Сексистські висловлювання та поведінка депутатів щодо колег-жінок в українському суспільстві викликають чимало дискусій. Та зазвичай після таких скандалів мер міста, депутат чи будь-який інший чиновник, що публічно принижує жінку, не несе жодної відповідальності.
У місцевих радах на такі ситуації мляво реагують, і це часто залишається поза увагою медійників.
Жінки-депутатки розповіли сайту «Повага», що сексизм часто сприймається як норма.
Говорила про бюджет, а мені почали говорити про мою сукню
Юлія Вусенко, депутатка Луцької міської ради, неодноразово чула щодо себе сексистські висловлювання від колег-чоловіків. Якщо іноді це мало жартівливий характер, то деколи така поведінка та розмови чоловіків набували відвертого принизливого глузування.
Вусенко ‒ екс-секретарка Луцькради. Опоненти, які мають більшість у раді, проголосували за її усунення з посади ще навесні 2017 року. Жінка звернулася до суду, а тим часом у стінах ради комунікація з політичними опонентами переросла в систематичні конфлікти. Часто з уст опонентів звучать сексистські висловлювання, іде постійне перебивання депутатки під час її виступів.
Сама ж Юлія розповідає, що це «гра не на рівних».
Нещодавно, наприклад, під час сесії Луцької міської ради Вусенко дискутувала з іншими депутатами щодо прийняття бюджету. У відповідь в. о. мера Григорій Пустовіт відразу заговорив про її сукню.
«Це нездорова ситуація, тому що коли ти починаєш входити в дискусію на рівних із чоловіком, то він, не маючи аргументів, починає звертати увагу на те, що ми різної статі. Ми говорили про бюджет, тобто на серйозні теми. І коли я почала ставити запитання, що виводили на ту інформацію, яку треба подати громаді, мені сказали, що в мене гарна сукня. Я питала про те, що 4 мільйони з бюджету виділяються на ямковий ремонт вулиць в місті. Раніше ми таке рідко практикували, і відповідно був наданий перелік вулиць, де будуть ті ями ремонтувати. Я наполягала на тому, що нам потрібно ознайомитися з тим переліком і знати критерії, за якими відбирали, тому що в нас не десять вулиць у місті, нам треба розуміти, чому саме там ремонт, а не в іншому місці», – каже Вусенко.
«Якщо раніше прояви сексизму полягали в тому, аби зосередити увагу на моєму взутті чи зачісці, то тепер вони подаються в такій принизливій формі. І це звучить як образа. Я хотіла би прокунсультуватися з юристами й вирішити, як цьому запобігати. Я не хочу, щоб зі мною та моїми колегами-депутатками так розмовляли й так себе поводили. Це гра не на рівних», ‒ додає жінка.
Натомість в. о. мера Луцька Григорій Пустовіт не бачить ніяких проявів сексизму, а переконує: це був комплімент.
— Якщо мені подобається якась жінка, я їй роблю комплімент. А якщо я про чоловіка скажу «гарний»? То що тоді? От про журналіста гарного відгукнусь. Я вважаю, що ніхто не забере в мене права говорити компліменти жінкам. Депутатська етика не забороняє депутатам робити компліменти жінкам, – говорить Григорій Пустовіт.
— Під час сесії, коли розмовляєте на зовсім інші важливі теми, доречно робити компліменти? – питає журналістка.
— І під час сесії. Але тоді ми вже не розмовляли про бюджет. Ми закрили це питання.
— То ви робите компліменти й депутатам-чоловікам?
— Ну… якщо є потреба, – відповідає з посмішкою Пустовіт.
Частина депутатів Луцькради сприйняли таку ситуацію жартома, натомість дехто обурився й підтримав Вусенко.
Депутат Павло Данильчук зреагував відразу й уже на перерві під час сесії пояснив свою точку зору для «Поваги»:
«Що це за репліки? Як посадова особа звертається до депутатки? Фактично це вислови, які в нормальному суспільстві цькувалися б і пресою, і громадськістю. І людина після таких висловів могла б піти з посади. Яка різниця, у чому депутатка прийшла. Тобто в.о. мера звертає на це увагу й висміює депутатку міської ради. Я думав, що він (Пустовіт) перепросить. Він цього не зробив».
Депутат додав, що в цій каденції більше таких випадків не пам’ятає.
Приклад у Луцьку – один із багатьох в Україні. Часто під час розмов на серйозні теми чоловіки дозволяють собі зауважити «особливість жіночого сприйняття», наголосили на тому, що «це не жіноча справа», «що жінкам потрібно більше пояснювати» тощо. Так і трапилося в одній із рад на Чернігівщині.
