«Одягають нашу форму і кажуть «вау!»: як «Землячки» допомагають воячкам

Усе почалося з боксів із косметикою та засобами гігієни для захисниць. Потім жінки почали просити взуття, форму. У перші місяці своєї роботи громадська організація «Землячки» відправляла близько 40 посилок на місяць. Сьогодні — близько 60 на день.

«І я цьому надзвичайно радію. Це мене дуже мотивує, бо я почуваюся корисною», — каже засновниця організації «Землячки» Ксенія Драганюк, яка виступила під час онлайн-події від проєкту «Офіс дій» «Жінки на війні: як підготуватися та як допомогти».

Наприкінці березня минає рік волонтерської діяльності «Землячок». Нині їхня робота зосереджена на зборі коштів на пошиття зручної форми й амуніції для захисниць, придбанні тактичного взуття малих розмірів та забезпеченні воячок полегшеними плитами для бронежилетів. Усю допомогу захисницям надають безкоштовно. Для цього потрібно написати на сторінку організації в інстаграм. 

«Нині в армії служать понад 60 тисяч жінок, 8 тисяч із яких перебувають на передовій. Але військова жіноча форма ще не затверджена на офіційному рівні. І ми розуміємо, чому. Близько половини жінок у ЗСУ — це доброволиці, які доєдналися після повномасштабного вторгнення. На таку кількість воячок держава не розраховувала, тож не встигає вирішувати це питання через такі «приємні» подарунки, які нам щодня підносить Росія. У нашої держави є дуже важливі справи щодо забезпечення армії зброєю і технікою. Тому питання форми зараз вирішують волонтери і громадські організації, бо ми всі активні учасники та учасниці цієї війни», — зазначає Ксенія Драганюк. 

Настя з чоловіком пішли у військкомат і записалися в територіальну оборону

До повномасштабної війни Ксенія була журналісткою й ведучою телепрограми «Землячки». Їздила Україною і брала інтерв’ю у жінок нетипових професій — ковальок, футболісток, пілотес.

«Мені завжди подобалася показувати, що жінки можуть бути успішними в тих професіях, які соціум звик вважати чоловічими. І незалежно від гендеру і статі кожна людина може бути професіоналом чи професіоналкою в будь-якому напрямку, який вона для себе обирає». 

Читайте також: Захисниці про свій шлях у армію: «Не слухайте, коли кажуть іти додому варити борщ»

Після початку повномасштабної війни проєкт переріс у волонтерський. Волонтерка пригадує, як тривожного 24 лютого з рідними зібралися у квартирі в Києві. І сестра її чоловіка — маркетологиня Настя, яка зараз служить зв’язківицею на бахмутському напрямку, встала, взяла свій рюкзак, подала руку чоловікові-айтішнику і сказала: «Ми пішли». Усі були шоковані від такого несподіваного рішення. Бо Настя з чоловіком пішли у військкомат, записалися в територіальну оборону, і відтоді вони обоє військовослужбовці. 

«Для мене було такою резонансною подією, що моя однолітка може приєднатися до армії, не маючи військового досвіду. А просто тому, що вона хоче й має на це сили та бажання. Із цього й розпочався благодійний проєкт «Землячки», — зізнається Ксенія.

Усе починалося з боксів із засобами гігієни

Спершу вона почала через невеликі портретні історії розповідати про жінок, які приєднуються до армії чи вже служать, про їхнє життя та щоденну героїчну рутину. Далі разом із рідними почали долучатися й надавати матеріальну допомогу захисницям. Від військовослужбовиці Насті дізнавалися про базові запити.

«У неї були потріскані руки, і вона написала: «Відправте мені якийсь зволожувальний крем для рук, бо я 24/7 на вулиці. І бальзам для губ, бо вони до крові потріскалися від холоду. І теплий одяг, бо видали бушлат великого розміру, а в ньому незручно». Спершу ми почали відправляти це все Насті, як родичі підтримували її», — пригадує волонтерка. 

Це був перший бокс із жіночою гуманітаркою. У ньому — креми, прокладки, тампони, гель для душу, антисептики, білизна й ліки. Обов’язково додавали якусь приємну дрібничку — солодощі чи дитячий малюнок.

«Ми відправили цей перший пакунок і підписали його маркером: «Ми тебе любимо! *баш русню, крихітко». Сьогодні такі бокси відправляємо всім жінкам, які подають запити. Традицію з підписом залишили. Кожен бокс наша команда підписує від руки й відправляє захисницям». 

Задовольнили понад 5 тисяч запитів 

Потім запити до «Землячок» почали масштабуватися. Зверталися посестри Насті. Хтось із інстаграм дізнався про організацію, комусь волонтери написали самі.  

«Бачимо, що в дівчини військова аватарка, і пишемо: «Привіт! Хочемо відправити тобі пакунок. Потрібно?» Вона пише адресу, отримує, дякує. Потім пише: «Мені б ще взуття». Починаємо шукати, розвиватися».

Ксенія Драганюк родом із Ялти. Звідти вона поїхала на навчання до Києва ще до окупації Криму. Нині мріє повернутися до рідного міста на вільну територію. 

