хоч ти і лайно – цінуй це”.
Я не усвідомлювала, що наші стосунки – це провал. Я постійно була зосереджена на тому, аби зберегти їх. Я була готова на будь-який варіант, аби лише разом із ним. У нас була мрія.
Чомусь я робила те, чого я б ніколи не зробила, я поступалася своїм принципам, бо в його інтерпретації все виглядало дуже логічно: я давала паролі від своїх соцмереж, я відправляла оголені фото. І все це пізніше він використовував проти мене. Я думаю, що це вправна маніпуляція, ти виконуєш усе, що він каже, навіть, коли розумієш, що не хочеш цього робити. Я не можу пояснити, як це працює.
Найскладніше було вийти зі стосунків, бо аб’юзери полюбляють погрожувати. Навіть коли вони кажуть “я ніколи тебе не скривджу”. Це неправда. Їм потрібні емоції, це гра, їм потрібні страждання. У моєму випадку він сам пішов і доволі швидко знайшов нову жертву, навіть кілька. Я вважаю, що мені пощастило, бо якби я його кинула – були б проблеми. Він постійно про себе нагадує через соцмережі і спільних знайомих. Я рада, що я не залишилася в цих стосунках, в один із днів я могла б просто повіситися.
ЗА ЯКОЮ СХЕМОЮ ДІЮТЬ АБ’ЮЗЕРИ, – розповідає Марія Фабрічева.
Одні прив’язуються до конкретної жінки й не відпускають, доки в неї є сили, інші мають мету показати всім жінкам “їхнє місце” і переключаються з жертви на жертву. Втім, усі аб’юзери діють приблизно однаково:
Спочатку йде медовий місяць. Вам здається, що вас уважно слухають, ловлять кожну деталь, запитують про життя. Таким чином аб’юзер збирає досьє й фіксує ваші больові точки.
Під час медового місяця є кілька типових прийомів: це ігнорування або зникнення. Кілька тижнів ви оточені турботою: квіти, дарунки, діалоги, залицяння вашої мрії. Потім він зникає без пояснень: телефон мовчить, у соцмережах – тиша. У цей момент ви розумієте, що ви нічого про нього не знаєте, але дуже хочете його повернути. Так відбувається, бо за перші кілька тижнів він прив’язує вас до себе – заповнюючи весь простір вашого життя. Без нього ви відчуваєте порожнечу: немає його уваги, психологічних погладжувань, цікавого дозвілля тощо.
Зникнення й ігнорування – це перший холодний душ. Так аб’юзер перевіряє, чи заковтнули ви їхній гачок. Відповідь вони дізнаються, коли повернуться.
А повертається він із драматичною історією – як герой, що врятував світ, або як “побитий кіт”, якого треба жаліти. Він апелюватиме до вашої совісті, проситиме зрозуміти його складну ситуацію. Так він по суті змушує вас переживати відчуття за них обох. Жертва не помічає, як сама підказує аб’юзеру, що саме йому краще розповідати, аби вона йому вірила. Виграє в цій ситуації лише та жінка, яка скаже: “Ти поводишся дивно. Ти то є, то тебе немає. Я цього не розумію, мені це не підходить”.
Далі поступово починається етап напруги та відшукування недоліків під грифом турботи. Кожен із нас має недоліки. Рідке волосся помітно одразу, але навіщо про це говорити? Якщо ви почули коментар про свій недолік – спостерігайте, чи це стане систематичним. Недоліків ставатиме все більше з часом – про це каже перша героїня: почалося з волосся, закінчилося переконуванням, що око косить, хоч воно не косило. Це гарна точка, аби зібрати сили та завершити стосунки. Мета стосунків не в тому, аби вишукувати недоліки.
