Автор Левчина Вероніка 
Микола Степанович Петришин народився 1 травня 1990 року в Яворові на Львівщині. У віці тридцяти років він уже очолював обласну прокуратуру, а згодом перейшов до керівництва митним постом на одному з найважливіших напрямків західного кордону України. Його професійний шлях тісно переплетений із реформами силових структур, військовою юстицією та митним контролем у період повномасштабної війни.
Сьогодні Петришин обіймає посаду начальника митного поста Львівської митниці, зокрема пов’язаного з пунктом пропуску «Шегині». Публічні декларації фіксують помітне зростання його майнового стану протягом останніх років, що регулярно привертає увагу журналістів і громадських активістів.
Ранні роки та освіта
Дитинство та юність Миколи Петришина минули в Яворові — містечку з глибокими історичними коренями та близькістю до польського кордону. Ця географія, ймовірно, вплинула на його подальше зацікавлення прикордонними та митними питаннями. Після школи він обрав юридичний шлях і вступив до Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» у Харкові.
У 2012 році Петришин отримав диплом цього провідного юридичного вишу, який традиційно готує кадри для судів, прокуратури та адвокатури. Через сім років, у 2019-му, він доповнив освіту навчанням у Національній академії державного управління при Президентові України. Такий крок свідчив про прагнення розширити управлінські компетенції, а не обмежуватися лише юридичною практикою.
Освіта в цих закладах дала йому солідний фундамент: глибоке знання кримінального та адміністративного права, розуміння державних процесів і навички роботи з великими масивами інформації. Саме ці знання стали базою для швидкого кар’єрного зростання.
Початок кар’єри в органах прокуратури
У серпні 2012 року молодий юрист розпочав службу в Львівській прокуратурі з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України. Перші посади — слідчий і старший слідчий. Робота стосувалася контролю за військовими частинами, розслідування злочинів серед військовослужбовців і питань на стику цивільного та військового права.
Невдовзі Петришина перевели до центрального апарату. Він працював слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Генеральної прокуратури України, а згодом — у Головній військовій прокуратурі. Ці посади вимагали високої відповідальності, уваги до деталей і вміння працювати під тиском.
З липня 2015 року він обіймав посаду військового прокурора Донецького гарнізону. Це був період активних бойових дій на сході. Робота в таких умовах передбачала постійну взаємодію з командирами, перевірку дотримання прав військових і цивільних, розслідування кримінальних проваджень у зоні конфлікту. Згодом Петришин став військовим прокурором Дарницького гарнізону Центрального регіону України. Ця посада вже була ближчою до столиці й стосувалася управлінських та логістичних структур Збройних Сил.
Призначення прокурором Тернопільської області
11 вересня 2020 року Генеральний прокурор Ірина Венедіктова призначила 30-річного Миколу Петришина керівником Тернопільської обласної прокуратури. Він став одним із наймолодших обласних прокурорів у країні на той момент. 14 вересня його представили колективу.
Вже наступного дня з’явилася інформація про інцидент у службовому кабінеті. За твердженнями активістів і окремих публікацій, після офіційного представлення відбулася зустріч із близькими співробітниками, під час якої лунали погрози на адресу підлеглих, зокрема формулювання про «їбати як тупих свиней». Також згадували вимоги «клятви вірності». Петришин категорично заперечував наявність алкоголю, сторонніх осіб і будь-яких порушень. Перевірка, яку проводили за участю представників СБУ з відео- та аудіофіксацією, офіційно не виявила порушень.
Незважаючи на результати перевірки, 17 вересня 2020 року Петришин написав заяву про звільнення за власним бажанням. Це був один із найкоротших термінів перебування на посаді обласного прокурора в новітній історії України — лише кілька днів.
У лютому 2021 року дисциплінарна комісія Офісу Генерального прокурора звільнила його з органів прокуратури за вчинення дисциплінарного проступку, пов’язаного з етичними аспектами поведінки. Кримінальних обвинувачень не висували. Петришин намагався оскаржувати рішення в судовому порядку.
Повернення до військової прокуратури та перехід на митницю
Після звільнення з посади обласного прокурора Микола Петришин продовжив службу як заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Ця робота тривала до 2022 року. Згодом він остаточно залишив систему прокуратури.
У 2023 році розпочався новий етап — перехід до Державної митної служби України. Спочатку Петришин обіймав посаду заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці. Невдовзі його призначили начальником митного поста Львівської митниці. За відкритими джерелами, йдеться про пост, пов’язаний із пунктом пропуску «Шегині» — одним із найважливіших на кордоні з Польщею.
