На днях у Фейсбук розгорівся скандал. Громадський рух “Чесно” розмістив допис про кнопкодавство у стінах парламенту депутата-мажоритарника “Партії “Відродження” Антона Яценка. Допис прокоментувала комунікаційниця “Чесно” Юлія Решітько: “Цікаво, чи правда люди на його окрузі готові терпіти його образи і зневагу в обмін на гречку і лавочки?”.
На що сам Яценко під тим же постом відповів: “Цікаво, Юлія Решитько, а Ви хоч раз були у мене на окрузі, щоб таке писати? Такі як Ви самі в житті нічого не зробили корисного, впевнений що і на роботу Ви попали через чиєсь ліжко”.
Ми попросили прокоментувати ситуацію саму Юлію Решітько, координатора “Чесно” Миколу Виговського, а також депутата Антона Яценка. Отримати коментар від “Партії “Відродження” чи її співголів нам не вдалося.
Юлія Решітько, комунікаційниця Руху “Чесно”:
— Основна проблема ось таких ситуацій полягає в тому, що народний депутат відчуває абсолютну безкарність – як щодо порушення принципу особистого голосування народного депутата, так і щодо своєї поведінки. Оскільки закон про статус нардепа хоч і фіксує певні зобов‘язання (дотримуватися Конституції, поводитися й висловлюватися гідно), для депутата відсутні будь-які санкції за порушення таких зобов‘язань. Чи вирішить проблему дотримання етики й законності певний етичний кодекс нардепа – можливо, якщо будуть передбачені суворі санкції. Проте, чи можна з юридичної точки зору додатковим кодексом вводити санкції для захищеного Конституцією та законом про статус нардепа, недоторканного народного депутата, і чи працюватимуть вони без внесення змін до законів – для мене питання.
У коментарях до посту координатора “Чесно” Миколи Виговського народна депутатка Олена Сотник звернулась, аби разом подумати над питанням, і я, безперечно, від команди “Чесно” готова працювати в цьому руслі. Навіть не тому, що сьогодні, вчора мене якось “зачепив”, висловився зневажливо певний народний депутат: мені не так образливо за себе, як за те, що людина таких цінностей щодня вирішує долю мою, моїх батьків і всіх українців.
Що ж до самого інциденту з Антоном Яценком: рух “Чесно” і я особисто давно слідкуємо за його поведінкою, він часто висловлюється під нашими постами про його кнопкодавство. Із цього можу судити, що він пишається своїми такими словами, поведінкою, кнопкодавством, встановленням скульптур у формі двох сердець у Христинівці, де він переміг на одномандатному окрузі №200.
У цьому конкретному випадку в українців мала би спрацювати політична пам‘ять, але вже три скликання поспіль Антон Яценко отримує депутатський мандат. Чому? Бо, ймовірно, українці готові терпіти поведінку таких “господарників” в обмін на садочки, ліхтарі, асфальт та іншу діяльність, прямо обов‘язками нардепа не передбачену. Можу припустити, що дехто навіть не вважає формулювання “ви свою роботу отримали через ліжко” чимось образливим. Чи хотіла би я вибачень Яценка за його висловлювання? Ні, бо вони не будуть для мене цінними: людина якщо це і зробить, то зробить це нещиро, бо для нього жінки є й залишаться придатними на щось “винятково через ліжко”. Але я би справді хотіла розуміти, чи досі для більшості українців каруселі на площі цінніші, ніж право на повагу. Вибори до парламенту 2019 року покажуть.
Антон Яценко, член депутатської групи “Партія “Відродження” (перекладено з російської)
— Я не вважаю свої висловлювання неприпустимими, тому що пані Решітько в абсолютно образливій формі дослівно написала в коментарях про мене, чи правда, що мешканці округу, де я маю сьогодні 70% підтримки, терплять, бо я роздавав їм на вибори гречку і ставив лавочки.
Я вважаю, що будучи перш за все людиною, будучи депутатом трьох скликань, я вважаю, що така поведінка не є припустимою, є образливою і брехливою. Тому написав Юлії Решітько, що вона отримала роботу через ліжко, однак тут же, рівно через хвилину, я написав: бачите, як неприємно, коли про вас поширюють неправду.
Адже це приблизно те саме, що я зараз відчув, коли мені пишуть капості. Після цього, знаючи позицію цього так званого Руху “Чесно”, юродствувати, робити з себе жертву, мої слова були перекручені, і тут же вони радісно заявили, що я є сексистом. Я навпаки один із депутатів, який активно брав участь у розробці закону про гендерну рівність, я не сприймаю ксенофобію. На даному прикладі я показав, як це неприємно, коли про тебе говорять неправдиві речі. Я написав, що це вам буде уроком, і так робити не треба.
Написавши про сексизм, Юлія Решітько сама підтвердила, що є жертвою цього явища, а не я.
За мене проголосувало 50 тисяч людей, це багато. І коли пані Решітько вважає, що вона краща і розумніша за цих 50 тисяч людей, це говорить лише про те, що фактично зараз в Україні розвивається фашизм, ми це вже проходили, коли була “вища раса”, чи класова боротьба з “диктатурою пролетаріату”, те саме проповідує Решітько: що є дурні селяни, їх 50 тисяч, які за мене голосують, і є такі розумні, як “Чесно”. Вона далі зневажає цих людей, вона їх ображає, тому що пише, ніби вони проголосували за гречку і за лавочки. Народний депутат, коли він не в сесійній залі і не на засіданні комітету, а пише в мережі зі своєї особистої сторінки, є таким же користувачем соціальної мережі, як і мільярди інших людей на планеті Земля.
Щодо запитання, як боротися з порушеннями етики в стінах парламенту, Антон Яценко завуважив, що штрафи, покарання чи недопуск у парламент не спрацюють, тому порадив просто не обирати людей, які дозволяють собі такі речі.
Микола Виговський, координатор Громадського руху “Чесно”:
— Антон Яценко вже не вперше демонструє свою хамську поведінку. Більше того, у коментарях під обговоренням цієї ситуації в мережі Фейсбук депутат продовжив вільне падіння та дозволив собі не лише сексистські, але й відверто ксенофобські висловлювання, чим викликав справедливе обурення читачів.
Українське суспільство щоразу гостріше реагує на такі витівки, проте цього недостатньо. В країнах із високим рівнем політичної культури такі історії означають кінець кар’єри політика. Правила ж, за якими формується та живе українська політична еліта, дозволяють Антонам Яценкам почуватися безкарними.
Обраний у мажоритарному окрузі на Черкащині Антон Яценко прекрасно знає, що основна маса його виборців не читає обговорення у Фейсбук. Проте, виборець бачить чергову скульптуру чи дитячий майданчик, які мажоритарники відбудовують за державні кошти регіональних субвенцій в промислових масштабах із наближенням виборів.
Антон Яценко чи інший депутат-мажоритарник помпезно переріже десятки стрічок, роздасть подарунки чи гроші та знову потрапить до Парламенту. Чому? Бо чинна виборча система абсолютно не сприяє формуванню політичної відповідальності. Без якісної виборчої реформи такі Антони ще довго братимуть участь у вирішенні долі країни.
На жаль, отримати коментар від “Партії “Відродження” чи її співголів “Повазі” не вдалося. Але ми готові висвітлити їх точку зору, а також голів інших депутатських фракцій і груп.
Христина Морозова