Наступний етап – ізоляція та тотальний контроль. Він цікавиться, з ким ви листуєтесь, розмовляєте, зустрічаєтесь, просить паролі від соцмереж. Усі контакти тримаються під контролем, “бо я турбуюся про тебе”. Жінці починають забороняти ходити на роботу або зустрічатися з людьми. Це робиться для того, аби пізніше їй не було куди тікати, не було в кого запитати: “А те, що відбувається у моїх стосунках, нормально?” Сама жінка пізніше почуватиметься, наче вона страшненька невдаха, яка посварилася з усіма, хто її оточував. Іноді самі аб’юзери підставляють жінку на роботі чи провокують конфлікти з друзями.
Наступний етап – афект – залякування жінки. Наприклад, нав’язування почуття провини, фізичне чи сексуальне насильство, скандали, газлайтинг – переконування в тому, що ти неправа, навіть якщо це не так. Це лунає в історіях дівчат “ти в усьому винна, ти неправильно поводишся”. Це все афект та гра з совістю.
Історія другої героїні
Найперший конфлікт у нас стався, коли я була на репетиції й не могла відповісти на його дзвінок. Пізніше він сказав: “Не можеш виділити і трьох секунд на мене? Я для тебе ніщо!”
Як адекватна раціональна людина я сказала: “Я справді була зайнята, але твої слова про те, що ти для мене нічого ніщо – неправда. Я не відчуваю своєї провини й необхідності тобі щось доводити”. Я не знаю, якими словами, але він переконав мене, що для нього вкрай важливо, щоб я відповідала завжди. Я погодилася.
Кожного разу, коли я не робила того, що він хотів – він казав, що піде від мене, адже “ти змушуєш мене страждати і відчувати, що я тобі непотрібен”. Після цих слів я раптом забувала про свої принципи і всю увагу фокусувала на тому, аби довести, що він мені потрібен. Я поступалася своїми правилами, робила кроки назад і казала: “Добре, давай спробуємо так, як ти хочеш”, мені було важливо, щоб він залишився.
У ті моменти моє критичне мислення зникало. Я розуміла – все, що відбувається, ненормально, але простіше погодитися з тим, що він сказав, ніж конфліктувати.
Перша велика сварка відбулася через день після того, як він подарував мені дорогий подарунок. Він напився й почав кричати, що я з ним через гроші. Я не розумію чому, але попри всі страждання для мене було надзвичайно важливо, щоб він не пішов. Подарунок я повернула. Ситуації повторювалися, коли він випивав, а за кілька місяців він почав казати це й у тверезому стані.
Я постійно хотіла підлаштовуватися під нього. Це стало моєю потребою. При цьому я почувалася некомфортно. Наприклад, я дуже хотіла щось сказати, але мовчала – знала, що добром для мене це не закінчиться.
Дрібні конфлікти призводили до спалахів люті. Якщо я відмовилася вкласти волосся, так як йому хочеться, згадувала людей, які йому не подобаються – він переставав зі мною розмовляти. Я планувала розмову таким чином, щоб не згадувати нічого “небезпечного”.
Я реально вірила, що він любить мене, навіть, коли він порівнював мене з іншими жінками, щоб показати, що я недостатньо гідна бути його парою – “а ти знаєш, Маша займається спортом і поглянь, як вона виглядає”. Я не розуміла, чому так відбувається. Я постійно ставила собі питання “чи це нормально?” і не могла знайти відповіді, але постійно доводила: “ти мені потрібен”.
Після чергової драми я говорила собі “це кінець”, але потім він казав: “ми з усім впораємось, ти така добра, така гарна, я тебе кохаю”. Я погоджувалася, хоча навіть у ці моменти знала, що все закінчиться так само”. Я не можу пояснити, чому так робила.
У мене почалися панічні атаки. Одного разу я почала задихатися під час чергової сварки. Я продовжила говорити й відчула, що втрачаю зір. Пам’ятаю, як я нічого не бачу, задихаюся і думаю, що вмираю. Це страшно. Потім ти відходиш від цього стану і плачеш. Тебе попускає. Ти не хочеш, щоб це повторювалося, ти не розумієш, у чому причина, і тому не можеш її уникнути.
Під час чергового “ти повинна” я вирішила нічого не доводити й дала йому піти. Він залишився й почав шукати нові важелі впливу. Цього разу він шантажував тим, що зробить усе, аби зіпсувати мою репутацію: на роботі, перед батьками, друзями.
