Осоромити своїм сексизмом

Уранці 8 серпня депутатка Одеської міської ради Лілія Леонідова збиралася на роботу, як раптом отримала повідомлення від друга зі словами: краще ти це побачиш від мене. Він надіслав фотографії плакатів, які були розвішані центральними вулицями міста.

«Леонідова Лілія Василівна: відпочинок депутата», – було написано на плакаті, який складався з трьох частин. У верхній мультиплікаційний персонаж щось п’є з пляшки, на другій частині – фото жінки з задертою спідницею та оголеними ногами, котра лежить на землі, заплющивши очі. Третя частина колажу – набрякле обличчя жінки, схоже на обличчя Лілії Леонідової.

Розклеювання листівок у місті – не перша кампанія проти депутатки. 24 червня 2017 року невідомі напали на неї зі словами: “Не лізь не у своє діло”. Наслідок – тріщина в ключиці та обширна гематома. Такі дії щодо себе депутатка пояснює власною ініціативою продавати комунальне майно Одеси лише через аукціон.

Суворе життя українських політикинь

Агресія, неповага, знецінення та сексизм – ось із чим час від часу доводиться стикатися жінкам у політиці. Наприклад, про свій досвід згадує Лілія Леонідова. На відео, яке вона надала «Повазі», зафіксовано, як міський голова Геннадій Труханов тричі перебивав її, не даючи висловитися:

“Я, звичайно, ціную вашу манеру постійно перебивати мене”, – сказала депутатка.

“Та я навпаки про вас піклуюся постійно”, – з усмішкою відповів мер.

«Це вже зауважили всі ЗМІ міста. В мене нещодавно під час інтерв’ю запитали: ви розумієте, що це сексистські прояви? А я кажу, що якось про це не задумувалася. Спершу було образливо, досадно, я навіть плакала. Тепер вже навчилася не реагувати», – розповіла Лілія Леонідова. За її словами, Геннадій Труханов тепер під час її виступів “встає й виходить”. Депутатка вважає це виявом неповаги.

Зазначимо, що у липні 2017 року депутатка стала членкинею міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» в Одесі, до якого увійшло всього п’ять місцевих депутаток.

Сексизм щодо жінок у політиці

Сексизм стосовно жінок існує на всіх рівнях української політики. Тут можна згадати чимало прикладів.

Наприклад, вислів Олега Ляшка: «Коли я дивлюся на вас – чудову, молоду, розумну, яка виходить сюди й доповідає закони про державну службу і про місцеве самоврядування, у мене до вас одне запитання: ви хоч день працювали в державних органах чи в органах місцевого самоврядування?».

Нардеп сказав це, опонуючи колезі народній депутатці Альоні Шкрум щодо законопроекту про службу в органах місцевого самоврядування. Сама депутатка каже, що не сприймає цю ситуацію серйозно:

«Це квіточки порівняно з тим, що ми отримуємо раз на місяць, раз на тиждень в державних органах. Жінки отримують багато погроз в соціальних мережах щодо зґвалтувань, навіть вбивства, зокрема, в твіттері, особливо ті, які активні на керівних посадах чи в громадській діяльності».

Альона Шкрум згадує, що стикнулася з несерйозним сприйняттям більшості колег-чоловіків: «Доводилося зупиняти їхні жарти щодо мого зовнішнього вигляду, щодо того, чи мені пасує чи не пасує якась блузка. Одна справа, коли ці коментарі роблять у дружному колі, а інша – коли це робить колега-депутат. Доводилося стояти за себе. До жінок у Верховній Раді є таке ставлення, як до коханок або дружин відомих депутатів, чи їх секретарок», – говорить Альона Шкрум.

Редакторка порталу «Гендер в деталях» Тамара Злобіна зазначає, що таке сприйняття жінок у політиці виходить з суспільних уявлень про роль жінки загалом. Згідно з суспільними стереотипами, політика – одна з тих сфер, яка аж ніяк не вписується у перелік «традиційних занять жінки».

«Суспільне бачення ролі жінки ніяк не вийде за межі гібриду повії з матір’ю-героїнею, місце якій «на кухні». Якщо жінка «раптом» опиняється в якомусь іншому місці, особливо – з владними повноваженнями, то треба нескінченно дивуватись, шукати кар’єрно-сприятливі інтимні зв’язки та обговорювати довжину спідниць, висоту підборів і колір волосся», – каже Тамара Злобіна.

Чому жінок присоромлюють зовнішністю?

Якщо пошукати фотожаби чи пародії на жінок і чоловіків, побачимо суттєву різницю. Політикинь та чиновниць присоромлюють за зовнішними ознаками.

Наприклад, заступницю Міністра внутрішніх справ Анастасію Дєєву цькували з приводу її віку. Заступницю міністра юстиції Наталю Севостьянову – через колір волосся і вік, називали “білявкою в законі” і “нашою няшею”. Виконувачку обов’язків заступника міського голови Дніпра Яніку Меріло цькували через фото з відпустки в купальнику. Українську амбасадорку у Великій Британії Наталю Галібаренко – через “недоречний”, на думку критиків, капелюшок. А екс-голову Національного банку України Валерію Гонтареву намагалися ганьбити через те, що вона взула білі чоботи “уггі”.

Цей список можна продовжувати ще довго. Інколи привод зробити пародію через зовнішній вигляд знаходять у геть неочікуваний спосіб. Тут можна згадати відео, яке з’явилося під час виборчої кампанії 2012 року і стосувалось Оксани Юринець.

