Повага
Image default
Статтi

Репродуктивний тиск: як розпізнати й де шукати захисту?

«Коли заміж? Ми хочемо внуків! Не народила ще? А коли другу дитину? Коли вже третя? А що, презервативами користуватися не вчили? Тобі 31, що ти собі думаєш? Потім не завагітнієш». Такі запитання неодноразово чують жінки незалежно від того, скільки їм років, одружені вони чи ні й чи є в них діти. 

Скільки дітей, у якому віці й коли народжувати чи не народжувати — це за жінок часто «вирішують» їхні батьки, чоловіки, лікарі, співробітники, сусіди, далекі родичі й навіть незнайомі люди. Від запитань оточуючих про особисте стає некомфортно, від настанов медиків — страшно, від тиску чоловіка, який наполягає зробити аборт, — боляче. 

Перелічені ситуації – прояви репродуктивного тиску. Як йому протистояти і як себе захистити, з’ясовувала «Повага». 

«Я тобі дам гроші на аборт»

«Скоро я взагалі перестану виходити з донечкою у двір. Сусіди з запитаннями про другу дитину вже замучили. У нашому будинку всі сім’ї вже мають по двоє дітей, крім нас із чоловіком. І нас просто закльовують запитанням: коли другу дитину? Сусідки завантажують повчаннями, мовляв, друга дитина має бути і крапка. Постійно чую: «Твоїй Алінці вже 4 роки. Думай, бо недобре, коли між дітьми велика різниця у віці. Буде одна, виросте егоїсткою». А ми вирішили більше не народжувати, бо просто не можемо собі дозволити цього матеріально».  

«Я зустрічалася з хлопцем кілька років, і все було добре. Аж одного разу — затримка місячних. Як тільки повідомила про це «коханому», сказав відразу: «Я тобі дам гроші на аборт, усе буде добре». Ці слова вдарили мене наче струмом. Він навіть не спитав моєї думки… Згодом виявилося, що я не вагітна. Але продовжувати стосунки з цим чоловіком я більше не хотіла». 

«Нещодавно гінекологиня після запитання про мій вік видала: «Ти народжувати коли збираєшся? Чому так тягнеш? Тобі 35, потім пошкодуєш. Що ти робитимеш у 70 років? Хто тебе догляне?» Під час наступної нашої зустрічі лікарка не припиняла: «Ти маєш народити незалежно від того, є чоловік чи ні — це сьогодні не так важливо. Наші жінки сильні, все можуть витягнути — після народження малюка відкривається друге дихання». Усі ці запитання й настанови мене дуже засмутили. Таке від гінекологів чую не вперше після того, як мені виповнилося 30 років. Через це похід до цих лікарів став для мене мукою. Перед тим навіть спеціально себе готую, стараюся «наростити шкіру», але все одно це мене травмує. Хіба така поведінка медика правильна?» 

Ці історії анонімно розповідають жінки, які зіштовхнулися з репродуктивним тиском у різних проявах, і це завдало їм душевного болю й переживань. 

Юридично такого поняття немає

Репродуктивний тиск — це  погрози, дії або певні культурні настанови, метою яких є контроль репродуктивної сфери людини, пояснює психологиня, консультантка Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації «Ла-Страда Україна» Валерія Бондар.

Валерія Бондар розповіла про те, що поняття репродуктивне насильство чи репродуктивний тиск не визначене в жодному нормативно-правовому акті

«Це коли щось іде проти волі жінки. Коли вона не самостійно вирішує, а її змушують до цього. На жаль, репродуктивне насильство ніде юридично не зафіксоване і за нього не передбачено відповідальності, немає чітко прописаних алгоритмів», —  зазначає  вона.

За словами фахівчині, поняття репродуктивне насильство чи репродуктивний тиск не визначене в жодному нормативно-правовому акті. Відтак його розглядають як форму домашнього насильства, яке поділяють на психологічне, фізичне, сексуальне, економічне. Відповідно якщо партнер чи близькі родичі змушують жінку до переривання вагітності або навпаки змушують завагітніти, коли при цьому застосовують психологічний тиск або завдають фізичних ушкоджень, — такі дії підпадають під домашнє насильство.  

