27 травня виповнюється 110 років із дня народження відомої біологині та письменниці Рейчел Карсон. У 1962 році вийшла друком книга Рейчел «Мовчазна весна», яка посіла 91 місце в рейтингу «100 найкращих книг усіх часів і народів» журналу «Newsweek». Доріс Лессінг, нобелівська лауреатка, назвала Карсон «людиною, яка дала слово екологічним викликам». В Україні книгу поки що не видавали.
«Повага» підготувала матеріал у запитаннях та відповідях про те, чому варто знати про Рейчел Карсон і як вона боролася з гендерною критикою.
Хто така Рейчел Карсон?
Рейчел Карсон – американська письменниця та біологиня, яка входить у список 25 найвпливовіших жінок ХХ століття за версією TIME. Дослідниця здобула популярність після виходу книги «Мовчазна весна». Авторка зібрала людські історії та факти згубного впливу пестицидів і закликала науковців, що працювали в галузі сільського господарства, та урядовців відмовитися від отруєння планети дустом (ДДТ), а громадськість – змінити ставлення до ролі людини в природі. 1980 року Джиммі Картер посмертно нагородив Рейчел президентським орденом Свободи.
Головна критика книги була специфічно гендерна: закидали слабкі розумові здібності жінки, надмірну сентиментальність, схильність до «істерії»
Проти чого боролася Рейчел, чого їй удалося досягнути?
Рейчел боролася за заборону використання ДДТ. У США у 1972 році хімікати заборонили. За кілька років використання цих сумішей їх заборонили й у Великій Британії. ДДТ виявився настільки потужною речовиною, що навіть зараз, через понад 40 років після заборони на застосування, у довкіллі зберігаються його сліди.
Чому Карсон вирішила писати про ДДТ?
Ідея написати про це детально з’явилася в авторки тоді, коли її друзі принесли в дім кілька ледь живих дроздів, отруєних після процедури зрошування полів від шкідників. Невдовзі вона познайомилася з жінкою, у якої діагностували рак за кілька місяців після ретельної обробки підвалу за допомогою ДДТ. Речовину використовували не тільки в сільському господарстві, а й для обробки житлових будинків від шкідників.
У книзі Карсон зібрала факти сумнівних кроків сільськогосподарських корпорацій задля збільшення врожайності
«Це був дивний спокій. Птахи, наприклад, де вони зникли? Багато людей говорили про це, були спантеличені і стурбовані відсутністю пернатих. Це була весна без голосу. Раніше на світанку було чути хор дроздів, голубів, сойок, кропивників, десятки інших птахів, тепер немає ні звуку; тільки тиша зависла над полями, і лісами, і болотами. Це сталося без чаклунів і ворогів, люди зробили це самотужки», – писала Рейчел Карсон у своїй книзі.
Як на вихід книги зреагували виробники хімікатів?
«Мовчазна весна» викликала ажіотаж ще до свого виходу у світ. У червні 1962 року журнал «New Yorker» опублікував три довгі уривки тексту. У день виходу публікації громадськість засипала Міністерство сільського господарства та інші структури вимогами вжити низку заходів щодо заборони використання ДДТ. Публіка була обурена хімічною промисловістю.
Пам’ятник Рейчел Карсон у США
Представники хімічної промисловості та деякі урядовці відразу звинуватили Рейчел Карсон у нагнітанні паніки. Виробники пестицидів розпочали широкомасштабну кампанію дискредитації книги та її авторки.
Наприкінці серпня 1962 року питання про пестициди пролунало вже на прес-конференції президента Кеннеді, і той наказав науковому раднику сформувати спеціальну комісію для розслідування впливу пестицидів на здоров’я людей.
Низка матеріалів звеличувала користь пестицидів для здоров’я людини та виробництва продуктів харчування. «Мовчазну весну» називали вкрай однобоким дослідженням. Журнал «Тайм» писав про «істеричність» книги. Саму Карсон вважали представником лівого політичного крила й порівнювали з окультистами. Один виробник пестицидів стверджував навіть, що Карсон перебуває у змові з СРСР, аби підірвати американське сільське господарство й вільне підприємництво.
Маргарет Етвуд, канадська письменниця, поетеса, літературний критик та активіст захисту навколишнього середовища у статті про 50-ту річницю виходу у світ «Мовчазної весни» зауважила, що головна критика книги була специфічно гендерна: закидали слабкі розумові здібності жінки, надмірну сентиментальність, схильність до «істерії». Звинувачення пролунали й від колишнього держсекретаря США з питань сільського господарства Езри Бенсона, який написав у приватному листі, що, оскільки Карсон не була одружена, вона була «ймовірно, комуністкою». Щоправда, сама Маргарет Етвуд з цього приводу іронізує: «Що це значило? Що ті комуністи давали волю вільному сексу чи зневажали його?» Сама Карсон не реагувала публічно на подібну критику і продовжувала писати розслідування та збирати факти.
Рейчел Луїз Карсон народилася 27 травня 1907 року, на невеликій сімейній фермі близько Спрінгдейла, штат Пенсильванія. У вісім років Карсон почала сама писати історії, у яких часто фігурували тварини, і її перша розповідь була опублікована в одинадцять років.
У січні 1928 року вона сконцентрувалася на дослідженні філології, паралельно працювала в студентській газеті й літературному додатку.
Карсон померла від серцевого нападу 14 квітня, цього ж року тираж її книги налічував понад мільйон
У 1929 році Карсон із відзнакою закінчила Пенсильванський коледж для жінок (Pennsylvania College for Women), улітку пройшла курс у Морськоій біологічній лабораторії, а восени продовжила вивчення зоології та генетики в Університеті Джона Хопкінса (Johns Hopkins University). Карсон отримала ступінь магістра в галузі зоології в червні 1932 року.
Після смерті батька в 1935 році Рейчел доглядала за старою матір’ю й відчувала фінансові труднощі. Вона стала тимчасовою співробітницею FWS, писала для освітньої радіопрограми «Романтика під водою» (Romance Under the Waters), а також видала кілька статей про морське життя в Чесапікській затоці (Chesapeake Bay). Зрештою, успіх роботи в FWS забезпечив їй посаду молодшого біолога.
У січні 1937 року померла її старша сестра, Рейчел залишилася єдиною годувальницею своєї матері і двох племінниць. У середині 1945 року вона вперше зіткнулася з ДДТ, революційно новим пестицидом, який тільки почав проходити випробування на безпеку, але відкрито висловилася про нього тільки в 1962 році.
У 1953 році Карсон із матір’ю переїхала до Саутпорта, Мен, де стала близькою подругою Дороті Фрімен (Dorothy Freeman). Жінки надалі листувалися одна з одною, є припущення, що між ними був любовний зв’язок. З невідомої причини незадовго до смерті Карсон Фрімен знищила майже всю переписку.
На початку 1957 року в сім’ї Рейчел знову трапилася трагедія: одна з її племінниць померла, залишивши п’ятирічного сина Роджера Крісті. Карсон усиновила хлопчика і продовжила піклуватися про свою хвору маму. Вона переїхала в Сілвер-Спрінг, штат Меріленд, а 1962 року виходить її скандальна книга «Мовчазна весна».
Виснажена раком молочної залози і важким лікуванням, Карсон підхопила в січні 1964 року інфекцію дихальних шляхів. Її стан погіршувався, і в лютому лікарі виявили в письменниці важку анемію, а в березні рак підібрався до її печінки. Карсон померла від серцевого нападу 14 квітня. Цього ж року тираж її книги налічував понад мільйон.
Мар’яна Вербовська