«Тому в мене є внутрішня мотивація, є бажання, щоб жінки військові мали таке забезпечення, яке їм потрібне. Жінкам — жіноча форма, чоловікам — чоловіча. Усім має бути зручно, щоб усі однаково ефективно виконували свої професійні обов’язки незалежно від статі». 

31 березня — річниця створення громадської організації «Землячки». Саме цього дня вийшов перший пост із історією про захисницю. Відтоді в інстаграм опублікували понад 170 інтерв’ю, поспілкувалися із 7000 жінками в армії, задовольнивши понад 5 тисяч індивідуальних запитів. 70% із них — із гарячих точок фронту. 

Ненормально, якщо не бачиш такого самого асортименту військового одягу та взуття для жінок

Ксенія показує дві світлини захисниці у формі. Перша — у незручній та великій, яку їй видали для служби, друга — у комфортній формі, яку відправили «Землячки».

«Ми б хотіли, щоб захисниці в армії мали саме такий вигляд», — каже волонтерка. 

Вона дуже хоче, щоб соціум перестав виділяти жінок на фронті, ніби це щось надзвичайне. Це нормально. Немає різниці, хто обирає для себе ту чи іншу спеціальність або напрямок, у якому він чи вона відчувають свою силу й потужність.

«Але допоки ми ще не дійшли до ідеального стану прийняття речей, ми говоритимемо про потреби. Бо коли ти заходиш у військовий магазин, бачиш чоловічу форму і взуття 42 розміру,  бачиш чоловічу тактичну білизну чи термобілизну — це нормально. Але ненормально, якщо не бачиш такого самого асортименту для жінок. І захисниці, які мають 35, 36, 37 і навіть 34 розмір ноги, не можуть придбати собі взуття у відкритому доступі. Так само такого розміру не знайти на складі з забезпечення військовослужбовців. І в цьому є кричуща необхідність».

Вау! А що таке може бути?

Зараз «Землячки» разом із компаніями б’юті-індустрії проводять великий збір коштів — 3 мільйони гривень на придбання тактичного взуття малих розмірів на фронт. Крім того, збирають кошти на пошиття демісезонної форми для захисниць. А перед тим уже відшили 2 тисячі екземплярів зимової форми, що стане у пригоді бійчиням, які перебувають в окопах 24/7, де дуже холодно. 

Читайте також: Подбати про захисниць: як жінок забезпечують військовою формою

У жінок інша фізіологія: більші груди, вищі плечі, вища талія, ширші стегна. Відтак і форма має бути пошита із урахуванням цих особливостей будови тіла. 

«І от, наприклад, нещодавно ми відправляли замовлення і в 50% із них розпаровували форму. Це те, чого не роблять на складі ЗСУ. Тобі не розпарують форму, бо в тебе ширші груди чи стегна. Тобі видають комплект одного розміру. А це для жінок неможливо, бо в нас інша будова тіла, це треба розуміти. І коли дівчата одягають нашу форму, вони кажуть: «Вау! А що, таке може бути?» Вони дивуються, що їм ніде нічого не тисне, що нічого не потрібно зшивати. Мені приємно, що їм комфортно, але так сумно через це те, що це досі не норма», — каже Ксенія Драганюк.

• 

• 

• 

У «Землячок» є підписниця, яка служить в армії в США. І коли організація пошила першу форму, вона написала: «Клас! Я теж таку хочу».

«Тобто вона служить у США вже багато років, але в неї немає жіночої форми. Також ми спілкувалися з дівчатами з Європи, які служать в армії, і в них так само немає жіночої форми. Але в мене завжди є на це відповідь — вони не беруть участі в активних бойових діях. Тобто в цій формі унісекс можна просто бути, жити своє життя, але брати участь в активних бойових діях, коли твої рухи не має нічого сковувати, коли ніде нічого не має тиснути… Це як у героїв із Marvel — у них ідеальні костюми, тому вони такі класні», — каже волонтерка.

Розробили форму для вагітних

Також організація займається пошиттям амуніції. Від літа захисниць забезпечують полегшеними бронеплитами завдяки співпраці з волонтеркою Ольгою Руднєвою та фондом Олексія Ставніцера. 

«Одна така плита важить менше, ніж три кілограми. Для порівняння — броніки, які показують нам захисниці, можуть важити 10-12 кг. Тобто плита вагою 5-6 кг — це дуже важко. Тому плити, які ми відправляємо, значно полегшують життя. От приміром, рюкзак парамедика може важити 10 кг. А ще треба тягнути пораненого бійця. І коли ти можеш «заощадити» 5-6 кг ваги своєї амуніції —  це надзвичайно важливо», — зазначає Ксенія Драганюк. 

До слова, після кількох запитів організація розробила форму для вагітних захисниць. Тепер кожна вагітна жінка в армії може виконувати свої обов’язки в зручній формі, адже до сьомого місяця вагітності не йдуть у декретну відпустку.

На сьогоднішній день «Землячки» співпрацюють із багатьма партнерськими фондами та компаніями, і вже забезпечили наших захисниць на загальну суму близько двох мільйонів доларів.

Євгенія Цебрій,
фото надані громадською організацією «Землячки»