Щонайменше третина жінок потерпає від фізичного або сексуального насильства у віці після 15 років. Про це свідчить одне з найбільших досліджень, проведених у Європі 2014 року («Violence against women: an EU-wide survey. Main results report», European Union Agency for Fundamental Rights»). Насильство стає наслідком сексизму, стереотипів і навіть гумору. Польська фундація «Автономія» розробила посібник з протидії сексизму, а українська асоціація жінок-юристок «Юрфем» адаптувала його до українського законодавства.
Про те, чому важливо не мовчати, і про що ще йдеться у посібникові, дізнавалася «Повага».
Посібник як спроба зібрати корисну інформацію в одному місці
Інформація про сексизм нібито лежить на поверхні, але досі бракувало такого посібника, де в одному місці можна було б дізнатися все про понятійну й законодавчу базу. Тому авторки з Польщі вирішили створити такий буклет, а українські фахівчині з права адаптували його до нашого законодавства.
16 травня в Україні презентували буклет «Заблокуй сексизм —віднови справедливість!»
Концепція та авторство видання належить польським авторкам Магдалені Стох та Агаті Теутш, рецензенткою стала Івона Демко, а консультації в галузі польського права надавала адвокатка-стажерка з громадської юридичної фірми «Закон до права» Каміла Ференц. Адаптували книжку з урахуванням українського законодавства представниці Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем». Перекладачка — Юлія Нижник, редактор — Сергій Осока, координаторка перекладу — Ніна Гаєвська.
Цей посібник — це спроба зібрати корисну інформацію в одному місці. У буклеті є визначення понять, наведені приклади, що допоможуть ідентифікувати сексизм та алгоритми дій у різних ситуаціях, а також контакти, де можна шукати допомогу. Скачати посібник можна за посиланням.
Сексизм — це дискримінація
Сексизм як явище часто недооцінюють, вважають його найменш шкідливим у контексті становлення гендерної рівності. Але насправді це не так.
Сексизмом вважається будь-яка дія, жест, зображення, усна чи письмова мова, практика чи поведінка, які базуються на ідеї, що людина чи група людей менш повноцінні через їхню стать. Це може проявлятися в публічній чи у приватній сфері, офлайн чи онлайн із метою чи наслідком порушення невід’ємної гідності чи прав особи або групи осіб; спричинення фізичної, сексуальної, психологічної чи соціально-економічної шкоди або страждань особі чи групі осіб; створення середовища, що викликає страх, або ворожого, принизливого чи образливого середовища; створення бар’єру для автономії та повної реалізації прав людини для особи чи груп осіб; підтримка та підсилення гендерних стереотипів.
«Наріжним словом для розуміння, що таке сексизм, є слово гідність. Сексистські вислови порушують гідність людини», — говорить керівниця відділу комунікацій «ЮрФем» Ярина Волошин.
Говорячи сексистські речі, деякі люди навіть не усвідомлюють їхню шкідливість. Але протидіяти таким висловам варто, адже сексизм — це дискримінація.
Читайте також: Дискваліфікація та 100 тисяч гривень штрафу: гравця «Динамо» покарали за сексизм
«Нещодавно моя донька нахамила вчительці. Я їй пояснила, що така поведінка неприпустима стосовно інших людей. А родичі почали говорити, що дівчата так не поводяться. І тут я вже мала захищати доньку, що річ не в тому, дівчинка ти чи хлопець, а в поведінці», — каже Ярина Волошин.
Сексизм сповільнює досягнення гендерної рівності
Так само в суспільстві побутують стереотипи стосовно чоловіків, що вони мусять фінансово утримувати жінок, бути мужніми тощо. Це так звана токсична маскулінність.
Стереотипи вкорінилися в суспільстві та впливають на нашу поведінку. Людина може потерпати від різних проявів сексизму, зокрема при працевлаштуванні, коли роботодавці віддають перевагу чоловікам, адже вважають, що жінки одразу підуть у відпустку по догляду за дитиною.
Стереотипи також призводять до так званого внутрішнього сексизму, коли людина не може собі дозволити щось, бо це нібито не прийнято робити жінці чи чоловікові.
За словами Ярини Волошин, сексизм — одна з причин, що сповільнює досягнення гендерної рівності.
«Усе починається з упереджень, узагальнень та сексистських жартів, — говорить керівниця центру «ЮрФем: освіта» Вікторія Карпа. — Коли на суді обвинувачуваний говорить, що всі жінки зраджують, значить і моя зраджує. Або що жінка має обслуговувати чоловіка в побуті — і цим виправдовує насильство».
За словами експертки, такі думки й уявлення переростають у насильство. Адже існує шкала чи піраміда ненависті, за якою упередження переходять у дії, потім у дискримінацію, жорстокість і геноцид.
На думку експертки, завдання кожної та кожного попередити на найнижчому рівні та викорінювати упередження, аби воно не переходило в дискримінацію та насильство.
Довіряйте своєму тілу
«Сексизм насамперед відчуває тіло. Буває так, що мозок говорить, що все ок, а тіло починає реагувати: стискається живіт, грудна клітка, дихання стає уривчастим або переривається. Це ті сигнали, на які треба реагувати», — вважає керівниця Фундації «Автономія», тренерка з асертивності та самозахисту для жінок у техніці Wen-Do Ольга Ланевська.
Ольга говорить, що такі реакції тіла виникають на так званий доброзичливий сексизм. Тут дуже важливо довіряти своєму тілу, а не коментарям чи реакціям агресора. Варто дивитися тому, хто дозволив собі сексистський жарт чи коментар, просто в очі, вирівняти поставу й перестати всміхатися.
