Психотерапевтка Марія Фабричева подала скаргу до Комісії з журналістської етики на сексистський матеріал «Українська жінка як убивця родини» у виданні «Хвиля». Автор подає свій матеріал як дослідження причин розлучень.
Кілька цитат з тексту у виданні «Хвиля»:
«Всеволод Непогодін про інтелектуальну деградацію жіночої частини суспільства».
«За тридцять незалежних років сфера послуг розрослася до непомірних масштабів — як раз в ній і працює переважна більшість жінок. Тільки у сфері послуг переважає примітивна фізична праця, яка не вимагає від жінки практично ніяких інтелектуальних здібностей. Скільки книг треба прочитати офіціантці, щоб правильно прибирати тарілки зі столу? Скільки талмудів, треба вивчити манікюрниці, щоб зрізати задирки?».
«Деіндустріалізація економіки разом з деградацією системи освіти сприяють отупінню жіночої частини населення».
«Я не апологет СРСР, але треба визнати, що раніше в цьому аспекті було краще».
«Жінка ж свої суто споживчі проблеми намагається скинути на плечі і гаманець чоловіка — їй вічно щось треба і все мало! Розглянувши ближче, виявляється, що за яскравою помадою і рум’яними щоками молодої дами ховається ненаситна стара з «Казки про рибалку і рибку».
«Вискочити заміж хоч тушкою, хоч опудалом, і перекласти свої суто особисті проблеми, турботи й мрії на чоловіка — ось що в голові у примітивних деіндустріалізованих дам».
«Немає такого дна, яке б не пробили українські жінки».
Сутність сучасної жінки автор називає «паразитарною». Наприкінці тексту примітка: якщо незгодні з автором, пишіть на пошту видання: [email protected].
Марія Фабричева про скаргу:
«Що мене зачепило? По-перше, назва. У ній ховається і стигматизація, і сексизм, і засудження. Уже в назві ми отримуємо оцінку, яка закликає до негативного ставлення. Слово «убивця» завжди має негативну конотацію. І у заголовку нам одразу пропонують оцінювати жінку через жорстке звинувачення.
Далі автор у виданні «Хвиля» нібито аналізує інститут сім’ї. Але сім’я — це взаємодія двох людей. Відповідальність за цю взаємодію порівну на чоловіках та жінках. Автор зневажливо перераховує професії сфери послуг, знецінюючи їх. Але професія ніяким чином не говорить нам про відсутність освіти, любові до читання, освіченості чи ерудованості людини.
Автор свій потік свідомості, свою ненависть та особисте, некоректне ставлення до жінки подає як дослідження. Він запевняє, що жінка — примітивна істота, здатна працювати лише у сфері послуг. Істота, яка деградує, місце якої на кухні. Нібито жінкам навіть мріяти не варто про здорові стосунки та повагу. Хіба це не узагальнення та стигматизація? Хіба це не подача неперевірених фактів, які автор намагається подати як дослідження?
Мене також здивувала позиція медіа, які поставили цей текст. Кілька моїх клієнтів та клієнток питали: навіщо це редакції — задля хайпу чи вони справді поділяють цю думку про жінок? І від чоловіків я також отримувала обурення щодо автора статті».
«Хвиля»: що це за медіа?
Головний редактор видання — Юрій Романенко.
«Немає повісті веселішої на світі, ніж Арестович, який пилососить Ірину Геращенко і партію Порошенка. Арестович в ефірі ICTV назвав партію «жіночим гуртожитком», — пише він про сексистський коментар Олексія Арестовича.
А ось Юрій Романенко висміює боротьбу жінок за свої права:
А борчинь та борців за гендерну рівність в Україні Романенко називає «гендерними комсомольцями», у головах яких «став моровою пошестю дискурс, абсолютно вигаданий запаленим мозком західних ліваків».
Як подати скаргу до Комісії з журналістської етики?
Публікації, щодо якої подаєте звернення повинно бути не більше як рік. Звертатися можуть як журналістки та журналістки, так і усі громадянки та громадяни.
Звернення у формі письмової заяви потрібно направити поштою або кур’єром на адресу ВГО «КЖЕ»: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-а. Можна надіслати фото письмової заяви на пошту [email protected].
У заяві потрібно вказати:
- ПІБ заявника або повну назву юридичної особи, що подає звернення;
- назву ЗМІ, стосовно якого подається звернення;
- дату оприлюднення матеріалу, що є предметом звернення (дата публікації для друкованих та мережевих ЗМІ, дата та час виходу в ефір програми для ТБ та радіо);
- назву статті або програми, в яких міститься інформація, що є предметом звернення;
- викладення суті звернення, опис порушення, що є предметом звернення;
- особисту думку (позицію) запитувача щодо того, чи вплинув матеріал, що є предметом звернення, особисто на запитувача (наприклад, наклеп на запитувача);
- примірник видання (повний) або видрукована версія інтернет-публікації із вказаною HTTP-адресою або цифровий носій із записом повної програми, в якій був розміщений оскаржуваний матеріал;
- підпис.
Читайте також великий розбір ситуації з ратифікацією Стамбульської конвенції до 10 років з підписання.