«І коли ми говоримо про притягнення до відповідальності за репродуктивний тиск, дуже важко це зробити, бо за фактом його немає. Але тут варто пам’ятати, що такі дії розглядають як домашнє насильство», — наголошує Валерія Бондар. 

 «Ти маєш це зробити тут і зараз»

Один із найпоширеніших проявів репродуктивного насильства — словесний примус. Це маніпуляції родичів, друзів, коли вони говорять, що вже пора народжувати чи запитують, коли будуть діти.

«Ситуації є різні: жінка може мати проблеми зі здоров’ям і їй складно завагітніти або вона наразі просто не готова народжувати  й відчуває на собі цей тиск та змушування. Звісно, родичі не хочуть навмисно завдати жінці шкоди, але на жаль, це відбувається на психологічному рівні, —  каже психологиня. — Якщо така ситуація неприйнятна для вас, не бійтеся про це сказати. Це ваше життя, ваше тіло, і ви маєте обстоювати власні кордони. У такому випадку скажіть: «Мені не подобається те, що ви зазначаєте. Я почуваюся від цього погано, тому, будь-ласка, припиніть. Давайте в майбутньому ці питання не піднімати».  

Часто бувають маніпуляції з боку партнера, що жінка зобов’язана продовжувати рід. 

«Адже існують стереотипні уявлення про те, що чоловік повинен збудувати будинок, посадити дерево, а жінка має стояти на кухні, готувати чоловікові їсти, народжувати. І ніхто не запитує безпосередньо жінку, хоче воно цього чи ні. У стані агресії чоловік може завдати жінці тілесних ушкоджень. І про таке розповідають абонентки, які звертаються до нас на «гарячу лінію».  Приміром, пара обговорювала питання про спільну дитину, але на якомусь етапі чоловік просто почав змушувати жінку вагітніти. Говорив: «Ти маєш це зробити тут і зараз». У такому разі ми вже можемо говорити навіть про зґвалтування, бо жінка не готова до цього, але чоловік застосовує фізичну силу й може змушувати її до статевого контакту», — говорить Валерія Бондар. 

«Буває, що просто хочуть поставити галочку»

Змушування зробити аборт, відмова від контрацептива без відома жінки або пошкодження його перед статевим актом — це також репродуктивне насильство. Бувають випадки, коли чоловік змушує жінку народжувати, маніпулюючи своїм фінансовим станом. Мовляв, він єдиний, хто може їй допомогти матеріально, а без нього жінка взагалі ніхто.  

«Таке вже є першим дзвіночком, коли варто подумати, чи треба далі продовжувати вести спільний побут із кривдником.  Без жінки ніхто не має права ухвалювати рішення щодо її тіла. Якщо її тіло буде готове вагітніти, якщо вона буде готова до цього психологічно, вона повідомить партнерові. Якщо ні, вона може продовжувати жити статевим життя, але з використанням контрацептивів, і партнер має до цього прислухатися», — зазначає Валерія Бондар.

На Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації неодноразово звертаються жінки, які зіштовхнулися з репродуктивним насильством. 

«Зазвичай жінки говорять про те, що їх хвилює, і не ідентифікують, що це репродуктивне насильство. Найчастіше розповідають про психологічний тиск партнера, коли він змушує зробити аборт. Хоча є випадки, коли навпаки чоловік хоче дитину, а жінка до цього ще не готова психологічно, фізично або не відчуває впевненості матеріально. Адже чоловіки не завжди усвідомлюють усю відповідальність. Буває, що для них народження дитини – це наче отримав ляльку чи іграшку. Або щоб похизуватися, що він свій обов’язок виконав, дитина є, галочку поставив. А є й такі, які просто хочуть отримати фінансову винагороду за дитину від держави», — говорить експертка.

«Вирішуємо ми, а не суспільство»

Проблему репродуктивних прав жінок піднімає юристка, консультантка Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Марта Павлишин:

«Ми часто намагаємося уникати small talk зі своїми сусідами чи далекими родичами, бо в якийсь момент хтось точно запитає «а коли вже діти?» У такі моменти ми віджартовуємося, але про себе кажемо, що де, як і скількох народжувати чи не народжувати, вирішуємо ми, а не суспільство». 

За словами юристки, право жінки вирішувати – народжувати чи ні, належить до групи так званих «репродуктивних прав». Це права, пов’язані з репродуктивним здоров’ям, і вони зокрема охоплюють нашу приватність. 

