У Дніпрі 13 березня відбувся медійний марафон «Рівність у політиці», організований Національним демократичним інститутом (НДІ). Частиною заходу став медіа сніданок, під час якого представники та представниці ЗМІ обговорили питання репрезентації жінок в українському інформаційному просторі.
«Повага» коротко розповідає про основні тези дискусії.
Сексизм на перших шпальтах
«Дипломат на шпильках», «Красива, а головне, 
розумна», «Нацбанк очолила жінка». Такими заголовками регулярно тішать українські ЗМІ, говорячи про експерток чи героїнь своїх сюжетів. На думку учасниць дискусії, причина такої репрезентації жінок – у гендерних стереотипах, що досі панують у суспільстві.
«Мені не віриться, що у 21-му столітті жінка досі має доводити, що вона може сама обирати, ким їй бути», – зазначає одна з учасниць.
Існує чудовий механізм, який допомагає перевірити, чи є висловлювання 
сексистським – принцип дзеркала. Він полягає в тому, що на місці жінки, про яку говориться, треба представити чоловіка. Навряд чи хтось із журналістської спільноти запитає у відомого політика, чи схвалює дружина вибір його професії. «Ми усі час від часу припускаємося помилок, варто лише вчасно зупинитися та помітити їх», – наголошує модераторка дискусії, координаторка кампанії «Повага» Ірина Славінська.
Ще одна проблема, яку виявили під час обговорення – кількість жінок, що виступають у ЗМІ в ролі експерток. Директорка програми НДІ «Жінки-лідерки» Олена Єна розповідає про дослідження ІМІ. Воно демонструє невтішну статистику: коментар спеціалістки в тій чи іншій галузі з’являється лише в кожній сьомій новині інтернет-видань. Жінки ж виступають героїнями переважно в таблоїдних новинах (57%).
«Політика – це брудно»
На думку Лесі Ганжі, редакторки сайту «Жінки – це 50% успіху України», одним із величезних бар’єрів на шляху до політичної кар’єри для жінки є страх за свою репутацію: «Ті репутаційні втрати, що суспільство вибачає чоловікам, воно ніколи не пробачить жінці. Жінки просто не готові стикатися з тим брудом, що обов’язково проллється на них».
Для прикладу журналістка згадує випадок з однією політикинею: у ЗМІ потрапила сфальсифікована світлина, ніби вона з’явилася на публіці в нетверезому стані.
Схожий випадок стався з журналісткою Аріною 
Крапкою. Вона розповідає, що після одного з заходів у її місті, присвяченому гендерній проблематиці, місцеве видання опублікувало колажі з оголеними тілами та прифотошопленими обличчями активісток. Причому під роздачу потрапили і ті жінки з Луцька, що не підтримують ідеї гендерної рівності. «Мені вдалося з’ясувати, що цей сайт належить чиновнику, який таким чином вирішив скомпрометувати всіх, хто виступали проти його політики», – говорить Аріна Крапка.
Між фахівцем та фахівчинею
«Коли ми говоримо про вчительку чи прибиральницю, це не викликає жодних питань, – 
розмірковує Ірина Славінська, – Проте там, де з’являється фахівчиня чи директорка, зустрічаємо спротив». Наразі у ЗМІ все частіше можна зустріти фемінітиви. Але дуже часто на їхньому вживанні авторкам чи авторам матеріалів доводиться наполягати, буквально виборюючи в редакторів право назвати жінку «експерткою».
«Принципова позиція в цьому питанні дозволить показати, що жінки можуть займатися «нежіночими справами», продемонструвати їхню наявність у царині цих професій», – вважає Ірина Славінська.
Олена з Хмельницького ділиться випадком зі свого журналістського досвіду: інколи вона зустрічає упереджене ставлення до фемінітивів із боку самих жінок. «Помічниця нардепа образилася, коли я так назвала її у своєму матеріалі. Вона аргументувала це тим, що слово «помічниця» асоціюється в неї з хатньою прибиральницею».
На думку Ірини Славінської, редакціям варто наполягати на вживанні фемінітивів у таких випадках, адже це – мовна норма.
Юлія Трофімова
