А ви чули про рух He For She/Він для Неї? Для когось це чергова ініціатива, покликана просвітити чоловіків, донести до них важливу й очевидну інформацію, зацікавити зрештою. Хтось скептично стверджує, що йдеться про кампанію для рихтування і маскування того, що краще було б зводити з нуля. Чи то пак – про спробу продемонструвати «фемінізм із людським обличчям». Мовляв, треба якось достукатися до мізків чоловіків, пояснити їм, що й до чого. Але робити це варто обережно, ніжно, в жодному випадку не агресивно, щоб бува не злякати… «Повага» шукала відповіді на численні запитання, намагаючись зрозуміти, які перспективи розвитку кампанії в Україні.
Навіщо це чоловікам?
He For She або Він для Неї – це рух, що об’єднує жінок і чоловіків, які прагнуть досягнення гендерної рівності. Учасники руху закликають чоловіків займати більш активну позицію у вирішенні питань дискримінації жінок, нагадуючи, що рівність має стосунок до обох статей.
Усе почалося з того, що у вересні 2014 року британська актриса Емма Уотсон, відома як виконавиця однієї з головних ролей у низці фільмів про Гаррі Поттера, організувала захід у штаб-квартирі ООН, де виступила з промовою. Уотсон розповіла про свій шлях до фемінізму і закликала залучати чоловіків до сприяння гендерній рівності.
«Я хочу, щоб чоловіки вступили у цю боротьбу для того, щоб їхні доньки, сестри та матері змогли бути вільними від упереджень, а також для того, щоб їхні сини могли дозволити собі бути вразливими та людяними, й таким чином стати більш щирою та цілісною версією самих себе», – зазначила акторка (повністю прочитати промову Емми Уотсон можна на сторінці ООН – В.К.)
Після згаданого заходу до кампанії приєдналися сила-силенна відомих людей з усього світу. Президенти, громадські діячі, актори та інші відомі й не дуже особи заявили про свою підтримку руху. Нині кількість тих, хто долучився до ініціативи, перевищила мільйон осіб. Особливу ж увагу прихильники He For She приділяють залученню чоловіків, постійно звітуючи про відповідні цифри у соцмережах. Наша країна тут не стала винятком. Не скрізь українські сторінки He For She динамічні та не завжди оновлюються, але наприклад, у Twitter повідомлялося, що прихильників руху близьо півтисячі, причому чоловіків більше, ніж жінок.
«Рух буде ефективнішим, якщо основною цільовою групою стануть молоді люди»
Тим часом «Повага» провела невеличке опитування. Ми збирали докупи думки з приводу ініціативи He for She та цікавилися, чи «приживеться» вона в українських реаліях. І ось що почули.
Лариса Денисенко, письменниця:
— Якщо люди сприймають рівні партнерські стосунки і на цьому будують свої відносини: в родині, в роботі, – то ця кампанія для них вже активізована і працює. Для того, щоб на це більше звернули увагу, її треба зробити наочною, більш гучною та модною. Більше публічних історій про те, як татусі йдуть в декрет або виховують та приділяють увагу дітям, таких татусів вже багато, то й треба про них говорити і надавати їм слово. Надавати слово родинам, де немає поділу на чоловічу та жіночу працю, обов`язки тощо, де люди щасливі завдяки своїй універсальній придатності та можливості допомогти одне одному.
Оксана Фещук, студентка, працює в сфері маркетингу:
— Наскільки мені відомо, ідеться про рух, що спонукає чоловіків звернути увагу на актуальні проблеми жінок, і ще закликає до поваги та взаєморозуміння. Моє ставлення неоднозначне, бо я не спілкувалася з жодним представником чоловічої статі, що був би адекватно зацікавленим питаннями фемінізму чи жіночої соціалізації загалом, без спроб цькування, прискіпування і образ. Можливо, така ініціатива працює в країнах Європи, де чоловіки більш відкриті для діалогу і менш консервативні. Українські чоловіки середнього й старшого віку були виховані в СРСР – і цим усе сказано. Я не вірю, що сучасний робочий клас в невеликих містах і селах можна змінити чи бодай зацікавити чимось глобальнішим, ніж робота і телевізор. Проте я вірю в покоління мого віку (20-25 років), людей, що бачили й пройшли революцію і мають поняття про європеїзм, демократизм, права людини, відчувають необхідність суспільних змін. Також я думаю, що будь-яка ініціатива в контексті жіночого питання виправдовує власне існування і є потрібною.
Вікторія Наріжна, письменниця, перекладачка:
— Я переконана, що рух приживеться. Більше того, це було б дуже корисно. В Україні є достатньо успішних і мудрих чоловіків без комплексів, які тверезо бачать ситуацію з гендерною рівністю і готові висловлюватися: я бачу це хоч би й з обговорень гендерних тем у соцмережах. Можливо, таких чоловіків меншість, але йдеться не про кількісну перевагу, а про видимість. Якби в кампанії взяли участь значимі, авторитетні та/або популярні в українському суспільстві чоловіки, то переконана, ми би здивувалися, як змінилася б риторика суспільної дискусії.
