Image default
Статтi

«Це м’яка феміністична просвіта»: інтерв’ю зі школяркою, яка створила феміністичний щоденник

«FemSchoolPlanner» — це шкільний феміністичний щоденник, створений підлітками для підлітків. Може здатися, що це звичайний щоденник, де школярі записують розклад та фіксують оцінки. Проте, він наповнений ще і контентом про важливість гендерної рівності, різноманіття та прав людини. Його авторка школярка Ярина Холод.
Повага поговорила із творчинею щоденнику про фемінізм, особливість проєкту та необхідність проведення гендерної та антидискримінаційної експертизи підручників. 
Ярина Холод, авторка ідеї феміністичного щоденника

Як давно ви цікавитеся тематикою фемінізму, гендерної рівності? Коли і чому вперше звернули увагу на цю тему?

Називати себе саме феміністкою я стала, коли прочитала у 2016 році книжку Hard Choice Хілларі Клінтон і зрозуміла, який світ є різноманітний, якою цікавою є міжнародна політика у сфері прав жінок, що тема прав жінок, незважаючи на ратифіковані міжнародні документи має ще багато викликів в багатьох країнах, багато чого недосягнуто через гендерні стереотипи про ролі жінок та чоловіків, дівчат та хлопців.

Але на різне ставлення в суспільстві до дівчат і хлопців я звертала увагу ще з садочка, наприклад, ми дівчатка допомагали розкладати хлібчик на обід, а хлопці гралися в той час, пізніше я питала коли буде черга хлопців хлібчик розкладати.

У моїй родині немає розподілу на чоловічу і жіночу роботу, коли моїй молодшій сестрі було 4 місяці, тато кілька місяців був з нею у відпустці. Також в садочку я не могла зрозуміти, чому майже щосвята дівчатка виконували різні танцювальні номери з ляльками та дитячими візочками, а хлопчики з тростинками і в циліндрах чи якісь там супер герої, адже ми могли б виконувати танок з ляльками і візочками разом. Тобто такий простий дитячий номер формував би модель відповідального батьківства, а натомість досі формуються рольові моделі для дівчат «мама, мала дитинка і візочок, мила принцеса» і для хлопців «гультяй чи супер герой». Інколи я намагалась на своєму дитячому рівні обурюватись. Пізніше в молодшій школі я прочитала багато творів Лесі Українки, найбільше мені подобається Касандра, як приклад, що стається в управлінні державою, коли голос жінки не чують. 

Як виникла ідея конкретно проєкту «FemSchoolPlanner»? 

Ідея виникла просто: я зараз навчаюсь в 9 класі і попередні кілька років купувала щоденники з різною інформацією на кожній сторінці про країни, поради якісь підліткам. У мене постійно виникали думки, що було би добре якби можна було прочитати щось цікаве про фемінізм, гендерну рівність в щоденнику. Тому що в школі інколи не вистачає аргументів для дискусій щодо прав дівчат, особливо це загострилось коли були внесені зміни до правопису щодо фемінітивів і багато хто не розумів, в чому проблема жінок і навіщо їм та видимість у професіях. На щастя, моя вчителька української мови дуже прогресивна і цікаво цю тему викладала, але від друзів я чула менш позитивні історії. 

Ну і не забуваймо про свято 8 березня, в якому шлейф весни і краси заховав справжню природу Дня захисту прав жінок. Я навіть проводила уроки в школі, де розказувала як в нашій країні змістився фокус з захисту прав жінок до зайчиків, весни і краси. На щастя, в моєму класі ми не вітаємо хлопців як захисників на 6 грудня, а дівчат як красунь на 8 березня. Як я казала, я читала книжку Хіларі Клінтон і з неї дізналась про Пекінську платформу дій, в минулому році збирала інформацію до звіту громадських організацій Пекін +25 з аналізом підручників про образи жінок в літературі. Мені хотілося, щоб дівчата більше знали про свої права, про Конвенцію ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, Пекінську платформу дій, не просто знали, а і вимагали виконання прав. Коли я прочитала про конкурс ГО «Жіночі перспективи» з підтримки молодіжних феміністичних ініціатив, вирішила запропонувати ідею щоденника, яку кілька років обдумувала і щиро вдячна, що її підтримали. 

У чому особливість цього щоденника чим він відрізняється від звичайного планера? 

