Я закончила институт педагогический. Сначала училище, потом институт. Я потратила девять лет на обучение. И вот государство не считает что я должна достойно жить.
Вихователька, стаж 3 роки, зарплата 5400, Київ
Я вже кілька років займаюся дослідженням «жіночих» секторів зайнятості, зокрема щоб зрозуміти, чому і як знецінюється «жіноча» праця в сучасному суспільстві. За ці роки в мене був досвід роботи з важкодоступною групою: знайти працівниць, які погодилися б говорити про свої проблеми, було неймовірно важко. Працівниці комунальних закладів дошкільної освіти не потрапляють у категорію важкодоступних респонденток. Коли ми з колегами почали роботу над дослідженням (1) цього року, то за один тиждень отримали понад 5000 анкет, заповнених он-лайн, та й великих проблем із глибинними інтерв’ю в нас не було.
Причин, на мою думку, кілька. Передусім поширення посилання на опитник відбувалося просто реактивно, оскільки багато працівниць спілкуються між собою та обмінюються інформацією у віртуальних професійних групах. Окрім цього, значна частина людей у нашому суспільстві на певному етапі свого життя знають кілька виховательок. Тим більше обурення викликає те, що про умови та оплату праці в дитсадках, а також про загальне фінансування цих закладів у суспільстві майже не говорять. Друга причина такого активного відгуку з боку працівниць – їхні проблеми дуже наболілі. І про них фактично ніхто ніколи не запитував.
Ви знаєте, я здивована, що когось хвилює ця сфера, яка в багатьох питаннях лишилася ще у 20 столітті десь.
Вихователька, стаж понад 17 років, зарплата 5700 грн, Київ
Ще дужче насторожує, що в нас дуже мало говорять про проблеми дитсадків у розрізі гендерної нерівності. Час від часу можна прочитати обурення гендерними стереотипами, які діти приносять із дитячих садків. І це має значення. Але значення цього сектору для становища жінок в Україні виходить далеко за межі проблемних сценаріїв дитячих ранків.
Це заклади, які переймають на себе догляд за дітьми з 2-3 років, даючи змогу багатьом молодим матерям вийти на роботу, а отже – покращити своє матеріальне становище, повернути собі незалежне джерело доходу. Окрім того, це традиційно «жіночий» сектор економіки, зарплати в якому впливають на матеріальне становище понад 300 000 працівниць – жінки становлять 90% працівниць у дитсадках. При цьому, як і більшість «жіночих» секторів, дошкільна освіта має один із найнижчих рівнів зарплат в Україні. А саме така горизонтальна стратифікація ринку праці – низька зарплата у «жіночих» секторах – один із ключових факторів виникнення гендерного розриву в оплаті праці на рівні країни. Якщо конкретніше, то за результатами он-лайн опитування, проведеного нами у травні 2020 року, «на руки» (2) працівниці дитсадків, включно з адміністрацією, отримували в середньому 5241 грн, при цьому половина опитаних отримувала менше 5000 грн на місяць.
Должна быть полностью пересмотрена на сегодняшний день тарификационная сетка. Минимальные зарплаты повышаются, а зарплаты нет. Такого просто не должно быть.
Завідуюча дитсадка, стаж 40 років, зарплата близько 7000 грн, облцентр
Як людина, у якої двоє дітей молодшого шкільного віку, я навіть не можу собі уявити, наскільки це складно – займатися 6 годин із 15 дітьми ясельного віку чи 20-30 дошкільнятами. І мова ж лише про формальні норми, які часто порушуються. Ми знаємо про досвід виховательок, у яких за списком понад 30 дітей у яслах та понад 50 дітей у дошкільних групах. Звісно, постійно ходять не всі, але часто, особливо у великих містах, ходять суттєво більше за ту кількість, яка прописана в нормах; та й нормативи робочого дня порушуються. Причина – катастрофічно низькі зарплати, які змушують частину працівниць погоджуватися на довші робочі зміни в умовах, коли змінної виховательки у закладі просто немає, а персоналу загалом – критично бракує. Я особисто спілкувалася з вихователькою, яка 53 години на тиждень займалася 22 дітьми ясельного віку. Так, вона мала одну з найвищих зарплат, яку ми зафіксували під час дослідження – 7000 грн в місяць «на руки», попри невеликий стаж. Однак рівень стресу від такої роботи навряд чи компенсується цією «високою» зарплатнею.
Складно психологічно. Ти нервуєшся, бо ти мало того, що не встигаєш нічого – у тебе немає грошей і тебе ніхто не цінить.
Вихователька, стаж понад 5 років, зарплата 5000, облцентр
Переповнені групи, велика відповідальність, низька оплата праці, велике навантаження паперовою роботою, перевантаженість через брак персоналу, часом конфлікти з батьками та адміністрацією – це все призводить до проблем зі здоров’ям та емоційного вигорання. І величезного стресу, рівень якого за 10-бальною шкалою 78% респонденток оцінили від 5 до 10 балів, а 57% обрали від 8 до 10 балів.
Очевидно, що такі умови та оплата праці дуже погано впливають на життя працівниць. З іншого боку, хронічне недофінансування сектору, спричинене загальним знеціненням доглядової праці в сучасному суспільстві, а також постійними урізаннями й «оптимізаціями» соціальної інфраструктури на місцевому рівні, призводить не лише до низьких зарплат. Брак дитсадків у сільській місцевості, їхня переповненість у великих містах, часом скорочені години роботи закладів – це все теж симптоми хронічного недофінансування, які створюють проблеми для молодих матерів, що мають бажання (чи нагальну потребу) вийти на роботу після народження дитини.
Коли я думаю про весь цей клубок проблем, у мене виникає риторичне питання: якщо ці проблеми не варті уваги людей, які переймаються становищем жінок в Україні, то що тоді варте? Говорити про це набагато важче, ніж про гендерні стереотипи дитсадківських ранків. Бо доведеться говорити про критично низький рівень мінімальної зарплатні, про абсурдно низький рівень прожиткового мінімуму, який (через тарифну сітку) впливає на оплату праці працівників і працівниць бюджетної сфери, про катастрофічну політику «соціальних урізань». Про всі ті речі, яких «просто не должно быть», якщо ми хочемо сподіватися хоча б на якийсь стабільний соціальний прогрес, зокрема на шляху до гендерної рівності.
________________________________
1) Дослідження «Хто (по)турбується: інфраструктура догляду за дітьми дошкільного віку в контексті гендерної нерівності» проводиться Центром соціальних і трудових досліджень за участі Ніни Потарської, Олени Стрельник, Олени Ткаліч та авторки. Дослідження реалізується за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні.
2) Всі зарплати у в матеріалі вказані після відрахування податків.
Оксана Дутчак