Юрій Шустер, консультант:
— Звісно, ця кампанія «приживеться». Але для цього треба її втілювати в життя. І бажано, щоб це робили люди, які далекі від грантів, мають досвід роботи в комерційному секторі і готові користуватися ліберальною риторикою. Тим паче, що кампанія He for She така, що ліберальніше нікуди (для когось це плюс, для когось – мінус). Із мого досвіду роботи і статистично по проектах із фем-повісткою, які вже працюють, мені здається, що тут найскладніше почати і сісти за роботу.
Дар’я Попова, студентка:
— Я вважаю, що ця компанія може «прижитися» в Україні, бо меседж доволі м’який, але не думаю, що вона набуде особливого поширення. Радше розійдеться у більш-менш вузьких профеміністичних колах. Думаю, варто влаштовувати різні публічні заходи на кшталт лекції на тему “Навіщо чоловікам фемінізм” (робила організація «FemSolution» нещодавно), проводити акції, розміщувати меседжі в публічному просторі (стікер-компанія, наприклад), зробити україномовний сайт цієї кампанії. Якщо інтенсивно проводити кампанію, то може вона і стане впливовою для українського суспільства.
Олеся Брязгунова, менеджерка зі зв’язків із громадськістю, голова молодіжного комітету Конфедерації вільних профспілок України:
— На мій погляд, рух He For She має великі шанси бути успішним в Україні, адже нині у суспільстві досить високий рівень громадянської активності й піднімаються питання європейських цінностей. Так, ми переживаємо нелегкі часи, але водночас трагічні події й кризові явища, які відбуваються в Україні, показують роль жінок у суспільстві й порушують питання ґендерної нерівності. Виявлення проблеми можна вважати першим кроком до її вирішення. З досвіду роботи у трудовому та профспілковому середовищі, можу сказати, що ґендерні питання тут стали підніматися частіше. Наприклад, у Конфедерації вільних профспілок Україні на різних рівнях створені ґендерні комітети, де переважають жінки, але до них все більше приєднуються чоловіки. Крім того, все більше жінок займають керівні позиції у профспілках, але у цій сфері є ще багато викликів.
Водночас, на мою думку, рух He For She буде ефективнішим, якщо основною цільовою групою стануть молоді люди. З власного досвіду знаю, що часто старші чоловіки дискримінують та й навіть ображають жінок, бо не усвідомлюють цього. А все через те, що виховувалися та жили у середовищі зі стійкими ґендерними стереотипами. Наприклад, на Донбасі довгий час традиційно так званими годувальниками вважалися чоловіки, а жінки були домогосподарками або ж трудилися на менш оплачуваній роботі. У той же час молодь є гнучкішою та краще сприймає питання дискримінації. Тому молоді працівники можуть активніше долучатися до руху He For She. Вони також здатні впливати на старших колег й змінювати середовище.
Загалом у трудовій сфері ця кампанія може бути успішною, адже такі питання, як нерівність в оплаті та умовах праці яскраво виражені й зрозуміліші для простих трудівників. Наприклад, як розповіла мені одна профспілкова активістка збагачувальної фабрики, її чоловік, шахтар, був шокований умовами її праці й сказав, що ніколи б не погодився на таку роботу, яка ще й менш оплачувана. Водночас все ж є потреба в детальнішому роз’ясненні вертикальної та горизонтальної сегрегації та необхідності подолання цього виклику. Кампанія He For She актуальна у сфері праці й з огляду на те, що подолання ґендерної нерівності може дати позитивний ефект на проблемну українську економіку в цілому.
He For She як тимчасовий метод для досягнення гендерного паритету
Якщо говорити про молодь, то наразі студентська аудиторія в Україні відкрита до нових підходів у взаємостосунках, але якісь конкретні позиції щодо руху He For She вгледіти складно. На це звертає увагу кандидатка філософських наук, доцентка кафедри культурології та філософії, завідувачка кафедри гендерних досліджень Національного університету «Острозька академія» Марія Петрушкевич.
«Чи можливий рух за рівність статей, зокрема в Україні? Думаю, можливий. Для цього потрібне насамперед відношення до кожного як до особистості, що має право на свою думку, своє тіло, вільний час, хобі, освіту, шкідливі звички… Така людина не лише обирає свій гендер та має можливість конструювати його, але і відповідає за цей вибір. З іншого боку, необхідні однакові політичні, соціальні, економічні умови для реалізації своїх потреб чоловіками та жінками. Це можливо лише за наявності певного рівня відкритості у суспільстві, толерантність – результат такої відкритості. Напевне це утопія, але по-іншому я не бачу. Звичайно, висловлені ідеї близькі до ліберального фемінізму. До речі, радикально налаштовані феміністичні рухи переважно критикують He For She», – зауважила експертка.
За її словами, з іншого боку, гендерне квотування і рухи на кшталт He For She можуть бути лише тимчасовими методами для досягнення гендерного паритету.
«У сучасній Україні такий рух, як на мене, може мати більш політичне забарвлення, ніж гуманістичне. І, звичайно, для своєї реалізації він вимагає значної підготовки. Таку підготовку я бачу у належній гендерній просвіті та освіті, популяризації гендерної тематики у всіх царинах суспільного розвитку», – підсумувала Марія Петрушкевич.
Своїми думками з приводу руху He for She просимо ділитися у коментарях та соцмережах «Поваги».
Підготувала Вікторія Кобиляцька
Зображення зі сторінок кампанії у Twitter і Facebook.