Читайте також: «У нас 80% тьолки»: Поплавський вдався до сексизму
«Сексистські висловлювання бувають у вигляді нібито жартів. Важливо не всміхатися в цей момент, адже й сама усмішка є результатом стереотипу, що жінка має бути лагідною та доброзичливою», — говорить Ольга Ланевська.
Якщо жарти відбуваються в компанії, то відреагувати на сексистський жарт і сказати, що це не смішно, буває складно. Адже коли половина гостей сміється, а ти робиш зауваження, то треба мати сміливість і бути готовою до того, що саме тебе звинуватять у тому, що ти нібито зіпсувала всім настрій. Не той, хто дозволяє собі сексистські жарти, а та, хто сказала, що це не смішно.
«Довіряйте собі й пам’ятайте про свої цінності, — наголошує експертка. — Реагуючи на жарти й коментарі, що мають сексистський характер, я докладаю цеглинку в боротьбі з сексизмом».
Ольга радить оцінювати ситуацію і, якщо немає загрози життю та здоров’ю, не мовчати, говорити, чому такі висловлювання не ок. Формулювати думки короткими чіткими розповідними реченнями. Також варто не порушувати кордони інших і не створювати конфлікт.
Не мовчіть
Не мовчати радить і керівниця центру «ЮрФем: освіта» Вікторія Карпа:
«В українському законодавстві немає чіткого визначення сексизму. Але є інші шляхи, зокрема закон про засади запобігання та протидію дискримінації в Україні. Цей закон дозволяє звернутися до омбудсмана з прав людини чи до суду і претендувати на моральне й матеріальне відшкодування збитків».
Читайте також: Про релігію, «скрєпи» і сексизм
У сфері трудових відносин може траплятися мобінг — цькування в колективі. Працівниця чи працівник можуть стикатися з масними коментарями від керівника чи колеги. Навіть вимогу зробити каву, якщо це не входить у ваші обов’язки, а вас просять її зробити, бо ви жінка, можна розцінювати як порушення прав.
«Роботодавець має забезпечити рівні умови і протидіяти сексизму», — зазначає Вікторія Карпа.
У грудні 2022 року набули чинності зміни до Кодексу законів про працю, що стосувалися заборони мобінгу. Зокрема тепер за мобінг передбачені штрафи, як для працівників/ць, так і для роботодавців. Крім того, роботодавець може розірвати трудовий договір із тими, хто вдається до мобінгу, а постраждалі також можуть розірвати трудовий договір із роботодавцем, який учинив мобінг або, навпаки, нічого не зробив, щоб його припинити. Важливо в цьому контексті згадати, що Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зобов’язує роботодавців уживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі (стаття 17).
Куди скаржитися?
Юристка наголошує, що якщо є випадки сексизму у вищій освіті, варто звертатися до керівництва закладу та освітнього омбудсмена. Якщо побачили рекламу чи оголошення з ознаками дискримінації, варто звернутися до Держпродспоживслужби або Індустріального гендерного комітету з реклами. Побачивши публікації в ЗМІ, що об’єктивізують жінок або виправдовують гвалтівника, треба звернутися до Комісії з журналістської етики. Для тих, хто постраждав від дискримінації на роботі, існує безоплатна правова допомога. Її надають і в Асоціації жінок-юристок «Юрфем».
Читайте також: «П’яна вишня», сексизм та об’єктивація: чи можна покарати бізнес?
Ярина Волошин вважає, що варто подбати про створення політик і набору правил на підприємствах, чи в організаціях. Створивши дружнє й чутливе середовище, де всі дотримуються певних правил і меж, можна очікувати, що й майбутні працівники дотримуватимуться їх.
«Це відповідальність усіх — учитися бути кращими, робити так, щоб наступні покоління формувалися в іншому світі, розуміли, що є неприйнятним, і чому важливо не допускати проявів сексизму», — наголосила спікерка.
Скептики можуть стверджувати, що немає сенсу скаржитися, адже реальність, на жаль, така, що покарання не завжди очікує на кривдника. Але, як стверджують авторки посібника, кожна скарга змінює ситуацію. Можливо, реакції на конкретну скаргу й не буде, але коли таких скарг буде 15, то це змусить діяти.
Що вважати сексизмом?
Часто виникають запитання, чи варто відчиняти двері перед жінкою, поступатися місцем у транспорті тощо, і чи вважати це сексизмом. Ольга Ланевська говорить, що варто насамперед запитувати в людини, чи потрібно їй це, а не робити автоматично щось через стать. Наприклад, коли при врученні нагород або подяк руку цілують жінкам, а чоловікам — ні, варто все ж запитувати дозволу, чи хоче жінка, щоб їй цілували руку, чи ні.
«Я, наприклад, подам руку особі похилого віку при виході з транспорту чи допоможу нести сумку, незалежно від статі. Дивлюсь на те, чи потрібна людині така допомога. Я не діятиму автоматично, бо це чоловік чи жінка», — каже Ольга Ланевська.
Вона також наголошує, що коли ми реагуємо на сексистські жарти чи коментарі, то довіряємо передовсім собі, маємо бути готовими, що за нами можуть не піти інші. Але ми це робимо через власні цінності, через те, що в нашому світі не місце таким висловам.
«Я сильна. Я відважна. Я хочу жити за своїми правилами. Я не мовчу й не підтримую правила патріархату. Важливо те, що інші жінки чують, як я реагую, і наступного разу ми зможемо разом бути голоснішими – і нас почують», — говорить Ланевська.
«Маленькими кроками будується новий світ інших чоловіків і жінок», — підсумувала проєктна асистентка Фундації «Автономія», тренерка з Wen-Do Ніна Гаєвська.
Олена Кущенко
