Повага
  • Головна
  • Статтi
  • «Шукаю жінку»: чи працює закон про недискримінацію у вакансіях?
Статтi

«Шукаю жінку»: чи працює закон про недискримінацію у вакансіях?

Із 8 січня українських роботодавців мали почати штрафувати за те, що вказують у вакансіях расу, колір шкіри, політичні вподобання, зрештою, будь-що, що не пов’язане безпосередньо з характером роботи. Звісно, найцікавішим пунктом тут є заборона вказувати у вакансіях вік та стать. Нагадаємо, у випадку порушення цієї вимоги передбачений штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати – а це 65 тисяч гривень. 

6 серпня уряд затвердив порядок сплати штрафів за порушення вимог до реклами вакансій. 

«Повага» вирішила перевірити, яка зараз ситуація на ринку праці з дискримінацією за віком та статтю та чи є скарги на такі порушення.

«Посада підійде для жінки»

Якщо коротко, то дискримінація очікувано є. І найчастіше трапляється в оголошеннях щодо стереотипно «жіночої» роботи. Окремо варто зауважити, що про набір на роботу саме жінок часто вказують у вакансіях щодо роботи за кордоном. Очевидно, зважаючи на воєнний стан та те, що чоловіки переважно є військовозобов’язаними, працедавці перестраховуються і шукають саме жінок, які є виїзними без порушення законодавства. 

Однак вакансії, де чітко вказують, що потрібні саме жінки і навіть конкретного віку, теж трапляються. Наприклад, касиркою у кебабну. Чому цю саму роботу не може виконувати чоловік, чи жінка, але старша 35 років, у країні, де тисячі людей залишилися без роботи – незрозуміло. 

Чи ось тут. Шукають пралю. Звісно, в суспільстві, де прати – це суто «жіноча» робота, уявити, що чоловік може виконувати такі обов’язки як «сортувати постільну білизну за кольором та ступенем забруднення» або навіть таку «складну» як «прання постільної білизни на професійному пральному обладнанні з автоматичною системою дозування та подачі хімії» – це щось нечуване. 

Насправді на сайтах є окремі роботодавці, які на купу різних вакансій шукають саме «девушек 18-35 лет». Але коли натискаєш на назву компанії, то там серед вакансій і менеджер чату, і стрімер, і … перекладач шлюбної агенції. 

Для деяких вакансій обмеження щодо віку та статі виправдані

Як пояснює консультантка  Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Каріна Литвинюк, відповідно до законодавства, тепер штраф «світить» за дискримінаційні описи, окрім випадків, коли мова йде про роботу, яку може виконувати лише людина конкретної статі. І мова точно не про медсестер, касирок, праль, прибиральниць чи навіть нянь.

«У 2017 році скасували заборону на допуск жінок до переліку робіт із підвищеною небезпекою. Під специфічними професіями розуміють не поділ за гендером. Це ті роботи, що для них є потреба в людях конкретної статі. Наприклад, моделі білизни чи суконь або шукають людину на роль певного персонажа. Якщо потрібна жінка, то, зрозуміло, що чоловік не підійде, і навпаки», – пояснює фахівчиня.

Водночас експертка зазначає, що в законодавстві все ж є прописані норми щодо вимог до віку, якщо мова йде, наприклад, про держслужбовців чи суддів. Так, граничний вік перебування на державній службі становить 65 років, а суддею може стати громадянин, віком від 30 до 65. А президентом України може стати людина, не молодша 35 років. 

«Це не суперечить закону, а виняток, аби підібрати на посаду більш кваліфікованих працівників. Але такі вимоги точно не пов’язані з ознакою статі», – наголошує експертка.

Заборона була й раніше

«Раніше в законодавстві було прописано заборону щодо дискримінації в рекламі професій, але це не було прописано в конкретній нормі, як тепер, коли чітко написано, що забороняється поміщати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, статі і т.д. Водночас у Законі «Про працю» в статті 22 було прописано, що забороняється необґрунтована відмова в прийнятті на роботу і в т. ч. будь-яке чи непряме обмеження при укладенні трудового договору. В тому числі залежно від статі. Тобто, ця норма вже була в законодавстві прописана, але так вийшло, що не в законодавстві про рекламу», – пояснює Каріна Литвинюк.

Якщо ж у вакансії вказано не конкретний вік, а в описовій частині йдеться, що шукають молодих, варто враховувати і специфіку роботи. Однак навряд чи є така, що вимагає саме молодого віку. Тому експертка все ж вважає, що і такі описи є дискримінаційними. Бо що означає «молоді», про що це свідчить щодо вакансії?