Я обірвала всі можливості спілкуватися з ним. Та він досі дістає мене через соцмережі. Коли я думаю про нього – я відчуваю страх. Я не боюся чогось конкретного. Це страх будь-якої взаємодії з ним. Я розумію це тільки після того, як вийшла з того стану, я не думала, що можу бути настільки контрольованою кимось.
ЯК ВИХОДИТИ ЗІ СТОСУНКІВ З АБ’ЮЗЕРОМ – коментар психологині
Стосунки з аб’юзером можуть бути коротшими за вихід із них. На психологічному рівні аб’юзер отримує дуже багато збудження, енергії та емоцій від страждань жертви, тому не завжди готовий відпускати її.
Аб’юзери утримують жертву тими ж методами: ізоляція, напруга, тиск, афект і той же медовий місяць. Це коли вони падають на коліна й кажуть “я так більше ніколи не буду”. Важливо: аб’юзери використовують загальні фрази “ми з цим (з чим конкретно не ясно) впораємося”, “так (як саме?) більше не буде”.
Блокувати вихід жертви зі стосунків він буде всіма методами, які сам собі дозволить: погрожуватиме безпеці та життю жінки, її близьких та дітей, обіцятиме зруйнувати її репутацію чи вбити себе. У випадку погроз через повідомлення – йдіть у правоохоронні органи, не попереджуйте аб’юзера. Не давайте жодного зворотного зв’язку, не апелюйте до його совісті, не виховуйте. У психопатів немає совісті, сорому і співчуття, вони імітують ці емоції.
Заблокувати аб’юзера, як зробили наші героїні тексту – це захист кордонів. Протистояти психологічним атакам дуже важко. Давати другий шанс аб’юзеру немає сенсу. Якщо ви збираєтеся це робити – визначте, який із “других” шансів стане останнім. Кожен наступний шанс ускладнить вихід зі стосунків.
Перед тим, як виходити із аб’юзивних стосунків, обов’язково поверніть соціальні зв’язки. Як мінімум, домовтеся з подругою, мамою чи колегою про те, що ви можете зателефонувати в будь-який час і отримати підтримку.
Пам’ятайте, ви завжди можете звертатися за підтримкою. Іноді жінки пишуть у соціальних мережах щось на кшталт “я зустрічалася з людиною, а зараз хочу розлучитися. Ця людина мене шантажує і обіцяє викласти мої оголені фото”. Таким чином жінка діє на випередження і заручається проговореною і не проговореною підтримкою суспільства. Це важливо. Не бійтеся казати, що вам потрібна підтримка, що ви у складній ситуації.
Історія третьої героїні
Він був моїм безпосереднім керівником. Мені було 20, йому близько 40. Після того, як компанію закрили, він запропонував зустрітися. Ми почали спілкуватися й навіть кілька разів поцілувалися. Коли він натякнув на секс, я відмовилася і зупинила зустрічі. Про стосунки більше не йшлося, втім ми спілкувалися в соцмережах. Через півроку він почав мене ревнувати й тиснути на мене. Мені це набридло і я сказала “Ми спілкуємося, як друзі. Твоя поведінка недоречна”. Тоді він уперше зателефонував і сказав: “Я тебе кохаю, жити без тебе не можу”. Це було неочікувано, адже він уперше продемонстрував серйозні почуття, я відреагувала стримано. Коли він приїхав в Україну і попросив зустрічі, у мене зіграла якась жалість – і я погодилася.
Коли він дізнався, що я звільнилася з роботи, то сказав: “Я завжди хотів відкрити фірму в Україні. Думаю, зараз саме час. Запрошую тебе і твою команду працювати”. Я сумнівалася. Я десять тисяч разів запитала, як він почуватиметься, працюючи поруч зі мною. Він сказав, що почуття й робота – несумісні. Він здатен це контролювати. Я погодилася.