Марта Павлишин пояснює, що репродуктивні права не варто обмежувати тільки до права обирати – народжувати чи ні. Це ширша категорія, яка містить і право на безпечні та доступні аборти, методи планування сім’ї, зокрема безпечні для здоров’я контрацептиви, доступ до сучасних методів запліднення, захист від примусової стерилізації чи примусових абортів тощо

Наша приватність — це не тільки про право самостійно обирати, коли народжувати, а й про можливість робити вільний і свідомий вибір на користь природних контрацептивних методів чи бар’єрних, гормональних, обирати природне запліднення чи штучне, і при цьому не зазнавати необґрунтованих обмежень чи втручань із боку медичної системи, релігії чи суспільства.

«Проблема порушення репродуктивних прав — це дуже чутлива тема, тому багато жінок не розповідають про це своїм близьким, не викликають поліцію, адже бояться, що партнер може завдати їм шкоди чи покинути їх. Тому найперше — не треба боятися про це говорити, повідомити рідних чи близьких, не боятися звернутися в поліцію», — наголошує експертка.

Якщо на жінку чиниться психологічний тиск і порушуються її репродуктивні права — це також підстава звернутися в поліцію. Але для цього потрібна доказова база. Адже якщо у випадку фізичного насильства можна зняти побої, звернутися до лікаря і все зафіксувати, то тут складніше.

«Чи зможуть у такому разі застосовуватися аудіо- чи відеозаписи, які були зроблені потерпілою самостійно — це спірне питання. Але все ж про докази варто подбати й, наприклад, зберігати листування, намагатися знайти свідків, які могли б свідчити в суді», — каже Марта Павлишин. 

Де шукати захисту?

Жінки, які потерпіли від репродуктивного тиску, можуть звернутися по допомогу в організації, які надають соціальні, психологічні та юридичні консультації. Це громадські організації, заклади охорони здоров’я для жінок, які готуються стати матерями, соціальні заклади, орієнтовані на надання психологічної допомоги жінкам.

Можна зателефонувати й поспілкуватися з психологом на канали «гарячих ліній», які працюють як телефони довіри. Приміром, це Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації, яка працює цілодобово без вихідних і святкових днів. Тут, окрім психологічної консультації, жінка може отримати соціальний супровід та консультацію юриста. Дзвінки безкоштовні: 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного), 116 123 (з мобільного). 

Окрім того, допомогти можуть у Центрі соцслужб для сім’ї, дітей та молоді, який є в кожному місті. Тут на безкоштовній основі потерпілим допомагають психолог і юрист.

Підтримки можна шукати й у правозахисних групах, що допомагають жінкам, які страждають від різного насильства — психологічного, економічного, фізичного, сексуального. Адже всі ці типи насильства можуть також проявлятися і в репродуктивному напрямку. Серед таких організацій, приміром, Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем», телефон:  0676172002, також можна писати на фейсбук-сторінку.  

Якщо дії партнера підпадають під домашнє насильство, кривдника можна притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Для цього жінці потрібно звернутися в поліцію й написати  на нього заяву.

«Не треба боятися звертатися до правоохоронних органів, писати заяву. Адже кривдника можуть притягнути до відповідальності, обмежити його в діях щодо постраждалої. Тут дуже важлива готовність жінки. Адже бувають такі випадки, коли поліцейські приїжджають на виклики і пропонують постраждалій або переїхати до притулку для того, щоб перебувати в безпеці, або написати заяву, щоб чоловіка можна було обмежити в діях та спільному проживанні на певний період, видавши  терміновий заборонний припис. Але жінка відмовляється. І тоді вона, на жаль, не зможе отримати захисту. Тому важливо не мовчати. Поки є мовчання, допомога може не прийти, адже ніхто не знатиме, що така ситуація відбувається. Коли жінки звертаються та не бояться говорити, є реальні шанси на отримання допомоги від державних структур та громадських організацій», — каже психологиня Валерія Бондар. 

Євгенія Цебрій,

Фото: psychhelp.com.au та надані героїнями публікації

Схожі записи

Супутники і добування води на астероїдах: чим займається Марія Яроцька в космічному агентстві?

До Ради внесли законопроєкт про декретну відпустку для татусів

Чи можливо продати рекламу без сексизму?