До 140-річчя українського жіночого руху
Львів
«Господи, поможи», — шепочу я коротку молитву перед дверима аудиторії. Як батько навчив. Саме в часи сум’яття чи відчаю приходить вона в голову.
Кажуть, «матуру» склали десь дюжина жінок по всій імперії. Але навіть, ті хто склав її блискуче, можуть улаштуватися хіба що вчительками. Про університет і мріяти годі! То чи варто воно тих годин над книжками та роботи з репетиторами?..
Цюріх
Господи, поможи! Лише б не знепритомніти! Не зараз! Засміють же! Професор звернувся до мене: «Щось наша фройляйн трохи зблідла», дістаючи з трепанаційного тіла печінку. Вся увага прикута до мене, хоча поруч ще кілька студентів (чоловіків!) ледь на ногах тримаються. Як же тут смердить! Боже, поможи встояти й гідно добути до кінця лекції! Казала ж тітка: «Зосенько, не слухай батька! Вступай із Наталею на юридичний. Нащо тобі чужі шмарклі здалися?»
***
Господи, поможи! Дай мені сили пережити це й народити здорове дитятко! Як же болить! Ніби зсередини всю розірве! Треба дихати. Акушерка каже, що пологи легко йдуть. Це легкі пологи?! Аби ж Вацлав був тут, поруч, а не десь там за дверима! Треба просто пережити цей день! Болить – болить – болить! Матінко рідна!
Краків
Диплом вони визнати можуть, а дозвіл на ведення лікарської практики дати не можуть! Бо жінка! Вацлаве, ти би їх чув! Кажуть: «У вас, пані, чоловік, двоє дітей! Яка вам медична практика! Хто ж дітей виховуватиме, як мати в лікарки подасться?» І це засідання сенату Краківського університету!
Львів
«Я вас, лікарко, спочатку боялася, бо ж то соромно теє місце показувати. А як зовиця сказала, що лікар — то теж жінка, то таки вирішила до вас приїхати. Випадає в мене там. Я після лазні назад вставляю, але тільки відро візьму чи ночви підніму, знову те саме», — переді мною сидить селянка, ще й тридцяти немає, але вже змарніла. Дев’ять пологів і безпросвітна важка праця. І таких ще багато за дверима. З випадінням матки, венеричними хворобами, свищами, міомами. Залякані і вперті. Молоді і старші. Господи, поможи і їм, і мені.
Читайте також: Христина Алчевська: освітянка, просвітниця і меценатка
Карлові Вари
Як же ти міг так із нами вчинити, Вацлаве? Ніби ножем під груди! І заради чого? Ти ж для неї навіть не особливий! Учора вона тебе намалювала, сьогодні другого малює, а завтра третього! Вдень малює, вночі ліжко ділить! Але ж Водзінська мені нічого не обіцяла! А ти обіцяв! Вацлаве, ти мені обіцяв! Ти! Господи, поможи!
Львів
Євочко! Дитино моя рідна! Як же так? Пробач мені, що недогледіла. Що не знайшла ти іншого шляху, крім як укоротити собі віку. Дівчинко моя бідолашна, як я не побачила той тягар на твоєму серці, що забрав у тебе все бажання жити! Господи, поможи! Пробач моїй дитині її гріх, бо в її вчинку не її, а моя вина є. Помилуй її, Господи. Прийми її до царства свого!
***
Зацілую-зацілую оці п’яточки рожевенькі! Ти ж бабина утіха рожевощока! Агу-агусеньки! Ніби вчора оце так само Юрчика малесенького бавила. А ось уже й дитину своєї дитини на руках тримаю. Син на мою честь вирішив дівчинку назвати. «Щоб була така ж розумна, гарна, працелюбна, щира українка, як і її бабуся», — сказав. Зосенька моя рідненька! Щастя моє! Господи, дякую! Даруй щасливу долю цій дівчинці.
***
Сьогодні не стало мами.
(запис у щоденнику Юрія Морачевського від 24 лютого 1926 року)
Чим відома Софія Окуневська?
Софія Окуневська була першою лікаркою в Австро-Угорській імперії, куди входила західна частина України. До того — перша жінка Галичини, яка склала гімназійний іспит «матуру». Цей іспит давав право на вступ до університету.
Окуневська першою в імперії використовувала променеву терапію при лікуванні раку шийки матки. Крім того, вона була феміністкою, патріоткою, письменницею, дослідницею. Товаришувала з Ольгою Кобилянською, надоумила її писати українською мовою. Родичалася з Наталією Кобринською, разом із нею поїхала на навчання до Цюріху. Організувала курси для сестер милосердя та курси акушерок, уклала словник української медичної термінології.
На перший погляд, за насиченим професійним життям не залишилося місця для життя особистого. Але й особисте було не менш бурхливим. Софія Окуневська вийшла заміж, була матір’ю двох дітей, мала підтримку родини і друзів. Пережила зраду чоловіка, Першу світову війну, самогубство доньки. Щоб витримати всі труднощі, Софія все більше занурювалася в роботу. Останньою втіхою стала внучка, названа на честь бабусі.
Померла Софія Окуневська у віці 62 років від гнійного апендициту.
Підготувала Олена Кузьмова
2024 року український жіночий рух відзначатиме 140-річчя. Громадські організації об’єднали свої зусилля і ресурси та розпочали інформаційну кампанію «До 140-річчя українського жіночого руху», присвячуючи цій даті свої проєкти. Одним із них став проєкт «Жінка для жінки: підтримка лідерства ВПО та посилення впливу на прийняття рішень», який реалізовує «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» у партнерстві з «Центром гендерної культури» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) Women’s Peace & Humanitarian Fund
Учасниці менторської програми проєкту створили добірку текстів про відомих українських діячок «Видимі: українки в історії» (менторка — Слава Світова).
«Повага» приєднується до інформаційної кампанії та з дозволу авторок публікує історії українок, які в різні часи натхненно творили жіночу історію.
Більше текстів ви можете знайти на сайті Простору гендерної культури.