«Я спробую пояснити, бо у вас вузьке мислення», – депутат до колеги-жінки
Депутатка Деснянської райради Чернігова Тетяна Романова згадує одну з ситуацій, яка виникала під час обговорення проблеми громадського транспорту в місті. Тетяна – експертка з цього питання.
«Це була непублічна зустріч із деякими депутатами з питань громадського транспорту. У нас є депутати-перевізники. З усіх присутніх у мене було найбільше претензій і питань до перевізників. Під час розмови один із депутатів сказав, що я, мовляв, не дуже компетентна, тому що «в жінок вузьке мислення», але він спробує мені пояснити. Я заявила про це публічно й порадила нашим депутатам відвідати тренінги з гендеру. Мені здається, депутат зрозумів, у чому була його помилка».
Романова говорить, що іноді дозволяє собі «сексистські випади» й мер.
«Від мера дуже часто чути неповагу до жінки. У нас є заступниця мера. Під час однієї з доповідей вона розповідала, чому важливий музей у місті. І коли мер запитав, чи вона хоче музей у місті, вона відповіла, що так. Тоді він пожартував: Оля хоче! Усі засміялися, усім було весело. Вона теж публічно заявила, що таке спілкування вважає нормальним».
Романовій доводиться багато часу працювати з чоловіками. І вона переконує, що упередженого ставлення до неї як до жінки практично немає. Але на початку своєї діяльності його відчувала.
«Відповідальність є, і за це потрібно боротися», – юристка
Аби уникнути дискримінаційних висловлювань у Верховній Раді, депутатки Ірина Геращенко, Ірина Луценко та інші зареєстрували законопроект №7283, який може заборонити сексистські висловлювання колег-депутатів під час засідання парламенту. Наразі його обговорюють у комітетах.
Законопроект стосується лише Верховної Ради, як 
же діяти в таких ситуаціях усім жінкам, розповідає керівниця «Юрфем» Христина Кіт.
За її словами, судова практика зазвичай ‒ не на користь жінок, які звертаються з такими позовами. Однак механізми протидії такій формі дискримінації в Україні є:
«Сексистські висловлювання є грубим порушенням прав та законодавства.
У 1999 році Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, відповідно до якої взяла на себе зобов’язання здійснювати політику ліквідації дискримінації щодо жінок, зокрема запровадити незалежні механізми юридичного захисту від дискримінації та притягнення до відповідальності винних осіб.
На виконання взятих зобов’язань у 2005 році був прийнятий Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”, а у 2013 році ЗУ “Про засади запобігання та протидії дискримінації”.
Законодавством передбачено: якщо ии постраждали від дискримінації, то маєте право звернутися із заявою чи скаргою до Уповноваженого Верховної ради з прав людини, органів державної влади (Міністерства соціальної політики) чи місцевого самоврядування та до суду. Як Уповноважений ВР, так і Міністерство соціальної політики можуть визнати висловлювання щодо вас дискримінаційними, проте будуть рекомендувати звернутися до суду для захисту прав».
Відповідно до Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого немайнового права, у цьому випадку права на рівність жінок та чоловіків, захист від дискримінації та на повагу до особистої честі й гідності, ділової репутації.
«Тому жінка може звернутися до суду з позовом, у якому проситиме визнати певні висловлювання дискримінаційними та такими, що порушують її право на забезпечення рівності жінок і чоловіків, на захист від дискримінації, на повагу до особистої честі, гідності й ділової репутації, а також може просити суд відшкодувати завдану моральну шкоду. У суді необхідно навести докази, які б свідчили, що дискримінаційні висловлювання стосувалися саме жінки, яка позивається, пояснити, які саме права були порушені, указати наслідки порушення цих прав. Наприклад, обмеження в доступі до професії тощо.
Якщо ж дискримінаційні висловлювання з вуст публічних осіб стосувалися визначеного кола жінок, на жаль суд, як свідчить практика, відмовляє в задоволенні таких позовів».
Проте, незважаючи на негативну судову практику, після проходження всіх судових інстанцій можна звернутися зі скаргою в Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок із метою звернення уваги на відсутність в Україні механізмів притягнення до відповідальності за дискримінацію.
«На мою думку, у випадку, коли дискримінаційні висловлювання лунають від публічних осіб, у публічному просторі, відповідальність за це повинна бути передбачена незалежно від того, порушують такі висловлювання права конкретної жінки чи всіх жінок. Уповноважений орган повинен мати право у випадку виявлення чи встановлення, що певні висловлювання є дискримінаційними, притягати до відповідальності, наприклад, до адміністративної, накладати штраф, як мінімум», – резюмує Христина Кіт.
Із сексизмом у політиці нині боротися складно, бо «це ще не на часі», «це смішно», «це комплімент», та заявляти про це публічно, захищати свої права – перший крок до того, аби назавжди викоренити сексизм із політичної та інших сфер життя.
Аріна Крапка
