Я сиджу за монітором і шукаю новини. У моєму Твіттері підписка на популярні новинні сайти. Українська правда, П’ятий канал, ТСН від 1+1. Я шукаю в стрічках інформацію про порушення прав людини, читаю, аналізую. Зрозуміло, що в інтернеті зараз анархія й всі пишуть тут про все. Але я спеціально підписалася тільки на сайти, які точно знають, що таке стандарти журналістики. Проте від цієї стрічки Твіттера періодично виникають напади нудоти. Бо наші доблесні журналісти пишуть новини не тільки про погоду, культуру та політику. Вони роблять новини про жіночі груди та сідниці. І пхають їх у стрічку. Регулярно.
Звісно, що на сайтах ці новини про тіла стоять в окремих рубриках. Наприклад, «Таблоід», «Шоубіз» та інше.
Ну ось, наприклад, головна сторінка такої рубрики на УП.
Із десяти новин на цій сторінці п’ять про тіла. Заголовки дуже красномовні. «Блиснула сідницями», «посвітила стегнами», «покрасувалася в мікробікіні», «плетений ліфчик», «посвітили тілами».
Але невже в житті зірок у всьому світі немає більше новин, окрім як про жіночі тіла? Не знімають нових кліпів? Не співають нових пісень?
Цікаву рецензію на нову виставу треба шукати дуже довго. Конструктивна критика українського кіно та серіалів – на вагу золота. Репортажі з виставок мистецтва – раритет. Та й просто ексклюзиву про життя митців так просто не знайдеш.
Зате новин про груди та сідниці просто хоч греблю гати. Ось наприклад, рубрика «Шоубіз» на сайті 5 каналу.
Читайте також: Матеріали про шоу-бізнес: у 43% обговорюють оголені тіла жінок
На сайті новин телеканалу 1+1 ситуація така сама. Тут новини про груди та соски стоять у рубриці «Гламур».
І це тільки скріншоти з головних сторінок трьох сайтів за один день. Уявіть, скільки цього «щастя» публікують в українському медіапросторі щодня. Це вважається нормою, бо жінка для таких «журналістів» – просто об’єкт отримання насолоди. Товар, який прийнято виставляти на огляд і цокати язиком при цьому.
Мені огидно думати про це. Мене лякають масштаби. Я не хочу більше цього бачити. Я не знаю, як це зупинити. Я щиро співчуваю жінкам, яких батьки й суспільство переконали, що єдиний шанс чогось досягти в цьому світі – це виставити на загальний огляд своє оголене тіло й продати його за якомога більшу ціну.
Звісно, що жінка може робити зі своїм тілом усе, що завгодно. Вона може публікувати сексуальні фото в Інстаграмі. Для багатьох жінок це єдиний, на їхню думку, спосіб заробити грошей та вигідно продати свої товари. Або продати себе. І жінки постійно роблять це. Це їхній вибір та їхнє право.
Але я не розумію, нащо журналістам робити новини про ці фото? Погоня за клікбейтом? Тоді чим медіа, наповнені такими новинами, відрізняються від звичайних помийних блогів?
Може, простіше змінити фах та просто рекламувати порносайти в усіх своїх рубриках. Клікбейт тоді точно зашкалить і прибутки відразу виростуть.
Нащо нашій журналістиці перманентний сексизм і об’єктивація жінок на сторінках провідних медіа? Наші медіа стануть від цього популярнішими? Невже від фото цицьок рейтинги й так усім відомих телеканалів злітають до небес? Що більше цього трешу на сторінках «поважних» медіа, то більше стереотипів про жінку-товар у суспільстві.
Журналіст або журналістка здорової людини має поважати права жінок. Редактор чи редакторка поважного медіа, у якому працюють професійні журналісти, має уникати сексизму й об’єктивації на сторінках цього медіа. І в рубриках про життя людей із шоу-бізнесу також. А інакше сексуального рабства, домашнього насильства, дискримінації та інших наслідків сексизму ми не подолаємо ніколи.
Ірина Сєдова
