22 березня у Києві пройшов Медійний марафон “Гендерна рівність в Україні – на крок ближче”. Подію було організовано Національним Демократичним Інститутом (НДІ) у рамках проекту «Підвищення видимості жінок та боротьба з гендерними стереотипами у національній та місцевій політиці України». Цього разу у фокусі було присвячений обговорення позитивних змін у сприйнятті гендерної рівності в Україні. А офіційним хештегом став: #onestepcloser.
Зокрема, під час марафону відбулося обговорення ефективності існуючих інструментів та досягнень на шляху до гендерної рівності в Україні. Пройшли подіумні дискусії: «На шляху до гендерної рівності: історії справжнього лідерства», «Позитивні зміни у сприйнятті гендерної рівності в Україні» та «Роль ЗМІ у боротьбі з гендерними стереотипами». Пройшли дебати «Квоти: ефективний інструмент гендерної рівності?». А також відбулося оголошення переможців конкурсу листівок «Не жіноча справа» та Виставка листівок від Добра листівка.
«Повага» поспілкувалася з учасниками та учасницями заходу і зібрала кілька цікавих вражень від марафону:
Олена Єна, керівниця програми «Жінки – лідери» Національного Демократичного Інституту: «Наш сьогоднішній захід називався “На крок ближче”. Коли ми замислювали його організацію, думали про те, що дуже хочемо поговорити з нашими партнерами, з усіма, хто зацікавлений у темі про те, чи дійсно ми просуваємося. Чи ті невеличкі, а можливо і великі перемоги, які стаються щодня на місцевому рівні, на національному рівні – є надихаючими для подальшого поступу в питаннях просування гендерної рівності, в підвищенні політичної залученості жінок. Чи ті інституційні рішення, які відбуваються на державному рівні, є видимими? І що потрібно зараз зробити, яких зусиль докласти, щоб цей прогрес став ще більш відчутним?
А загальне моє враження, і я надзвичайно задоволена з цього приводу, полягає у тому, що прогрес є, він відчувається і нашими партнерами в регіонах, тими хто працює безпосередньо з активістами, з політичними партіями. І так само на національному рівні. Тому я думаю, що дуже важливо зараз усім об’єднати зусилля для того, щоби рухатися далі, вперед і не зупинятися на цих досягненнях».
Марічка Падалко, українська телеведуча, ведуча ТСН на каналі 1+1: «Цей марафон – дуже потрібна річ. Мене нібито покликали в ролі експертки, а взагалі мені було найцікавіше в ролі слухачки. Дуже цікаво було почути точку зору на телебачення від різних експертів та експерток. Господи, я ніколи не замислювалася насправді, які вживаю означення: депутат чи депутатка. Більше того, для мене це ніколи не було ознакою поваги чи неповаги до гендеру. Це завжди було ознакою поглядів на українську мову.
На одному з каналі такі правила було, наприклад, запроваджено давно. І я ніколи не думала, що це має таку сильну ознаку ставлення до чоловіків і жінок. Це перше. Друге, ми, як медійники, ніколи не замислювалися над кількістю експерток на противагу експертам. Більше того, я сьогодні пояснила, коли вже про це замислилася, чому жінок ми залучаємо залучаємо менше: це гендерні стереотипи. Є такий стереотип, що жінка має бездоганно виглядати. Тому жінки дуже часто відмовляються від швидких коментарів. Вони вважають, що не готові постати в кадрі.
Мені хотілося би, щоб сьогоднішня дискусія не закінчилася на цьому майданчику, а була продовжена за його межами. Щоб проводилися круглі столи з редакторами, літредакторами. Насправді, це для нас, медійників, велика користь. Важливо, щоб нам вказували на експерток, яких ми поки що не помічаємо. Я, як людина, яка працює на телебачення, визнаю, що в силу конкуренції медіа не є останнім часом дуже глибокими. Це з одного боку. З іншого боку, щоб зараз витримувати конкуренцію в новинах, наприклад, нам якраз дуже потрібно демонструвати глибину. І в цьому нам неабияк допомогли би свіжі погляди експерток та експертів, яких ми раніше не залучали».
Ольга Веснянка, журналістка, активістка за права жінок, медіа-тренерка: «Вважаю, що такі рідкісні всеукраїнські заходи – добра нагода зустрітися місцевим депутаткам з Запоріжжя, Харкова, Вінниці, Кропивницького, так і громадським діячкам і діячам. Вчасно представниця ІМІ Оксана Романюк повідомила присутнім про результати гендерного аналізу медіа-повідомлень, що справді вражає. Попри те, що на медіа-марафоні звучала думка, буцімто жінки в редакції самі винні, що замало експерток в медіа, все ж завжди кажу: “Дурня в голові від статі не залежить”.