Щоденник це як м’яка феміністична просвіта, на кожній сторінці внизу є розповідь чи біографія, ще є спеціальні вкладки розвіювання міфів про фемінізм. Починаємо розповідь про саму філософію фемінізму і три його хвилі. Інколи чуєш, коли дівчата чи хлопці говорять, я за права жінок, але проти фемінізму, тому що чомусь слово «фемінізм» сприймається негативно. Тому в щоденнику розказуємо, що якщо ви за рівні права, можливості для жінок і чоловіків, то вітаємо — ви вже феміністка чи фемініст. Наводимо деяку гендерну статистику, щоб на цифрах показати так звані гендерні розриви, наприклад, розрив оплати праці в середньому до 23%, значить рівноцінності результатів ще немає і є ще що робити державі і активістам. Команда зі створення щоденника FemForYouth складалася з трьох осіб: мене, Вікторії Карпи та Марка Мостового, також у виконанні нас підтримала ГО «Валькірія»,  а ще в Instagram ми запропонували підліткам і вже не підліткам написати свої історії приходу у фемінізм, отримали дуже багато історій і деякі з них можна прочитати в щоденнику, тому дуже багато людей зробило свій внесок. 

Звичайно, тема фемінізму широка і міфи про нього численні, нереально все включити і розвінчати. Ми надали інформацію про CEDAW, Пекінську платформу дій, Стамбульську Конвенцію, приклади гендерних стереотипів, приклади множинної дискримінації жінок та дівчаток.  Шукали інформацію про цікаві відкриття жінок дослідниць в минулому і сучасниць наших, які вже зараз сприяють сталому розвитку світу, допомагають долати посухи, як, наприклад,  Кіара Ніргін, переможниця наукового ярмарку Google за 2016 рік. Хочеться, щоб щоденник надихав дівчат і хлопців. Можна знайти інформацію про феміністок інших країн, наприклад, про всім відому суфражистку Еммелін Панкхерст, художницю Фріду Кало, суддю Рут Гінзбург, операційну директорку Facebook Шеріл Сендберг, про чоловіків, які називають себе феміністами. 

Хотіли показати, що тема фемінізму в Україні має давню історію, тому є інформація про Ольгу Кобилянську, Лесю Українку, Соломію Павличко. Як я зазначила, щоденник ми робили у співпраці із ГО «Валькірія», яка реалізує ініціативу «Жінки свободи» і в щоденнику є цікава інформація з авторських досліджень Марини Мірзаєвої про жінок з національного українського руху, наприклад, стрільчиню Українських Січових Стрільців Гандзю Дмитерко, поетку Олену Телігу, членкиню Міжнародної ліги миру і свободи Марію Бачинську, історикиню Наталію Полонську-Василенко, художницю Аллу Горську. Внесок жінок у національний розвиток України має бути видимий. 

У щоденнику є інформація про астронавтку українського походження Гайдемарі Стефанишин-Пайпер з дуже цікавої книжки Людмили Щербанюк «Жінки в космосі» про 57 жінок астронавток, яку я читала у 9 років і раджу всім для отримання натхнення працювати в STEM науках. Також в щоденнику є календар з різними цікавими датами, звичайно, про 8 березня, про Міжнародний день дівчат 11 жовтня, кампанію 16 днів проти насильства, Міжнародний день жінок та дівчат у науці. 

Молода художниця Хельга Ясеновська створила сет із оригінальних малюнків для щоденника про дівчат захисниць, дівчат в науці, дівчат, які кодують, бодіпозитив, сегрегацію професій, історію фемінізму, які є у внутрішньому блоці як стікери. 

Можливо, хтось подумає, що інформація в ньому є фрагментарна, щось упустили, але не знаю чи комусь під силу створити енциклопедію світового та українського фемінізму. Уже зараз я дещо б пропонувала команді робити по іншому, але в цілому рада, що моя ідея реалізувалась і я зробила свій внесок у створення феміністичного шкільного щоденника для школярів. Щиро дякую нашим координаторкам з ГО «Жіночі перспективи» Ярині Дегтяр та Марті Чумало за технічну підтримку. 

Скільки екземплярів є зараз і чи є ідеї як його можна тиражувати\поширювати? 