«Із одного боку неправильно, коли держава втручається в те, як комусь вести бізнес. Однак це було б зайвим, якби вимоги були до всіх однаковими, затверджені статутами про недискримінацію. Бо якщо брати на роботу лише молодих, то куди подітись іншим? Що їм робити? Це ж навпаки про підтримку людей старшого віку», – говорить Каріна Литвинюк. 

Експертка наголошує: якби в країні була державна підтримка людей різного віку та батьків малолітніх дітей, не потрібні були б оці уточнення про вік чи стать.

Зрештою, є й певне право роботодавця наймати саме тих людей, в яких є потреба. 

«Наприклад, є певна специфіка роботи, і потрібні люди з ось такими вміннями, а не з іншими. Ми ж щоразу відправляємо резюме і бачимо, що зазвичай у вакансіях вказують набір вимог: 5 років досвіду чи володіння мовами. Але ми повинні розмежовувати, коли є вимоги до професійних характеристик працівника, а не до його віку, статі, національності та інших», – зауважує експертка і наголошує, що на «бачення»  вакансій накладаються певні суспільні шаблони та норми.

За свої права треба боротися

На думку експертки, зміни в законодавстві насправді не надто щось змінюють. Зрештою, навіть якщо опис вакансії буде відповідно до вимог, але роботодавець хоче бачити на посаді людину конкретного віку чи статі, то, найімовірніше, він все для цього зробить. 

У будь-якому випадку, якщо вам відмовляють на співбесіді  за ознакою статі чи віку, це є приводом подати заяву в суд чи звернутися у Державну службу з питань праці чи навіть до Уповноваженого з прав людини зі скаргою. Як розповідає Каріна Литвинюк, вона переглядала річні звіти уповноважених щодо звернень громадян через дискримінацію. Однак не знаходила статистики, коли люди зверталися з тим, що зазнали дискримінації під час приймання на роботу.

«Тут питання:  в нас таких випадків немає? Чи люди просто не вміють відстоювати свої права? Або не розуміють, що це дискримінація, а не право роботодавця. Бо є певні суспільні «норми», а є законодавче поле. В ідеалі це мало би бути синергією. Щоб ми виявляли такі випадки і запобігали наступним, притягуючи винних до відповідальності», – коментує експертка.

Самі себе дискримінуємо через стереотипний поділ на «жіноче» та «чоловіче»

На думку Каріни Литвинюк, суспільні уявлення про «жіночі» та «чоловічі» професії все одно впливатимуть на те, чи подасться людина на вакансію, навіть якщо там не будуть вказувати стать.

Щоб вирівняти ситуацію, суспільство повинне між собою зруйнувати всі ці стереотипи, починаючи зі шкіл, вважає Каріна Литвинюк.

«Не потрібно створювати уявлень про начебто жіночі чи чоловічі посади. Молоді варто пропонувати все різноманіття професій. Однак варто зважати, що руйнування стереотипів – важка справа, бо ними послуговувалося не одне покоління. Тож якщо хлопець хоче працювати медбратом, бо така професії є навіть у класифікаторі професій, а йому кажуть, що це робота для дівчини, то навряд чи він піде туди, навіть якщо набиратимуть у вакансіях лише медбратів», – пояснює експертка.

У Держпраці на наш інформаційний запит не відповіли, а от у секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини повідомили, що за період із 8 січня до 1 жовтня 2022 року жодних звернень щодо дискримінації у вакансіях до них не надходило. 

Що ж, у Нацполіції теж нещодавно заявили, що після 24 лютого кількість звернень щодо домашнього насильства в країні зменшилася. Однак одразу ж уточнили: очікують, що найближчим часом показник зростатиме. 

Правозахисниці ж пояснюють: через війну в країні багато постраждалих вважають, що їхні скарги не на часі. Зрештою, в багатьох регіонах стало важко або й узагалі неможливо цю скаргу подати. Тож можемо ці ж причини накласти і на відсутність скарг щодо дискримінації у вакансіях. Бо, як бачимо, насправді порушень в описах таки не бракує. 

Ірина Небесна ,

зображення: www.ilo.org

Схожі записи

Як працювати з жертвами сексуального насилля в судах, аби не зробити гірше

Вимагаємо включити Міжнародний день прав жінок у перелік державних свят

«Б`є значить сяде»: фоторепортаж із маршу жінок у Києві