Таке відео про «нормальність» гендерна експертка Марія Дмитрієва вважає проявом сексизму та мізогінії.

«Молоді низькостатусні хлопці поводяться так, ніби всі жінки існують тільки і виключно заради їхнього задоволення, і вони вважають себе вправі роздавати оцінки і ганити тих жінок поза очі, одну жінку протиставляють всім іншим. Зважаючи на те, що вони відверті люмпени, це дуже сумнівний комплімент», – прокоментувала Марія Дмитрієва.

Експертка також пояснила, чому у фотожабах на політикинь дуже часто присутня об’єктивізація, сексуалізація, та апеляція до «суспільної моралі»:

«Сексуалізація політикинь – це наслідок мізогінії та намагання показати, що їм не місце у публічному просторі, бо в головах таких людей головне призначення жінок – сексуальне обслуговування чоловіків, в той чи інший спосіб. А та, хто обслуговує – це нижча істота», – пояснює Марія Дмитрієва.

Чоловіків-політиків соромлять через невиконані обіцянки, курйозні ситуації, як-от винесення Арсенія Яценюка з трибуни Ради, чи факти з біографії, – наприклад, утримання страусів у приватній фермі Віктором Януковичем.

Декілька прикладів відверто сексистських «фотожаб» про політикинь

Найкраще різницю в підходах до створення пародій на політиків та політикинь ілюструють кілька колажів на одну тему, наприклад «Уряд президента Лещенка» на порталі «depo.ua». У публікації шість фотожаб, і на тій, де зображена народна депутатка Світлана Заліщук, домальовані довгі оголені ноги в червоних туфлях. Інші політики, які фігурують у колажах, – не оголені, їхнє тіло не об’єктивізується.

Інший приклад – публікація «На кого можна обміняти Надію Савченко (ФОТОЖАБИ)» на тому ж ресурсі. Там подано вісім колажів, на сімох із яких українські політики є героями відомих картин чи сцен із фільмів. Лише на одному колажі зображена жінка – Юлія Тимошенко. Саме в картину «Продаж невільниці» Жана-Леона Жерома вирішили «помістити» лідерку однієї з політичних партій України. Назва картини дуже чітко дає зрозуміти, як хотів пожартувати автор, коли створював такий колаж, та й візуальний складник спрацьовує й без знання назви картини: не виникає додаткових запитань, чому в жінки оголені ноги.

Цілу серію колажів було створено про Олену Лукаш, колишню депутатку Верховної Ради від «Партії регіонів». Фото Олени з розтуленим ротом під час засідання використовували в різних візуальних рядах із домінантним сексуальним контекстом. Олена поряд із ляльками для сексу та вивісками: «розпродаж, літні знижки», Олена, яка пропонує різні види сексу, Олена, яку «надуває» Володимир Путін. Такі колажі не посоромилися збирати з соціальних мереж та публікувати національні ЗМІ. 

Ще один приклад – Валерія Гонтарева, очільниця Національного банку України. Її звинувачували в падінні курсу гривні, але при цьому використали відомий образ із радянського фільму «Діамантова рука» – жінки-спокусниці.

Сфера сексу чи флірту для чоловіків-політиків теж трапляється в колажах, але подається здебільшого як досягнення, де чоловіку належить суб’єктна роль.

Осоромити жінкою

Існує ще один популярний вид фотожаб на чоловіків-політиків – коли їх зображають з жіночим макіяжем.

Гендерна експертка Марія Дмитрієва називає це проявом тотальної та всеохоплюючої мізогінії: «У цих умовах з людиною в житті не може статися нічого гіршого, ніж стати «бабою», і тому чоловіків принижують прирівнянням до жінок – бо жінки носять макіяж, щоб бути приємною чоловічому оку», – сказала експертка.

Ще один окремий тип осоромлення: зовнішній вигляд дружини, партнерки чи доньки. Ось тільки декілька прикладів:

«Євгенія не соромиться викладати у соцмережі фотографії, на яких вона кокетливо демонструє струнку сексуальну фігуру чи обіймається із різними представниками сильної статі», – йдеться у публікації.

«Фотографії в білизні й без білизни місцева “Супермама” опублікувала на сторіночці в соціальній мережі», – йдеться у матеріалі.

«Днями жінка поширила у Facebook «пікантне» фото у купальнику», – таку подію автор чи авторка публікації вважає важливою суспільною інформацією.

Список таких заголовків можна продовжувати. Назви публікації в стилі: «Чоловік депутатки виставив свої оголені фото в Instagram, а потім ішов з оголеним торсом по місту» «Повага» не знайшла.

Сексизм та мізогінія переповнюють український медійний та політичний простір. Трапляється, що політикиня – це об’єкт, із якого насміхаються через зовнішність та вік, присоромлюють оголеністю, нав’язливою темою сексу. Наприклад, натяком на те, що «юна та красива» «заслужила» свою посаду в якогось чоловіка. Чоловіків теж соромлять, але при цьому не натякають на отримання посади через секс або ж не пов’язують із зовнішністю чи довгими ногами. Осоромлення дружинами чи партнерками ще раз демонструє об’єктне ставлення до жінок, адже, зосереджуючись на цьому, автори та авторки свідомо чи несвідомо роблять висновок про відношення жінки до депутата чи чиновника, тим самим заперечуючи її автономність.

Катерина Мацюпа