З перших днів він призначив мене своєю правою рукою. Я не хотіла цього, але він аргументовано переконав: “Мені потрібен помічник в Україні, якому я буду довіряти”. Попри домовленість він постійно давив на жалість: “Я не бачу ні в чому сенсу без тебе”, “Нащо взагалі нам цей бізнес, якщо ми не разом”. Ми сварилися, згадували домовленості і працювали далі.
Критичний момент настав, коли мене запросили на стажування у фірму моєї мрії. Раніше він підтримував мою ідею працювати там, але дізнавшись, що я їду, влаштував істерику. Спочатку пролунало: “Цей бізнес скоро збанкрутує, ти марно витратиш час”. Коли це не спрацювало, він пригрозив, що звільнить мою команду: “Чому я маю утримувати твоїх друзів?” Мої люди працювали професійно. Я сказала, що моя поїздка не може бути підставою для звільнення команди. На що він казав: “Ви разом прийшли й разом підете”. Було дуже багато тиску, втім я взяла відпустку й поїхала.
Наступні два тижні він постійно давав мені робочі завдання. Я не могла нормально стажуватися. Він постійно казав: “Я на тебе не тисну, чому ти так усе сприймаєш? Не роби з мене монстра”. Я трималася.
Пізніше він зателефонував і сказав: “Я краще вб’ю себе, ніж знатиму, що я тобі не потрібен”. Тоді я прямо запитала: “Навіщо ти мене шантажуєш?!” Він сказав: «Це не шантаж, у мене просто немає іншого вибору, твоєї провини теж немає”.
Я повернулася і сказала, що не хочу його бачити, і написала заяву про звільнення. Він благав мене повернутися, пропонував золоті гори – “Візьми контрольний пакет акцій”, “будь співзасновницею”. Я відмовилася.
Він попросив своїх друзів-бізнесменів не співпрацювати зі мною. Коли я відправила його другові резюме, то не отримала відповіді. Наступного дня він написав: “Чув, ти хочеш працювати у фірмі мого друга. Бажаю успіхів”. Мою команду він не звільнив.
Через кілька місяців після цього в мене трапилася важка депресія. Я вважаю, що основа була закладена цим жорстким емоційним тиском, який тривав вісім місяців. У мене були жорсткі панічні атаки, страх смерті, я не хотіла прокидатися зранку. Я жила на першому поверсі й дуже боялася, що він прийде і стукатиме у вікно. Коли моя сусідка так робила – мене охоплював жах. Цей чоловік нікуди не зник і продовжує стежити за мною у соцмережах, але більше не контактує.
КОГО АБ’ЮЗЕРИ ОБИРАЮТЬ ЖЕРТВАМИ. ПОЯСНЮЄ ПСИХОЛОГИНЯ
Найчастіше жертвами аб’юзери обирають емоційних, яскравих, сильних особистостей, але таких, що здатні співчувати. Чим яскравіша людина, тим цікавіше з нею грати в жорсткі психологічні ігри. Ми всі у групі ризику. Людина стає жертвою аб’юзера не через те, що вона дурна, а через те, що психологічно вразлива. Як усі ми.
Часто жертвами стають жінки з глибоким та неусвідомленим почуттям провини. Дівчата кажуть: “Я не розумію, чому дозволяла так поводитися з собою”. Це страх і провина – комплекси родом із дитинства, вони є в усіх.
Багато жінок вважають, що вони в чомусь винні й цей монстр дістався їм у покарання. Інша частина вважає, що їм треба зробити подвиг і змінити цього монстра своїм коханням, зусиллями чи увагою. Як це зробила Бель у “Красуні та Чудовиську”. Якщо жінка на це ведеться – вона застрягне у цих стосунках.
Після аб’юзивних стосунків жінки часто згадують, як від самого початку інтуїтивно відчували, що щось не так. Якщо ваш внутрішній голос підказує, що щось не так, якщо ви сумніваєтеся – зробіть паузу, проаналізуйте й не намагайтеся ставити аб’юзера на перше місце, рятуйте себе.
Валерія Широкова