Думаю, що журналістки і редактори, як і журналісти і редактори, які за гендерну рівність, самі можуть докладати зусиль, аби прибирати скляну стелю, й давати слово фахівчиням. Також дуже добре, що NDI залучає до публічних дискусій небайдужих до питань рівності і недискримінації чоловіків, як-от шеф-редактора Громадського радіо Андрія Куликова чи нардепа Юрія Дерев’янка.
Водночас не з усіма тезами, які звучали можу погодитися. Зокрема пан Дерев’янко зауважив, що нібито чоловіки більше працюють в Україні. Як на мене, навряд чи доцільно протиставляти, тим часом, кажучи про догляд за дитиною, домашню працю, – вона часто передусім виконується жінками. З позитивів щодо медіа, дійсно, погоджуюсь з Оксана Романюк, в останні роки все частіше вживають фемінітиви. Ще спостерігаю, як різні групи у суспільстві все гучніше обурюються, коли бачать сексизм посадовців чи у ЗМІ».
Лілія Омельяненко, співзасновниця “Добра Листівка“, “Видавництво”: «Сьогодні офіційно завершився спільний ілюстраторський конкурс “Не жіноча справа”, який проводився БФ “Добра Листівка” та Повагою. Конкурс був спрямований на привернення уваги до проблеми існування заборонних професій для жінок в Україні. З 74 надісланих робіт було обрано 19, які отримали нагороди. Так, 1 місце посіла Ганна Сметана, 2 місце – Поліна Макарова, 3 місця: Лєра Наумова, Ольга Гордієнко, Марина Кизилова. Серед інших переможців: Павло Півень, Марта Барнич, Євгенія Сухова, Андрій Осадчий, Ксенія Шляхтіна, Тетяна Михайлішина, Олександра Промська, Анастасія Рожкова, Анна Войтюк.
Все це відбулося під час медіа-марафону “Гендерна рівність”. Вразив високий рівень самого заходу та чудові спікери, кожен з яких дійсно працює задля переосмислення суспільством гендерних стереотипів, які досі у нас існують. Але вода камінь точить, і ми всі бачимо значні зміни у свідомості українців за останні два роки. Щасливі були долучити українських ілюстраторів до цієї теми, і плануємо продовжувати освітлювати цю тематику в наших листівках».
Ірина Славінська, координаторка кампанії “Повага”, журналістка Громадського радіо: «Мене абсолютно вразила атмосфера та якість учасниць і учасників. Медіамарафон у моїх очах – традиційна подія, навіть із певними нотками свята. А все тому, що я точно знаю – зустріну там колежанок, і нам буде, що обговорити. Цього разу мені ще й випала честь модерувати дискусію, прсивячену ролі медіа в подоланні гендерних стереотипів. Учасниці та учасник підібралися таким чином, що ми змогли роздивитися ситуацію з різних боків “барикади”.
Почули слово відомих журналістів – телеведучої Марічки Падалко та радіо- і телеведучого Андрія Куликова. А також фахівчинь, які працюють в полі моніторингу, аналізу роботи медіа – Діану Дуцик (“Детектор медіа”) та Оксану Романюк (“Інститут масової інформації”). Їхні історії з повсякденного журналістського життя та критичний підхід до дійсності дозволили нам прийти до дуже зрозумілих висновків, які я особисто як журналістка цілковито поділяю. Отже, як подолати використання (зловживання?) гендерних стереотипів у медіа? Треба працювати індивідуально з усіма працівниками редакцій, які мають доступ до прийняття рішень: літредактори, що мають вплив на вживання фемінітивів, гостьові редактори, що мають вплив на те, які люди та про що говоритимуть у кожному окремому сюжеті або програмі, а також, звичайно ж (головні) редактори, котрим потрібно допомогти усвідомити важливість більшої присутності жінок у медіа та коректнішого висвітлення їхньої роботи».
Марія Дмитрієва, гендерна експертка, Фемінізм-УА: «Я на такі заходи ходжу з 2000 року – більші чи менші за масштабом та широтою тематики, вони дають активісткам жіночого руху можливість зібратися і відчути нашу спільну силу, усвідомити обрії нашої роботи і величину наших досягнень – про які поза межами жіночого руху, на жаль, мало хто чує і мало хто знає. Мене приємно вразило те, що посол Швеції і представник посольства Канади назвали і себе, і уряди своїх країн феміністськими – і неприємно вразило те, що ніхто з українського боку заходу не назвала себе феміністкою. А для мене критично важливо, щоб феміністська діяльність і феміністські погляди отримували в українському суспільстві належне визнання. Сподіваюся, учасниці цього заходу дізналися на ньому багато корисного і важливого».
Якщо ви не мали нагоди завітати особисто, тут можна подивитися запис прямої трансляції.
Ніка Новікова