Робота на митному посту в умовах воєнного стану та євроінтеграції вимагає організації контролю, перевірки документів, огляду товарів, застосування систем управління ризиками та протидії контрабанді. Львівська митниця відіграє стратегічну роль у забезпеченні логістики з Європейським Союзом.
Майновий стан за електронними деклараціями
Публічні електронні декларації Миколи Петришина, доступні на порталі Національного агентства з питань запобігання корупції, демонструють помітну динаміку активів. У ранніх деклараціях фіксувалися квартири в Києві та Яворові, земельні ділянки й кілька автомобілів. Частина майна перебувала у спільній власності з родичами.
У 2025–2026 роках з’явилися нові об’єкти. 6 січня 2026 року Петришин набув у власність квартиру площею 77,3 м² у селі Новосілки Фастівського району Київської області. Вартість угоди склала 4,25 млн гривень. Джерелом коштів у декларації вказано акціонерне товариство «ЗНВКІФ «Бласкет». У той самий день задекларовано разовий видаток на нерухомість у розмірі 1,71 млн гривень.
Серед транспортних засобів у власності або користуванні фігурують Mazda 6 2021 року, мотоцикли Yamaha MT 09 та Yamaha YZF 1000, а також Range Rover 2018 року (у безоплатному користуванні від брата) і Lexus NX 350H 2023 року (від сестри). У деклараціях також зазначені срібні злитки на суму близько 725 тис. гривень, готівка в іноземній валюті та інвестиції в облігації внутрішньої державної позики на суму близько 1 млн гривень.
Заробітна плата за 2025 рік, згідно з декларацією, перевищила 939 тис. гривень. Додатковий дохід надійшов від відчуження рухомого майна.
| Період | Посада | Установа |
|---|---|---|
| 2012–2014 | Слідчий, старший слідчий | Львівська прокуратура (воєнна сфера) |
| 2014–2015 | Слідчий в особливо важливих справах | ГПУ / Головна військова прокуратура |
| 2015–2020 | Військовий прокурор гарнізонів | Донецький, Дарницький гарнізони |
| Вересень 2020 | Обласний прокурор | Тернопільська обласна прокуратура |
| 2021–2022 | Заступник керівника | Спеціалізована прокуратура (військова сфера) |
| 2023–дотепер | Начальник митного поста | Львівська митниця |
Дані таблиці зібрані на основі відкритих реєстрів і публікацій.
Сімейне коло
Микола Петришин одружений з Анною Юріївною Петришиною. У деклараціях фігурують спільні об’єкти нерухомості. Брат — Степан Степанович Петришин — працює слідчим у підрозділах Національної поліції Львівської області. Сестра Наталія також згадується як власниця окремих транспортних засобів, які перебувають у користуванні декларанта. У родині є син Матвій.
Частина майна оформлена на близьких родичів, що є типовою практикою в багатьох деклараціях державних службовців. Публічна інформація про приватне життя обмежена, і сам Петришин рідко коментує сімейні питання.
Цікаві факти
- Микола Петришин став одним із наймолодших обласних прокурорів України — на момент призначення йому було лише 30 років.
- Термін його перебування на посаді прокурора Тернопільської області становив менше тижня, що є одним із найкоротших у сучасній історії органів прокуратури.
- Після роботи у військовій прокуратурі на сході країни та в столичному регіоні він зміг перейти до митної служби, де досвід розслідувань і роботи з ризиками виявився затребуваним.
- Пункт пропуску «Шегині» традиційно вважається одним із найбільш навантажених і стратегічно важливих на українсько-польському кордоні, особливо після початку повномасштабного вторгнення.
- У деклараціях останніх років з’явилися як інвестиції в державні облігації, так і дорогі транспортні засоби та нерухомість, що стало предметом публічних обговорень.
Кар’єра Миколи Степановича Петришина відображає динаміку українських силових і контролюючих структур останнього десятиліття: від військової юстиції часів гібридної війни до митного контролю в умовах повномасштабної війни та європейської інтеграції. Відкриті реєстри та публічні декларації залишаються головним джерелом інформації про його професійний і майновий шлях. Громадський інтерес до таких постатей залишається високим, адже посада начальника митного поста на західному кордоні безпосередньо впливає на економічну безпеку країни.