Наразі ми надрукували наклад 700 примірників, який вже розійшовся. Зважаючи на запит, зараз ми доопрацьовуємо контент та готуємось надрукувати ще раз більшим накладом і всі охочі можуть зголоситися та отримати невдовзі свої примірники. В Україні близько 17 тисяч шкіл, звичайно, ми не зможемо надрукувати сотні тисяч, проте, можливо, щоденник дасть поштовх для включення гендерного компоненту до освітнього простору в школі. Школа це не тільки підручники, треба шукати нові засоби комунікації з учнями. Також у нас в планах комунікувати з розробниками електронних щоденників, щоб передати контент, надихнути для створення інфо сторінок з вже готовим нашим контентом або новий створити. Коли готували щоденник, то були запити від молодих феміністок, які є студентками або вже не навчаються, тому ідея феміністичного пленеру для студенток вже є. Взагалі сфера фемінізму дуже креативна і кожна ідея заслуговує на реалізацію, щоб досягти гендерної рівності де-факто. 

Ви також підтримуєте проведення гендерної та антидискримінаційної експертизи підручників? чому це важливо? Чи можете згадати приклади сексистських чи іншого роду дискримінаційних завдань, які вам доводилося читати/виконувати?

Так, звичайно, підручники мають надихати та вповноважувати школярів будь якого віку, розширювати мислення, погляди на життя, розвивати критичне мислення і в жодному випадку не транслювати стереотипи чи дискримінацію. В минулому навчальному році я була у 8 класі і з великим жалем знайшла у підручниках з «Основ здоров’я» термін «віктимна поведінка» як причина гендерно обумовленого насильства щодо жінок, зокрема, зґвалтування. Я продивилась шість підручників і в п’яти з них є майже однакова риторика – «Коротка спідниця, відкрите декольте і яскравий макіяж можуть створити про вас хибне враження і спровокувати ґвалтівника», «психологи і криміналісти вважають, що багато злочинів певною мірою спровоковані самими жертвами», «трапляється, що дівчата поводяться легковажно, фліртують з випадковими знайомими, така поведінка може спровокувати сексуальне насилля».

Даються «поради» добирати одяг, аксесуари, зачіску, макіяж відповідно довіку, наводяться так звані «факти» — серед потерпілих від сексуального насильства переважають дівчата та жінки віком до 24 років. 60% потерпілих своєю легковажною поведінкою спровокували злочин, кожна третя з них була напідпитку». 

Тобто держава дала дозвіл на друкування підручників, які перекладають провину насильства на постраждалу, транслюють стереотип «сама винна в насильстві», формують у дівчат толерантність до насильства або боязнь про нього заявляти, а у хлопців навпаки токсичну маскулінність, типу що ж робити, якщо була коротка спідниця і яскравий макіяж.

Цього року ми відзначаємо 40 років CEDAW і 25 років Пекінській платформі дій, яка в розділі про «Права дівчат» говорить, що держава має не тільки сама уникати розповсюдження стереотипів і упереджень в навчанні, трансляції вчителями в школі, а і навпаки всіляко інтегрувати принципи ґендерної рівності. Тому я однозначно за посилення антидискримінаційної і ґендерної експертизи не тільки підручників, а і всього освітнього простору.

Я дуже рада, що у травні познайомилася з народною депутаткою України Інною Совсун під час онлайн-уроку Освітнього центру Верховної Ради. Я поставила питання про експертизу підручників, надіслала свій аналіз і Пані Інна почала просувати цю тему. Вона разом з іншими НДУ зареєструвала Проект Закону 3900 про внесення змін до закону України “Про освіту” щодо забезпечення якості навчальної літератури, дуже сподіваюсь, що Верховна Рада його підтримає, готова допомагати із адвокацією.

Ще я писала в МОН кілька разів листи зі своїм аналізом підручників щодо терміну про віктимну поведінку, пропозиціями як викладати тему протидії гендерно обумовленому насильству, сексуальному насильству, поки підручники не будуть переписані. На жаль, відповідь не отримала, досвідчені люди кажуть, що треба надсилати рекомендованими листами свої пропозиції. Чесно скажу, що в часи суцільного віртуального простору у 14 років я навіть не знала, що є спеціальні рекомендовані листи для комунікації з владою, але спробую і такий варіант. 

Анастасія Горпінченко

Схожі записи

Чи можна освідчитися в коханні Конвенції ООН?

admin

Б’є значить любить — про домашнє насильство у сучасних українських мультфільмах

admin

У Німеччині відкрили «гарячу лінію» для чоловіків, які постраждали від насильства

admin

Залишити коментар