Українські закони про соціальні додаткові пільги та блага для жінки, що має дітей, на практиці – шкодять. Принаймні так стверджують українські юристи, та й самі жінки, коли стикаються з цим. Можливо саме максимальна рівність в правах з чоловіками, надання їм тих самих пільг та благ мають суттєво полегшити життя українок.
Для довідки
Гендерний закон – законодавчий або підзаконний акт, в статтях чи пунктах якого містить згадування ознак статі ( слова: чоловік, жінка, мати, батько, дружина, чоловік, а також – «особи чоловічої статі», «особи жіночої статі», «материнство», «батьківство».
Такий закон буде носити гендерно-асиметричний характер. Дискримінація в такому законові закріплюється двома способами. У «негативному» способі представники дискримінованої статі отримують додаткові обмеження чи додаткові обов’язки. У «позитивному» – представникам зазначеної статі створюються додаткові переваги чи надається додаткове право.
Вразливими та такими, що потребують додаткового піклування та прав, вважають жінку з малими дітьми та вагітних жінок в усьому цивілізованому світі. Наприклад, у Європейському Союзі. Як правило, регуляторні напрямки політики ЄС є добровільними. Але це не стосується політики з гендерної рівності. Існують обов’язкові директиви ЄС, що стосуються гендерної рівності. Зокрема директива про вагітних працівниць та про відпустку по догляду за дитиною.
Парадокс, але в Україні, країні з так званою перехідною економікою, де дотримання цих директив мали б суттєво полегшити жінці життя, все відбувається навпаки. В число безробітних швидше потрапить саме жінка дітородного віку чи та, що має маленьких дітей.
– Звичайно, роботодавець не може не прийняти на роботу жінку з дітьми, чи вагітну, мотивуючи це саме цим, – говорить Марина Молчан, адвокат. – Та хіба мало можна причин вигадати? Не дарма ж на співбесіді у жінки запитають про дітей, а іноді – й про наміри народжувати! Інша сторона медалі – можна зрозуміти й потенційного роботодавця. Нещодавно звертався за консультацією приватний підприємець, котрий змушений ліквідувати підприємство, але має складнощі з цим саме через наявність таких працівниць у штаті.
Має право на існування думка, що саме усунення гендерної асиметричності відповідних законів і могли б хоча б частково вирішити такі суто українські, суто жіночі проблеми. Нібито, коли права працівників, жінки й чоловіка, котрі мають малих дітей будуть абсолютно рівними то, наприклад, шанси отримати роботу у них теж будуть рівними. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», прийнятий ще у 2005-му році мав би врегулювати дисбаланс у нормативних актах. Згідно закону чинне законодавство підлягає гендерно-правовій експертизі. У випадку виявлення порушення гендерного балансу в нормативно-правовому акті той мав би бути допрацьованим.
У 2007-му році було зроблено висновок гендерно-правової експертизи Закону України «Про відпустки», прийнятого Верховною Радою у 1996 році. Експертизу проведено у Департаменті соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції. У висновку вказано на необхідності внесення змін щодо відпусток чоловікам.
Закон непогано захищає інтереси як жінок, що мають дітей, так і чоловіків, які виховують дітей без матері:
« …Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.
…Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.
…Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
…Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно.»
Проте, як обґрунтовують висновок експерти, батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. І саме право батька, котрий живе в родині, займається вихованням дітей, піклується про них порушено законом.
«Для забезпечення принципу гендерної рівності між чоловіками та жінками, в частині виховання дітей, вважаємо, що, зокрема, батьки (батько і мати), які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, повинні користуватись однаковими правами при наданні відпусток до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи, при наданні відпустки у зручний для них час, при наданні додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 7 календарних днів, а також при наданні відпустки без збереження заробітної плати.»
Утім, не дивлячись на те, що висновок цей було зроблено ще сім років тому, таким от, гендерно-асиметричним в негативну сторону він залишається й досі.
Для довідки:
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів”.
Інша точка зору
Роботодавця потрібно заохочувати
– Наші жінки законом захищені непогано, трудовий кодекс повністю на стороні працівників, – запевняє Ілона Ніколаєва, юрист. – Інша справа, що добитись дотримування цих норм від роботодавця іноді важко. І жінка з дитиною в якості працівника, для роботодавця дійсно проблема. От якби ці проблеми компенсували за рахунок державних програм, щоб отриманий зиск перекривав незручності, то був би більший толк. Потрібно, аби роботодавцю було вигідно брати на роботу жінку з дітьми – податкові пільги, компенсація соцвиплат тощо.
Жінкам держава повинна платити за достойне виховання
– Всі існуючі в Україні закони про пільги та додаткові відпустки жінкам лише шкодять жінці, і вже точно ні про яку гендерну рівність тут не варто й говорити, – стверджує Ольга Тарасіна, юрисконсульт. – Якщо жінка, котра має дітей хоче працювати – держава їй має доплачувати, аби вона винайняла няню дітям. Бо кожна довготривала відпустка – це втрата кваліфікації, робочого місця на ринку праці. Коли ж жінка до того ж вирішує одна виховувати дитину, без батька, держава має платити жінці стільки, аби та могла виховувати дитину сама – платити за те, щоб жінка виховала достойного громадянина цієї держави.
Олена Запорожан
